Плохо отношусь к близким людям

Доброго дня! Егоїзм притаманний загалом кожній людині. Ми всі маємо ту чи іншу ступінь корисливості у стосунках. Рзниця полягає лише у "кількості" Тому самоїдство у даній ситуації навряд чи допоможе, швидше - зашкодить. Тому що Ви, замість того, щоб збільшувати інші гарні якості, і саме завдяки цьому, схилити терези внутрішнього емоційного стану у інший бік, змушуєте себе таким чином "застрягати" на егоїзмі. Як на мене Ваше питання лежить у площині розуміння природи, як сімейних так і, взагалі, стосунків. А ще у властивості людини "прив'язуватися" до тих, з ким вступає в близькі стосунки. І чим більшим стає "злипання", тим сильнішим іде "відштовхування" - це аксіома життя. А ще це можна назвати схильність до ідеалізації, коли наш "внутрішній шаблон", швидше всього закладений ще в дитинстві, ми підсвідомо "вдягаємо" на всіх, з ким вступаємо у досить близькі стосунки. Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Хто головний в батьківській родині?

Дякую за Вашу відвертість! Це може бути синдром "гарної дівчинки" або ще "відмінниці", коли всередині "стоїть" дуже висока планка щодо себе та своїх якостей... А далі все логічно: якщо я не вмію любити себе, а отже прощати помилки, я не зможу і любити оточуючих і буду їх "знищувати" за найменшу провину. Це стереотипи, які "родом" з дитинства... В першу чергу, потрібно змінити ставлення до себе, а отже "зробити перезапис" дитячих шаблонів... Це те, що я побачила на поверхні... У Вашій ситуації я б порадила терапевтичну роботу з психологом, психологом-терапевтом... Як доводить практика, самому "витягнути" із своєї підсвідомості всі блоки та програми, які там є практично неможливо, або дуже непросто...

Здравствуйте!

По Вашему вопросу видно, что у Вас хорошо развита рефлексия, и Вы очень самокритичны. Осознавать свои перемены в настроении и отношении к близким людям - это хорошо.
В психологии нет такого понятия, как "плохое поведение". Есть просто разное поведение людей, обусловленное разными причинами: как внутренними, так и внешними. И есть разные эмоции, которые выполняют определённые функции в психике человека.

Например, эмоция раздражения сигнализирует нам о том, что где-то были нарушены наши личные границы, либо же перед нами стоит препятствие, которое нужно преодолеть (а само наличие препятствия раздражает, потому что так психика человека мобилизуется перед его преодолением). То, что Вы раздражаетесь на родителей и конфликтуете с парнем, может быть выплеском накопленных ранее негативных эмоций, не проработанных и не обсуждённых с ними.

Как вариант, можно отслеживать, когда начинаете нервничать и раздражаться в общении с близкими, и попробовать вербализовать (спокойно высказывать) что Вам неприятно и почему. А также отстаивать свои границы, если оказалось, что они были нарушены.

Ухудшение же отношений с Вашим молодым человеком вполне закономерно после разочарования от изменений в его поведении, когда вы с ним стали ближе. То, как отношения будут развиваться дальше, зависит от вас обоих.
Можно задать себе (и ему) вопрос, что означает "был недостаточно откровенен"? (И почему обходительность и романтичность он связал именно с нехваткой искренности.) Можно подумать о том, какие черты Вы в нём не принимаете, как их наличие влияет на отношение к нему, и почему хотите принять в любимом человеке даже то, что Вас не устраивает?
Вы имеете право разочаровываться, нервничать, раздражаться, и испытывать весь спектр человеческих эмоций (в том числе негативных), имеете право на собственное отношение к каким-то чертам и поступкам близких, даже если это отношение не принимающее. Если способ выражения негативных эмоций не вредит Вам и окружающим, в этом нет ничего "плохого".

У Вашому випадку "Меньше критиковать себя и не винить за ошибки" не є панацеєю. Любе однобоке рішення буде неправильним, повинна бути "золота середина". Повинна бути така собі дуальність сприйняття: внутрішні дуже серйозні зміни, плюс зміна правил спілкування з близькими людьми, плюс знання природи стосунків чоловіка та жінки (один блок), стосунків з друзями (другий блок знань), плюс правильне використання медитацій та йоги... Медитації дійсно гармонізують наш емоційний стан - і це чудово! У всякому випадку їх можна використовувати, щоб нівелювати у якійсь мірі роздратування. Але,на превеликий жаль, змінити Ваші моделі поведінки та зняти блоки вони не можуть. Щодо йоги... Щоб стати спокійнішою потрібні певні асани, які може Вам порадити тільки людина, як сама дуже серйозно їх практикує і до того має глибокі духовні знання. В іншому випадку, Ви можете собі навіть зашкодити... І загалом, я Вас розумію! Ми так влаштовані, що допоки є ще внутрішні ресурси, ми намагаємося обійтися без допомоги. І це - чудово! Бо звертаємося по допомогу, коли вже повністю "перебрали" всі варіанти всередині себе! Кожний сам приймає рішення, але і сам несе за це рішення відповідальність. Тому дуже важливо, не запізнитися із допомогою. На скільки я зрозуміла, питання вже стосується не лише Вас особисто, а і Ваших стосунків з найближчими людьми...

Доброе утро! С какого времени и после каких ситуаций у Вас изменилось поведение? Зачем Вам что-то менять?

Напишите мне на почту, укажите ВДА - отправлю литературу!

"Просто не нравится моё отношение к людям, моя раздражительность и эгоизм." - Эгоизм, в той или иной степени, свойственен всем людям. Разумный эгоизм - это забота сначала о себе, потом о других, что Вы и делаете. А деструктивного эгоизма, который заключается в нарушении чужих границ, я у Вас не вижу. Напротив, Вы много говорите о значимых для Вас людях, о желании наладить с ними отношения, что весьма альтруистично.

"Отец пьёт и из-за этого скандалы. Каждый раз как вижу его пьяным становлюсь злая и раздражительность " - Могу я спросить, как давно Ваш отец пьёт? Алкогольная зависимость близкого человека влияет на психологическое состояние всей его семьи. И родственникам зависимого человека часто бывает нужна психологическая помощь, чтобы минимизировать это влияние.

Приоритетом в этой ситуации должна быть забота о себе и своём психологическом здоровье. То, как Вы сейчас реагируете на стресс - это нормальная реакция для человека, который находится в стрессовых обстоятельствах. А чтобы из этих обстоятельств выбраться и стабилизировать состояние, понадобится длительная психотерапия с опытным специалистом.

Доброго дня! Дитині завжди дуже важко, не залежно від віку, "від'єднати" себе, своє життя від поведінки батьків. Тому, що на рівні підсвідомості, батьки сприймаються як дві половинки, з яких складається дитина... Автоматично, наша підсвідомість все, що стосується батьків, переймає на себе, на свою особистість... Звідси може бути і загострення Вашого роздратування та агресивності Це так звана підсвідома агресія, яка спрямовується на саму людину, тобто, на себе... І тут намішано дуже багато: і почуття провини, і жалість, і страх, і невпевненість і т.д. Найкраще, спробувати "не брати" на себе, відсторонитися... Тому що Ваш батько - доросла людина і несе відповідальність сам за своє життя... Але це - дуже складно, коли живеш разом... Хіба що, дуже серьозно зайнятися саморозвитком і ми про це вже з Вами говорили... До речі, допомагаючи собі, Ви апріорі, можете і допомогти своєму батьку... Бо родина - це єдине ціле...

Почитайте книгу, которую Вам отправила. Москаленко "Зависимость - семейная болезнь".