Доброго дня Ліно! Справа в тому, що коли, наприклад, людина отримала певні травми "У меня лет 8 уже никто не умирал и я давно это отпустила" або перебувала певний час у стресі "У меня часто были стрессы от ссор в семье, я человек впечатлительный" і у її психіки не вистачило внутрішнього ресурсу одразу з цим впоратися, її проблеми нікуди не діваються. Хоча зовні здається, що все в же в минулому. Вони переходять з рівня свідомості на рівень підсвідомості, а потім з часом на рівень психо-соматики (панічні атаки) "Но сны начались когда я поступила в учебное заведение и уже не была дома, там мне было даже комфортнее. В общежитии было спокойно и ничего не беспокоило. После этих снов у меня появилась новая проблема спустя 1,5-2 года. Это
панические атаки, я даже не сразу поняла что со мной, било трудно справляться". Ліки лише гальмують певним чином тривожний стан, але, на превеликий жаль, не лікують і не "видаляють" саму проблему. Але з цим можна впоратися. Щоб "загоїлася рана, потрібно витягнути скалку". Тобто, знайти саме те, що
травмувало психіку, наповнитися певним ресурсом за допомогою психолога і трансформувати стрес у життєво-необхідні цілі. Як на мене, проблему потрібно почати шукати саме у Вашому дитинстві та у сімейних стосунках. Адже, найглибші травми - дитячі. Бо дитина, на відміну від дорослої людини, зачасти, виступає лише мовчазним спостерігачем. Тобто, абсолютно немає можливості стрес перевести одразу у якусь дію або вчинок. І це найгірший варіант у стресовій ситуації. Нам тільки здається, що ми повністю контролюємо те, що відбувається зараз. Насправді, нами керує наша підсвідомість. І саме вона намагається "пробитися" до нас, "достукатися", через сни та наш психо-емоційний стан... як тільки ми "почуємо", про що вона нам хоче сказати, наш стан практично одразу змінюється...