Доброго дня.
Вікторія, співчуваю вашій ситуації. Прямо зараз ви створюєте якусь глибоко трагічну історію, де кожна наступна дія спричиняє ще більше болю.
Скажіть, буд ласка, по якій причині ви не звертаєтеся до психолога? Це варто зробити якнайшвидше.
Вам потрібна допомога, щоб з цим розібратися і не допустити нових імпульсивних дій.
Це важливо не лише для вас, а й для вашого сина. З попередніх ваших питань я памʼятаю приблизно, що йому 9-11 років. Це вік, коли дитина максимально активно має спілкуватися з ровесниками, розвивати самостійні вміння турботи про себе, навчатися новим заняттям. Мама помало відходить на другий план. З кожним роком дитина мами все менше потребує, хоча все життя вони будуть рідними людьми.
Але з вашої розповіді постають хвилювання про те, що ви перебуваєте з ним у емоційному злитті. Можливо, то не син вас так сильно потребує, то ви його потребуєте і не дозволяєте жити власним життям.
Думаю, ви страждаєте від глибоких внутрішніх конфліктів, мабуть ще з дитинства. Можливо, це особисто ви мали досвід, коли вас зрадили і вам з тим було нестерпно, а тепер свої почуття проектуєте на сина.
Як би там не було, вам потрібна робота з психологом. Сама ви не справляєтесь і спричинюєте собі та сімʼї все більше страждань.
Відредаговано автором 30-07-2023 12:28:58