Как не саботировать свой успех?

Добрый день!

Семья у меня с виду приличная, родители не били, но относились к детям, как к разновидности домашней скотины: заткнись, работай по дому, твои чувства никого не интересуют.

Если есть возможность, то лучше разобраться с этим индивидуально. Вы можете бессознательно не позволять себе быть успешной

Здравствуйте. Вы молодчина! Многое в себе проработали.
Но иногда самотерапии не хватает. Нужна помощь психолога, что бы проработать все травмы и изменить глубокие установки.
С психологом это будет проще и быстрее.

Было бы хорошо разобрать причины своего поведения с терапевтом.
Это могут быть страхи про успех, большие деньги, что обязательно будет что-то плохое и тп. Знаете, как часто любят говорить про то, что "деньги это зло", "большие деньги честно не заработаешь", "мужчины не любят успешных, хорошо зарабатывающих женщин". И много еще таких установок, которые впитываются и фонят потом во взрослой жизни мешая двигаться вперед и добиваться успеха

Вы исключили из своей жизни людей, которые разрушали вас, но воспитание это такой процесс, в ходе которого ребёнок обязательно принимает в себя части родительских образов, их отношения с ребёнком и собой. Эти структуры глубинны и являются частью вашей личности, самостоятельно их наблюдать сложно, но вы очень многое смогли сделать сами, а вот это действительно лучше бы разобрать в ходе аналитической психотерапии.

Доброго дня, nik13d.

Но вот этот саботаж, это какое-то глубокое внутреннее желание разрушения своей жизни меня пугают. Будто есть я, взрослый, самостоятельный человек, желающий быть успешным и счастливым и есть какая-то фигня глубоко внутри меня, которая абсурдно желает противоположного.

Погоджуся з колегами, що Ви велика молодець, що змогли відділитися від батьків та розпочати власне життя - це варте поваги! Те, що Ви описуєте більше схоже на якийсь несвідомий життєвий сценарій + контамінацію в структурі Вашої особистості. Можливо Ви несвідомо не хочете досягати успіху в професійній сфері тому, що всередені Вас перебувають установки "Не Висовуйся", "Не Приналеж", "Не Досягай", "Не Роби", "Радуй Інших"; можливо Ваші батьки не хотіли, щоб Ви досягли успіху, несвідомо заздрячи Вам, і Ви "ввібрали цю адаптивну установку", що тепер Вам заважає ; можливо коли Ви показували свою амбіційність, Вас карали за це; або Ви засвоїли, що "Я ніколи не отримую того, чого хочу" тощо.

Таким чином, у Вашому випадку потрібно працювати із глибинними змінами, яких можливо досягти лише через терапевтичні відносини. Аналогія: уявіть, що Ви все життя ходили неправильно, а зараз Ви усвідомили, що це спричиняє Вам дискомфорт. Безумовно, Ви можете спробувати самостійно змінити свою ходу, однак Ви здатні зробити лише це теоритчно (читаєте підручники, дивитеся лекції про формування ходи, технологію ходіння і т. д.), але в процесі необхідний спостерігач та інструктор, який буде коректувати Вас та підтримувати, підіймати, коли Ви будете падати чи "неправильно ставити ногу" (безпечна практика). Ви не можете одночасно йти і підтримувати себе. Або ж Ви будете самостійно постійно падати і цетравмує ваші кістки і Ви лише ще більше деформуєте ходу. Я б сказала, що терапевт - це "тимчасовий костиль". І так, Вам потрібно починати все спочатку: ви дригаєте ногами, потім позаєте, потім спираєтеся на опору і йдете кілька кроків, потім впевненіше робите довші прогулянки, а далі і йдете без опори. Вам необхідно практикуватися кожного тижня впродовж років, щоб це виробилося у автоматизм.

Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста і пропрацювати себе! Вірю у Вас, удачі!

Добрый день!
Respect Вам! Какая-то часть Вас осталась "ребенком" и требует интеграции. Ребенком, которому нужно заткнуться, работать по дому и не обращать внимание на свои чувства. Возможно поэтому: " с домашними делами такие проблемы бывают редко". Быть успешным, признанным, чувствовать радость от работы - не про это гворили родители!
Найдите подходящего для себя психолога/психотерапевта, который поможет стать целостной и счастливой личностью.
Успеха Вам.