А може це любов ? !

Question

Познайомилась з чоловіком на сайті знайомств. Довго листувались, потім зустрілись. Закохалась як школярка з першого погляду ( мені 38&#128584;). І так мені було добре з ним як ніколи і ні з ким ( інтиму не було, і він не натякав на це, говорив лиш, що хоче створити сім\'ю). Так спокійно, безпечно, приємно... в мене наче крила виросли поки ми були разом. Але  через деякий час мені почало здаватись, що він мене обманює, просто помітила неспівпадіння в дрібничках...(ми різних національностей, спілкувались англійською, але для обох вона не рідна.) Я відразу про це сказала....далі було 2 тижні тяжких розмов ..зрештою він мене заблокував...Пройшло 5 місяців, а легше не стало... я думаю про нього постійно, в мене є відчуття , що він моя доля. І з того моменту розставання все пішло шкереберть - і настрій, і здоров\'я, і гроші...все валиться з рук. Я знаю, що потрібно відволіктись, але я хочу думати про нього...і часто мені здається, що він теж думає про мене...Підскажіть, будь- ласка, чи може бути таке, що не пише через гордість? Особливо цікавить думка чоловіків. Чи можливо, що він має якісь почуття? Чи за такий довгий період він вже забув все, а я лиш даремно сподіваюсь. Зазделегідь вдячна за відповіді. Ніколи б не повірила,що в такому віці таке може трапитись &#128578;

Тетяна Штапова · Answer

Natali, доброго вечора. Ніхто, крім цього чоловіка, не знає, які у нього почуття до Вас, чи згадує він Вас. Але якби він теж думав, що Ви - його доля і хотів би відновити відносини, то навряд чи ігнорував би Вас 5 місяців і сильно страждав із-за цього.

У Вас же сформувалась залежність від нього, і з цим можна розбиратись, звернувшись до психолога, щоб полегшити Ваш стан. Зазвичай довго відновлюється після втрати відносин та людина, яка переживала схожі почуття в дитинстві, коли її ігнорував чи холодно себе поводив хтось із батьків. В дорослому віці вона проходить через схожий досвід, відтворюючи його у своєму житті не тому, що хоче страждати, а із-за того, що ці страждання для неї були звичними.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго ранку Natali!
Ви пишете "Ніколи б не повірила,що в такому віці таке може трапитись". Насправді, такі речі якраз і бувають в такому віці тоді, коли залишилися непрожиті романтичні вірування.
На скільки я зрозуміла, до цієї ситуації такої закоханості ви ні з ким не відчували?
Певне, психологи чоловіки обов'язково висловлять свою думку з приводу почуттів предмету Вашої закоханості, та я візьму на себе сміливість висловити думку, спираючись на природні властивості чоловічої психіки вцілому.
Врешті решт, які б не були професійні спеціалісти, ми можемо висловити лише свої припущення, а саму причину знає лише той самий Ваш знайомий.
Чоловіки по своїй суті мисливці, першопроходці, тому їх цікавить все, що потрібно завойовувати і добиватися. Тому, якщо чоловіку потрібна жінка, вони гори звернуть, щоб добитися її присутності, певне, якщо не було нанесено тією ж жінкою йому величезної травми, або... Якщо жінка викрила його, змогла розвіяти якийсь обман, яким він майстерно користувався задля... А тут безліч варіантів: маніпуляції жінкою, використання її у якихось своїх цілях, підвищення власної самооцінки через ущербність чоловіка, створення певної ілюзії, яка допомагала йому "закрити" якісь його приховані потреби тощо.
Певне, гадати можна до безкінечності, якщо б Вам не потрібно було продовжувати жити далі... 
Якщо чоловік Вас заблокував, він не хоче з Вами мати ніякої справи, можливо він дуже сильно чогось злякався, що аж ніяк не характеризує його як сильну людину, про яку Ви так мрієте... Інша справа, для чого Вам потрібні саме такі почуття?
Які стосунки у Вас були в дитинстві з батьками? І конкретно, з батьком?
Адже, нерідко, свої "незакриті" питання з ним, ми переносимо на чоловіків вже в дорослому віці ...

Алла Григорівна Веленко · Answer

Прекрасно, що Ви так свідомо сприймаєте і себе, і свої стосунки з оточуючими. Але інколи, однієї усвідомленості замало, не вистачає ще певних знань про природу чоловіка та жінки та самі стосунки між ними...
От Ви пишете "Але мені, на жаль, такі ( сильні) не зустрічаються. Один, і той заблокував..."
Жінка у шість разів сильніша психо-емоційно за чоловіка, тому у чоловіка немає жодного шансу, щоб бути за неї сильнішою в житті, до тих пір, поки вона не почне розкривати в собі жіночі якості. І, власне, не "звільнить" поле" діяльності для того, щоб чоловік зміг там розвивати вже свої чоловічі...
На превеликий жаль, це проблема не лише Ваша, а багатьох жінок, які не розуміють як діють процеси всередині стосунків. Тому вважають, що знайдеться той чоловік, який зможе її "посунути", вихопити з рук відповідальність і взяти її на себе. Так не працює. Якщо жінка тягне на собі чоловічі обов'язки, біля неї може бути лише слабкий чоловік. А  якщо вона такого
 не хоче і при цьому не працює над розкриттям своїх жіночих рис, сильні чоловіки швидко ідуть, зачиняючи назавжди за собою "двері", як це і сталося і у Вас.
Тоді як сильні чоловіки 
опиняються біля жінок з рисами "блондинки". Яка лише помахом своїх вій змушує чоловіка кидати їй до ніг цілий Всесвіт...
Окрім того, пробачити свого батька та прийняти його таким яким він є в теперішньому часі, буває дуже замало, адже, існує поняття родових поведінкових моделей, тобто, програм та установок. Які без належної трансформаційної роботи на рівні підсвідомості, не зникають, а тягнуться невидимим шлейфом через усе життя, кереючи ним та створюючи схожі сценарії... Лише міняючи мізансцени.... Як склалися стосунки з чоловіками у Вашої мами та бабусі? Вони були щасливі у шлюбі? Відредаговано автором 13-03-2024 09:46:07

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий день. Вам потрібна думка чоловіка чи професійна думка?

[quote]2 тижні тяжких розмов ..зрештою він мене заблокував...[/quote]
Що це за розмови,які не співпадіння, після чого він заблокував? Що він говорив про почуття до вас!?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Natali!
[quote]А МОЖЕ ЦЕ ЛЮБОВ ? ![/quote]
Маю великі сумніви щодо любові...Скоріше, СУМ за втраченою НАДІЄЮ.

[quote]Підскажіть, будь- ласка, чи може бути таке, що не пише через гордість? Особливо цікавить думка чоловіків. Чи можливо, що він має якісь почуття? Чи за такий довгий період він вже забув все, а я лиш даремно сподіваюсь. [/quote]
У мене одразу виникла ідея з'ясувати, а ХТО, насправді, ставить ці питання? Це оця жінка  [quote]сильна , красива, розумна, мене поважають, я не нав'язуюсь, ніколи не заздрю, достатньо успішна...і[/quote] або її МРІЯ [quote]я дуже завжди хотіла мати чоловіка на якого можна покластись. [/quote]

Якщо перша є сильною особистістю з високою самооцінкою, то питань про того чоловіка вона б не ставила - так мені здається. Зник, значить, зник. Очевидно, не моя людина, сказала б вона собі.

З МРІЄЮ інакше. Важко від неї відмовитись, тим більше, коли  діє такий потужний мотив [quote]хочу зустріти такого ж сильного чоловіка, але який буде сильнішим за мене...не слабшим[/quote]
Ключове тут не стільки такого ж сильного, скільки СИЛЬНІШОГО, щоби був не слабшим. Але по життю такі не зустрічаються, що, безумовно, з кожним роком послаблює ВІРУ в таку зустріч в майбутньому.
Принагідно запитаю, як щодо зустрічі на рівних, коли є ВЗАЄМОДОПОВНЕННЯ?

Йдемо далі.
[quote]Так спокійно, безпечно, приємно... в мене наче крила виросли поки ми були разом. Але через деякий час мені почало здаватись, що він мене обманює, просто помітила неспівпадіння в дрібничках...(ми різних національностей, спілкувались англійською, але для обох вона не рідна.)[/quote]
Ось сюди, вважаю, потрібно дивитись дуже уважно. Спочатку, ще не знаючи добре чоловіка, загорілись надією - ну ось же він, той самий, такий бажаний. Схоже на ейфорію? Ні? Тоді на що?
А далі почали відкриватись очі, які помічали неспівпадіння між красивими деклараціями і реальними вчинками. Пішли розмови. Для Вас вони були проясненням. А в його сприйнятті, ймовірно, ВИКРИТТЯМ. Тому мужчина злився.

Але... Ви не пішли умовно далі. Навпаки, вирішили знецінити свої висновки і намагання розвіяти туман неспівпадінь. Власне, знецінити себе(!) Більше того, ніби покласти відповідальність на себе через те, що хлопець зник. 
Результат такої зневіри в собі не забарився[quote]Пройшло 5 місяців, а легше не стало... я думаю про нього постійно, в мене є відчуття , що він моя доля. І з того моменту розставання все пішло шкереберть - і настрій, і здоров'я, і гроші...все валиться з рук.[/quote]

[quote]Я знаю, що потрібно відволіктись[/quote]
Такий спосіб майже не працює. Допомагає усвідомлення своїх внутрішніх процесів - про що вони, чим, насправді, спричнені, до чого ведуть і так далі. А це можливо у взаємодії з психологом. Раджу звернутись особисто.
 Відредаговано автором 13-03-2024 10:20:40

Алевтина Сацик · Answer

Доброго дня,  Natali.
Згодна з нашими спеціалістами. 
На мій погляд, ви шукаєте підтвердження тому, чого не існує в реальності... 
На сайті знайомств можливо все... І знайти... І загубити... 
Чоловіку можна себе проявити як жіночою мрією... Але ми маємо відштовхуватись від реальності і дій. 
І здорова психіка живе реальними подіями. 
Але. Для Вашої психіки не так важливо, що саме трапилось, скільки сам факт втрати - тобто Ваша ситуація фактично про втрату близької людини... Про повагу до себе і своїх почуттів під час втрати... Про горювання.
Навіть про траур...
Звертайтесь до психолога за допомогою. Оберайте спеціаліста, чий погляд для вас здеється найближчим для ваших відчуттів. 
Я теж працюю з подібними випадками.
Бережіть себе. Відредаговано автором 13-03-2024 11:57:32

Наталия Горская · Answer

Natali,  найкращим маркером того, що відбувається всередині людини,  завжди є реальність, вчинки. 

Складно уявити людину (будь якої статі), яка б могла  "ображатись " 5 (!) місяців. 

Але навіть якщо це саме та ситуція,  то уявіть,  як складно  будувати з такою людиною свідомі дорослі стосунки. 
Якщо продовжити ваше "а раптом він також про мене думає ", то це буде  точно вже не такий чоловік,  яким Ви його "бачили ", ...хотіли бачити. 

Знайомство через інтернет дає можливість створити будь який  образ себе. 
Як і дає можливість іншому повірити в те, що "домальовується" в "прогалинах".

Погоджусь з колегами,  Ви побачили того, кого хотілося  б бачити. 
А потім побачили нестиковки. 
Тобто реальність. 
І в цьому Ви велика молодець,  адже в закоханості це досить важко зрозуміти. 

Можливо все це сумно,  на перший погляд. 
Але якщо уявити себе поруч з кимось,  хто здатен  "ображатися 5 місяців ", або для кого "чоловіча гордість " важливіша за реальну живу людину - особисто у мене виникає відчуття полегшення. 

А от момент з "крилами", як на мене,  дуже важливий.

Адже це були ВАШІ  крила...

Які відчулись  за певних обставин,  так, але вони Є.

Залишилось віднайти ті обставини,  які будуть допомагати їх відчувати. 

І ці обставини важливо НЕ пов'язувати ( ніби ланцюгами приковувати) з фактом наявності/відсутності  у вашому житті  іншої людини. 
Адже це саме Ви-
" сильна , красива, розумна, мене поважають, я не нав'язуюсь, ніколи не заздрю, достатньо успішна".

"чи то я вимагаю неможливого з чоловіків, чи то я їх пригнічую своєю енергією, чи я їх не надихаю...що не так?? "-  тут скрізь питання про те, чи не потрібно Вам щось таке з собою зробити,  щоб якось це вплинуло на чоловіків. 

Але.
Не варто "впливати " за рахунок  зміни того, що для Вас важливе. 
Якщо є у Вас енергія- вона є.
Що тепер,  відмовитись від неї?
"не надихаю"- а маєте ще якимось чином  спеціальним прям,"надихати "?

Важливо бути Собою. 
Не агресивно,  але впевнено. 
Не "захищати" свою позицію (часто у боротьбі з "вітряками"),  а просто Бути.

НЕ для того, щоб комусь з Вами стало  "зручно/цікаво/надихаюче/...", а  для того, щоб відчувати ваші власні крила.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Власне, Ви лише підтвердили мої припущення, стосовно бабусі та мами.
Дівчина з народження, несвідомо, переймає їх моделі поведінки, щоб потім, вже в дорослому віці ними несвідомо користуватися. І так буде продовжуватися до тих пір, поки ці установки не зміняться не зовні, а на рівні підсвідомості, де вони і знаходяться. Бо коли ми думаємо, що нашим життям керує наша свідомість, насправді, всі події та ситуації створюються нашою підсвідомістю, коли ми про це навіть не здогадуємося 
І справа не у "невиконанні обов'язків", коли Ви вже розлучилися з чоловіком, а у Вашому внутрішньому налаштуванні на "Я сама". 
Справжні чоловіки "притягуються" лише тоді, коли ВЖЕ відбулися внутрішні трансформації, а не 
навпаки. Це ті закони та природа стосунків, про які я написала одразу.
От наприклад, як давно Ви зверталися до чоловіків за допомогою. Чи вмієте Ви просити Вам допомогти у них?


 Відредаговано автором 13-03-2024 14:32:57

Ірина Миколенко · Answer

Доброго дня!

Больше похоже - что вы саму себя успокаиваете - что уже успокоились...
Что просто мечта... которая не оправдалась... отношения не сложились.
Мужчина ушел...
Скорее всего, вы так сильно хотите отношений - что этим же и отпугиваете мужчин.
Это и есть давление - ваше неосознанное на мужчин.
Еще вы сказали - что было много не состыковок - и вранья со стороны мужчины.
Но так же вы - говорите " я надеюсь тут психологи профи "
Как будто уже везде теперь боитесь вранья и фальши...

И да в 38 лет можно влюбиться! И это нормально! И в 48 и 58 Любовь это прекрасно!
Но надо уметь различать просто влюбленность - эйфорию, страсть, и притяжение.
И любовь - общее понимание, общие цели. Когда люди друг друга понимают и принимают всецело. А не только когда весело и приятно - что бывает при романах.
Это разные уровни отношений. 
Вот тут мне кажется, вам надо поработать с психологом - насколько вы различаете эти уровни.

Наталия Горская · Answer

"Я не розглядаю цього чоловіка з негативної сторони( хоча може він насправді є таким) я хочу знайти і зрозуміти де моя ахілесова п'ята."  - 
Цікаво звучить. 

А якщо  хлопець прийде на побачення в брудному одязі  з немитою головою,  а Ви вся "при параді " і з зачіскою,  то це Ви "занадто  перестарались ", а не хлопець  виявився неряхою?

У ваших стосунках було  ДВОЄ. 
А Ви ніби все "позитивне" хочете  "приписати" хлопцю, а "негативне" шукати в собі. 
Для чого?

В кожного, звісно,  є свої "недоліки".
Але ж для чого шукати в собі  щось,  коли реальність демонструє явні "приховані сторони" саме хлопця?

Можливо,  тут щось є від "магічного мислення ", коли дитині здається,  що саме її якісь певні дії або думки  можуть впливати на інших. 
Як страх втратити контроль,  адже то "Інший ", непередбачуваний,  чужий,  це страшно,  бо я не можу  керувати ним. 

А "перевішування" на себе  всіх можливих причин- це певний спосіб контролю- якщо я захочу, змінити треба тільки в мені,  і все налагодиться.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Звернімось до фактів. [quote]Я відразу про це сказала....далі було 2 тижні тяжких розмов ..[/quote]
Чого Ви тими розмовами добивались? Вивести його на чисту воду? Присоромити? Перевиховати? Приперти до стінки, аби зізнався? Ваш варіант?

Гадаю, якщо було цілих два тижні важких розмов, то не кожен їх витримає. В таких тривалих і важких розмовах багато фонить від ТИСКУ і ВИМОГ - зізнайся/вибачся/приймай мою точку зору.
Невже Вам з Вашим життєвим досвідом не вистачило однієї розмови, аби зрозуміти, хто є хто і що до чого?!

[quote]Я не йду у відносини з позиції брати .[/quote]
Сумнівне твердження, на мою думку. Можливо, у нас з Вами не зовсім співпадає бачення того, що вкладаємо в поняття "брати". 

Також можна припустити, що Ви настільки самодостатня, що чоловік Вам потрібен лише для статусу - аби був. А любові від нього, тепла, уваги і поваги зовсім не потрібно. Чи справді це так і є?

[quote]мені дуже важливо розібрати все і зрозуміти, чи то я вимагаю неможливого з чоловіків, чи то я їх пригнічую своєю енергією, чи я їх не надихаю...[/quote]
З цього переліку Ви самі до чого схиляєтесь?

Ірина Миколенко · Answer

"Я не бросаюсь никому на шею, не любого первого попавшегося тащу в отношения..."
Так не в этом же дело - необязательно бросаться на шею... или названивать мужчине или чтото от него требовать.
Иногда мы неосознанно так сильно чегото хотим - сильно, что люди это считывают.
Вы же как психолог - это же знаете - влияние нашего подсознания и наших скрытых мотивов - даже порой скрытых от нас самих.

Наталия Горская · Answer

"Я наставник, я колега, я мама, я донька, я подруга...і всі знають, що я перша на кого можна покластись; всі знають, що я мотиватор, і підтримка, і мега позитив, і влучна порада, і ніхто ніколи не бачив мене у поганому настрої." - 
а чи Ви  давали їм всім шанс  підтримати Вас?

Що буде,  якщо Ви залишитесь підтримкою ТІЛЬКИ  для тих,  хто без Вас поки сам ніяк,  наприклад,  дітей?
Бо бути опорою, а особливо "мотиватором " (? )  завжди і для всіх-  дуже виснажливо. 
Чи розумієте Ви для чого Вам бути для всіх "рятівником "?

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]А МОЖЕ ЦЕ ЛЮБОВ ? ![/quote]
Ні. Кажу це Вам безапеляційно. І на тій підставі, що знаю, як формуються різні почуття (на власному досвіді також), а тому можу впевнено стверджувати, що максимум, якого Ви могли досягти НА ЦЬОМУ етапі відносин, це ЗАКОХАНІСТЬ. До любові ще як до Марсу. Любов - дуже глибоке почуття, яке приходить з часом і в процесі довгого пізнання людьми один одного в умовах тісного спілкування-проживання.
Це підтверджує і Ваш опис свого стану:
[quote]Закохалась як школярка з першого погляду ( мені 38&#128584;). І так мені було добре з ним як ніколи і ні з ким ( інтиму не було, і він не натякав на це, говорив лиш, що хоче створити сім'ю). Так спокійно, безпечно, приємно... в мене наче крила виросли поки ми були разом[/quote]
який змальовує саме прояви почуття закоханості.
[quote]Але через деякий час мені почало здаватись, що він мене обманює, просто помітила неспівпадіння в дрібничках...(ми різних національностей, спілкувались англійською, але для обох вона не рідна.) Я відразу про це сказала....далі було 2 тижні тяжких розмов ..зрештою він мене заблокував...[/quote]
Які саме неспівпадіння помітили?
І НАЩО сказали це йому одразу? І в якій формі сказали?
ЯК виглядали ці тяжкі розмови?
[quote]я думаю про 
нього постійно, в мене є відчуття , що він моя доля[/quote]
Як виглядає це відчуття? Де воно знаходиться в тілі?
[quote]Чи можливо, що він має якісь почуття? Чи за такий довгий період він вже забув все, а я лиш даремно сподіваюсь[/quote]
Ці питання або до філософів ("все можливо в цьому світі..."), або до гадалок-екстрасенсів ("зараз подивлюся в свій чарівний шар і скажу..."), а не до психологів. Психологи працюють з конкретикою. З фактами, конкретними почуттями, думками, уявленнями, образами, патернами поведінки тощо. А саме цього всього з боку вищезазначеного чоловіка в даному випадку і немає.    
Тому психолог може працювати лише з Вами - Вашими почуттями, думками, бажаннями, уявленнями, життєвими принципами, досвідом спілкування, психологічними травмами та спогадами тощо.

Ірина Миколенко · Answer

додам -
"і от коли одного разу з'являється людина , яка говорить : Є я! Я не боюсь, що в тебе діти! Я можу! Я хочу тебе захистити від всього! .....то з'являється спочатку надія " О, нарешті, я дочекалась, я зможу бути слабкою жінкою вдома, я матиму підтримку і обійми..." і дуже тяжко зізнаватись ,навіть собі, що НІ!! нічого цього не буде...знову...не цього разу...і крила стають тяжкими ..."
А захотите ли быть слабой, послушной, смеренной - когда мужчина принимает решения?
И гдето ему надо будет уступить. Он же глава семьи. Учиться искать компромисс с мужчиной. 
А у вас парадокс - с одной стороны вы сильная все сама и сама... и так уже к этому привыкли... 
А с другой - мечта о сильном мужчине, и чтоб вы при нем были слабой женщиной или просто женщиной.
( у вас прям фокусировка идет в тексте то на сильном, то на слабом акцент)

Так чтоб, встретить такого мужчину - для начала надо, самой чучуть с себя поснимать всяких лишних дел и обязанностей. Разгрузить себя. 
Перестать быть для всех сильной - по сути проигрываете мужскую роль.
А мужчины это чувствуют - как мужчине даже хорошему, ответственному, сильному - при вас быть сильным и проявить себя? (если вы сами роль мужчины проигрываете). 
Конечно он насмотрится на это и уходит - искать другого типажа женщину - которая не боится быть слабой, женственной, податливой и т д. Умеющей уступать и соглашаться с мужчиной.
Вы умеете уступать мужчине?
Либо же нужно найти мужчину - который сильнее вас по характеру - с которым вам уже самой не захочется быть сильной. С которым захочется быть именно Женщиной и уступить ему. 

"ми різних національностей" - если мужчина восточный - то для него темболее приоритетней - чтоб женщина ему уступала - была на вторых ролях с ним, и в семье.

Тетяна Штапова · Answer

[quote]Я вважала, що я давно пропрацювала ці всі відносини з батьком. В мене немає на нього ні образи, ніяких інших негативних почуттів.[/quote]
Ви можете вже не ображатись на реального батька, але є ще внутрішня фігура батька. Це образ чоловіка, який завжди з Вами. Ви несвідомо знаходите чоловіків, з якими переживаєте схожі почуття. Ваш колишній чоловік був безініціативним, було недостатньо чоловічої енергії у ваших стосунках, і тому Ви мали виконувати і його, і свої задачі. Тобто його було мало, як і батька. 

Чоловік, в якого Ви закохались зараз, розірвав відносини. Ви страждаєте із-за цього, як колись, коли тато надовго зникав з Вашого життя. Ви можете не пам'ятати навіть свої страждання, але на несвідомому рівні Ваш дитячий досвід всеодно впливає на відносини, які Ви маєте в дорослому віці.

[quote]Ні, моя бабуся і мама не були щасливі в шлюбі.[/quote]
Тому й Вам складно вибудовувати відносини, в яких будете щасливою. Адже сімейний сценарій, на жаль інший. Змінювати його можливо, але краще для цього звернутись знову до психолога.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Суть конфлікту була в тому, що я виявила деякі невідповідності в тому, що він каже. Це не було щось серйозне. Але ж..
я людина прямолінійна, то прямо сказала про це. Що мені тепер складно довіряти. І на початковому етапі відносин - важливо бути чесними. Навіть в деталях. Його дуже образило те, що я не довіряю йому..[/quote]
Вибачте, таке ляпнути...по-іншому не скажу, саме ляпнути - скажу, як і Ви, прямо. Про складність довіряти через якісь неспівпадіння.
Прямота - це добре, це гарно, але ж НЕ ТУТ, НЕ в цьому випадку. І це, до речі, більш чоловіча риса, ніж жіноча.
А ще, якщо прийняти до уваги, що це на самому початку відносин, коли все таке ще хитке, нестабільне...
Просто нема слів.
[quote]Ні, моя бабуся і мама не були щасливі в шлюбі[/quote]
Це про родове наслідування. Виправляється на психотерапії. Не в дискусіях)
[quote]я даже не скрываю этого. И мне сложно понять почему это отпугивает &#129335;&#8205;&#9792;&#65039; Я не бросаюсь никому на шею, не любого первого попавшегося тащу в отношения...[/quote]
Даже если сложно, всегда можно постараться и понять. Тем более, когда в этом заключается одна из причин, мешающих построению отношений. Всегда нужно поспорить?)
[quote]Була я і в терапії. В незнайомого мені спеціаліста.8 сеансів. Дорого. Але в нас сильно різні погляди на ситуацію[/quote]
Це НЕ про терапію від слова взагалі, це в найкращому випадку про консультування, а більше про нараду з колегами.
[quote]"-Як він міг? певно він козел! Бо ти така класна, ти заслуговуєш найкращого чоловіка"[/quote]
Схоже не на психологічну оцінку ситуації, а на бесіду подруг на лавці.
[quote]Я сильна[/quote]
А слабкою вмієте бути? Дозволяєте собі? Впевнений, що ні.
А навіщо чоловіку та, з ким він не може проявити свою силу? Та, яка завжди буде намагатися тримати марку і НЕ ДОЗВОЛИТЬ собі бути собою і РІЗНОЮ (в тому числі і слабкою, і розгубленою).
Може тому що:
[quote]Бо не кожна людина може сказати мені в обличчя ( в силу субординації; чи моєї медійності..)[/quote]??
Потрібно відповідати певним СТАНДАРТАМ?! Це НЕ про природність, НЕ про життя, НЕ про стосунки.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

А може це любов ? !

Відповіді психологів