Доброго вечора!
Як на мене, Ваша стурбованість має підгрунтя і дуже добре, що Ви не стали очікувати, що "все якось само собою владнається". Насправді, яким би не було велике кохання, періоди спадів та труднощів є в кожній парі. Єдине, що у кожного вони свої...
От Ви пишете "очень дорожу этими отношениями, но заметила что почти все мои мысли окутаны страхом их потерять, начинаю себя накручивать, может от этого и устаю..."
Як на мене, Ви інтуїтивно самі знайшли основну причину своїх "качелей" та втоми. Адже, некерований
страх щось втратити є лише тоді, коли ми дуже сильно "залипли" на предметі свого кохання. І поступово втрачаємо впевненість у собі, тобто, втрачаємо, насправді, себе... І цю тенденцію Ви інтуїтивно відчуваєте, хоча зовні поки що ще все чудово...
Окрім того, "емоційні качелі" - це ознака
відсутності внутрішньої опори. Тобто, неправильно розставлені життєві пріоритети...
А, оскільки, людина жити без опори не
може, тому вона намагається таку опору
знайти зовні. Але чим сильніше повністю ідеалізує цю опору, тим сильніше починає відчувати, що опора також починає "хитатися".... Звідси і цей стан "мах на небо - геп на землю"...
Власне, все б нічого, адже, стосунки для того і створюються, щоб за допомогою них розвиватися... Але от ця тенденція до ідеалізації, до "залипання" просто так не з'являється, і тим паче, не змінюється за бажанням... Бо це певні поведінкові установки, певні моделі співіснування з коханими людьми...
Які у Вас були стосунки в дитинстві з батьками? Які стосунки між батьками? Адже, як кажуть, "всі ми родом з дитинства..."
Відредаговано автором 06-03-2024 18:46:15