Я не справляюся зі своїми емоціями

Я розумію, що в країні війна і зараз у людей є проблеми серйозніші , але це почуття яке я вже проживаю на протязі місяця мене просто зʼїдає з середини..

Дякую за відповідь. Вся проблема в тому, що я не знаю, що я хочу . З дитинства мене цікавила лише сфера бізнесу, завжди казала , що тільки власна справа, я не бачу себе в роботі на когось . Мама каже , що не бачить мене в цій сфері 🫠, бачить мене фотографом або якимось оператором , пояснює вона свою думку тим , що я постійно ходжу та все знімаю , я дійсно люблю це , але ця робота дійсно не для мене , не бачу я себе у цій сфері.

Останній рік-півтора я жила по принципу «шо буде то буде», типу байдуже на все , живу собі тай живу, будь які не гаразди списувала на дрібниці. Хоча раніше я дуже драматизувала будь , що . Я з маленької дрібниці могла роздути таку катастрофу наче кінець світу.

З початку повномасштабного ми виїхали в Польщу. Перебування там давалося мені дуже і дуже складно ( я із західної України і там було набагато спокійніше ніж на сході та в центрі). Просила маму повернутися додому і в червні 2022 ми приїхали на 3 тижні додому , а потім назад до Польщі. Потім в серпні повернулися додому і в листопаді ми знову поїхали до Польщі. Останній раз дався мені надто складно. На цей раз зі мною була подруга з мого міста, здавалося б мало бути краще, але ні. Через місяць перебування за кордоном в мене почалися якись тривожні атаки, буквально з пустого місця в мене зʼявлялася тривога, наче зараз на мене впаде стеля, сльози і це все без причини, тривали такі атаки 10-15 хв і потім проходило. Спочатку було раз на тиждень , а потім почалося 2 а то і 3 рази на тиждень і знову ж таки без причини, просто лежу в ліжку і починається. В січні я повернулася додому і перший місяць не було цих атак , а потім знову зʼявилися, я вже була вдома і все було добре, але вони час від час зʼявлялися, а потім зникли. Червень 2023 - у мене був такий самий стан як і зараз, тільки тоді у мене не було причини чому б це у мене могло зʼявитися . Якщо зараз я +/- розумію в чому діло , бо я переживаю за майбутнє, за реалізацію і чи зможу я добитися тих цілей які я собі поставила, але минулого року не було на хвилювання ніяких підстав. Того року такий стан був не довго тиждень- півтора .

У школі мені подобались ті предмети з яких були нормальні вчителі. Нормальні - це добрі, які жартували , нормально до мене ставилися . Це були «любімчики» . В школі я не вчилася, мені завжди було байдуже на оцінки, якби батьки не розмовляли зі мною, не намагалася пояснити , що потрібно вчитися - мені байдуже. Для мене оцінки ніколи не грали важливу роль . Середній бал по табелю в мене 7 ( мене це влаштовує) батьки сказали : - «а сенс сваритись, це вже не виправити»
І то ця оцінка вийшла бо списувала )), вчителі бачили , що списую , але нічого не казали . Просто ставили оцінку нижче за , що я їм вдячна, що не валили і не ставили 2