Question

04-05-2016

Добого дня, я зустрічаюсь з хлоцем уже два роки, мені 18, а йому 22. По ідеї ми б мали разом з ним доросліщати і розвиватись. Стосунки у нас з ним досить серйозні, ми дуже багато з ним пережили, подорожі, плани, сімейні і економічні труднощі і навіть війну,але останнє не має відношення до того, що відбувається зараз. Мені хоч і 18 але я вже чітко розумію, що буду робити далі, чим буду займатись і, що хочу робити, у мене є певний план життя якого я намагаюсь дотримуватись і він є головною частиною мого життя, адже люблю я його надто сильно. Та він у свої 22 хоч і знає, яку сім’ю він хоче, де хоче жити і як але не зовсім для цього старається, я намагаюсь його якось наштовхнути але виходить тільки гірше: постійно сваримось. Останнім часом він переходить усі межі. Скаже такі вїдливі словечка, що інколи аж плакати хочеться, але ж я не показую. Я з ним про це говорила і намагалась показати наскільки мені це не приємно але він відхрещується тим, що це жарт. Він звільнився з армії на початку січня але так до цих пір не пішов на роботу, сидить вдома, грає у доту і отримує пенсію, після травми в АТО. Я не маю нічого проти, гроші це не головне і мені все одно на це але він цілий день сидить вдома і він надлишку енергії потім бісить мене, а мені здається, що з часом я його розлюблю якщо так і буде далі, але цього мені не хочеться. Він настільки змінився, що навіть перестав подобатись моїм родичам. Взагалом у мене одне питання, чи він колись зміниться і чи можу я цьому посприяти, тому що я не хочу втрачати настільки дорогу мені людину. Доречі, все це доповнює напруження в сім’ї і все це я тримаю в собі і інколи я можу зриватись на ти хто поруч, виливається це у неконтрольовану агресію, адже переливає через край, часто зриваюсь на ньому адже його капля буває часто останньою. Заздалегіть вам дуже дякую.

Вопрос от: Іра; Возраст: 18

понравился вопрос?

05-05-2016 19:29:03Дополнение от автора

у мене одне питання, чи він колись зміниться і чи можу я цьому посприяти, тому що я не хочу втрачати настільки дорогу мені людину.

05-05-2016 19:57:40Дополнение от автора

В тому то і справа я незнаю який вихід і що робити з цими стосунками. Я бачу вихід тільки якщо він змінить своє ставлення до життя. Бо такі стосунки далі продовжуватися більше не можуть. Я незнаю чи продовжувати ці стосунки, дати йому час чи припиняти щоб не мучити ні себе ні його.

05-05-2016 21:25:28Дополнение от автора

Якщо просто продовжити стосунки то через деякий, час я розумію, мої почуття погаснуть. Коли він себе веде так то мені не приємно і мене дратує його така поведінка. Я злюсь на нього і в такий момент я відчуваю тільки ненависть і відчуття злості. Про другий варіант я можу сказати, я не впевнена що до певного визначеного часу він зміниться. Я не можу поставити його в будь-які часові рамки адже він на зло не вкладеться в нього. Але я справді надіюсь що все таки він подорослішає. Про третій варіант, я дуже не хочу його втілювати в життя. Мені важко буде пережити це, адже він дійсно важливий мені і я можу сказати, що люблю його дійсно. Інколи мені здається, що він мене не кохає.

07-05-2016 00:02:03Дополнение от автора

Мені прийшлося швидко повзросліти, я часто виконувала роль мами для брата, коли вона постійно бувала на роботі, батька не було, тому жити ми могли за мамин кошт. Тоді то я і зрозуміла, що потрібно бути відповідальною. Ви питаєте за емоції, я просто не можу їх показати перед кимось, сльози це надто особисте щоб їх бачив хтось іншик крім самого себе.Почекати я можу і дати йому час не важко але хочеться щоб він став уже доросли чоловіком який міг би брати на себе відповідальність не тільки за себе але і за інши, щоб я була дійсно впевненою в ньому і могла прийти до нього з проблемою, а він би сприйняв йїї без шуток, підколів і різних іронічних вставок.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Дарія Рудь
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Владимир Тасинич (Харьков) · Answer 1 · 2016-05-05 16:33:01

Ира, добрый день.
Чего Вы ждете от психологов, какую помощь хотите получить?

Владимир Тасинич (Харьков) · Answer 2 · 2016-05-05 19:33:46

Могут ли люди меняться - да!
Могут ли люди влиять друг на друга - да!
Будет ли это в Вашем случае - я не знаю.
Можете написать, что Вы планируете дальше делать с этими отношениями? Даже если нет плана, то перечислите возможные варианты с минусами и плюсами.

Владимир Тасинич (Харьков) · Answer 3 · 2016-05-05 20:02:52

"Я незнаю чи продовжувати ці стосунки, дати йому час чи припиняти щоб не мучити ні себе ні його."
Получаются варианты
1. Просто продолжать отношения
2. Установить час Х, по истечению которого решить, что делать дальше в зависимости от того поменяется МЧ или нет.
3. Разорвать отношения.
Можете описать свои чувства и мысли, которые у Вас возникают по поводу каждого пункта?

Оксана Владимировна Палун (Харьков) · Answer 4 · 2016-05-06 22:23:35

Здравствуйте, Іра.
Очень похвально, что у Вас есть цели и стремления, но всего нужно в меру. У меня сложилось впечатление, что Вы спешите повзрослеть, Вы взвалили на себя ответственность не 18ти летней девушки, а 40ка летней женщины. Возможно он еще не готов к такой ответственности, тем-более если человек был в бою и получил ранение, у него могут быть не только физические, но и эмоциональные травмы. Я могу Вам сказать точно, что не стоит на него давить. Нужно просто попытаться понять, что его волнует и понять себя, что волнует Вас в первую очередь.
Ведь Вам только 18 лет, что Вам мешает насладиться молодостью?

>>>Скаже такі вїдливі словечка, що інколи аж плакати хочеться, але ж я не показую
Почему? Что будет, если Вы проявите эмоции?

Ответ отредактирован автором 06-05-2016 22:23:53

Оксана Владимировна Палун (Харьков) · Answer 5 · 2016-05-07 09:44:03

Мне очень жаль, что у Вас сложилась так судьба, в которой не было детства. Но ведь жизнь не складывается из одной только ответственности, Вам не дали в детстве любви и ласки в достаточной степени и Ваш мир стал слишком материальный. Вы сейчас строите свои отношения по той модели семьи, которая была у Вашей мамы, без учета мнения мужчины.
Ведь Вы сейчас хотите, чтобы человек изменил себя, и Вам не важно какой ценой, при том, что Вы не хотите ему открывать себя.
Вы пишете:
>>>Ви питаєте за емоції, я просто не можу їх показати перед кимось, сльози це надто особисте щоб їх бачив хтось іншик крім самого себе
А почему Ваш мужчина должен хотеть делать что-то, если он не чувствует Вас, Вашего тепла и заботы. Ведь, чтобы было желание что-то делать, нужно вдохновение и женщина может вдохновить мужчину, наполнив его эмоциями. А если он видит в Вас машину для зарабатывания денег, то зачем ему напрягаться? С Вами он все-равно не сравнится.
Здесь вопрос не в его нежелании брать на себя ответственность, а в том, что Вы слишком много берете на себя и в доверии к мужчинам в целом.
Это глубокая травма, родом из детства, требующая проработки с психологом, я Вам очень рекомендую обратиться к психологу за очной консультацией.

Мене починає підбішувати не він, а його поведінка.