Сепарация от отца
Но дело в том, что мы не можем сепарироваться нормально. И я не готова и у меня не получится это резко сделать, потому что мне комфортно с ним каждый вечер созваниваться и общаться и я в этом ничего плохо не вижу. Но меня откровенно бесит, когда я ему рассказываю, что сегодня вечером иду в кино или куда-то с друзьями на выходных, и он внезапно начинает говниться: ‘ой чушь какую-то смотрела. опять друзья твои тебя куда-то заведут не пойми куда. На утесы поехала? Там же опасно, упадёшь ещё, разобьёшься, зачем тебе это надо, а? Не надо никуда ездить!’ При том, что я работаю из дома, перерабатываю и мне ну надо как-то отдыхать вне дома. Что вот мне делать в этих ситуациях и о чем поговорить с отцом? Что ему надо найти что-то своё? У него вроде есть, но он все равно очень вовлечён в мою жизнь. А свою в 83 года ему тяжело строить, плюс у нас мама стареет, деградирует и выносит мозг жестко, и я его понимаю, сил остаётся мало.
Но мне вообще не в кайф чувствовать вину за то, что у меня ИНОГДА интересная жизнь и я хочу увидеть мир и исследовать его. Даже если это не совсем безопасно, но в разумных пределах. Мне не 5 лет в конце концов.
Как мне с ним поговорить? Про что? Почему он так себя ведет? И как можно попытаться нормально сепарироваться? Как это вообще работает?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.