Боязнь

Настя, добрый день!
А как было до карантина? Какие у Вас отношения с родителями?

Доброго дня, Настя.
Скажіть, будь ласка, чи Ви розповідали батькам про Ваші труднощі? Чи є серед однокласників люди, з якими Ви добре спілкуєтеся і товаришуєте? Чи є у Вас друзі?

Такое было уже с другими, и я боюсь того, что это может случиться и со мной.

А можете, будь ласка, детальніше розповісти про цю ситуацію і яким був її фінал?

Давайте уявимо найгіршу ситуацію: Вас заскрінили і виставили у соц. мережу. Що далі?

Я не могу им ответить. У меня как будто язык заморозился.

А як би Ви хотіли їм відповідати?

Дело в том, что даже если они шутят и в их голосе по отношению ко мне звучит издёвка, то я не могу с этим ничего поделать.

Можете, будь ласка, навести конкретний приклад такого жарту.

У меня могут прыснуть слёзы,когда я с ними буду ругаться. Я не хочу показаться слабой,поэтому и ничего не говорю.

Ок, Ви відповідаєте і починаєте плакати. А що власне у цьому ганебного? Сила - це вміння відкрито бути собою і показувати свої переживання.

Что мне сделать и как избавиться от комплексов?

Чи Ви зверталися до шкільного психолога або обговорювали із батьками можливість звернутися до психолога індивідуально? В чому саме полягають Ваші комплекси?

Ответ отредактирован автором 31-07-2020 18:28:47

Но я не могу с ними секретничать. Очень стесняюсь. Они тоже уже в возрасте и своих проблем,думаю,им достаточно

Що може статися найгірше, якщо Ви розповісте батькам про свої труднощі? Ви - неповнолітня, тому Ваші батьки є відповідальними за Ваше психологічне благополуччя. Мені здається, що вони більше засмутяться, якщо Ви приховуватимете від них свої проблеми, адже далі це призведе до того, що Ваш стан лише погіршиться. Напевно батьки відчувають, що Вам важко, однак чекають, коли Ви попросите у них про підтримку, щоб не порушувати Ваші кордони.

До карантина я просто ходила в школу и мне, честно говоря, это не нравилось. Поэтому появлялась там редко. Так как я там новенькая. Перешла в прошлом году. Поэтому и друзей у меня, собственно,там нет.

Що саме Вам не подобалося у новій школі, окрім того, що у Вас немає постійної подруги? Які у Вас були стосунки із однокласниками у попередній школі? Чи Ви підтримуєте конатки із подругами із попередньої школи?

Отношения с девочками всеми хорошие, но нет постоянной подруги, с которой бы я могла ходить,сидеть и тд.

Безумовно, адаптуватися у новому, вже сформованому колективі, та ще і у підлітковому віці, дуже складно. Вже існують сформлвані підгрупки та розподілені соціальні ролі. Скажіть, будь ласка, а чи є якась дівчинка, з якою Ви б хотіли більше проводити часу саме як подруги?

Ответ отредактирован автором 31-07-2020 18:48:31

Такое было не со мной, а с одной девочкой из другого класса и ещё с учительницей. Ну,если представить что меня выставили, то это же считается позором? Все в школе увидят и потеряют,может быть, ко мне уважения.

Коли таке трапилося із дівчинкою із іншого класу і вчителькою, то їх перестали поважати? Чи перестали поважати їх особисто Ви? У світі існують люди, які будуть підвищувати власну самоцінку за рахунок приниження інших + намагатимуться перенаправити свою ненависть на себе на інших. Також існують люди, які поважають особистість інших людей, однак піддаються суспільному конформізму і, як наслідок, роблять вигляд, що розділяють точку зору більшості. Крім цього, існують люди, які поважають себе та інших, маючи власну точку зору. Ви маєте прийняти цей факт і навчитися відстоювати власні особистісні межі.

Даже простые шутки одноклассников могут пеня обидеть. Очень сильно.

Для того, щоб Вас так не зачіпали ці жарти, необхідно розвинути Вашу самоцінність та самоприйняття. Коли Ви вірите, що Ви ОК незалежно від думки оточуючих, то тодіВам буде байдуже на оточуючих. Запам'ятайте, що за статистикою 3/10 людям Ви будете не подобатися без будь-якої причини і це просто необхідно прийняти.

Я бы хотела им ответить и поставить их на своё место, как это делают многие. Потому что они ни с того, ни с сего начинают подшучивать. Из-за того, что я им ничего не говорю, они начинают наглеть.

Перш за все, Вам необхідно підготувати заздалегіть конструктивне зауваження на такий випадок (Наприклад, "Я засмутилася, коли ти сказав цей жарт. Будь ласка, не роби так більше" - "А мені всерівно" або "Я і хотів цього" або "Бо ти даєш привід над тобою жартувати"- "Що тобі дасть мій сум?" - "Мені весело" або "Ти (і якесь образливе слово)" - "Особисто я не бачу в цьому нічого веселого. Мені шкода, що для того, щоб ти не ненавидів себе, ти хочеш зробити все, щоб я ненавиділа саму себе. Я співчуваю тобі, однак я не дозволю тобі себе ранити. Я буду поважати і цінувати себе незалежно від твоїх образливих жартів"). Запам'ятайте, що ніщо так не спантеличує буллерів, як спокійна, конструктивна відмова приймати їхні образи. Якщо ця особа продовжує щось Вам говорити після всього діалогу - Ви просто розвертаєтеся і йдете (таким чином, Ви і загистили себе і, водночас, не дали буллеру бажаної реакції). Якщо булінг продовжується і надалі - Ви звертаєтеся до вчителя чи шкільного психолога, щоб вони врегулювали цю ситуацію (це їхня відповідальність).

Мой комплекс заключается в том, что я стесняюсь своей внешности. Боюсь показать своё лицо.

По друге, Ви казали, що наче застигаєте, коли це відбувається. Насправді, у кожної людини еволюційно, у ситуації стресу, можливі три реакції: біжи, атакуй чи застигай. Для того, щоб Ви так не застигали, цю навичку необхідно "прокачувати": наприклад, розігрувати спочатку ймовірний діалог + у такій ситуації можна діставати листочок із заздалегіть написаною фразою та просто читати із нього. Також в такі моменти "застигання" Ви можете говорити собі подумки "Я зараз знаходжуся у стерсі, однак саме я контролюю своє тіло, а не тіло мене".

Мой комплекс заключается в том, что я стесняюсь своей внешности. Боюсь показать своё лицо.

Можу Вам запропонувати деякі ефективні техніки для розвитку Вашої самоцінності, які Ви маєте виконувати систематично:
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цій дівчинці всі ті негативні фрази про неї, які Ви зараз говорите сама собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цю маленьку дівчинку в собі, а вона на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цій маленькій дівчинці, якою чудовою вона є і як Ви їїї любите;
б) станьте перед дзеркалом, у якому Вас видно у повний ріст. Погляньте на себе уважно. Знайдіть ті риси або частини Вашого тіла, які Вам подобаються найбільше у собі. Не концентруйтеся на недоліках, лише на перевагах. Запишіть на папері те, що Вам подобається у своїй зовнішності. Після того, як проведете цю процедуру, скажіть вголос своєму тілу "дякую" за те, що воно може подобатися. Пам'ятайте, що в будь-якому тілі є частина, яка подобається.
в) напишіть список із 25 пунктів, де зазначте, що Вам у собі подобається як в особистості риси характеру, інтереси, вміння і навички). Носіть цей список із собою та перечуйте його кожного дня та в ті періоди, коли Ви починаєте критикувати себе або коли Вас критикують інші;
г) напишіть 10 подяк своєму тілу (наприклад, тіло дозволяє мені рухатися, відчувати, або ж я сьогодні отримала задоволення від того, що потягалася у ліжку);
д) Кожного дня (зранку та перед сном) ставайте перед дзеркалом та говоріть собі: "Я тебе люблю", "Ти цінна", "Ти гарна, розумна, цікава і надзвичайна дівчина!".

Дайте мне советов, как от этого избавиться?

Найкраще - це індивідуальна робота із психологом. У безпечному середовищі Ви почнете "розкриватися", довіряти та прокачуватимете свої комунікативні навички із спеціалістом. Згодом Ви перенесете цей досвід на Ваше найближче соц. оточення.Так, як Ви неповнолітня, то саме Ваше батьки мають підтримати Вас у цьому фінансово. Також є варіант звернення до шкільного психолога. Вище я дала Вам техніки, однак це як "перша допомога".

Да нет. Никак не могу им это рассказать.

Що Вас лякає? Якої реакції від них боїтеся?

Да, я поддерживаю до сих пор с ними отношения,ведь они были моей второй семьёй. Подруги тоже были близки и родные. Вот только школа была не та...

Дуже радію, що у Вас є друзі - це величезний ресурс! Користуйтеся ним ;) Розкажіть подругам про свої труднощі і попросіть у них підтримки.

Когда образовываются группы, то адаптироваться очень тяжело. Но да,есть такая подруга, но у нее тоже своя компания, а девочки с ее компании не очень дружелюбные. Я чувствую, что они меня не долюбливают, сколько бы я им не делала.

Ви не цукерка, щоб всім подобатися. Крім цього, дружба із цією дівчиною не означає, що Ви маєте дружити зі всіма її друзями. Ви можете запропонувати дівчині піти кудись погуляти лише разом, аргументувавши це тим, що Ви відчуваєте себе ніяково у великій компанії. Крім цього, Ви можете зазначити, що відчуваєте, як не подобаєтеся її іншим подругам, а з нею Вам комфортно і приємно. Якщо вона відмовиться - Ок, це ї вибір. Можливо Ви з нею не змогли знайти спільну мову, однак у Вас є подруги за межами школи.
Також скажіть, будь ласка, в чому саме проявляється ця "недружелюбність" її друзів?

Ответ отредактирован автором 31-07-2020 19:43:34

Да,я тоже думала пойти к психологу индивидуально,но сейчас же карантин,и даже если онлайн, то трудно найти,а школьного я не хочу.

Знайти психолога не проблема (наприклад, можна зайти на вкладку "психологи" і обрати спеціаліста у Вашому місті). Багато психологів зараз перейшли на онлайн. Головне - це одобрення Ваших батьків.

Вы спрашивали о том, потеряла ли я к этим людям уважения. Абсолютно нет, мне было просто этих людей жалко. Они же ни в чём не провинились, а их просто так выставили в соц. сеть, чтобы получить ещё одну дозу удовольстия. Я просто не хочу, чтобы другие насмехались над о мной,заскринив меня. Ведь найдутся люди, которые будут смеятся над этими людьми, а не как я, сочувствовать.

Такі люди завжди знайдуться - хочете Ви цього чи ні. Водночас, завжди знайдуться люди, які будуть співчувати так само як і Ви. У Вашій силі лише фільтрувати Ваше найближче оточення та відстоювати власні особистісні межі. Запам'ятайте - Ви не здатні вплинути на почуття, поведінку, ставлення людей, без їхнього бажання. Якщо вони захочуть, то можуть Вас висміювати і без скріну.

Маме я боюсь рассказать, потому что она мыслит не так, как я. Если я ей расскажу, то она сразу начнет меня защищать и возможно дойдёт до того, что она просто найдет этих ркбят и свяжется с ними. А я этого не хочу, хочу чтобы просто вселили уверенность в меня,а не поругали их, как маленьких.

ОК. Чи не могли б Ви, перед початком розмови, сказати про це своє хвилювання мамі? Що найгірше трапиться, якщо Ваша мама зателефонує класному керівникові, щоб розібратися у цій ситуації? На мою думку, якщо Ви скажите мамі, що хочете пропрацювати свої комунікативні навички, самоцінність зі спеціалістом - вона Вас зрозуміє.

Хотя я всё слышала, но уверенно сделала вид, что мне глубоко плевать на их мнение, хотя они стрелой этой попали мне в сердце, и закончилось это тем, что всю ночь я проплакала из-за того, что они меня недолюбливают.

А Ваша мама бачила Ваші сльози? Чи вона Вас підтримала у цей момент? Якщо ні, то чи Ви хотіли б такої підтримки?

Вы говорите о том, что может произойти, но пока это существует только в Вашей фантазии. Если Вам сложно с этим разобраться, то лучше обратиться индивидуально. Очень много причин находится в нашем детстве в отношениях с родителями, когда закладывается наша самооценка. Другие люди могут себе позволить не всегда приятные вещи, но Вы можете научиться противостоять этому

Не бойтесь говорить об этом с мамой. Очень важно, чтобы Вы не были одна в таких ситуациях