Вопрос от:
Snigana
Возраст:
26
Хочу вернути спокій , здоровя , енергію
Доброго дня!
Мені 26, минулого року я одружилась. Живемо наразі з моїми батьками.
В 21 рік я схудла на 20 кг, до того моя вага була близько 65кг(ріст 165см). Місячні в мене і до того були нерегулярні, після - пропали зовсім. Вагу набирала довго, спочатку спілкувалась з психологом. Через рік мене направили лягати в стаціонар. Я відмовилась і сама набрала ту вагу, яку від мене вимагали, щоб усі відчепились-)Але місячні так і не появились.
З того часу я періодично приймала гормони. Мій лікар постійно підштовхувала мене до того що мені потрібно народити дитину щоб цикл налагодився. Для цього вона пропонує серію УЗД, штучну стимуляцію овуляції…
Незнаю наскільки я готова, але дитину в будь якому випадку хочу, здорову. Але не хочу щоб це було штучно! Якщо в мене немає місячних - значить ще є якісь невирішені запитання.
Але що робити – незнаю, я розгублена.
Зараз я перестала пити гормони, місячних немає і я від цього всього постійно напружена.
Крім того я часто відчуваю слабкість та втому, погіршився зір. Спочатку були проблеми зі стопами, шлунком, потім шиєю, тепер з колінами. Важко об’єктивно оцінити наскільки вони серйозні, оскільки я вмію «робити з мухи слона».
Зараз моя вага 55кг, мені подобається як я виглядаю і поправлятись ще - я не дуже хочу.
Але мій психологічний стан і здоров’я мені не подобаються. З того часу як я схудла мені постійно говорили що худнути це погано, тому зараз я вагаюсь чи нормально те що я не хочу більше поправлятись?Чи я досі хвора? Часом мені здається що розсипаюсь, і я починаю боятись і переживати за своє здоров’я, злюсь на себе за те що хворію, за те що сама зробила собі ці всі проблеми, за те що не думала про наслідки раніше і не цінувала те що маю…
Поправитись мені допомогла робота та творчість. Але зараз, як тільки я починаю чимось захоплюватись – зразу хворію. Розум в тумані і я зависла в повітрі. Моє тіло наче змушує мене вирішити це питання.
Гормони птити не хочеться, сам цикл не налагоджується, до добавок, травичок, гадалок і екстрасенсів і всього решта чого я не розумію довіри в мене мало (дещо вже перепробувала). І віра в те що все виправиться часом зникає.
Хочу почути думку збоку. Чи варто мені витрачти час на пошуки? Можливо краще приймати гормони і вірити в те що завагітнію і тоді гормональний фон та настрій налагодяться?
Чи спочатку варто вирішити проблему в собі? Психоаналіз це добре, але які ще методи можуть мені допомогти?
Можливо підкажете, які мої думи мені заважають, на чому варто зосередитись?
Дякую
Мені 26, минулого року я одружилась. Живемо наразі з моїми батьками.
В 21 рік я схудла на 20 кг, до того моя вага була близько 65кг(ріст 165см). Місячні в мене і до того були нерегулярні, після - пропали зовсім. Вагу набирала довго, спочатку спілкувалась з психологом. Через рік мене направили лягати в стаціонар. Я відмовилась і сама набрала ту вагу, яку від мене вимагали, щоб усі відчепились-)Але місячні так і не появились.
З того часу я періодично приймала гормони. Мій лікар постійно підштовхувала мене до того що мені потрібно народити дитину щоб цикл налагодився. Для цього вона пропонує серію УЗД, штучну стимуляцію овуляції…
Незнаю наскільки я готова, але дитину в будь якому випадку хочу, здорову. Але не хочу щоб це було штучно! Якщо в мене немає місячних - значить ще є якісь невирішені запитання.
Але що робити – незнаю, я розгублена.
Зараз я перестала пити гормони, місячних немає і я від цього всього постійно напружена.
Крім того я часто відчуваю слабкість та втому, погіршився зір. Спочатку були проблеми зі стопами, шлунком, потім шиєю, тепер з колінами. Важко об’єктивно оцінити наскільки вони серйозні, оскільки я вмію «робити з мухи слона».
Зараз моя вага 55кг, мені подобається як я виглядаю і поправлятись ще - я не дуже хочу.
Але мій психологічний стан і здоров’я мені не подобаються. З того часу як я схудла мені постійно говорили що худнути це погано, тому зараз я вагаюсь чи нормально те що я не хочу більше поправлятись?Чи я досі хвора? Часом мені здається що розсипаюсь, і я починаю боятись і переживати за своє здоров’я, злюсь на себе за те що хворію, за те що сама зробила собі ці всі проблеми, за те що не думала про наслідки раніше і не цінувала те що маю…
Поправитись мені допомогла робота та творчість. Але зараз, як тільки я починаю чимось захоплюватись – зразу хворію. Розум в тумані і я зависла в повітрі. Моє тіло наче змушує мене вирішити це питання.
Гормони птити не хочеться, сам цикл не налагоджується, до добавок, травичок, гадалок і екстрасенсів і всього решта чого я не розумію довіри в мене мало (дещо вже перепробувала). І віра в те що все виправиться часом зникає.
Хочу почути думку збоку. Чи варто мені витрачти час на пошуки? Можливо краще приймати гормони і вірити в те що завагітнію і тоді гормональний фон та настрій налагодяться?
Чи спочатку варто вирішити проблему в собі? Психоаналіз це добре, але які ще методи можуть мені допомогти?
Можливо підкажете, які мої думи мені заважають, на чому варто зосередитись?
Дякую
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
