Доброго дня, Karmenka.
цитата:
Я очень боюсь, что в конечном итоге все закончится ничем, а у меня только будут утеряны годы..
Можливо саме це Вас і тримає у стосунках, де, в принципі, Ви не відчуваєте себе у безпеці і де немає співпраці? Страх втраченого часу та того, що Ви не знайдете іншого, більш люблячого і приймаючого партнера.
цитата:
Я пыталась поменять подход (он мне сам об этом часто говорит), но я не могу держать пуазу (с ним), обижаться и игнорировать..так же как и пусть все на самотек..
Неможливо "знайти підхід", якщо Ваші цінності та бажання не співпадають + Ви і партнер не шукаєте спільного рішення та не хочете шукати.
цитата:
Чувствую себя виноватой за рад совершенных ошибок..
За які саме помилки Ви відчуваєте себе винною? Можливо Вас ще додатково тримає у цих стосунках і почуття провини?
цитата:
Я его очень люблю. И он говорит что тоже меня любит...
Із Вашого опису, я б не стверджувала, що це "любов", а скоріше - "созалежність". Любов - це поєднання трьох компонентів: пристрасть + психологічна близькість + зобов'язання. В останніх двох пунктах у Вас серйозні проблеми.
цитата:
Он ни разу не оскорбил меня и не повысил голос. Не пьет, не курит, не проявляет агрессию - это большая редкость в наше время.
Ви думаєте, що для стосунків достатньо тільки цього? І тут хотілося б задати Вам наступне питання: а які у Вас були стосунки із Вашим татом та Вашими батьками як пари?
цитата:
Но не станет ли это самой большой ошибкой в моей жизни. Не стоит ли немного охладить свой пыл и попробовать другой подход?
А давайте розглянемо ситуацію з іншої точки зору: чи не стане Вашою найбільшою помилкою і далі витрачати свої роки життя на людину, з якою у Вас немає майбутнього, якого Ви б хотіли?
цитата:
Моя цель - разобраться в ситуации и принять верное решение.
Вам колега задала хороші уточнюючі запитання і дуже шкода, що Ви їх ігноруєте. Психологи не дають конкретних порад, а допомагають Вам самим прийти до вирішення проблеми завдяки кращому усвідомленню власних переживань та бажань.
цитата:
Я пока не готова ответить, смогу ли жить с мужчиной что не хочет детей. Мне хочется надеяться, что с его стороны это страхи и детские обиды. Так как он старший ребенок и пару раз оговаривался как все поменялось после появления сестры и как он не хочет все время с ней сидеть.
А варто було б дати собі час і ретельнішне обдумати це запитання. Ви плекаєте ілюзорну "надію", що Ваш хлопець зміниться, а суть гармонійних стосунків у тому, що ми приймаємо партнера безумовно і не чекаємо, коли він зміниться. Ми не здатні вплинути на почуття, ставлення, поведінку інших людей без їхнього бажання, а лише на власні. Так, можливо в хлопця і дійсно існують образи та
страхи з дитинства, але пропрацювати їх може лише він, якщо захоче. А його зараз це влаштовує і змінити це якось Ви не можете.
Найголовніше запитання: чи Ви готові перебувати у цих стосунках, знаючи, що хлопець ніколи не зміниться (цінності, піоритети тощо)?
цитата:
Мне больно, что я не могу положиться на этого человека, я не знаю чего он ожидать, так как он не обсуждает проблемы, только молчит, мол так пытается сгладить углы, замять тему. Я же считаю, что он не видит со мной будущего, раз не хочет строить планы....Еще проблема – он не хочет детей, впринципе. Я не знаю что делать дальше....Всегда мои обиды - разрыв - возвращаюсь.
Ось корткий огляд Ваших стосунків. Як Вам?
цитата:
Если проблему во мне, то как себя вести.
Стосунки - це двоє партнерів, а зараз я бачу, що Ви перекладає відповідальність виключно на себе і працюєте над ними лише Ви.
Ответ отредактирован автором 07-10-2020 12:43:15