Про найдавнішу професію

Думаю, що це люди з психологічною травмою, адже якщо в людини все добре і проблем немає, то навряд чи вона буде торгувати сексуальними послугами, вона буде торгувати чимось іншим, адже вибір дуже великий.

Давайте спочатку визначимося, хто ці люди. Проститутки — це лише верхівка величезної індустрії, безпосередньо товар. А за товаром стоїть величезна купа людей — сутенери, водії, охоронці, ті, хто складає протекцію у владних структурах, ті, хто організовує всю ланцюжок зустрічі товару з клієнтом.
Я не думаю, що в усіх у них було важке дитинство, душевні травми чи якісь виправдовувальні фактори, хоча чомусь простому обивателю завжди хочеться вірити, що жриці кохання — це заблудлі овечки, сутенери — нещасні діти, яких мами в дитинстві не любили, і тепер вони мстять своїм матерям від імені всіх жінок, якими торгують... Звичайно, "людям потрібні легенди", але іноді корисно думати, а не тільки вірити:). Кожен живе так, як хоче жити.
Крім, звичайно, нещасних насправді жінок і дітей, яких викрадають і продають у сексуальне рабство. І тоді вже справді шансів вибратися — один на мільйон.

Конечно, не все проститутки — это женщины с травмой. В нашей стране это бедность, отсутствие социальной помощи и низкая мораль. Но исследования, проведённые в благополучных европейских странах, где всего этого нет, показали, что проститутками становятся чаще всего после преступного сексуального использования в детстве либо после изнасилования. Исследования украинских общественных организаций показали такие же результаты.

Інфантильність чуттєвої сфери в поєднанні з цинізмом, уразливість у поєднанні з душевною черствістю, демонстративність у поєднанні з обмеженням соціальних контактів — ці особливості часто спостерігаються у людей, які надають сексуальні послуги.

Інфантильність, низька самоцінність, розчинення себе у власному тілі, нецілісність, найчастіше — презирство, а то й ненависть до чоловіків, до світу загалом. Цинізм. Часто — істеричність. Вміння витісняти те, про що не хочеться пам’ятати. Вміння подобатися. Відмінні комунікативні здібності до панібратства. Високі адаптаційні здібності. Гарна фізична форма. Витривалість. Бравада. Жадібність.

Думаю, що користуватися послугами повій набагато простіше, ніж вибудовувати стосунки, переживати почуття, а вже потім мати сексуальні стосунки. Для деяких це дуже довгий і складний шлях, який вважають необов’язковим для того, щоб мати секс. Тому, думаю, що цими послугами користуються люди, які уникають і бояться стосунків.

За даними зарубіжної статистики основними клієнтами повій (80%) є цілком собі респектабельні сімейні чоловіки 40–60 років. Добропорядочний середній клас.
Сексуальні стосунки у шлюбі розлагоджуються або ж є якісь діла, які чоловік боїться озвучити дружині, адже не впевнений у її реакції.
У нас такої статистики не знаю. Десь зустрічала дані по РФ, де близько 17% хлопців втрачають цноту за допомогою повій.

Благодаря этим мужчинам и существует проституция. Пока существует их спрос и деньги — проституция бессмертна.

Ймовірно, можна говорити про певні особливості емоційно-вольової сфери, завдяки яким люди, які користуються послугами повій, воліють спрощувати стосунки до сексуальних контактів без тривалих зобов’язань.

Емоційна незрілість, небажання будувати глибокі стосунки з дружиною чи жінками загалом. Цинізм. Споживацьке ставлення до світу. Жадібність. Прагматизм. Ставлення до жінки як до об’єкта, а не суб’єкта спілкування.

Скоріше це неможливо, адже якщо забороняти її легально, то обов’язково буде нелегальна чи незаконна проституція, так само, як неможливо позбутися всіх захворювань, як фізичних, так і психічних.

Ні, це як таргани

Всегда нужно к этому стремиться.

Поки існує попит на проституцію в суспільстві, буде існувати і пропозиція сексуальних послуг — тому, як на мене, марно і не потрібно намагатися викорінити проституцію. Хоча, наскільки мені відомо, люди, які надають сексуальні послуги, за певних умов могли б займатися більш соціально схвальними заняттями.

Потрібно. У нашому світі — неможливо. Захід занадто близький, а Схід — далекий. Якби проституція була заборонена на державному рівні, справді заборонена, аж до смертної кари, це явище зникло б миттєво. Але це занадто великі гроші. Ніхто не піде на відмову від цього бізнесу, так само як і від торгівлі зброєю, наркотиками, алкоголем тощо.

Думаю, що якщо неможливо викорінити, значить потрібно узаконити, хоча б для того, щоб у цій сфері запровадити певні правила і закони, щоб можна було контролювати цю сферу на рівні держави. Звісно, тут є певні побоювання, що деякі сприймають легалізацію як дозвіл, який може сприяти ще більшому розвитку цієї сфери послуг. Але думаю, заплющувати очі і вдавати, ніби в нашій країні цього немає, раз це заборонено — це просто самообман.

Я лише за легалізацію проституції — буде менше криміналу та тіньового бізнесу.

Я написала об этом статью. Здесь мало места, поэтому только один абзац для размышления: В большинстве цивилизованных стран проституция не легализована, потому что она не решает проблемы, а обостряет их. Доказательством может служить Австралия, которая в порядке эксперимента в одном кантоне легализовала проституцию и сразу в этой части страны резко выросла численность нелегальных проституток!
Стоит также вспомнить, что Украина подписала и тем самым обязалась перед мировым сообществом соблюдать ряд международных конвенций. Среди них Конвенцию ООН 1949 года «О борьбе с торговлей людьми и с эксплуатацией проституции третьими лицами». Легализуя проституцию, государство будет нарушать первую статью этой Конвенции, в которой говорится, что государство обязуется наказывать каждого, кто… эксплуатирует проституцию другого лица, даже при согласии этого лица. А легализуя организацию и содержание домов терпимости, наше государство будет сознательно нарушать статью 2 Конвенции, согласно которой стороны обязуются карать каждого, кто содержит дома терпимости, управляет ими, финансирует, сдаёт в аренду или арендует помещения с такой целью.
Было бы хорошо, если бы те, кто выступает за легализацию проституции, прочитали этот ратифицированный нашим государством международный закон, в преамбуле которого сказаны прекрасные слова: «Проституция и сопровождающее её зло, каковым является торговля людьми, имеющая целью проституцию, несовместимы с достоинством и ценностью человеческой личности и угрожают благополучию человека, семьи и общества».

Наслідки неоднозначні, і їх можна спостерігати в країнах, де проституцію було легалізовано та вона стала частиною легальної культури: деяке знецінення сім’ї та сімейних цінностей, тривалих стосунків, створення нових традицій у стосунках між статями, ранній сексуальний розвиток, зменшення кількості венеричних захворювань та сексуальної злочинності. Можливо, завдяки легалізації проституції людина, як на мене, має можливість зробити більш усвідомлений вибір щодо проституції як професії...

Важко припустити. Я не соціолог. Думаю, суттєво нічого б не змінилося. Лише незначне перерозподілення капіталу. До державного бюджету почали б надходити податки від цього бізнесу.