Для чего нам нужна агрессия? И почему она может приобретать неконструктивные формы?
Чувства и эмоцииВ статье
Для чего нам нужна агрессия?
И почему она может приобретать неконструктивные формы?
Конструктивная роль агрессии в развитии личности
Существование у человека агрессии – важная составляющая здорового развития.
Агрессия необходима для осуществления жизненно необходимых вещей. Борьба за выживание на физическом базовом уровне: размножение, добыча еды для себя и потомства, защита территории (защита границ в прямом значении), а также защита границ в психологическом смысле;
самореализация, приобретение навыков и знаний, достижение целей, реализация планов и идей невозможны без здоровой агрессии.
Направление агрессии на удовлетворение выше перечисленных потребностей является конструктивным, таким, которое стоит на защите физических, психологических границ, и является важным в развитии личности.
Неконструктивными проявления агрессии становятся тогда, когда приобретают разрушительную силу в виде унижения, грубого нарушения границ другого человека, психологического или/и физического насилия или направляются человеком на самого себя, доводя до катастрофических последствий.
Физиологические факторы и осознанный выбор
Почему так происходит?
Существуют, конечно, физиологические моменты, такие как соотношение выработки адреналина и норадреналина корой надпочечников, уровень тестостерона у мужчин, уровень возбудимости определенных участков головного мозга, которые принимают участие в регуляции реакции организма на внешний раздражитель и так далее. Также на реакцию человека влияют определенные особые периоды жизни, которые сопровождаются повышенной возбудимостью; фазы луны и прочее.
Однако, выбор способа реагирования на ситуацию может быть осознанным в любом случае. Исключением являются патологические физические состояния, которые требуют тщательного лечения и заботы о здоровье. Если же подобных особых проблем со здоровьем у человека нет, то следует искать причины неконструктивного поведения в эмоциональной сфере.
Как я озвучила выше, важной потребностью, куда организм осознанно и неосознанно направляет свою агрессию, является защита физических и психологических границ.
Внутренние угрозы и проекция агрессии
Этот процесс может происходить автоматически и конструктивно. В ответ на внешний фактор, который воспринимается, как опасный, сопровождается эмоцией страха и требует соответствующей реакции, человек реагирует быстро и сообразно ситуации.
Но бывает и так, что внутренний импульс, возникающий в ответ на ситуацию, не является реакцией на актуальную угрозу, но на воображаемую внутреннюю. Эта воображаемая внутренняя угроза накладывается на актуальное событие и инициирует чрезмерную реакцию. Во внутреннем мире неосознанно создается череда эмоциональных ассоциативных взаимосвязей, которые провоцируют чрезмерную агрессивность. Элементы актуальной ситуации становятся пусковыми и включают механизм защиты от воображаемого врага.
По причине отсутствия осознавания, эта внутренняя угроза проецируется на внешний объект, как на экран, и воспринимается как внешняя. Хотя, на самом деле, внешний фактор стал катализатором процесса.
Причиной накопления подобных неосознанных эмоциональных связей, которые являются угрозой для человека в его восприятии, является заблокированный доступ к определенному спектру переживаний.
Накопление неосознанных эмоциональных связей и путь к целостности
Если вспомнить моменты, когда подобные связи были сформированы (если это возможно, поскольку часть из них могла сформироваться в раннем возрасте) и прожить их снова, то окажется, что эти события вызывали большой спектр эмоций, прожить которые не хватало ресурса из-за их чрезмерной болезненности для осознавания. Или же из-за туманности и неясности опыта, если речь идет о раннем детстве. Психика человека неосознанно избегает подобных эмоциональных осознаваний, тем самым блокируя возможность прожить и завершить ситуацию в прошлом. Вместо этого формируется разной силы реакция отторжения возможного прикосновения к болезненным ощущениям. Эмоциональное же проживание остается за пределами осознавания, накапливается, в том числе в теле в виде мышечных зажимов, приводит к неконструктивным формам распределения энергии и, конечно, к болезням.
Только тогда, когда становится возможным осознать и собрать воедино частички разорванного «Я», становится возможным целостное восприятие себя и собственного опыта. Только, приобретя целостность переживания опыта, которая включает не только злость, как вторичную эмоцию, но и другие более глубокие переживания, энергия свободно размещается в теле и окружающем пространстве, а за чрезмерной агрессивностью возможным становится рассмотреть и почувствовать ранимость, грусть и боль.
Виктория Орлик
Для чого нам потрібна агресія?
І чому вона може набувати неконструктивних форм?
Наявність у людини агресії – важлива складова здорового розвитку особистості.
Агресія є необхідною для здійснення життєво необхідних речей. Боротьба за виживання на фізичному базовому рівні: розмноження, добування їжі для себе та нащадків, захист території (захист меж у прямому значенні), а також захист меж у психологічному сенсі;
самореалізація, набуття навичок та знань, досягнення цілей, реалізація планів і ідей неможливі без здорової агресії.
Спрямування агресії на задоволення вище перелічених потреб є конструктивним і таким, яке стоїть на захисті фізичних, психологічних кордонів, та є важливим у розвитку особистості.
Неконструктивними прояви агресії стають тоді, коли набувають руйнівної сили у вигляді приниження, грубого порушення кордонів іншої людини, психологічного або/та фізичного насильства або спрямовуються людиною на саму себе, доводячи до катастрофічних наслідків.
Чому так відбувається?
Є, звичайно, фізіологічні моменти, такі як співвідношення виробу адреналіну та норадреналіну корою надниркових залоз, рівень тестостерону у чоловіків, збудливість певних ділянок головного мозку, які приймають участь у регуляції реакції організму на зовнішній чинник тощо. Також на реакцію людини впливають певні особливі періоди життя, які супроводжуються підвищеною збудливістю; фази місяця тощо.
Але вибір способу реагування на ситуацію може бути усвідомленим у будь-якому випадку. Виключаємо патологічні фізичні стани, які потребують ретельного лікування та турботи про здоров’я. Якщо ж подібних особливих проблем зі здоров’ям людина не має, то слід шукати причини неконструктивної поведінки в емоційній сфері.
Як я сказала вище, важливою потребою, куди організм свідомо або підсвідомо прикладає власну агресію, є захист фізичних та психологічних кордонів.
Цей процес може відбуватися автоматично і конструктивно. У відповідь на зовнішній чинник, який сприймається, як небезпечний, супроводжується емоцією страху і потребує відповідної реакції, людина реагує швидко та відповідно до ситуації.
Але ж буває так, що внутрішній імпульс, який виникає у відповідь на ситуацію, не є реакцією на актуальну загрозу, але на уявну внутрішню.
Ця уявна внутрішня загроза накладається на актуальну подію і ініціює надмірну реакцію. У внутрішньому світі несвідомо створюється низка емоційних асоціативних взаємозв’язків, що провокують надмірну агресивність. Елементи актуальної ситуації стають пусковими і вмикають механізм захисту від уявного ворога.
Через відсутність усвідомлення, ця внутрішня загроза проектується на зовнішній об’єкт, як на екран, і сприймається як зовнішня. Хоча, насправді, зовнішній чинник став каталізатором цього процесу.
Причиною накопичення подібних неусвідомлених емоційних зв’язків, які становлять для людини загрозу у її сприйнятті, є заблокований доступ до певного спектру переживань. Якщо згадати моменти, коли подібні зв’язки сформувались (якщо це можливо, оскільки частина з них могла сформуватися в ранньому віці) і прожити їх знову, то виявиться, що ці події викликали великий спектр емоцій, прожити який не вистачало ресурсу через їх надмірну болючість для усвідомлення. Або ж через туманність та неясність досвіду, якщо мова йде про раннє дитинство. Психіка людини несвідомо уникає подібних емоційних усвідомлень, тим самим блокуючи можливість прожити та завершити ситуацію в минулому. Натомість, формується різної сили реакція відторгнення можливого дотику до болючих переживань. Емоційне ж проживання залишається поза межами усвідомлення, накопичується, в тому числі у вигляді м’язових затисків в тілі, та призводить до неконструктивних форм розподілу енергії. І, звичайно, до хвороб.
Тільки тоді, коли можливо усвідомити та зібрати докупи усі частинки розірваного «Я», стає цілісним сприйняття себе та власного досвіду. Тільки набувши цілісності переживання досвіду, що включає не лише злість, як вторинну емоцію, але й інші глибші переживання, енергія вільно розташувується в тілі та навколишньому просторі, а за надмірною агресивністю можна розгледіти та відчути вразливість, сум та біль.
Вікторія Орлик
Опубликовано 2018-10-10 в 13:11:57
