з кожним днем люблю себе все менше
Коли треба розповісти про себе, мені нема чого сказати, бо я нічого не вмію. Ненавиджу в собі те, що я не маю власного заробітку, але і на роботу не можу піти, мені здається що я тупа, нічого не вмію і всі мене будуть ненавидіти( таке було на попередній роботі ). Коли на мене кричать - я плачу, коли сказали, що я щось роблю не так(в м'якій формі) - гноблю себе, що я так опозорилась. Одного разу перебрала і попросила друга забрати. Я злякалась з себе, що всю ніч лежала і говорила < щоб я здохл@ >. Боюсь що скажуть інші, нічого не цікавить. Одна лише думка стати перед зеркалом і сказати < я себе люблю > викликає огиду. по поводі зовнішності притензій нема. Як душа без тіла. Лягати спати не хочу, бо завтра новий жахливий день, сплю довго, а потім гноблю себе за те, що проср@ла день ні на що. Жартую про те, що не доживу до старості, але помирати боюсь і ніколи не робила спроб. < За бить > я можу, але роблю боляче всім. Таке відчуття, що боюсь всі розачоровать, але до чого мені чужі люди, я от не знаю....
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.