Проблеми у вихованні 7го сина

↩ Реакція на відповідь № 358334 для Алла Григорівна

Добрий день. Так, ви праві. Відносини з батьком(та й батька з матір'ю) ще з дитинства і по сьогодні мають багацько питань.
Все моє дитинство вони жили кожен сам по собі, я навіть колись хотіла, щоб вони розлучилися, аби не жити в сварках. Ще один момент, я виросла з бабусею і дідусем, і виховання в мене їхнє, що завжди відрізнялося від того, що очікували батьки.
Тато все своє життя тягне на собі свого брата(до речі, якому вже 50, він не має сім'ї, ніде не працював і не збирається, але дуже високої думки про себе).
І мене з дитинства тато вчив, що я маю тому брату у всьому помагати. Тільки будучи дитиною, я не розуміла, що на мене вчепили тягар. Я до 27 років, щось тому дядькові винна постійно...
Коротше кажучи: батькова дитина - це його брат.
Я ж просто, як і мама, якась наймичка по дому. При чому, батько завжди говорив, що я маю робити все. Так і вийшло, всю чоловічу роботу по дому роблю я: сантехніка, ремонт, всякі тягання важкого... Мама також така ж. Батько в плані господарства - 0. Бардак кругом і у всьому.
Мене таке життя не влаштовує. Я це не одразово йому говорила, на що він стверджує, що я не вмію жити, нічого не розумію, дурна, така сама, як і моя мама.
Це ж саме він переносить на мого сина.
Тобто, я виросла чоловіком, а з мого сина(внука) він робить дівчинку, як свого брата. Я цього не хочу, тому простою. Жінки - тупі створіння. Батько що й годен - то це лише роздавати всім накази, хто що має робити. І робимо, інакше скоро будинок рухне, кругом буде крах.
Щодо мого теперішнього чоловіка: він є. Він робить з мене жінку, і вчить відкривати очі на те, що відбувається. І це дійсно є не здорово.
Я боюся лише одного ( на що був коментар ще одного психолога: чому мій теперішній чоловік мовчить?), та тому що він просто готовий вбити батька, за таке ставлення до мене, до мами. Бо в його сім'ї це не прийнятно.

Про себе: я працюю на себе. Заробляю достатньо, хоч в мене робота важка, але я від неї кайфую. Чоловік мене любить, син з ним товаришує і тягнеться.

Як далі спілкування з батьком, я не знаю... Боюся за сина.

↩ Реакція на відповідь № 358758 для Алла Григорівна

Стереотип керівника у батька, так, здається це воно(до речі його матір, бабуся, завжди директором школи була, це її установки... Несла вчителя додому).

Працює тато водієм вже багато років. До того, мав авто бізнес, але закинув його, перестав вкладатися, бо брат весь час претендував на частину його, хоча це все будувалося з нуля батьком і матір'ю. Перспективи цього бізнесу були ого які, і по сьогодні є ділянка з будовою яка просто пустує.

Батько платить за комунальні послуги. Я з чоловіком скільки просили, давай, оскільки нас дві сім"ї - будемо оплачувати 50/50, але так як другий зять не прийнявся батьком то все заперечується. Цитую: "Навіть не вздумай щоб (ім'я) щось тут робив, я тут хазяїн. Ти мене поняла? Все."
Продукти кожен у сім"ї купує що захоче і скільки, а як готується то мною з чоловіком чи мамою на всю сім"ю.
Для мами: інколи дає кошти на продукти, може поїхати на ринок.
Хоча, мама часто жаліється що господар він ніякий, допомоги якоїсь не діждешся. Зворотня сторона : якщо потрібно щось його матері, він туди "летить", бо зобов'язаний, хоча з бабусею живе брат, який при тому чекає що приїде тато і виконає усю роботу.
Для мене: я просто є. Донька з якою, за його словами, він не може знайти спільної мови.
Для внука: на свята дає кошти чи якісь подарунки. А в буденності він ні разу з ним не сів, не почитав, постійно приносить колу з чіпсами(за які я сварюся, бо зіпсує шлунок), ну і ще, дитина вже рік спала в окремій кімнаті, батько збив режим, кличе засинати з ним. Тепер малий сам не спить. Дитина по ночам бігає по дому, то їсти, то пити... Не висипаються всі. Ми з чоловіком вже скільки розмовляли з татом за це, просили не лізти у процес виховання, бо дитина весь день, окрім навчання, з нами, - все марно. Батько так собі вирішив і все.

До прикладу. У батька старий жигуль. Я собі хотіла, купила нову 5 річну іномарку. Він декілька разів брав поїхати на ринок, по справам і тд, приїзджає додому: розповідає, бачив колег, всі так на нього дивляться, світиться від щастя, бо все ж приємно, коли маєш хорошу річ, яка радує. Кажу, давай, працюємо, і тобі купимо за рік-другий. Відповідь: мені від тебе нічого не треба. Я все сам.

↩ Реакція на відповідь № 358789 для Тетяна Артеменко

Самоствердження? Не досягнув в житті поставлених цілей, намагається хоч десь щось контролювати. Спираюсь на це.

Так, це досить дивно слухати хто і що має робити.
А те що я роблю, то через те, що мене не влаштовує хаос. Я люблю порядок. Чистоту. Мені це приємно. І нормальні люди прагнуть і живуть так. Невже я роблю не вірно? Прагну, щоб і в моєї дитини було таке ж розуміння.

Чоловік є. Живе, працює. У вихованні сина він приймає не аби яку учать. Вчив букви, в садок і школу відвозить, забирає. Гратися грається. У них гарні стосунки.

Щодо не світився ніде. Не так. Мій батько його не признав. Сказав на території цього дому зять ніхто. Між ними вже були суперечки. Повірте, мій чоловік прийшов в цей будинок світлою людиною і хорошими намірами, а моя сім'я зіпсувала все чисте уявлення про сімейні стосунки. Не повірите, але шкода чоловіка, бо у його сім'ї, та мабуть у інших такого бреду нема...
Тому, аби якось уникнути конфліктів, я попросила чоловіка тут сильно не братися наводити лад, а краще сприйняти всіх як є, бо це не зміниться. Ми придбали житло, але переїдемо через рік, туди сил і натхнення ще знадобиться. В нас з чоловіком все ок.

↩ Реакція на відповідь № 358829 для Тетяна Артеменко

Так, почали шукати варіанти аби швидше кудись переїхати. Втрачати сім'ю не маю/-ємо бажання.
Дякую за поради.

↩ Реакція на відповідь № 358992 для Алла Григорівна

Перевихованням, тим більше батьків займатись не буду. Мені хочеться бути прикладом для своєї сім'ї, зокрема, дитини. Знаю, що маю хороші шанси, незважаючи на те, що не всім догодила.
Шукаємо варіанти з житлом, ймовірно, поки зйомним.
Дякую за діалог.