Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Треба зберігати вірність. Вірність слову, зобов'язанням, іншим, собі сам...»
Питання від: Настя&6 Вік: 20

Как перестать себя ненавидеть? Как найти себя?

Моя ненависть к себе не даёт мне жить. Она глушит все мои чувства. Я не знаю как мне с ней справится. Как поверить в себя, полюбить.
Даже любовь и вера мужа в меня ,мне не помогает...
Я так устала от этой вечной борьбы с собой и со своим разрушенным внутренним миром, который я никак не могу построить заново....
Я так хочу наконец-то начать жить, жить со спокойствием внутри... Без ропота, печали, вечных слез и упрёков в свою сторону.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Настя&6, доброго времени суток!
цитата:
Я так устала от этой вечной борьбы с собой и со своим разрушенным внутренним миром, который я никак не могу построить заново....

Когда и по какой причине был разрушен Ваш внутренний мир?
...
Доповнення від автора питання ·
Чувство ненависти у меня с самого детства.
Та за всё - за то что я есть, за то, что не могу взять себя в руки и похудеть( набрала 60кг , во время депрессии), за то, что не реализовала себя в жизни. Вот прохожу мимо людей, они смеяться и я как-то уверена, что они смеются с меня.
Помню мне с детства мама говорила, чтобы я её не позорила. У меня не было права сказать ничего лишнего или лишний раз улыбнуться.
Я не знаю за, что я могу себя полюбить.....
С мужем, как бы всё хорошо...мы любим друг друга. Думаю я много от него требую - хочу любовь как в кино, завтраки в постель, цветы, подарки и т.д., хочу больше объятий и поцелуев.
С папой у меня всегда были хорошие отношения, а вот с мамой у нас всегда соры, в которых она всегда виноватой делала меня, я была и есть у неё козлом отпущения. Вот даже сейчас когда они с отцом развелись она частично переложила вину на меня. Сказала, что я больше всех виновата ибо мы с ней часто мирились, а папу это бесило.
Она любит меня, но мне кажется, что очень ревнует к папе, ведь я у него на 1месте.
Доповнення від автора питання ·
Внутренный мир разрушен сорами с мамой и тем , что я у неё всегда во всем виновата. Я не знаю может я зря её виню, может я действительно сама во всем виновата.
Ведь человек с целым внутренним миром не будет себе ненавидеть. Ненавидеть свое тело...
Сожалею, что Ваше детство прошло в таких отношениях с мамой.
Это Вы для мамы так себя ненавидите? Для мамы чувствуете себя виноватой и не любите себя?
...
цитата:
Я не знаю за, что я могу себя полюбить.....

Это запрос на личную терапию. А работать нужно будет над вопросами: самоценность и самооценка. Уже сама эта фраза предполагает, что у Вас были сложные отношения с родителями, впрочем Вы об этом и написали. И здесь подтянуться другие вопросы для проработки - детские установки и заложенный сценарий; страх и стыд; чувство вины...
Рекомендую выбрать специалиста и поработать с психологом. Формат сайта не сможет Вам помочь и у него другие функции. Настраивайтесь на длительную работу. К сожалению детские установки очень устойчивые, чтобы их заменить на аутентичные - на это надо время.
Вы думали о работе с психологом?
...
Доброго дня! Ви пишете "Помню мне с детства мама говорила, чтобы я её не позорила. У меня не было права сказать ничего лишнего или лишний раз улыбнуться". А потім "Внутренный мир разрушен сорами с мамой и тем , что я у неё всегда во всем виновата. Я не знаю может я зря её виню, может я действительно сама во всем виновата". Жіноча, а особливо, дівоча та дитяча психіка дуже ранима. І так влаштована, що коли значимі люди чимось незадоволені, сприймають критику як оцінку своєї повноцінності. Потім це мірило повноцінності чи неповноцінності переносять на своє подальше життя. І ця "калька" починає вже жити "своїм життям", без доосмислення. Це називається ще навіюванням. Ваша мама, впевнена, Вас любила і любить. Але ми любимо так, як нас навчили це робити наші батьки. Зачасти прийнято, що чим більше любиш дитину, тим сильніше її "осмикуєш", робиш зауваження, критикуєш, щоб вона виправилася і стала ідеальною... Немає винних, правих чи неправих! У кожної людини є просто свій індивідуальний об'єм задач, з якими вона повинна протягом життя впоратися. Коли ми дуже "залипаємо", тобто ідеалізуємо когось із рідних, ці рідні починають поводити себе не найкращим способом. Щоб ми навчилися правильно ставитися до себе, своїх рідних та свого життя в цілому.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?