Доброго вечора.
Перечитала декілька раз Вашу сумну сповідь...
Ви пишете, що чоловіки були різні, але все закінчувалося біллю... І Ви важко "виходили" зі стосунків... І тому задаєтеся зараз питанням: "... я якимсь чином обираю людей які здатні так робити?чи я своєю поведінкою штовхаю їх на те?" Як на мене, і те, і інше.
У Вас в голові з дитинства сформувався певний ідеал чоловіка, і найменше відхилення від цього ідеалу, одразу приносять Вам розчарування. Але ж у цьому світі нічого ідеального не існує... І якщо ми внутрішньо дуже залежні від стосунків, ці самі стосунки стануть руйнуватися тим швидше, чим сильніші наші очікування.
Коли люди тільки зустрічаються, їм життя показує таку собі демо версію, рекламу, якими можуть бути стосунки... І нам здається, що так буде тепер завжди, але... Нікому нічого ніколи просто так в житті не дається. Якщо є щасливі сім'ї, то це означає, що в стосунки вкладено надзвичайно багато душі і душевної праці... А у Вас виглядає все, як "наступання на одні і ті ж граблі...". Тобто, Ви розриваєте стосунки, але ж сама проблема нікуди не дівається і залишається в середині Вас.
Коли дитина недоотримує чогось в стосунках з батьками, вона намагається несвідомо недоотримане компенсувати вже в дорослому віці. Але ж чоловіки, то не батько і не мама! Вони не можуть дати того, що мали дати батьки. Окрім того спрацьовує і певна родова програма. Тобто, якщо були зради в родині батьків, дитина в дорослому віці може реалізувати батьківську програму. Тим паче, що зради бувають тоді, коли в сім'ї є тенденція до "злипання". Тобто, люди не самодостатні і психо-емоційно дуже залежні. Через це виглядають дуже принижено, самотньо, нещасно... А нещасну людину любити та цінувати неможливо, хіба що, жаліти... Як на мене, Ви в стосунках з чоловіками втратили повністю себе, перестали існувати як особистість, і в решті решт, не знаєте, ні для чого живете, ні, загалом, яка мета людського життя...
І тоді,чи не правильно Ви робите, що не поспішаєте розривати останні стосунки і дізнаватися правду? Що це зараз Вам дасть окрім болі, а у Вас вже немає ніякого ресурсу, щоб все пережити знову...
"...мене зупиняє, бо я боюсь ще раз пережити розчарування, бо ці розчарування мене супроводжують все життя і я наче задоволення від стосунків маю короткий час, а більша частина мого життя, це оговтання від вчинків людей"...
То, може, краще розібратися в собі, в своїх навіяних ідеалізаціях? Навчитися бути самодостатньою, зрозуміти для чого Ви живете, відродити себе і відродити свою жіночу силу, яка до цих пір ще навіть і не прокидалася в Вас? Розібратися, що насправді відбувається? Адже, до нас ставляться так, як ми внутрішньо ставимося до себе... І, насправді, як це не гірко читати, але нами керують ті самі підсвідомі, навіяні в дитинстві програми, а не те, що ми собі в дорослому віці вирішили... Змінитеся Ви зміниться і світ навколо Вас - це аксіома, закон життя. Тим паче, що лютий - прекрасний час для повного перезавантаження та трансформаційної особистісної роботи.
Відредаговано автором 02-02-2024 21:19:57