Не пойму что происходит с ребенком

Здравствуйте!
С кем ребёнок общается, с кем контактирует? Были ли какие-то предшествующие события?

Добрый вечер!
Скажите, а какие у него отношения с отцом?

Стал говорить что он глупый, когда спрашивает люблю ли я его, в ответ на люблю говорит очень жаль, лучше бы не любила, сегодня сказал вообще страшные вещи, луче что бы его не было и что бы его убили

Такое ощущение, что он сомневается в Ваших чувствах. Скажите, как много времени Вы проводите вместе?

В детский сад не ходил около месяца. По этому и не пойму, не от кого плохого не слышит

Почему он не ходил месяц в сади кто был с ним?

Вы говорите с сыном про его чувства? Спрашиваете "почему ты глупый?"
Лучше бы вам обратиться индивидуально к
детскому психологу.
Заочно разбираться в проблеме в переписке ещё тот эффект ((

Доброго ранку! Погоджуся з колегою, дійсно Вам краще звернутися індивідуально. Така поведінка сина хвилює і на її прояви є причина. Важливо виключити всі можливі варіанти, якщо в сім'ї все гаразд, варто прояснити стійке небажання ходити до садочка, як давно відвідує, як пройшла адаптація, які відносини з дітками, вихователями і т. д.

Доброго дня! Ви пишете "Стал говорить что он глупый, когда спрашивает люблю ли я его, в ответ на люблю говорит очень жаль, лучше бы не любила, сегодня сказал вообще страшные вещи, луче что бы его не было и что бы его убил". Справа в тому, що коли жінка виховує хлопчика одна (бабусі, дідусі не беруться в розрахунок), вона дуже до нього внутрішньо прив'язується, фактично "прилипає" до нього. Тобто, всю свою невитрачену любов направляє на дитину... І починається, на превеликий жаль, зворотній ефект. Це, як Сонце, яке при наближенні починає спопеляти все у своєму оточенні. Тому Ваш малюк фактично озвучив те, що відбувається з ним насправді. Є таке поняття як "сліпа материнська любов", про яку Ви ймовірно чули. При якій мама настільки зациклюється на житті дитини, що не дає йому можливості елементарно дихати. Зачасти, ми вважаємо, що тривога за дитину та страх за її життя, здоров'я, успіхи, то є найвищий прояв любові. Хоча насправді, такі прояви не мають нічого спільного зі справжнім почуттям. І ми в цьому не винні, адже вміємо любити так, як нас навчили любити наші батьки... Думаю,що Ваша проблема має набагато глибше коріння, ніж Вам здається. І Ваша дитина дана саме для того, щоб розібратися нарешті у власному житті...Ответ отредактирован автором 09-06-2021 17:13:14

Ответ отредактирован автором 09-06-2021 17:38:39