Мне кажется, что я не спраляюсь
Рано родила ребёнка. И поймала себя на том, что когда делаю уроки, кричу точно так же на дочь, как кричали на меня. Могла поднять руку. Однажды ударила дочь так сильно, что разбила ей губу и оставила синяк. С того момента (три года прошло) - максимум шлепок по попе, и то не сильно. Но мысль о том, что я копия самого ненавистного человека для меня, - пугает. Моя мама живёт со мной (я забрала её от отца и выезда), брат тоже.
Мать пьёт. Так часто, и это выводит из себя. Сейчас всё хорошо: нет ни боли, ни травм. А она пьёт до такого состояния, что может сесть посреди комнаты и, извиняюсь, пописать. То, что это видит ребёнок, - для неё не проблема. Бутылку водки, две за раз может выпить. Говорит, что работает, что она не алкоголик. Но меня это злит. Мне стыдно за неё. А ещё, я не могу ей простить своего детства, которого просто не было ни у меня, ни у брата (он тоже начал пить, водку или пиво, с матерью за компанию).
Уехать тоже не получится. Дочь маленькая, а одна я не потяну в карантин съёмную квартиру.
И каждый раз, когда случается такое, я думаю, что больше не могу. Соберу свои вещи и уйду. Просто чтобы никто меня не увидел больше.
Потому что я не справляюсь.... Держусь только из-за дочери.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.