Не хочу чи не можу?

Question

Коли я був підлітком, думав, що коли буду дорослим дядьком, то матиму авто, бізнес, власне житло. Нічого з переліченого у мене досі немає. 
Мені було важко навчатись в школі через дві причини: 1) відчував себе самотнім серед однокласників,  дуже не хотів ходити до школи  2) більшість матеріалу зі шкільної програми мені була не цікава. Здавалось школа прагне насильно заповнити твою голову більшим об'ємом інформації, ніж ти можеш поглинути.. ніби зла мачуха тримає дитину і запихає в неї стільки каші, що дитина ось-ось і може задихнутись. Крик дитини, її воля, сприймається як дитячий каприз та ігнорується. 
Після школи я навчався у ПТУ. Вищу освіту я так і не здобув.
Мені завжди було важко втриматись на роботі з графіком. В моїй трудовій книжці тільки декілька місяців стажу, а мені то вже за 41. 
Коли працював у супермаркеті, то почував себе ув'язненим. Кожен день те саме. О 9-й ранку ти маєш вже бути на роботі, штрафи за запізнення, без діла стояти не можна..(ти не людина, ти машина)   Колеги по роботі, коли мене бачили, запитували, чи у мене щось трапилось, бо на  моєму обличчі  певно відображалась незадоволеність, пригнічення, стан безвиході. Витримав три тижні. Потім прийняв рішення звільнитись, хоча мене не хотіли відпускати і говорили, що в майбутньому можуть підвищити до менеджера (я ідеально виконував свої обов'язки). Але я не погодився. Навіть більша зарплата не додавала мотивації. Я волів би ту суму віддати їм, лиш би туди більше не приходити. Чому я себе так почував? Я лінивий чи хворий? 
Можливо це якось пов'язано з тим, що для моєї мами в пріоритеті була робота, а не діти. Діти були обузою (яка з них користь..). Вона кричала, якщо я або сестра відмовлялись виконувати те, що вона хотіла. Батько теж пропадав на роботі. При всій їхній зайнятості, ми жили бідно. Пам'ятаю в дитинстві навіть вкрав зефір  і цукерки з магазину, бо батьки купували хіба що льодяники, а плитку шоколаду на день народження, або коли хворий лежав. Може я бачив, як батьки важко працюють і не можуть собі (і нам з сестрою) купити те, що хотіли і я подумав, а який тоді сенс в роботі? 
Мій дядько порадив звернутись до знайомого психотерапевта. Це було приблизно 10 років назад. Психотерапевт був хороший, приємний, якому я довірився. Але потім він мене наче кинув. Хоча, припускаю, в нього були поважні причини. 
Дехто з рідних вважає мене лінивим, дехто навіть і дебілом. З точки зору сучасної, дорослої, успішної людини - я невдаха. Чому я не можу стати успішним?

Светлана Киселевская · Answer

Здравствуйте, Роман!
Вы написали о том, чего нет в вашей вашей жизни -
[quote]Нічого з переліченого у мене досі немає.[/quote]
А что у вас есть?
С кем вы живете? Есть ли у вас работа и финансы? Как обстоят дела с девушками? Общаетесь ли с друзьями?
Есть ли у вас мечты, планы и цели?

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Мені завжди було важко втриматись на роботі з графіком. В моїй трудовій книжці тільки декілька місяців стажу, а мені то вже за 41.[/quote]
Роман, доброго ранку. А на якій роботі Ви втримувались? Чи була якась робота Вам цікава?

[quote]Навіть більша зарплата не додавала мотивації. Я волів би ту суму віддати їм, лиш би туди більше не приходити. Чому я себе так почував? Я лінивий чи хворий?[/quote]
Напевно, Вам дуже складно витримувати жорсткі рамки, так як в дитинстві цього було більш, ніж достатньо. Можливо, це Ваш протест. Коли Ви були дитиною, повинні були робити те, чого хотіли від Вас дорослі. А зараз Ви  - дорослий, і дозволяєте собі робити те, що хочете. Наприклад, не працювати, якщо є графік. Напевно, для Вас це таке обмеження Вашої свободи, яке Ви не можете витримати.

[quote]Психотерапевт був хороший, приємний, якому я довірився. Але потім він мене наче кинув. Хоча, припускаю, в нього були поважні причини.[/quote]
Він припинив з Вами працювати, хоча Ви хотіли продовжувати терапію?

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Роман, доброго часу доби!
Дуже сумно читати сповідь людини, яка має доволі обємну, метафорічну лексику і багато років не може віднайте себе і своє життя. Шкода (
Нажаль, розібратися з Вашими питаннями у форматі сайту не вийде. Бо вони, на мій погляд, глибинні. Наприклад, Ви дали доволі емоційний опис дитячого досвіду - це окремий напрямок роботи, в якій, скоріш за все, доведеться проживати ті болісні, травмуючи моменти, які й досі в Вас і керують вами. 
А в загальному контексті, те, що я почула та відчула - це відсутність автентичності та професійної ідентичності. З цим також розбиратися доведеться не швидко, глибоко, можливо боляче - в індивідуальній терапії.
Але є, з чим можемо хоч трошки розібратися вже зараз - з питаннями які на поверхні.

 [quote]Коли я був підлітком, думав, що коли буду дорослим дядьком, то матиму авто, бізнес, власне житло.[/quote]
За планом підлітка (скільки Вам було років) яким чином це все мало бути у Вас, дорослого дядька?

 [quote]Вищу освіту я так і не здобув.[/quote]
Через що? А чи було взагалі бажання отримати вищу освіту? Для чого саме була або є потрібною Вам вища освіта? За яким фахом планували або хотіли навчатися?

 [quote]Навіть більша зарплата не додавала мотивації[/quote]
Що Вас мотивує працювати? Заради чого Ви готові працювати?

 [quote]Чому я не можу стати успішним? [/quote]
Якщо відповідати загально - через Ваше мислення.
Людина фокусується на тому, про що мислить та які установки має. Відповідно того, що людина бачить\відчуває  (фокус) - вона приймає рішення та робить дії. Я це називаю "бачення бджілки" (пробачте за мою метафору - це не про Вас, а тільки як метафора). Муха і на полі квітів віднайде шматочок лайна, а бджілка і на свалці віднайде квітку, бо обидві мають фокус-бачення. Якщо Ви попрацюєте з собою та над собою, змінете вектор свого мислення, віднайдете та почнете використовувати свої автентичні цінності та сильні сторони - змінеться й Ваш фокус зору. А це знов - робота в індивідуальній терапії з психологом\психотерапевтом. Відредаговано автором 19-03-2023 11:49:12

Vitaliya Melnik · Answer

[quote]Але потім він мене наче кинув.[/quote]
Що це значить?
Я вашу історію читаю, як таку, навіщо витрачати час на роботу, якщо все одно будеш бідним.
[quote]Чому я не можу стати успішним?[/quote]
Що ви для цього робите?

Валентина Жемчужникова · Answer

Какая у вас после ПТУ специальность?
Если бы работа была со свободным графиком, то это изменило бы ваше отношение к ней?
Что вас может мотивировать в работе?

[quote]Психотерапевт був хороший, приємний, якому я довірився. Але потім він мене наче кинув.[/quote]
Что значит наче кинув?
Как завершилась ваша терапия?
Как долго вы ходили к психотерапевту?

Что и кто есть сейчас в вашей жизни?
Где и с кем живете?
Есть ли семья?
Есть ли увлечения?

Виктория Цуркан · Answer

Добрий день, Роман
Ваш лист – наче підведення підсумків тих років, що минули. Вам 41 рік, можливо, ви зараз переживаєте кризу середини життя, коли людина обертається назад, щоб оцінити результати своєї діяльності, свої досягнення. 
До 40 років ми живемо за планами, які нам ставить суспільство: освіта, робота, кар’єра, побудова родини, виховання дітей. А після 40 років – конкретного плану нема. Потрібно самому думати заради чого жити, шукати нові сенси та цілі. Можливо, і ви зараз намагаєтеся усвідомити досвід першої половини життя і намітити плани на другу половину. Ви бачите, що цілі, які ви собі поставили підлітком, не досягнуто. Але ж то планував підліток, і тут питання – наскільки  то були саме його цілі, а не нав’язані батьками, суспільством, загальними стандартами успіху? Тоді ви були дитиною і навряд чи у вас було достатньо знань та досвіду, щоб розібратися, що ви за людина, які ваші сильні сторони і що саме зробить вас щасливим. Ви тоді вибрали те, що вибирає більшість людей, щось усереднене та не унікальне.
Ви прожили життя, в якому не було місця речам (авто, бізнес, власне житло ), які вважаються критеріями успіху, але це не означає, що ваше життя не успішне. Ви жили за своїми критеріями, вибирали свободу замість режиму, ви знаходили можливість жити так, щоб не виконувати чиїсь команди та бажання, ви вибирали орієнтуватися на свої глибинні потреби. Відрізнятися від більшості – це дуже сміливо, неординарно. Схоже, що бути незалежним, жити в своєму ритмі для вас значно важливіше, ніж мати уявний успіх та матеріальні речі. Це про ваші цінності. 
Коли я читала ваш лист, мені здалося, що всередині вас зараз говорять дві людини. Одна наче ваша мама, яка кричала, коли ви «відмовлялись виконувати те, що вона хотіла» і друга людина – ви справжній, зі своїми бажаннями і потребами, які відрізняються від бажань більшості. І тоді основне питання внутрішнього конфлікту: як треба жити, як хочеться чи як хоче мама, суспільство, вчителька? Чи справді вас зроблять щасливим речі? Чи не будете ви в авто, в бізнесі чи власному житлі почувати себе "ув'язненим"? Відредаговано автором 19-03-2023 15:30:01

Наталия Горская · Answer

Романе,  Ви не хочете  працювати за графіком  та під жорстким тиском. 
Це абсолютно нормальне бажання. 
Можливо тут і є певний вплив вашої ситуації в батьківській родині, певний протест проти того, щоб вимушено щось робити, "як скажуть інші ", особливо, якщо  Ви не погоджуєтесь зі змістом наказів.
Тоді варто прислухатися до себе і шукати саму працю, яка приносить задоволення,  як процес.  Наприклад,  комусь подобається виготовляти щось із дерева, комусь малювати чи ремонтувати механізми. 
І в тій праці можна вже спробувати віднайти зручний для себе графік. 
Можливо навіть  отримати додаткову освіту( не обов'язково вищу, це можуть бути певні курси), якщо не вистачає знань,  щоб працювати там, де подобається, чи цікаво. 
Важко заставити себе робити те, що нецікаво та не подобається. 
Не тільки  Вам, а всім. 
Це нормально. 
Є сенс відшукати те, що подобається  та цікаво. 
А там з'явиться  і енергія, і бажання,  що призводить до розвитку  і більшого заробітку. 
На ваше питання  "не хочу, чи не можу?", особисто я б відповіла "не хочете, тому і не можете ".
Як знайдеться те, що захочете, то все "зможеться".

Валентина Жемчужникова · Answer

Что вы поняли, изменили в своей жизни за 5 месяцев терапии?
Почему вы живете с мамой?
Вы жили самостоятельно или так всю жизнь возле мамы?

Из ваших слов ощущение полной безысходности, уныния и тоски. Как будто нет вообще никаких шансов ни на что, и начинать не стоит. Вы как будто сидите в своей раковине, возле мамы и весь мир против вас - нет ничего, никого, с кем стоило бы создавать отношения (хоть дружеские, хоть семейные), никаких шансов что-то узнать/заработать. 

Почему не создали семью? Ведь есть масса женщин, которым финансы не так важны? 
Почему избегаете общения с мужчинами, у которых более успешная жизнь?

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Роман, доброго ранку. А на якій роботі Ви втримувались? Чи була якась робота Вам цікава?


Добрий день, Тетяно. Втримався на такій роботі, де не треба бути багато годин в одному приміщенні і де немає монотонності, де не давлять цими 'мусиш', 'повинен' і.т.п.
Ні, не було такої.[/quote]
Є немало професій, які не вимагають довготривалої роботи в одному приміщенні та постійного виконання вказівок керівництва. Наприклад, Ви писали, що захоплюєтесь фотографією. Чи було б Вам цікаво працювати фотографом?

[quote]Жінкам потрібен справжній чоловік. Ви розумієте про що я. Стараюсь адекватно оцінювати свої можливості. В мене ще й особлива зовнішність. Вважаю себе непридатним для створення сім'ї. Люблю дітей, але народжувати своїх - безвідповідально і нерозсудливо з мого боку.[/quote]
У Вас є своє уявлення, яким має бути справжній чоловік. Але насправді частина жінок цінує не скільки успішність та зовнішність, стільки увагу до себе та піклування про сім'ю, вірність та інші людські якості. 

[quote]Із ровесниками, в яких ' жінка,діти,будинок,авто ' - не товаришую і уникаю спілкування.[/quote]
Можливо, Вам би допоміг їх досвід у вирішенні своїх питань. Чому уникаєте спілкування з успішними ровесниками?

[quote]Але реальність виявилась геть іншою. В українській реальності середини 2000-их потрібно було бути впертим, деколи нахабним, давати хабарі, мати зв'язки, крутих друзів і не тільки. В мене не було підтримки, друзів, партнерів, я був один.. Я тверезо оцінив свої можливості та поховав мрії про бізнес, окрім дрібної торгівлі.[/quote]
Зараз Вам би хотілось мати підтримку друзів, знайомих?

[quote]Так. Я ходив на терапію майже 5 місяців (в денний стаціонар ПНД). Але одного дня, психотерапвет несподівано сказав, що змушений призупинити всі терапії, бо має клопоти і коли все налагодиться, тоді мені зателефонує і ми продовжимо.[/quote]
Шкода, що Ваша терапія закінчилась неочікувано, коли Ви до цього не були готові. Чи є у Вас намір знайти нового спеціаліста?

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]Можливо це якось пов'язано з тим, що для моєї мами в пріоритеті була робота, а не діти. Діти були обузою (яка з них користь..). Вона кричала, якщо я або сестра відмовлялись виконувати те, що вона хотіла. Батько теж пропадав на роботі. [/quote]
Цілком можливо, але ж чому тоді Ви продовжуєте жити разом з ними? І сестра також разом із мамою.
[quote]Живу в будинку з мамою та сестрою. Дві жінки від яких іноді хочеться втекти)) Але розумію, які вони особливі і як потребують моєї моральної та фінансової підтримки.[/quote]
Це однозначно щось нездорове.
Звідкіля ця співзалежність? 
Ви обоє, і Ви, і сестра НЕ побудували свої сім'ї. І продовжуєте жити разом з тою, хто сформував установки на примус себе, яким Ви намагаєтесь протистояти. 
І це: 
[quote]Жінкам потрібен справжній чоловік. Ви розумієте про що я. Стараюсь адекватно оцінювати свої можливості. В мене ще й особлива зовнішність. Вважаю себе непридатним для створення сім'ї.[/quote]
І це:
[quote]Іноді мені вдається 'не маючи нічого, мати все'.. Коли в дитинстві мене завезли в село і я не мав поруч іграшок, я брав пусті сірникові коробки і уявляв, що це машинки чи автобуси.. ::smile:: мені було цікаво, я був щасливий. Сьогодні у мене немає бізнесу чи блискучого авто, але є затишок, чиста совість та різні дрібниці, які роблять мене щасливим.[/quote]
[quote]Друзів мало і всі вони молодші за мене. Із ровесниками, в яких ' жінка,діти,будинок,авто ' - не товаришую і уникаю спілкування.[/quote]
говорить про незрілість Вашої особистості, про інфантилізм, який не может бути подоланим БЕЗ сепарації від мами, та виробленню в собі суто чоловічих рис, яких явно недостатньо, що Ви й самі в собі помічаєте, як написали вище.  
І це і є, Роман, відповіддю на Ваше запитання:
[quote]Чому я не можу стати успішним?[/quote]

Валентина Жемчужникова · Answer

[quote]я незрілий. Мої однокласники пузаті, цинічні дядьки, побиті життям.. А я безтурботний підліток порівняно з ними. І знаєте що? Мені це подобається. Хто сказав,що я маю бути таким,як всі??[/quote]
С одной стороны, получается, что вас все устраивает. И вы даже задаетесь вопросом, разве нужно быть таким как все?
С другой стороны, интересно, что вы замечаете лишь одну категорию людей - циничных и побитых жизнью.
А тех, кто успешен, кто многого добился, живет в кайф вы не видите. 

[quote]Працювати собі на шкоду по 12 годин, не шануючи себе, щоб комусь потім віддати 8-10 тисяч за оренду житла?[/quote]
Работа не шануючи себе это как? Вы как-то унижаетесь, работая?

По поводу того, что кому-то отдавать за жилье, то стоит посмотреть на это с другой точки зрения. Не кому-то отдаете, а платите за самостоятельное проживание, которое нужно для мужчины после 25. Другой вопрос, что если, как вы пишите, вы не зрелый, семью, как я понимаю, вы не хотите, то ну да, логично жить возле мамы.

А кто из родных считает вас ленивым?

Чем сестра болеет?

Что конкретно вы бы хотели изменить в своей жизни?
 

 Відредаговано автором 21-03-2023 20:32:48

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]Павло, Ви праві, я незрілий. Мої однокласники пузаті, цинічні дядьки, побиті життям.. А я безтурботний підліток порівняно з ними. І знаєте що? Мені це подобається. Хто сказав,що я маю бути таким,як всі??[/quote]
Справді, а хто казав, що Ви маєте бути таким, як всі???!!! Точно не я)
Будьте собі підлітком, насолоджуйтесь фантазіями та маленькими радощами, як Ви й писали...але до чого тоді оце Ваше запитання: 
[quote]Чому я не можу стати успішним?[/quote]???
Підліток або самостверджується, або фантазує через власну неспроможність, яку виправдовує або несправедливістю світу або поганим оточенням або відсутністю чогось (апаратури, навичок, досвіду, грошей). 
Про успіх там взагалі питання не стоїть. 
Але ж Вас це турбує і Ви спитали? Я Вам відповів. 
Всі вищенаписані складнощі вирішує саме доросла людина, не підліток. А Ви дорослішати не бажаєте...
Все, коло замкнулося.
До речі:
[quote]Там вказано F43.2 'розлад адаптації' і в рекомендаціях написано, що потребую тривалої психотерапії.[/quote]
Не бажання дорослішати теж входить в 'розлад адаптації'. Так що все правильно. Єдине, що не в тривалості психотерапії справа, а в її ефективності, яка не завжди пов'язана із часом.

І ще. Мені 52, але я НЕ пузатий, НЕ цинічний дядько, НЕ побитий життям)) - а навпаки у гарній фізичній формі (велосипед, турнік, еспандер), достатньо романтичний та творчий (художня фотографія, гра на флейті, вірші), цілком задоволений своїм сімейним, дружнім та взагалі життям. А головне - в постійному процесі самореалізації та здобутті життєвого досвіду.
Так що можна взяти за зразок дорослості щось неповноцінне та негативне, а можна і щось достойне та позитивне.
Це залежить від того, що хочете отримати в результаті.
Мене за зразок брати не обов'язково))
Не для того написав, а щоб спростувати Ваш упереджений підхід до дорослості.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Так. Потрібно 50 тис. грн відкласти для купівлі професійної фототехніки. Після цього не загубитись серед сотень конкурентів ( у моєму місті найбільша кількість фотографів на душу населення в Україні)[/quote]
Звичайно, стати стати професіоналом, у якого буде достатня кількість клієнтів - непросто в будь-якій професії. Спочатку треба вкласти немало грошей та своєї енергії, часу, щоб через деякий час з'явився попит на послуги. Має бути сильне бажання, здібності та віра в себе, що Ви зможете досягти своєї мети. Напевно, коли Ви були дитиною, рідко відчували, що в Вас вірять, що Ви все зможете, тому зараз у Вас не виходить опиратись на себе в повній мірі. Але цьому можна навчитись, якщо пройти курс терапії. 

[quote]Я теж пробував себе в мовах програмування, але на жаль...не кожному це дано.[/quote]
Звичайно, але Ви можете знайти іншу цікаву професію, де є гнучкий графік, яку буде реально освоїти і за яку платять краще, ніж в сервісі доставки їжі. 

[quote]Нещодавно я ходив у ПНД і попросив виписку зі своєї амбулаторної картки. Хотів отримати дані про свій діагноз. Там вказано F43.2 'розлад адаптації' і в рекомендаціях написано, що потребую тривалої психотерапії. Лише через 10 років я дізнався про це. Думаю потрібно продовжити психотерапію[/quote]
Так, є сенс звернутись до іншого терапевта.

Светлана Киселевская · Answer

[quote]хотілось би заробляти більше, але не виснажуючись, 30-40 тисяч[/quote]
Для осуществления целей, у человека, кроме "хочу", должно быть "могу" и "делаю".
Какие у вас для этого - 
[quote]хотілось би заробляти більше, але не виснажуючись, 30-40 тисяч[/quote]
есть возможности? 
И что вы будете делать для осуществления своего желания?

[quote]Ну і звісно мати кохану людину.[/quote]
Любые отношения - это ответственность.
Вы уверены, что хотите этого, если -
[quote]я безтурботний підліток... Мені це подобається... Навіщо бути дорослим?[/quote]
?
И место вашей любимой девушки пока что занято вашими родными - 
[quote]мене потребують рідні... А чому потрібно після 25 проживати окремо від батьків? [/quote]

Наталия Горская · Answer

"Коли я був підлітком, думав, що коли буду дорослим дядьком, то матиму авто, бізнес, власне житло. Нічого з переліченого у мене досі немає."

.. "А я безтурботний підліток порівняно з ними. І знаєте що? Мені це подобається."

"Психологічний комфорт і власне здоров'я для мене важливіше, ніж велика зарплата."

Ви самі маєте відповіді на свої питання.
Це ваш вибір-бути саме таким і мати саме те в житті, що у Вас є.

Ви розумна людина, яка має творчу складову,  уміє глибоко аналізувати своє життя і себе,  але Вам "зручно бачити "  не ці свої сторони,  а якусь шкільну неуспішність,  яка була сто років тому, або успішність когось іншого.

Ваше проживання з мамою не стільки  територіально шкодить, скільки  психологічно.
Можливо вона й прислухається до Вас тепер, але Вам шкодить те, що Ви й досі "прислухаєтесь" до неї:

Ви досі як підліток протестуєте  проти маминих установок  , що "в житті треба важко/постійно/виснажливо/... працювати".
Це  "утримує" Вас в стані підлітка,  Ви не пройшли цей віковий етап.
Ну, можливо,  не тільки це, але це точно. 
Ви не просто не хочете  "дуже " працювати,  а занадто сильно  не хочете.
До того, що готові не жити так, як мріялось в підлітковому віці, не мати родину, дітей, роботу, яка б подобалась,  мінімальні побутові зручності у вигляді авто чи чогось для дому.
Ви не хочете працювати "на дядю", але ж  гроші, які дає можливість отримати робота, потрібні не "дяді", а саме Вам, для вашого ж життя.
Чи готові Ви заради Себе вкладати енергію?

А те, що енергії немає, це цілком закономірно. 
Вам і не потрібно більше. 
Коли буде цікавість,  мета, бажання- енергія з'явиться , як вона з'являється  для фотографування світанку.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Ну ось, Ви написали це - вкласти енергію. Коли я викладався 'на повну' це було приблизно половина (якщо не менше) з того, що зробили мої конкуренти. Так було і на сайтах з фрілансу. Завжди хтось швидший і кращий. Мені здається люди мають більше енергії. Я від природи слабкий. Навіть моя вага тримається на рівні 46-50 кг.[/quote]
Якщо знову звернетесь до психотерапевта, зможете дослідити, на що витрачається Ваша енергія, чому Ви слабкий та як Вам краще адаптуватись до цього світу.

[quote]Праця ніби сенс життя. Мабуть я малий подумав, що доросле життя то тільки робота, робота і ще раз робота. Дорослі втомлені, злі.. ні тобі уваги, про обійми можна тільки помріяти.. і при цьому цукерок нема)) Навіщо бути дорослим?[/quote]
У Вас склалось таке враження на основі того, як Ви себе відчували в дитинстві. Ви зробили для себе певні висновки. Але зараз Ви вже доросла людина. І Вам вирішувати, як жити далі, за антисценарієм Вашої сімейної системи, чи звільнитись від нього і знайти свій шлях, в якому буде місце Вашим бажанням, і де буде можливість направити енергію на свій розвиток.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]А чому потрібно після 25 проживати окремо від батьків? Знаю, що це найбільше поширене в країнах Скандинавії, а в південній частині Європи найменше.[/quote]
Тому що після 25 (а я вважаю, що й ще раніше - років з 22) юнак починає звикати до комфорту, прив'язується до батьків, втрачає самостійність та привабливість як чоловік, і не реалізується, а навпаки потроху починає деградувати. Зона комфорту стає важливішою за зростання та здобутки - і...прощавай успішність!
До речі про південь Європи...про італійців майже анектоди складають - про їхню залежність від італійських мамочок (чув неодноразово від тих знайомих, хто проживає в Італії). Там це просто проблема. І таких синочків там ніхто не поважає і ніхто не поспішає за них заміж - бо кому вони такі потрібні?!
Отож робіть висновки та вибирайте правильні орієнтири! Краще триматися напрямка до Скандинавії))
Там проживає "успішність".  
[quote]Не знаю,як забажати. Навіть в дитинстві та підлітковому віці я не поспішав і не прагнув бути дорослим. Не бачив бонусів, а тільки проблеми.[/quote]
Секрет простий: вибрати собі гарний зразок для орієнтиру. "На кого зі справжніх дорослих я хочу бути схожим?"
І тоді побачите бонуси. Проблеми теж будуть, але бонуси будуть солодшими.
[quote]Радий за Вас! Ви освічена, культурна, інтелігентна людина, а такі в меншості.[/quote]
Дякую. А що заважає Вам бути в тій же самій "меншості"?
[quote]Мені здається люди мають більше енергії. Я від природи слабкий. Навіть моя вага тримається на рівні 46-50 кг.[/quote]
Може хтось і має більше за Вас енергії, але мені здається, що це не тому так, а також не тому, що Ви від природи слабкий. А більше від того, про що Ви самі й сказали - від Вашої підлітковості, бо навіть Ваша вага тримається на рівні 46-50 кг - тобто на рівні ваги підлітка!!! І це не випадково так склалося.

Валентина Жемчужникова · Answer

[quote]Авжеж, протестую) Протестую проти її методів господарювання.[/quote]
А зачем протестовать? 
Взрослый человек пересматривает то, то ему дали родители в виде установок, ценностей, приоритетов в жизни, и что-то берут, а что-то отметают.
Часть того, что дают нам родители все же полезным бывает. Но подросток обычно отметает все, просто из духа противоречия.
А еще взрослый человек принимает родителя уже таким, какой он есть и не переделывает его.
И у вас, и у вашей мамы есть право жить так, как каждый хочет.
Вы хотите, чтобы мама не садила картошку. А зачем это вам? Почему ваше видение этого вопроса правильнее, чем ее?
Для многих людей посадка картошки это не про саму картошку только. Там еще много про традиции, сбор всей семьи вместе, физический труд, ощущение, что ты создаешь что-то своими руками, и как ни странно для многих звучит, про удовольствие сотворения чего-то самостоятельно, пусть даже речь о картошке.

[quote]Що в дорослому житті більше тягару, ніж задоволення. [/quote]
И опять вы видите только плохое.
Вы ж писали, что почему вы должны быть как все, поступать как все? 
Ну так будьте тем меньшинством, которое будет получать больше плюшек от взрослой жизни, чем проблем. Будьте тем, кто будет по другому, не как большинство, строить отношения. 
Если смотреть только на неудачников, у кого жизнь сплошная головная боль, то да, так и будет казаться, что ну нафиг, чего взрослеть? 
А вы смотрите на то меньшинство, которое классно проживает свою жизнь, кто кайфует и успешен во многих сферах.
Даже война, как это ни дико звучит, для кого-то пошла на пользу. И я не про политиков говорю, а про тех самых обычных людей. Люди стали делать то, что раньше не делали, больше ценить, что есть, ставить новые цели, учиться, наслаждаться мелкими радостями.

Валентина Жемчужникова · Answer

Пример вашей сестры это как раз пример не сепарировавшего ребенка, который сменил маму на мужа. Вот и все.  Сестра за 11 лет не выучила немецкий, живя в Германии? Это про взрослую жизнь точно? Или про лень и нежелание что-то делать? Ваша сестра поехала за хорошей жизнью, но ничего для этой жизни не делала похоже, даже язык не выучила.
Поэтому простите, но это не про то, как во взрослой жизни плохо. А про то, как плохо ничего не делать, а плыть по течению. 

По поводу того, что нет хороших примеров в жизни. Найдите в интернете хотя бы. Поверьте, в том же инстаграм или фб можно найти того, кто своим примером показывает, как можно быть взрослым и кайфовать. Есть масса бесплатной, доступной информации, которая помогает расти, развиваться и менять что-то в своей жизни.

По поводу того, что мама заставляет вас с сестрой делать то, то вам не надо.
Так откажитесь. Но вы не можете, потому что не можете справится с реакцией мамы, с чувством вины/стыда/долга.
И это тоже к теме взросления -уметь выдерживать чужое недовольство, несогласие и при этом не разрушаться, не делать то, что вы не хотите Відредаговано автором 23-03-2023 20:23:24

Валентина Жемчужникова · Answer

Это отмазки. 11 лет в чужой стране - многие за это время думать начинают на этом языке.

Валентина Жемчужникова · Answer

Совесть или страх быть в глазах мамы ленивым и неблагодарным?

Галлий Порфирьевич Кравчук · Answer

[quote]Нещодавно я ходив у ПНД і попросив виписку зі своєї амбулаторної картки. Хотів отримати дані про свій діагноз. Там вказано F43.2 'розлад адаптації' і в рекомендаціях написано, що потребую тривалої психотерапії. Лише через 10 років я дізнався про це. Думаю потрібно продовжити психотерапію
[/quote]
ДУРНИЦЯ!))))))))))
Ви людина граничного буття.
Із своєрідним світобаченням!

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

Здається, Роман, Ви вже знайшли відповідь на своє запитання: 
[quote]Чому я не можу стати успішним?[/quote]
[quote]НЕ ХОЧУ ЧИ НЕ МОЖУ?[/quote]
Наголос стоїть на першому слові. Так? ;)
[quote]Моя унікальна чутливість, мій досвід та бачення світу, вже відносять мене до трохи іншої, але 'меншості'
Схоже на те, що я останнім часом перейшов у режим 'пенсіонер' і тепер вже більше не підліток) Підліток хоче бути дорослим, імітує дорослих, планує... він ще не спробував, не дізнався який насправді світ. А я вже подібно як пенсіонер, втомлений від життя і дізнався занадто багато. Якби міг то став би знову дитиною, щоб перебувати в щасливому незнанні.[/quote]
Цікаво, і як це Вам, Роман, так вдалося проскочити Дорослого...?!))
З підлітка одразу ж до пенсіонера...)
І що, є що згадати? Досягнення, творчі здобутки, відносини, власна родина, "я як чоловік" та "я як батько"...
Чи щось інше будете згадувати, сидячи на лавці та гріючись на сонечку?))

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]Я тут поміркував і дійшов до висновку, що насправді я ХОЧУ бути успішним, крокую до успіху і я вже успішний в деяких сферах. Просто в суспільстві є стереотипні уявлення про успіх і успішну людину. Успіх - коли ти досягаєш цілі.[/quote]
[quote]Моя ціль мати свободу, мінімізувати стрес, менше клопотів,а більше щасливих моментів, більше життя,а не суєти. Мій успіх - це приділяти час улюбленому заняттю, щоб моє творіння приносило комусь користь, задоволення. Я цього досяг.[/quote]
Тобто Ви просто певний час плутали успіх як природне явище досягнення з таким суто соціальним явищем як "успіх успішний" - тим, який стереотипно нав'язується соціумом через масмедіа, різних консультантів та бізнес-вчителів? А тепер усвідомили різницю і зрозуміли, що не дарма не хотіли потрапляти в пастку соціального успіху, а справжнього успіху навпаки завжди бажали й до нього йшли. Так?
[quote]Авто? Я і на трамваю спокійно поїду..сяду на крісло, заплющу очі і везе мене трамвай,і я не переживаю, про бензин,страховку і що одного дня в мене якесь авто вріжеться.[/quote]
Так, це ВАШ спосіб буття та існування, Ви до нього прийшли. І це гарно. Головне, щоб Вами при цьому не рухали страхи негативних наслідків ("страховка", "вріжеться" тощо), а тільки плюси СВОГО вибору.
Для Вас - це трамвай, для мене, наприклад, це велосипед. Авто не потрібно ні Вам, ні мені, але кожний вибрав своє. І кожний бачить свої плюси в своєму виборі. 
[quote]Не порівнювати себе з кимось, бо завжди буде хтось, кому я програю. Я самодостаній ( ні не гірший, ні не кращий за інших)[/quote]
Це, на мій погляд, дуже цінне усвідомлення. Самодостатність - необхідна умова, щоб почувати себе щасливим.
Але ж самодостатність не протирічить стосункам, відносинам з жінками та сім'ї від слова взагалі. А навпаки робить все вищезгадане психологічно здоровішим.
[quote]Сім'я? Ого. Для такого неідеального світу народжувати свою дитину? Ні. Світ сповнений болю. Я б не хотів бачити свою дитину яка в сльозах. А в сльозах вона буде..навіть коли зубки зявлятимуться, а потім якась раптом війна, або перше нерозділене кохання...або ще якась хрінь типу онкології. Ні. В одній мудрій книзі написано, що ' твідень смерті кращий ніж день коли ти народився'[/quote]
Страхи, страхи, страхи...вони існують, але бажано, щоб НЕ ВОНИ впливали на наш вибір, щоб НЕ ВОНИ рухали нами. А дещо інше. Вище я вже згадував про це.
Цей світ такий "неідеальний", тому що його створюють такі ж самі "неідеальні" люди - такі як ми з Вами.
Готові прийняти власну "неідеальність"? Я прийняв.
А те, що діти приходять в цей багато в чому страшний (але одночасно й прекрасний: любов, світанки, радість, краса, творчість, розвиток тощо - згодні?) світ, то це теж МАЄ ГЛИБОКИЙ СЕНС, який варто усвідомити кожній мислячій людині. Бо не тільки заради комфорту, зручності, спокою та насолоди ми приходимо в цей світ. А й ще для чогось. Думайте самі для чого. Я для себе це знаю. І тому, власне я не шкодую, що народився в ньому. А Ви? Шкодуєте? 
[quote]В планах: купити нову камеру, доповнити і рекламувати бізнес сторінку на фейсбуці, накачати м'язи, знайомства, здійснити навколосвітню подорож.[/quote]
Цілком підтримую. Рух до мети - це і є справжнє життя. І важливо від цього руху, від самого процесу проживання, відчувати задоволення і насолоду. Тоді досягнення мети буде не єдиним задоволенням, а одним з.
[quote]Дякую всім за ваші думки та поради![/quote]
Будь ласка. Звертайтесь.

Галлий Порфирьевич Кравчук · Answer

ВСЕ що до цього, цілком прийнятне
 А ось тут   СУТЬ ПРОБЛЕМИ ВАШОЇ!
[quote]Сім'я? Ого. Для такого неідеального світу народжувати свою дитину? Ні. Світ сповнений болю. Я б не хотів бачити свою дитину яка в сльозах. А в сльозах вона буде..навіть коли зубки зявлятимуться, а потім якась раптом війна, або перше нерозділене кохання...або ще якась хрінь типу онкології. Ні. В одній мудрій книзі написано, що ' твідень смерті кращий ніж день коли ти народився'[/quote]
Про це якраз і варто поговорити з мудрим співрозмовником, чи психологом!
Та вам мабуть це  страшновато......))))))
Ховаєтеся від життя, в тому числі від свободи і любові за "філософією"

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Що я зрозумів? Що в дорослому житті більше тягару, ніж задоволення. Принаймі таке життя в простого народу. Люди одружуються, ревнують, сваряться, розлучаються, думають про помсту людині, якій ще вчора говорили про 'вічну любов'. Також дорослі буває одержимі побудовою успішної кар'єри, жертвують здоров'ям, потім витрачають на ліки. Турбуються про статуси, ведуть боротьбу 'хто крутіший'.. Стрес, болі в голові, нестача часу на себе..[/quote]
Вам потрібно було побачити саме ці сторони дорослого життя, щоб знецінити його і не виходити із своєї зони комфорту. Ваше право вирішувати, як далі жити. Можна так, як звикли, а можна привносити в нього щось нове, робити те, що не робили раніше. Звичайно, є ризик, що не все буде вдаватись, але навіть невеликі досягнення можуть надихати.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]Дякую ще раз! І так, моє право. І так, деколи я йду на ризик, мені допомагає прислів'я 'вовків боятися - в ліс не ходити' [/quote]
Гарне прислів'я) Успіхів Вам у пошуку свого шляху до самореалізації!

Галлий Порфирьевич Кравчук · Answer

[quote]А любов і свобода.. ну, якусь свободу я вже маю,[/quote]
"ЯКУСЬ" Свободу ви вже  маєте!
Ото  ж бо і воно! Якби ви мали дійсно Сободу. То вам не прийшлось би   запитувати-"як позбавитися від почуттів"?
До речі,Любов і Свобода ходять в парі!
Хоча вам  мабуть здається ,що навпаки!
 Відредаговано автором 26-03-2023 19:10:24 Відредаговано автором 26-03-2023 19:11:57 Відредаговано автором 26-03-2023 19:14:48

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Не хочу чи не можу?

Ответы психологов