Здравствуйте. Я замужем,двое детей. Проблема в том,что мой муж часто заглядывается на других женщин. Я понимаю,что все мужчины так делают,но мой муж теряется при виде симпатичных девушек. Это сильно задевает мою гордость. У меня ощущение будто он меня предаёт,возвышая их,принижая меня. Сейчас проблема в том,что я частенько стала задумываться: а может я не того мужчину выбрала в качестве спутника жизни,отцом своих детей. В такие моменты я начинаю его ненавидеть. Проблема во мне??
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Проблема в том,что мой муж часто заглядывается на других женщин. Я понимаю,что все мужчины так делают,но мой муж теряется при виде симпатичных девушек.
Як давно Ви почали помічати таку поведінку чоловіка? А він приділяє Вам знаки уваги?
цитата:
Это сильно задевает мою гордость. У меня ощущение будто он меня предаёт,возвышая их,принижая меня.
Ви говорили про свої переживання чоловіку?
цитата:
а может я не того мужчину выбрала в качестве спутника жизни,отцом своих детей.
А що Вам взагалі дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?
цитата:
Проблема во мне??
Стосунки - це двоє партнерів, кожен несе 50 % відповідальності за їхній перебіг.
Ответ отредактирован автором 09-06-2021 18:21:07
Доповнення від автора питання·
Отношения хорошие. Чувствую что любит,боится потерять. Детям 3 и 5 лет. В браке 6 год. Теряется в том смысле,что на несколько секунд может засмотреться на них,при этом понимает,что я заметила и начинает теряться,вести себя странно. Скорее всего чтобы сгладить ситуацию. Несколько раз старалась просто не обращать внимания,но чувство обиды и злости меня гложет изнутри. Это у всех так или что то не так с нами?
Доброго дня! Ви пишете "Я понимаю,что все мужчины так делают,но мой муж теряется при виде симпатичных девушек". Справа в тому, що чоловіки так реагують на дівочу красу, яка має дуже потужну силу, і це від них не залежить. А те, що він "теряется", то це рекція, як на мене, не на дівчат, а на Ваш погляд, бо він дійсно любить Вас і йому абсолютно не хочеться Вас ображати. Тобто, дійсно - це швидше стосується Вашої реакції... Які стосунки у Ваших батьків?
Доповнення від автора питання·
Да,я чувствую себя привлекательной. Я люблю себя,ухаживаю за собой. Довольно часто замечаю взгляды мужчин даже когда рядом со мной муж,но стараюсь отводить взгляд,чтоб не унизить мужа перед ними. Возможно и мне хочется такого же отношения к себе от него. Уважения. Вдвоём часто выходим,без детей.
Думаю вы правы насчёт его странного поведения. Именно это меня и напрягает. Это говорит о том,что он провинился. Что касается родителей,отца с нами нет уже как 10 лет,только мама.
А что будет, если вы не будете отводить взгляд от мужчин?
В чем, по вашему мнению, муж провинился?
Говорили ли вы мужу о своих переживаниях?
Что для вас означает, что муж не отводит взгляд как вы от мужчин, а позволяет себе посмотреть на других женщин?
Думаю вы правы насчёт его странного поведения. Именно это меня и напрягает.
Вы с мужем говорили про это?
Доповнення від автора питання·
Я не могу не отводить взгляд,по натуре я такой человек. Это проявление уважения в первую очередь к себе,как и к мужу. Даже когда рядом нет мужа,я не могу себе этого позволить.
Об этом мы с мужем не раз говорили. Толку нет. Он не может контролировать это.
Доповнення від автора питання·
Когда муж засматривается,внутри меня бушуют эмоции. Говорю об этом ему не сразу. Хожу букой некоторое время,злюсь на него. В это время он становится для меня чужим человеком. Будто теряется уважение к нему и я начинаю всячески задевать и ворчать на него. Мне самой надоело так себя вести,но и поделать ничего не могу с этим.
Ви пишете "Об этом мы с мужем не раз говорили. Толку нет. Он не может контролировать это". Тобто Ви самі усвідомлюєте, що Ваш чоловік нічого навмисне не робить. Окрім того, є певна закономірність. Чим більше ми себе намагаємося контролювати, тим сильніше воно стане повторюватися і з більшою силою. Отже, чим більше Ви звертаєте уваги на погляди чоловіка, тим сильніше він намагається себе контролювати і тим менше це у нього виходить. Отже, зауваження та розмови з чоловіком нічого не дають. Як на мене, у Вас надмірна внутрішня "прив'язка" до того як і що має бути. Така собі ідеалізація стосунків, куди входить і "повединкове регламентування" чоловіка. Проблема не в чоловікові, однозначно, а у Вашій прискірпливій увазі на його погляди. І варіантів може біти досить багато: від невпевненості у собі, до перебільшеної акцентуації на своїй привабливості...
Если взгляды на других женщин вызывают в вас страх, что брак разрушиться, то получается вы не уверены в том, что вас любит муж, что вы ценны для него?
Ваши отношения не настолько крепки, что какая-то красивая женщина просто своим внешним видом и тем, что муж на нее посмотрит, разрушит вашу семью?
Доповнення від автора питання·
Отношения у нас вроде как крепкие и любит он меня по моим ощущениям. Семью ценит. Я что то совсем запуталась если честно. Не могу тогда понять почему я так реагирую на эту ситуацию. 🤷♀
У родині чоловік та жінка "дзеркалять" одне одного, подобається нам це чи не дуже. Окрім того, почуття "зчитуються" партнером. Якщо дружина починає думати "Сейчас проблема в том,что я частенько стала задумываться: а может я не того мужчину выбрала в качестве спутника жизни,отцом своих детей. В такие моменты я начинаю его ненавидеть". Вона перестає давати те, що від неї очікує чоловік: любов, повагу, енергію щастя і фактично сама йому "розв'язує" руки. Окрім того, Вами зараз несвідомо може керувати установка десь і колись почута (можливо навіть у Ваші родині) "якщо батько зраджував, зраджувати буде і син". А все у сукупності: "залипання" на близькій людині, очікування від нього тільки щастя, невміння правильно реагувати на стрес, плюс те, що написала зараз, може давати дуже неприємний ефект... І ще. Існує певне правило: працювати над собою повинен той, кому більше дошкуляє проблема.
Доповнення від автора питання·
Спасибо за подробный ответ. )) прям меня описали. После таких ситуации у меня меняется к нему отношение,умом понимаю,но пересилить себя не получается. И я не знаю как с этим справиться.
Важно проживать свои чувства, но при этом замечать, что муж выбирает вас, что то, что вы не смотрите на других мужчин, не значит, что муж обязан не замечать других женщин
Хорошо бы эти переживания прожить и разделять с кем-то, пока не научитесь спокойно реагировать и замечать где ваши страхи и обиды, а где реальность, где муж выбирает вас, любит и вы это чувствуете
Хорошо бы поработать с психологом индивидуально
Коли є внутрішні установки, їх одним лише розумом змінити просто не можливо, потрібне певне "перезавантаження" на рівні підсвідомості. Як на мене, варто розбиратися з батьками та Вашим дитинством. Можливо на перший погляд це здається дивним, але нашими діями та почуттями у теперішньому часі "керує" те, що було закладене набагато раніше. Як тільки стається "зустріч" в процесі терапії з "автором" раніше закладеної програми, програма "перезавантажується"....
Доповнення від автора питання·
Благодарю за помощь.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
