Син підліток 15 років дуже нагрубив, матом і фізичними погрозами і не вибачається. Я вирішила з ним не розмовляти, доки не вибачитися. Але мене це мучить. Як вчинити?

Question

4 дні тому в моєму житті сталася дуже прикра ситуація. 
Коротко передісторія, яка може мати на неї вплив. В березні ч вийшла заміж і в травні переїхала з України. Мій син знав про мої відносини і про план переїзду, коли я вийду заміж. До війни в Україні ми з сином планували, що він залишиться в Україні поки вчитися в коледжі і буде приїжджати до нас на канікули, а по закінченню навчання переїде.  Після одруження мій чоловік вмовляв сина переїхати з нами, але син так і хотів залишитися в Україні, на той час в нього була дівчина, і ми не хотіли підліткової драми чи помсти. Мій чоловік з самого початку був прихильний до сина, старався направляти, давати поради. Можливо як колишній військовий в деяких моментах був строгий, типу швидше приймай душ, швидше сідай їсти, коли їжа на столі, мама не повинна будити вже дорослого сина і т.д. Мій син реагував на це завжди на грані агресії і одного разу навіть поліз битися. Але чоловік його одразу скрутив. Невдовзі після інциденту син переїхав до моїх батьків, так як з вдіти ближче до коледжі і з часом вибачився перед чоловіком і вони порозумілися, і досить довго нормально спілкувалися. 4 дні тому ми зателефонували моєму синові запитати як справи і як пройшло його 5 денне тренування, він захоплюється військовою справою. Він був не дуже говіркий, бо відставав в написанні курсової. Чоловік дав йому поради по курсовій як зробити швидше, похвалив його, що він дуже розумний і ми ним пишаємося і окреслив перспективи кар’єри, коли він переїде до нас. За день до цього він отримав від нас подарунок- речі і взуття. І за час нашої розмови ми не почули навіть невеличке дякую. Потім чоловік почав розказувати йому про свою нову роботу, син сказав вітаю таким черговим тоном і потім наче навмисне почав знецінювати життя і роботу в країні, де ми з чоловіком, приводячи різні негативні аргументи. Мій чоловік не захотів продовжити розмову в негативному тоні, просто пішов, син кинув трубку. Я написана сину повідомлення, типу якщо люди тобі дзвонять з гарним настроєм, то теж можна поговорити в гарному настрої, або не казати взагалі нічого. Мій чоловік намагався йому передзвонити, але син кинув трубку. У відповідь син написав мені які ми погані матом, що нам все щось не подобається і що шкодує, що не прирізав нас обох, коли ми жили разом. А коли ми приїдемо в гості для нас це добре не закінчиться. І що йому соромно мати таку матір. Я була в шоці від його слів і більше йому не писала і не дзвонила. Як його справи дізнавалася через бабусю.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Шановна Марино! У вас склалася у взаєминах  із сином непроста ситуація, яку потрібно докладно обговорити із психологом на консультації.
Підлітковий вік досить складний .Підліток - це вже не дитина, а особистість, що майже сформувалася. Підліток не чекає від вітчима любові і часто не готовий одразу підпустити до себе. Для нього він чужа, стороння людина. І важливо побудувати з ним саме партнерські взаємини, Виховувати, перевиховувати і нав'язуватися підлітку свої принципи виховання  — марне заняття. 
Підлітка потрібно слухати, радитися з ним і дотримуватися лише однієї лінії виховання – гуманістичної.
Налагодити взаємини між підлітком та вітчимом неможливо і без зусиль самого чоловіка.
Але це - загальні фрази. Потрібно розбиратися детально.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

Добрый вечер, Maryna!
[quote]Син займався з психологом кілька років. Зараз категорично не піде[/quote]
Конечно же ваш сын не пойдет к психологу, так как его все устраивает.
А проблема есть у вас.
Поэтому вам и нужна консультация специалиста, чтобы знать, что надо делать для налаживания отношения с сыном. 

[quote]Як вчинити?[/quote]
А какие у вас есть варианты действий?

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

Maryna, до психолога в першу чергу треба звернутися Вам, а ще більше - Вашому чоловіку, відчиму сина. Бо після прочитання Вашої розповіді склалося враження, що він взагалі не розуміє, як спілкуватися з пасинком, та й мабуть взагалі з підлітками. Тим більше, що професія військового накладає на особистість свій відбиток - схильність до жорсткості, ставлення до дітей як до підлеглих, наказів, повчань, спілкування з позиції сили тощо.

Хоча й характер сина та особливості його особистості мають значення.
Який Ваш син за характером? З самого дитинства. А не тільки зараз, в підлітковому віці. Як він реагує в тих чи інших ситуаціях?

Ирина Терещенко · Answer

Марино,доброго дня

Те що в серцях вам сказав син, його емоційна поведінка - це лише лакмус, відображення тих глибоких образ, переживань, неприйняття яке відбувається в душі.
І тут я б глибше ставила питання,  не тільки як бути у цій ситуації, а як взагалі не втратити контакт з сином, сформувати певні довірливі або хоча б доброзичливі стосунки.
Відчувається,  що ви сприймаєте себе і чоловіка як одне ціле.
Це дуже добре з точки зору шлюбних відносин, але ваш син це бачить зовсім по іншому.
Ви- в першу чергу для нього мама, ваша цінність має бути вищою в будь якому випадку. 
І це про підтримку, розуміння, щирість, довіру і прийняття.
Особливо останнє.
Підлітку важливо щоб його приймали.
Звісно має бути баланс у всьому. Проте більше акцент я,робила б на вашій взаємодії.
Що в сина на сердці, за що переживає, які там страхи  можливо образи.
Чого потребує?
Це той спектр питань який є важливим для побудови гарних стосунків. 
І безперечно, я приєднуюсь до порад колег і рекомендую вам обрати психолога для себе щоб це питання пропрацювати глибше. Відредаговано автором 05-04-2023 07:24:25

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго дня, Maryna!
[quote]Коротко передісторія, яка може мати на неї вплив. В березні ч вийшла заміж і в травні переїхала з України.[/quote]
Я правильно розумію, що ви зараз в безпечній країні? А чоловік ваш колишній військовий, судячи з усього не такий вже старий за віком... 

Давайте з'ясуємо ще деякі важливі, на мій погляд, моменти. Ви не проти? 
[quote]Після одруження мій чоловік вмовляв сина переїхати з нами, але син так і хотів залишитися в Україні, на той час в нього була дівчина, і ми не хотіли підліткової драми чи помсти. [/quote]
Чому була дівчина? Їхні стосунки розірвані? Що ви про це знаєте?

[quote]Можливо як колишній військовий в деяких моментах був строгий, типу швидше приймай душ, швидше сідай їсти, коли їжа на столі, мама не повинна будити вже дорослого сина і т.д. Мій син реагував на це завжди на грані агресії і одного разу навіть поліз битися. Але чоловік його одразу скрутив. [/quote]
Тобто чоловік одразу показав, хто в домі хазяїн. Але в сина образа залишилась. 
До речі, ці події відбувались ще до війни, правильно? 

[quote]Невдовзі після інциденту син переїхав до моїх батьків, так як з вдіти ближче до коледжі і з часом вибачився перед чоловіком і вони порозумілися, і досить довго нормально спілкувалися.[/quote]
Хто насправді ініціював переїзд сина?

[quote]чоловік почав розказувати йому про свою нову роботу, син сказав вітаю таким черговим тоном і потім наче навмисне почав знецінювати життя і роботу в країні, де ми з чоловіком, приводячи різні негативні аргументи.[/quote]
Як думаєте, що відчуває хлопець, який захоплюється військовою справою, живе у воюючій країні, яку бомблять по сто разів на день, коли в минулому військовий з безпечного місця щось розповідає про нову мирну роботу?????? Просто уявіть, хоча б на хвилинку. Відредаговано автором 05-04-2023 11:02:36

Ирина Терещенко · Answer

"бабуся часто нав’язує свою зверх опіку."

"Дід звинувачував його, що він не поїхав з нами"

Як ви гадаєте така модель поведінки ваших батьків чи  сприяє доброзичливим відносинам чи навпаки?
Що на вашу думку відчуває син?

Ви з початку написали що сварка відбулася 4 дні тому.
Чи вдалося тет а тет поговорити з сином?

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]щоби син був[/quote]
К сожалению, ваш сын является "продуктом" вашего воспитания.
Потому что родители являются тем социумом, который и формирует характер ребенка.
Поэтому если вы хотите, чтобы ваш сын начал вести себя с вами по-другому, то меняться придется вам, а не ему.

И уж тем более ваш нынешний муж не должен вмешиваться в воспитательный процесс, как бы это ему не хотелось.
Потому что ничего другого, кроме агрессии сына, в этом случае вы не получите.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Що я маю міняти в собі, щоби мінявся син?[/quote]
Изменения возможны только тогда, когда человек хочет меняться, а не тогда, когда должен это делать.
К тому же у вас должна быть сильная сильная мотивация изменить происходящее, так как вам предстоит тратить свое время, энергию  и деньги на индивидуальную психотерапию (на протяжении, как минимум двух месяцев).
Если вы готовы, то добро пожаловать в работу, потому что на форуме невозможно (в виде общих рекомендаций) решить проблему, на которую придется потратить 8-10 часов.

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]вербальну агресію і погрози в конфліктах вживав батько сина[/quote]
Возможно, он успел взять такую модель поведения у своего отца.

[quote]Я завжди підбираю слова, щоби не образити іншу людину, ніколи не вважаю, що всі кругом вороги і т.д. І я чесна людина в загальному. Тобто власним прикладом я йому показувала, все, що могла.[/quote]
А может ему, такому неидеальному, очень сложно взаимодействовать с такой правильной мамой и отчимом...

В любом случае, в этом всем надо разбираться...

В отношениях принимают участие 2 человека.
И если у вас получится разделить ответственность за происходящее пополам между собой и сыном (и между вашим мужем и сыном), возможно тогда вы и сможете получить ответ на вопрос о том
[quote]Що я маю міняти в собі, щоби мінявся син?[/quote] Відредаговано автором 05-04-2023 14:20:53

Ирина Терещенко · Answer

Почула вашу позицію.
Яке питання ви наразі  хотіли б задати враховуючи дискусію з психологами?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Так мій чоловік не старий. Ми однолітки і він іноземець. Так чоловік поставив себе як хазяїн в домі і я, до речі, була не і є не проти цього. Тому зо вважала, що сину потрібен приклад чоловіка, який може захистити свою родину, дисциплінованого і розсудливого. Коротко про чоловіка. Він не є солдафон, точно він стримує, не підвищує тон, ще до одруження намагався побудувати стосунки з сином, граючи в шахи, спілкуючись на спільні теми, даруючи дорогі подарунки, які хотів син. Також підтримував мого сина із його захопленням- загяттями у військовому гуртку. Ходив разом з ним на прогулянки, щоб поговорити і разом провести час. Він ввічлива і вдячна людина, не надає наказів вдома чи нав’язує свою волю, але так любить дисципліну, типу сніданок в 9 і треба бути за столом, тоді коли всі сідають, якщо ти не зайнятий. Душ приймати не 2 години і не закриватися з телефоном в туалеті. Коротко про сина. Він зажди міг проявити характер, ще з молодшої школи. В нього були конфлікти з хлопцями однокласниками, на уроці міг вийти і піти в туалет на пів години або гуляти по школі, коли я казала, що так робити не можна, він відповідав, що йому було не цікаво і нудно на уроці. Щодо моїх стосунків із сином. У нас завжди були близькі стосунки. Він завжди мені все розповідав, що його турбує, ми разом дивилися серіали, ходили на шопінг чи прогулянки. З початку перехідного віку, років так з 12 у нас почастішали конфлікти, типу не чіпай мене, грюкання дверима, мене все дратує. Ми разом вчилися контролювати градус емоцій. А з появою першою дівчини- це 13-14 років він став більш агресивний. Частіше підвищував голос. Майже постійно роздратований тон, типу - що ти хочеш відчепитися, мене всі задовбали. Потім ми все проговорювали, він вибачався. Пили вітаміни і знову все по новій. З дівчиною потім стосунки закінчилися. Це ще була драма. І я в той час зажди його підтримувала і була поруч. Запевняла, що на перших стосунках життя не закінчується, що все ще попереду, він зустріне гарну людину, розповідала свої підліткові історії. Син до моїх батьків поїхав сам. До мого одруження ми жили в приватному будинку в Києві разом з моїми батьками і там все його життя- його кімната. Поруч з будинком спортзал, зручно їздити в коледж, гурток, друзі. Його вибір я зрозуміла. До інциденту, який я описала в першому повідомлення ми говорили з сином майже щодня, коли він не був зайнятий. І він всим, чим міг зі мною ділився, що все дратує, всі дратують, баба з дідом дратують, про заняття в гуртку, що зараз ніякі дівчата не подобаються і вчитися задовбало. Вчиться він без охоти, вчит лише ті предмети, які йому подобаються, а це право і історія. Так я розумію в певній мірі, що відчував син, коли чоловік йому розповідав про роботу. Він колишній військовий за небоєздатністю- травма хребта, численні грижі в поперековому відділі, не може довго стояти, бігати чи піднімати, щось важче 2х кг. Але патріотичний настрій сина завжди підтримував. З іншого боку я розумію, що на випади настрою не своєї дитини будеш завжди реагувати гостріше. Та і мені хочеться щоби син був більше ввічливий і вдячний у сім’ї. Бо з хлопцями з гуртка він супер доброзичливий. Зараз зі слів бабусі грубить і не стриманий вдома з ними. Постійно «пішли всі на хєр». Також можу сказати, що бабуся часто нав’язує свою зверх опіку. Були конфлікти з дідом, ледь не дійшло до бійки, з кулаками також поліз син. Дід звинувачував його, що він не поїхав з нами, типу міг би зараз бути за кордоном. Син дуже патріотичний і всіх чоловіків призовного віку, які виїхали за кордон, вважає зрадниками. Ми з ним обговорювали чи не сердиться він на мене, він сто разів казав мені ні, що не сердиться, що він зараз хоче бути в Україні, що він має бути в Україні, а до нас приїздитиме в гості.[/quote]
Почуйте мене - я вважаю Вас достатньо гарною мамою(!) Щось подібне до Вашої ситуації і Ваших почуттів теж переживав у сві

Светлана Владимировна Киселевская · Answer

[quote]Я ніколи[/quote]
Я не спорю.
Но ваш сын не может единолично нести ответственность за то, что происходит между вами.

Возьмите лист бумаги и напишите:
1. В первом столбике - "Ответственность сына". Например, 
[quote]дуже нагрубив, матом і фізичними погрозами і не вибачається[/quote]
[quote] маніпулює [/quote]
И так далее. 
2. Во втором столбике - "Моя ответственность".
Можете написать все, что вас не устраивает в сыне и разделить ответственность пополам.

Аналогично заполните таблицу "Ваш нынешний муж" - "Сын". 
И посмотрите, что получится.

После этого вам возможно станет понятно, что вам и мужу надо менять в себе.

[quote]Я не читаю йому довгі моралі і нотації, відношуся з розумінням до його проблем і роздратування. Втомлений - ок пропусти пару лягай спи. Роздратований - сходи в зал вивільни енергію. Не хочеш говорити- поговоримо. [/quote]
Возможно, это было тоже неправильно, так как должен быть баланс "любовь - справедливость".

[quote]Як йому донести[/quote]
Вы все равно хотите изменить сына, не меня себя и свое поведение.
Почитайте про треугольник Карпмана. Возможно вам станет понятнее, почему такие ваши желания ваш сын воспринимает как нападение и сопротивляется в ответ.

Желаю удачи.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

З огляду на все, вами зазначене, вважаю вас доволі гарною мамою(!)

Вам потрібна віра.Звичайна, батьківська віра в те, що мине час і син знайде своє місце в цьому світі і налагодяться стосунки з вами.

Що потрібно від вас? Витримка і віра, як я уже написав вище. Напевно, він цього і очікує, і прагне відчути - вашу стійкість, розуміння, прийняття і ясність. Ясність у баченні того, що відбувається. Тому не гребуйте можливістю поділитись з ним оцим своїм баченням. Якщо є невдоволення - висловлюйте його. Якщо є схвалення - теж не ховайте його в собі. Бутьте щирою і відвертою. 
Коли  хочеться бути різкою - будьте. Коли виваженою і розсудливою - будьте. Тобто будьте собою(!) Не ідеальною тривожною мамою, а природньою людиною, яка має право на абсолютно усі свої почуття і реакції.

Упевнений, згодом це дасть свої результати.

Якщо будуть запитання - звертайтесь, охоче відповім)) Відредаговано автором 05-04-2023 14:58:10

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

В Вашому питанні, Maryna, не один, а кілька аспектів.
[quote]Та і мені хочеться щоби син був більше ввічливий і вдячний у сім’ї. Бо з хлопцями з гуртка він супер доброзичливий.[/quote]
Зрозуміле бажання, але ж хлопці з гуртка не лізуть до нього з порадами та настановами? Як дідусь та бабуся, а іноді й відчим.
[quote]Ось ситуація нещодавня, яку мені розказала мама. До них прийшли гості. Бабуся просить його сісти до столу пообідати. У відповідь чує, що його всі задовбали (матом) і все задовбало (матом) і навчанні задовбало(матом) і взагалі всі пішли на…[/quote]
Коли бабуся не бачить (чи не хоче бачити або рахуватись з цим), який емоційний стан у хлопця та який в нього зараз настрій, то й трапляються такі речі. Бо інколи зовсім не хочеться бачити ніяких гостей та демонструвати вихованість і чемність. Тим більше підлітку. І під час війни.
Бабуся мабуть не зовсім розуміє різницю між хлопчиком та підлітком. Треба тоді їй пояснити.
[quote]Він в конфліктах поводив себе агресивно вербально зі мною, з моїми батьками, з сином. І син звичайно те бачив і чув. Після розлучення ми почали носе життя, що тепер буде спокійно, що тато вів себе нечемно. Але як результат я тепер спостерігаю це в синові. Що не так як він хоче, одразу крик і мат.[/quote]
І це ж природньо. Бо навіть якщо б не бачив приклада, ріс без батька взагалі, то гени все одно себе б проявили.
В Вашому синові 50% від його батька. І це треба Вам пам'ятати та весь час враховувати і не чекати даремно казкового перетворення "тигра" на "антилопу". Цього не буде.
[quote]Але ця поведінка його мені нагадує поведінку його батька, з яким ми розлучені вже 8 років. Він в конфліктах поводив себе агресивно вербально зі мною, з моїми батьками, з сином.[/quote]
У Вас є страх того, що син виросте схожим на свого батька - і цей страх підштовхує Вас до внутрішньої паніки.
[quote]Та і мені хочеться щоби син був більше ввічливий і вдячний у сім’ї.[/quote]
А не схожий в своїх проявах на батька? Але ж йому САМОМУ приймати рішення - бути в цьому схожим на батька чи ні. Ви не в змозі прийняти це рішення за нього або якось підштовхнути до цього. 
[quote]Зараз зі слів бабусі грубить і не стриманий вдома з ними. Постійно «пішли всі на хєр». Також можу сказати, що бабуся часто нав’язує свою зверх опіку. Були конфлікти з дідом, ледь не дійшло до бійки, з кулаками також поліз син. Дід звинувачував його, що він не поїхав з нами, типу міг би зараз бути за кордоном. Син дуже патріотичний[/quote]
Бо й бабуся і дідусь не думають, що кажуть і як себе ведуть з онуком-підлітком. Мудрості нажаль не вистачає.
[quote]Коротко про сина. Він зажди міг проявити характер, ще з молодшої школи. В нього були конфлікти з хлопцями однокласниками, на уроці міг вийти і піти в туалет на пів години або гуляти по школі, коли я казала, що так робити не можна, він відповідав, що йому було не цікаво і нудно на уроці. Щодо моїх стосунків із сином. У нас завжди були близькі стосунки. Він завжди мені все розповідав, що його турбує, ми разом дивилися серіали, ходили на шопінг чи прогулянки. З початку перехідного віку, років так з 12 у нас почастішали конфлікти, типу не чіпай мене, грюкання дверима, мене все дратує. Ми разом вчилися контролювати градус емоцій. А з появою першою дівчини- це 13-14 років він став більш агресивний. Частіше підвищував голос. Майже постійно роздратований тон, типу - що ти хочеш відчепитися, мене всі задовбали. Потім ми все проговорювали, він вибачався. Пили вітаміни і знову все по новій. З дівчиною потім стосунки закінчилися. Це ще була драма... все дратує, всі дратують, баба з дідом дратують, про заняття в гуртку, що зараз ніякі дівчата не подобаються і вчитися задовбало. Вчиться він без охоти, вчит лише ті предмети, які йому подобаються, а це право і історія[/quote]
У Вашого сина є характер - і це з одного боку і прекрасно, а з іншого - складно. Бо така людина не завжди буде підбирати слова. 
Але окрім характеру, я бачу ще дещо: через почуття провини перед сином за розлучення з його батьком (впевнений, Ви це відчували) Ви надто м'яко себе з ним поводили, дозволяючи те, що дозволяти не можна. І тепер він звик до того, і ще в школі дозволяв собі забагато, не рахуючись з правилами, а світ ніколи не буде під нього підлаштовуватися - тому й:
[quote]Що не так як він хоче, одразу крик і мат.[/quote]
Бо балований в дитинстві - "без батька росте дитина..." 
[quote]Але на даному етапі мені здається, що його відношення таке типу, я ляпну все що хочу, мама все одно пробачить. І мені вперше в житті хочеться, щоби вибачитися прийшов він.
Бо раніше коли у нас ставалися конфлікти, він типу казав мені «чого мені вибачатися, ти все одно не пробачиш». Хоча жодного разу я не пам’ятаю, щоби я навіть в голос казала, що не пробачу його. І мені здається, що він маніпулює інколи моїми материнськими почуттями і почуттям провини.[/quote]
Так і є, маніпулує. Тож треба з психологом пропрацювати своє почуття повини та знешкодити його.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Син підліток 15 років дуже нагрубив, матом і фізичними погрозами і не вибачається. Я вирішила з ним не розмовляти, доки не вибачитися. Але мене це мучить. Як вчинити?

Відповіді психологів