Проблемы с родителями

Здравствуйте.

Жаль, что у Вас конфликтные отношения с матерью и что она срывает на Вас свои эмоции. Но хорошо, что у Вас есть цель в жизни: надеюсь, Вы сможете в будущем успешно сдать ЕГЭ и поступить на желаемую специальность.

По поводу температуры и обморока. Вы обращались к врачу-терапевту с этими симптомами?

Ещё, Вы пишете, что не можете контролировать эмоции. В чём это проявляется?

Доброго дня, nikd4e.
Дуже Вам співчуваю, адже це неприємно і боляче, коли мама тебе не розуміє і не підтримує.

Мама постоянно на меня орет без серьезных причин, сегодня снова,потому что я не хотела идти в школу,так как плохо себя чувствовала и температура была 37.7.Во время криков я упала в обморок (у меня часто такое бывает),но она даже не старалась помочь мне прийти в сознание и продолжала орать.

Ви казали мамі, з позиції своїх почуттів, що Вам неприємна така її поведінка щодо Вас? Чому мама так себе поводить, на жаль, знає лише вона (її внутрішньоособистісні конфлікти, стреси тощо). Ми не здатні змінити почуття, поведінку, ставлення інших людей без їхнього бажання, а лише власні. Ваш максимум - це заявити матері про те, які її поведінкові прояви є для Вас неприємними, а вибір за нею.

Эта проблема возникла после переезда сестры 4 года назад и тогда все внимание переключилось на меня.

Я правильно Вас зрозуміла, раніше таке ставлення було щодо сестри?

Хорошо,что папа частично на моей стороне и хотя бы как-то старается меня поддерживать.

Дуже радію, що у Вас є підтримка у обличчі батька - це великий позитив. Як Ваш тато реагує на претензії Вашої матері щодо Вас?

У меня есть мечта - хорошо сдать ЕГЭ, поступить на психолога и наконец-то уехать со своего дома.

У Вас чудова мрія, я впевнена, що Ви зможете її втілити, адже помітно, як Ви зараз намагаєтеся розібратися у складній ситупції, звернувшись до спеціалістів - це варте поваги. У Вас є внутрішній ресурс до змін.

Я уже не могу контролировать свои эмоции.

Ви маєте право гніватися на маму і сумувати, адже вона порушую Ваші особистісні межі, часто проявляє негативну увагу, головне - робити це конструктивно (наприклад, написати гнівливий лист мамі, перечитати його про себе і порвати його; побити впродовж 5 хв однією рукою м'яку подушку; обіймати подушку, коли Ви відчуваєте сум і поспівчувати собі). Якщо Ви постійно "затримуватимете" свої емоції і намагатиметеся їх контролювати - це може призвести до депресії, неврозів, психосоматики і т. д.

Во время криков я упала в обморок (у меня часто такое бывает)

Це відбувається тоді, коли мама кричить на Вас?

Я б рекомендувала Вам зарчутися підтримкою Вашого тата і звернутися індивідуально до психолога. Можливо Ваша мама зможе почути кваліфіковану думку "третьої особи" і прислухається до рекомендацій спеціаліста + ви деальніше проаналізуєте свої стосунки.

Ответ отредактирован автором 03-02-2021 15:00:31

Доброго времени суток!
Очень грустно, что у Вас такие сложные отношения с мамой. Как думаете, по какой причине мама так себя ведёт?

Хорошо,что папа частично на моей стороне и хотя бы как-то старается меня поддерживать.

Может имеет смысл поговорить с папой на предмет работы с
детским психологом?

Мои родители часто работают и с самого детства мне не хватает их внимания и мне очень больно, когда вместо того, чтобы спокойно поговорить и спросить,как у меня дела,они обвиняют меня в всех их проблемах.

Дуже сумно це читати, співчуваю, що Ви не отримували і не отримуєте тої уваги і визнання, на які заслуговуєте.

В психологию мои родители не верят,по крайней мере папа,так как семья верующая.Своим навязыванием религии мне,они довели меня до того,что в бога я теперь не верю вовсе.Так что к психологу я вряд-ли могу ближайшее время пойти.

А Ваша сестра повнолітня? Чи могла б вона Вас підтримати у зверненні до психолога?

Школьному психологу я не доверяю и о своих проблемах ему я говорить не собираюсь.

Яка саме ситуація сприяла тому, що Ваша довіра до шкільного психолога порушилася?

Но, если у меня все же возникает прилив агрессии и обиды,я всегда могу выговориться своим друзьям, которые меня поддержат.

Дуже радію, що у Вас є такий підтримуючий ресурс.

В психологию мои родители не верят,по крайней мере папа,так как семья верующая

И всё же я предлагаю Вам поговорить с папой. Это не имеет отношение к вере - я верующий человек и это совершенно не мешает мне быть профессиональным психотерапевтом. Если Ваш папа настолько требователен - есть Ассоциация христианских психологов - можно найти специалиста в этой среде. Так что попробуйте поговорить с отцом.
Мудрости Вам!