После ссоры не разговариваем с мужем

Question

Здравствуйте. Живу с мужчиной в гражданском браке больше трех лет. У нас неоднократно были конфликты по разным причинам (у кого их собственно не бывает), после серьезных ссор можем не разговаривать по месяцу, а то и больше. Причем ссоры с таким исходом настолько масштабные, что описать словами просто невозможно. Во время серьезных ссор оба выходим из себя, с проявлениями агрессии (нет он меня ни разу не ударил, не подумайте). Но в результате можем совершенно не общаться очень длительное время. Сейчас я в тупике, не знаю что мне делать. Так выходит, что во всех масштабных скандалах всегда виновата я. Не важно уже как раньше, но на этот раз и правда вина моя. Я выпила немного лишнего и закатила скандал (частично не помню что происходило и с чего все началось). По дому летали вещи, в том числе и в него, я их было начала собирать чтобы уйти, потом остановилась...Понимаю, что уже взрослая женщина и неконтролировать себя недопустимо. Но вышло как вышло...я на следующий день попыталась поговорить, извиниться - слушать ничего не хочет, мол собралась уходить - уходи. Говорит, я сказала, что он не в состоянии обеспечить семью, что не мужчина. Да, у нас есть финансовые проблемы, но я с пониманием к этому относилась и отношусь. Все решаемо, поддерживала его как могла...но сказала же такое!!! Не могу найти себе места. Не могу понять как я могла сказать такое. Муж у меня прекрасный, заботливый, внимательный, но как только серьезная ссора - его как меняют, абсолютный игнор и черствость. Меня для него как будто не существует.
Не знаю как теперь быть, боюсь, что на этот раз дойдет до разрыва... работать не могу, есть тоже толком не могу, поедаю себя изнутри. Как быть? Заранее спасибо.

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Добрый вечер!
Какая причина Ваших ссор?

Оксана Сенченко · Answer

Доброго дня, Yamaha.
Припускаю, що проблема лежить в:

[quote]то ревность...Мы шли из гостей, темно уже было, он ушел на десяток шагов вперед, видимо это меня и разозлило.[/quote]
Скажіть, будь ласка, у Вас був негативний досвід зради (або Ви такий спостерігали)? Ваш чоловік давав Вам реальні приводи для ревнощів? Можете, будь ласка, детальніше описати стосунки Ваших батьків як пари.

Зараз помітно, що у Вашій сім'ї існують проблеми із взаємодовірою, психологічною близькістю: ніхто з Вас відкрито, конструктивно не говорить про власні переживання та бажання: Ви - через скандал, а чоловік - через уникнення та ігнорування (можливо така стратегія була у його батьківській сім'ї + він боїться погіршити ситуацію, тому дистанціюється). 

Якщо ж говорити про зауваження щодо фінасової сфери, то зазвичай в стані алкогольного сп'яніння наші приховані та невисловлені образи "вилізають на поверхню", припускаю, що Вас це хвилювало, але Ви це у собі "подавлюали". Можливий й інший варіант: Ви були так розгнівані на чоловіка, що "укололи" в його болюче місце. 

Ви розглядали варіант спільного звернення до сімейного психолога?Ответ отредактирован автором 08-10-2020 16:54:33

Инна Черняева · Answer

[quote]работать не могу, есть тоже толком не могу, поедаю себя изнутри.[/quote]
Эта ситуация уже произошла. Сейчас будет корректно сделать правильные выводы и вернуть себя в реальность, где Вы способны открыто поговорить, что Вас не устраивает в партнере и  в этих отношениях и не боятся чем это закончится. Ведь Вы два взрослых человека, которые могут договориться, и не повторять ошибок.
Конечно, Вам лучше поработать над собой в личной терапии.

Оксана Сенченко · Answer

[quote]У мужа был опыт измены, по его словам это причина его развода с первой женой. Реальных поводов для ревности он мне не давал, я ему тоже (хотя он считает, что это не так).[/quote]
Так сварки через ревнощі зазвичай з його боку, чи з Вашої (хто саме ревнує)?

 [quote]Моя семья...ее по сути не было, мне мама была и за себя и за отца, к сожалению.[/quote]
Співчуваю, можливо зараз Ви проектуєте на Вашого чоловіка фігуру свою батька і несвідомо пропрацьовуєте свої дитячо-батьківські стосунки (гнів і т. д.). Звідси і думки, страх, що він може знайти когось іншого. Крім цього, мама також могла Вам передати якісь установки щодо чоловіків, які зараз впливають на Ваші стосунки.

 [quote]Вариант обращения к семейному психологу не рассматривается, муж никогда в жизни на это не согласится. [/quote]
Ви йому пропонували? Поки не запропонуєте - не дізнаєтеся. Якщо чоловік відмовиться - ОК, це його вибір, проте Ви можете звернутися самостійно і, таким чином, пропрацювавши себе, що, можливо, опосередковано сприятимете покращенню стосунків або кращому їхньому розумінню. Також важливо в якій формі Ви подаєте ту чи іншу інформацію, заявляєте про свої почуття та бажання, а це вже асертивна поведінка, якої необхідно вчитися.

Якщо говорити про ігнорування, то психологи кажуть, що іноді це психологічно травматичніше, ніж фізичне насилля. Крім цього, як Вам жити в громадянському шлюбі (можливо ця ситуація Вас також хвилює)?Ответ отредактирован автором 08-10-2020 17:30:01

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Да, Вы полностью правы, игнорирование это куда более тяжелое насилие нежели физическое. Хотя физическое это как по мне совершенно недопустимо! Это уже не отношения. [/quote]
Стосунки із будь-яким проявом насилля - це вже не стосунки. Насилля не припустиме у будь-якому вигляді.

 [quote]Ревнует и он и я. Только я в себе это подавляю, т.к. нет реальных предпосылок. А муж прямо так и говорит мол иди к своим (цензура). [/quote]
Можливо Ваше пропрацювання ревнощів (не подавлення, а пропрацювання) вмотивує чоловіка і самому пропрацювати цей момент. Ми не здатні змінити поведінку іншої людини без її бажання, а лише власну.

 [quote]Гражданский брак или официальный для меня сейчас это не так важно...[/quote]
А що для Вас зараз важливо? Я зробила припущення, що цей момент може просто загострювати ревнощі і, відповідно, сприяти сваркам (із Вашого і з його боку).Ответ отредактирован автором 08-10-2020 17:40:43

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Вы говорите, что у него был неудачный брак и была измена. Вас воспитывала мама, а папы не было. Что случилось с Вашим отцом и сколько Вам тогда было лет? У меня такое ощущение, что Вы оба транслируете друг в друга бессознательно свои травмы.Вы говорите, что ссоритесь по пустякам, а потом можете друг друга игнорировать и молчать. Это похоже на поведение двух обиженных детей, а не взрослых, которые могут что-то обсудить и договориться. Я бы Вам рекомендовала обратиться индивидуально, чтобы глубже понять историю Вашей жизни

Инна Черняева · Answer

Вам важно проработать травму, когда вы сталкиваетесь с игнорированием в отношении себя и все наладится.Ответ отредактирован автором 08-10-2020 18:23:26Ответ отредактирован автором 08-10-2020 18:23:48

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Мне бы сейчас понять как себя вести с мужем... понятное дело, что все индивидуально, только я себе места не нахожу. Это уже просто крик души. [/quote]
Ваш максимум - це сказати чоловіку про свої почуття і переживання (що Вам сумно без нього і так само, Вам важко, коли він Вас ігнорує), визнати його почуття (що він має право гніватися та сумувати, однак ігнорування ніяк не вирішує проблему, а лише залишає недообговорення та невиражені почуття), попросити пробачення, та сказати, що Ви бачите проблему у Ваших стосунках і готові над нею працювати із спеціалістом (і у Вас корінь йде з дитячо-батьківських стосунків, а у нього - з негативного досвіду зради, що накладається один на одне) і хотіли б його підтримки у цьому. 

Якщо чоловік всерівно не хоче із вами говорити, то Ок - це його вибір. Ви можете написати йому лист, який він може прочитати, коли захоче. Якщо Ви бачите, що Вам психологічно важко через те, що чоловік Вас досі після цього всього ігнорує і не чує Ваші прохання, то зверніться індивідуально до психолога (Вас ця ситуація так сильно травмує ще і через те, що , на жаль, у Вас був негативний досвід ігнорування збоку батька).

 [quote] С 20 лет не общалась с ним вообще, а в прошлом году он умер. [/quote]
Скажіть,будь ласка, можливо конфлікти із чоловіком загострилися після смерті батька?Ответ отредактирован автором 08-10-2020 18:29:50

Оксана Сенченко · Answer

[quote]У нас с ним я заметила тенденцию: то несколько месяцев все отлично, то ссоры. Последний раз все было прекрасно без единой ссоры почти 9 месяцев, а сейчас вот опять...и кажется надолго, если не на совсем [/quote]
Можливо проблема також полягає у тому, що кожен із Вас не говорить про своє невдоволення, гнів, сум чи фрустрацію одразу, а начебто "накопичує марки", які потім розмінює на виправданий вибух гніву, при якому згадуються всі можливі образи. 

[quote] И еще, когда я пытаюсь с мужем поговорить после таких ссор, объяснить почему я так сказала или сделала, или что я имела ввиду, он может позволить себе посмеяться или вообще уйти в другую комнату. Сценарий таких молчаливых бойкотов как правило один и тот же. [/quote]
Після сварки важливо не пояснювати "чому Ви це зробили" (бо чоловік, скоріш за все, сприймає це як перекладання цілковитої відповідальності за сварку на нього + обезцінювання його почуттів і тому використає захисну стратегію - уникнення), а говорити з позиції своїх почуттів, визнати його почуття і підтримати один одного (попросивши пробачення). Після того, як "емоційний заряд" зменшився, можна вже переходити до раціонального аналізу самої ситуації.Ответ отредактирован автором 08-10-2020 18:45:38

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Эмоциональный заряд у нас на сегодняшний день пытается уменьшиться уже пятый день[/quote]
Ви пишите "намагається зменшитися", проте сам по собі він стихнути не може, адже переживання є не вираженими і не прийнятими. Це може і не тривати місяць - все залежить від Вас і чоловіка.

 [quote]Есть страх, что мои попытки поговорить вызовут очередную дозу гнева, а этого очень не хочется [/quote]
А це вже щось Ваше особисте (страх чи заборона на цю емоцію). Можливо Ви боїтеся навіть не гніву, а його неправильного вираження. Ви не відповідальна за почуття, ставлення, поведінку інших людей, а лише за власні. Ваш максимум - це подати повідомлення конструктивно, проте лише чоловік обирає як реагувати.Ответ отредактирован автором 08-10-2020 20:03:49

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Вы можете ссориться, не разговаривать месяц, а потом опять живёте вместе. Что Вас держит? Почему Вы вместе?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Добрый день. Вчера попыталась поговорить с мужем. Сказал, что у нас семья без семьи и что не хочет со мной жить. Как-то так... [/quote]
Дуже Вам співчуваю. Як Ви зараз, що почуваєте? Чоловік так і сказав, що ви розлучаєтеся і що він не піде з Вами до сімейного психолога? Ви спробували написати йому листа?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Само собой не хочу этого, я не представляю как жить потом. [/quote]
Життя після припинення стосунків існує і навіть краще (якщо Ви бачите, що партнер не хоче працювати над цими стосунками і Ви не відчуваєте себе у них шасливою), бо Ви можете знайти партнера, який співпрацюватиме.

 [quote]Про 
семейного психолога не говорила, это бесполезно.[/quote]
Не можна однозначно стверджувати, поки Ви про це не скажете.

 [quote]Чувствую себя крайне паршиво. [/quote]
Тоді зараз, перш за все, подбайте про себе і зверніться індивідуально до психолога.

 [quote] Он и раньше мне что-то подобное говорил, но все как-то образовывалось. Сейчас не знаю как будет.[/quote]
Ніхто не знає, проте, що Ви можете знати точно, так це чи Ви готові чекати і скільки.

 [quote]Мысленно готовлюсь собирать вещи. [/quote]
Як думаєте, про що це? Можливо якась частина Вас також хоче припинити ці стосунки?Ответ отредактирован автором 10-10-2020 18:17:00

Оксана Сенченко · Answer

[quote]я однозначно не хочу прекратить отношения. Мне они слишком дороги и важны. [/quote]
ОК, з цим Ви визначилися - це добре. Тепер визначтеся скільки Ви готові чекати + "вдягніть кисневу маску на себе, щоб Ви потім змогли її вдягнути на іншого" (звернення до психолога).

 [quote]Просто видимо я допустила ошибку, которую мой мужчина простить не может. Я сейчас действительно не знаю как быть дальше. [/quote]
Свою позицію Ви вже знаєте, а чоловіку, на скільки я з зрозуміла, потрібен час для обдумування власної позиції без афекту (а для себе уточніть, скільки Ви готові чекати та повідомте йому). Також Ви маєте розуміти, що Ви не здатні вплинути на те, чи він пробачить Вам, чи ні - це лише його бажання та вибір. Ми не здатні "змусити" людину співпрацювати чи покохати. 

Як бути далі, Вам вже писали - орієнтуйтеся зараз на себе, як це робить зараз Ваш чоловік, бо поки що ні у Вас ні у нього немає внутрішнього ресурсу для серйозною, беземоційної розмови.

Оксана Сенченко · Answer

[quote]А как совместный быт? Финансы раздельно резко стали, покупки соответственно тоже...Сейчас каждый сам по себе, он вчера даже от ужина отказался, а когда я заснула, среди ночи что-то всухомятку все-таки поел... [/quote]
Якщо говорити про вечерю, то це виключно вибір Вашого чоловіка і лише він несе за це відповідальність. В плані фінансів - скажіть це чоловіку, не хоче йти на контакт - ОК, тепер візьміть відповідальність за власну фінансову часитину.

Оксана Сенченко · Answer

[quote] И так живем неделю как соседи в общежитии...так и до окончательного разрыва недалеко. [/quote]
Ми, як психологи, зробили свій максимум - дали Вам рекомендації, а вибір, що робити далі лише за Вами. На жаль, ніхто Вам не дасть поради, яка магічним чином змусить Вашого чоловіка заговорити із Вами, якщо він цього не хоче, або попередити його намір розлучення.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

После ссоры не разговариваем с мужем

Ответы психологов