Здравствуйте я встречаюсь с парнем 2.5 года и последних пол года я стала думать, действительно ли это любовь, и мой ли это человек. В день бывает 100 мыслей, то все хорошо я хочу быть с ним, то все плохо и он не мой человек, как быть? Причины почему я так думаю не знаю, он хороший, видно что любит меня, все делает для меня, но что-то меня беспокоит. Еще раньше я хотела замуж за него, сейчас не хочу так как боююсь что мы можем не сойтись и расстаться после нескольких лет жизни. Я боюсь того, что он не тот, и я трачу свое время и его. В течение 2 лет все было прекрасно, мы думали о совместном будущем, а сейчас меня просто не покидают эти мысли. Иногда мне хочется быть одинокой, или маленькой девочкой, которая не знает что такое отношения, и мальчики для нее не важны, а иногда я хочу чтобы меня кто-то любил, обнимал, целовал. Не знаю как мне разобраться в этом.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Что стало происходить в отношениях, что появились сомнения?
Что вам нравится, что не нравится в отношениях?
Дополнение от автора вопроса·
Валентина,начался карантин, и мы начали быть почти 24/7 вместе, до этого тоже много времени проводили. Возможно еще читала много историй о разводе во время карантина, и после этого я начала сомневаться. Мне не нравится что он очень мягкий, постоянно подстраивается под мне, не авторитетный
Иногда мне хочется быть одинокой, или маленькой девочкой, которая не знает что такое отношения, и мальчики для нее не важны, а иногда я хочу чтобы меня кто-то любил, обнимал, целовал. Не знаю как мне разобраться в этом.
Что случается или не случается так, как вам хотелось бы?
Дополнение от автора вопроса·
Ирина,мы уже расходились, он просил быть вместе, говорил что все будет хорошо, просто такой период, и нам надо его пережить, мои родители тоже говорили, что не стоит расходиться, и я решила дать шанс, потому что он хороший, никакого плохо отношение ко мне не вижу. чтобы разойтись должна была быть агрессия в мою сторону, предательство и тд. но я знаю что этого не будет, потому что он не такой
Дополнение от автора вопроса·
Вера,все не так, я задаю себе ваш вопрос, и не имею на него ответа, я чувствую только страх, разочарование, что вся моя жизнь, не так как я хочу, и я не могу никак повлиять а это
"мои родители тоже говорили, что не стоит расходиться, и я решила дать шанс, потому что он хороший, никакого плохо отношение ко мне не вижу. чтобы разойтись должна была быть агрессия в мою сторону, предательство и тд. но я знаю что этого не будет, потому что он не такой"
Дать шанс, потому что хороший, это здорово, но удерживаться в отношениях только потому что так хотят родители?
Жаль, что нет возможности, иногда за сомнениями много чего прячется.
Слушайте себя, свои чувства и ощущения, жить замужем вам, а не родителям.
что вся моя жизнь, не так как я хочу, и я не могу никак повлиять а это
А як Ви хочете? І що Вам заважає мати таке життя, як Ви хочете? Можливо відсутність психологічної сепарації від батьків?
цитата:
никакого плохо отношение ко мне не вижу.
Ви відчуваєте себе щасливою у цих стосунках?
Дополнение от автора вопроса·
Валентина,нравится и одновременно раздражает, что много беспокоится за меня, и порой я хочу то побыть в одиночестве, а он обижается на это. Я вроде как привязана к родителям, а он старше на 7 лет, может устраивать свою жизнь, но не пользуется этим, мне кажется что он тоже зависим от родителей как и я
Дополнение от автора вопроса·
Оксана,Ви праві,я знаю що відсутня психологічна сепарація від батьків, але не знаю як це виправити. Живу не так як хочу бо батьки постійно засуджують мене,нагадують поки живеш з нами робиш як кажемо ми. Я є матеріально залежна від них. Хочу як мінімум бути самостійною,щоб батьки не керували моїм життям. В моментах коли ми в колі друзів,або я зайнята чимось, що не дає мені думати,сумніватись в чомусь,я щаслива,але коли я на одинці,ці думки починають поїдати мене
Почему-то подумалось, что эти отношения дают вам возможность почувствовать себя чуть свободнее от родителей и взрослее. С одной стороны.
А с другой - похожи большим количеством внимания и разражают
Ви праві,я знаю що відсутня психологічна сепарація від батьків, але не знаю як це виправити. Живу не так як хочу бо батьки постійно засуджують мене,нагадують поки живеш з нами робиш як кажемо ми. Я є матеріально залежна від них. Хочу як мінімум бути самостійною,щоб батьки не керували моїм життям.
В основі психологічної сепарації, перш за все, лежить просторова та матеріальна - це Ваші зони розвитку.
цитата:
В моментах коли ми в колі друзів,або я зайнята чимось, що не дає мені думати,сумніватись в чомусь,я щаслива,але коли я на одинці,ці думки починають поїдати мене
Можливо в такі моменти Ви починаєте дистанціюватися і краще розуміти себе, свої бажання. Ви раніше писали, що в деяких моментах хочете бути "маленькою дівчинкою" і не знати, що таке стосунки, можливо Вас лякає сепарація від батьків, що несе перспектива стосунків.
Дополнение от автора вопроса·
Валентина,может быть. Есть еще что-то, что по моему мнению может влиять на эту ситуацию. До сих отношений я якобы имела отношения, они были свободными, я очень давила на мальчика, были постоянные ссоры он начал отдаляться от меня, думаю по моей же вине, я постоянно плакала и решила, что больше не могу в них быть, и решила закончить их, но я никак не могла, тогда мне встретился мой нынешний парень, я начала общаться с ним, и тогда я порвала с предыдущим, фактически начала новые отношения не закончив первые. Это может как-то иметь отношение к нынешней ситуации?
Робіть поступові підкроки до матеральної та просторової сепарації від батьків та винагороджуйте себе за це, створюйте свою систему цінностей та переконань, на яку Ви зможете спиратися. Якщо Ви бачите, що Вам це тяжко - зверніться індивідуально до психолога.
Дополнение от автора вопроса·
Оксана, я читала,що якщо починати стосунки для того щоб когось забути,або просто аби не бути самотньою то ці стосунки довго не триватимуть і вони будуть не здорові. Як саме визначити чи здорові стосунки у мене?
Вам добре і з партнером і без нього (розвиток у всіх сфеерах життя), наявність психологічної близькості (Ви легко розповідаєте один одному про власні переживання, потреби, бажання та враховуєте їх), взаємодовіра, взаємоповага (відсутність абьюзу), співпраця, задоволеність у сексуальній сфері.
цитата:
що якщо починати стосунки для того щоб когось забути,або просто аби не бути самотньою то ці стосунки довго не триватимуть і вони будуть не здорові.
Цілком вірне твердження, проте Ви маєте орієнтуватися не на статті, а на власні переживання. Як Ви відчуваєте, це твердження Вам відгукується?
Ответ отредактирован автором 10-11-2020 19:23:59
Дополнение от автора вопроса·
Думаю відгукується, тому що я ніяк не наважувалась порвати попередні стосунки, бо боялась залишись сама, оскільки друзів як таких я не маю і стосунки з батьками не дуже. А ще можливо боялась і терпіла попередні стосунки через,що мама завжди мені казала,що я буду одна
Думаю відгукується, тому що я ніяк не наважувалась порвати попередні стосунки, бо боялась залишись сама, оскільки друзів як таких я не маю і стосунки з батьками не дуже. А ще можливо боялась і терпіла попередні стосунки через,що мама завжди мені казала,що я буду одна
Дуже Вам співчуваю. Ви писали, що у попередніх стосунках Ви "давили" на хлопця і це його відштовхувало від Вас. В чому саме проявлялося Ваше "давління"? Можливо Ви боялися близькості, тому і несвідомо використовували таку стратегію, водночас, боялися самотності, тому і продовжували ці стосунки (созалежна модель)? Уявіть, що цього страху самотності немає. Ви продовжили б теперішні стосунки?
Чувствуете ли вы себя счастливой в отношениях? Насколько сейчас есть страх одиночества?
Дополнение от автора вопроса·
Він хотів вільні стосунки,я погодилась,але потім я почала його ревнувати до подружок,ми рідше бачились,бо були на деякій відстані, хоча спочатку бачились кожного тижня,він рідше писав,дзвонив і через це я ще більше на нього тиснула. Виглядало так що він від мене втікав,а я бігла за ним. Від мене було надто багато уваги і претензій в його сторону.Напевно я б закінчила теперішні стосунки, якби була впевнена,що не зроблю ніякому боляче. Просто при моїй першій спробі порвати стосунки,я була винна перед всіма,всі хотіли пояснень,а я не могла пояснити ,бо сама не знала чого так. Ми гуляли з ним а всередині я відчувала якусь відразу,ось все що я могла їм пояснити. Просто стосунки стали якісь монотонні, я не відчувала ніякої радості.
Вы получается выбираете кого угодно, только не себя.
Но ведь отношения вам должны приносить радость, а не другим людям
Дополнение от автора вопроса·
не знаю на сколько, просто боюсь что если у меня и будут какие-то ребята то они не будут так хорошо ко мне относиться как настоящий, возможно из-за того что в предыдущих отношениях я давала все что надо было а взамен было мало, а сейчас наоборот
Напевно я б закінчила теперішні стосунки, якби була впевнена,що не зроблю ніякому боляче.
Погоджуюся з колегою, що Ви думаєте багато про інших і мало про себе. Крім цього, у попередніх стосунках Ви не цінували себе, погодилися на "вільний формат", хоча по цінностям це було не Ваше - Ви пересили себе (як зараз Ви не чуєте себе і у теперішніх стосуках) і, як наслідок, намагалися "переробити хлопця" хоча усний договір був зовсім інакшим. Таке відчуття, що Ви самі не вірите, що заслуговуєте кращого. В будь-якому випадку, я і колеги показали Вам напрямки пропрацювання, а вирішувати далі Вам, що Ви з цим будете робити.
Дополнение от автора вопроса·
Оксана, дякую Вам, я обов'язково дослухаюсь до Вас
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
