Не можу прийняти рішення

Лучший ответ

Павел Леонидович Басанский психолог

Київ · 15.01.2024 16:12

Психолог больше не активен на сайте

цитата:

Дуже дякую за вашу думку.

Будь ласка. Але це НЕ ТІЛЬКИ моя думка, але й досвід роботи 25 років. Ваша ситуація для мене - типова. Ананкастна поведінка є наслідком не тільки вродженних особливостей, але й хоча б частково і виховання. І батьки людей з подібними до ваших проблемами майже завжди мали нарцисичну природу, що й проявлялося в знеціненні досягнень дитини. Це я так вам, для загального розвитку, кажу. Ну й іншим, хто буде читати це питання може стане в нагоді.

цитата:

Але чи ви зараз не знецінили мої досягнення , моє життя і мої відчуття від нього?

Взагалі аж ніяк цього не робив. Ви з цим прекрасно справляєтесь і без мене. Безпідставне звинувачення, як прояв захистної агресії - від неспроможності визнати власні психологічні проблеми.

цитата:

так, перед тим, як щось робити я звикла вивчати "матчасть".

Це банальне виправдання власних страхів не бути КРАЩОЮ, що і є проявом ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ:

цитата:

Багато чого не зроблено із-за страху , що не вдасться, не зможу, не зможу краще за всіх - то не треба і братися

А потім виправдати те, що заважає жити, умовно позитивними наслідками, які безумовно присутні:

цитата:

Можливо тому в мене і живуть тварини по 20 років, хоча і не знають радості материнства (стерилізовані) і щастя вільного вигулу (не виходять з квартири)

Хвала перфекціонізму!)
Мабуть це завдяки саме йому так? Ну тоді хай залишається, вірно?) Тим більше, що й працювати над цим складно і боляче емоційно. Навіщо ж?!

цитата:

Я геть не розуміюся на психології, я спеціаліст в іншій сфері

То може є сенс прислуховуватись до тих, хто багато років працює в цій галузі і довго консультує на цьому сайті?

цитата:

коли все поянюють впливом батьків , які давно померли , або взагалі якихось пра..пра..пра.. - то трохи дивно.

Вони то давно померли, але ж свій внесок в дитину встигли зробити, а для дитини батьки - АВТОРИТЕТ і вона їх виховання запам'ятовує на все життя. Ось як ви. Тому й не дивно. А навпаки - цілком закономірно.

Мария Радченко психолог

Дніпро · 14.01.2024 19:31

Доброго вечора!

Добре, що Ви звернулися по допомогу на форум. Як то кажуть "Ми відповідальні за тих, кого приручили." Завести собаку - непросте та відповідальне рішення, яке потребує часу на рефлексію та підготовку до появи вдома улюбленця.

Розкажіть, будь ласка, детальніше, історію Вашої тривожності. Чого саме боїтеся, і коли вперше усвідомили себе тривожною людиною? Як Вам давалося прийняття інших життєво важливих рішень?

Ви пишете, що у Вас раніше були лише кішки. А як Ви наважилися завести кішок? Чи були такі саме страхи і сумніви, що і з собакою? Якщо так, то чи виправдалися вони? Якщо ні, то в чому для Вас принципіальна відмінність між ситуаціями, коли Ви заводите кішку та собаку?

Тетяна Артеменко психолог

Черкаси · 14.01.2024 19:49

Психолог больше не активен на сайте

"Як зрозуміти - це здоровий глузд чи я просто, як завжди боюся?" - мені здалося, що це здоровий глузд. Адже, дійсно, немає приватного будинку, і собака не зможе розвиватись належним чином. Але дуже хочеться собаку. Дитяче бажання сперечається з холодним розумом.

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 14.01.2024 19:55

Думать и все взвешивать это хорошо и признак того, что вы ответственный человек.
Что вас смущает, не совсем поняла? Вы хотите большую собаку и думаете, что ей в квартире плохо будет?
Или о чем переживаете?

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 14.01.2024 22:22

Вы можете взять консультацию у кинолога относительно породы, которую хотите.
Да, есть породы, которые не для новичков и это нужно понимать.

Павел Леонидович Басанский психолог

Київ · 15.01.2024 01:26

Психолог больше не активен на сайте

Доброї ночі!

цитата:

Багато чого не зроблено із-за страху , що не вдасться, не зможу, не зможу краще за всіх - то не треба і братися.

Питання, як на мою думку, зовсім НЕ про собаку, а про ПЕРФЕКЦІОНІЗМ, який завжди є результатом специфічного виховання батьками, уоли майже всі результати та досягнення дитини ЗНЕЦІНЮЮТЬСЯ і в дитині формується НЕВПЕВНЕНІСТЬ у власних силах, постійні сумніви та вагання, бажання змагатись з іншими та бути КРАЩОЮ.
В результаті людина проживає НАЙнещасніше життя, так і не навчившись насолоджуватись життям та власними досягненнями, з перманентним розчаруванням.
В принципі Ваше питання - це повноцінний запит на психотерапію.

Тетяна Артеменко психолог

Черкаси · 15.01.2024 08:52

Психолог больше не активен на сайте

Ви запитуєте - "Чому собака не зможе розвиватися?". Не питайте в мене цього. Це Ви запитайте у собачників, які Вам рекомендували приватний сектор. Вони Вам краще розкажуть. І я це не вигадала, я просто взяла це з ваших слів, де Ви самі казали, які поради Вам давали собачники. Я не придумала від себе нічого нового. А Ви зараз пробуєте мені заперечити. Я - не собачник. Я лише процитувала вас

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 15.01.2024 12:28

Похоже вы все же сейчас приняли решение - вы не готовы к собаке и не справитесь с воспитанием. Возможно так и есть. Возможно нужно больше знаний или другая порода.

Тетяна Артеменко психолог

Черкаси · 15.01.2024 15:16

Психолог больше не активен на сайте

Тут же сайт не собачників, тому я нічого не скажу про собак (бо не знаю). Я довірилась Вам, вашим знанням, які Ви отримали від собачників про те, що собаці нібито потрібен приватний сектор - так вона буде краще розвиватись. (Коли я говорила "розвиватись", я не мала на увазі щеня, я мала на увазі будь-яку собаку, бо живій істоті у будь-якому віці потрібен розвиток). Тобто, Ви погарячкували про приватний сектор? насправді він не потрібен великій породі собак? Я ж не спеціаліст, я довіряю ВАМ. Якщо приватний сектор не потрібен, то підтримую вже іншу вашу думку - НЕ ПОТРІБЕН. А раз не потрібен, значить, то й обговорювати нема чого. Ну, тоді питання знімається. Звісно, в такому випадку БЕРІТЬ СОБАКУ, НЕ СУМНІВАЮЧИСЬ. Квартири вистачить, як Ви самі написали. Дім і двір їй не потрібен. Нарешті ми досягли згоди