Я тривожна, а родичі спокійні

Доброго дня, Іра

Загалом, так реагувати на війну нормально. Це великий стрес. Кожна психіка реагує по своєму.
Скажіть, буд ласка, ви почали відчувати тривогу тільки після початку війни чи і раніше були тривожною?

Ответ отредактирован автором 08-08-2022 17:20:09

Доброго дня.
Те що Ви описуєте про свої реакції на випадки тривог, серен і також вибухів - це нормальна реакція організму на стрес. Яка у кожного є індивідуальною та різною. І поведінка, емоції та думки у різних людей також будуть різні - це теж нормально. Проте у випадках травматичного стресу, пов'язаного з надзвичайними подіями військових дій, негативні наслідки для людей також можуть бути різними. І це вже залежить не лише від особистої стійкості, а від інтенсивності, сили і головне тривалості стресу, що травмує. І тут потрібно зауважити, що Ваша стійкість відрізняється від стійкості ваших родичів. Тобто більше звернути увагу на це та пошукати додаткові шляхи і способи стабілізації та підтримки. Хоча найбільше Вам докучають думки, проте, способи пом'якшення стресу треба починати із стабілізації власного тіла, а потім також використовувати способи стабілізації власних емоцій, лише далі займатися думками та опановувати їх. Про те, як це зробити на практиці, є багато рекомендацій на різних ресурсах в Інтернеті (наприклад , на соціальній сторінці психолога С.Ройз), є навіть цілі курси про те, які вправи й техніки виконувати для стабілізації та зменшення негативного впливу травмуючого стресу (Наприклад: на платформі Дія.Цифрова освіта освітній серіал «Психологічна підтримка себе та близьких для цивільних». Або курс підвищення кваліфікації «Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час і після завершення воєнних дій» (останній хоча і для педагогів, але там , як на мене, добре висвітлено у 3 занятті способи відновлення і стабілізації для дорослих під час воєнного стресу; а також там зможете знайти тест самооцінки визначення власного хронічного стресу).
Справа в тім, що Ви продовжуєте знаходитися об'єктивно в ситуації загального стресу від війни + це підсилює Ваша індивідуальна ситуація за місцем проживання. Тому кожен має певний рівень хронічного стресу. І якщо це низький рівень, то доцільно опановувати його самостійно. Середній рівень уже потребує поєднання самостійних зусиль та підтримки з боку спеціаліста. Високий рівень стресу потребує звернення до спеціалістів з метою отримання психологічної а подекуди й медичної підтримки та супроводу. Здається, Ваший рівень стресу вже не є низьким. Тому добре, що ви турбуєтеся про себе. Підкажу, що якщо Ваша проблема пов'язана з наслідками військового часу, то в Україні є багато волонтерів - організацій та психологів, що надають очно, чи дистанційно безоплатну психологічну підтримку і допомогу. Можете пошукати їх в Інтернеті, або напишіть в приват, і я відповім більше. В усякому разі займайтеся собою та турбуйтеся про своє здоров'я та безпеку. Не дивлячись на те, як до проблеми ставляться оточуючі.
Звичайно було б добре, щоб Ваші рідні ставилися до цього з розумінням та підтримали Вас. Добре було б поговорити про це з чоловіком та домовитися, що б у тяжкі хвилини страху він підтримував Вас. Вислухав, заспокоїв, потримав за руку, обійняв (Ви самі згадували про це). Зішліться на авторитет та скажіть йому, що так рекомендував психолог. Думаю, він не відмовить.
Якщо ж ваші реакції будуть посилюватися, чи , наприклад, самопочуття стане складніше не нехтуйте допомогою спеціалістів. Звертайтеся за допомогою. Це важливо. Пам'ятайте про це. Бережіть себе.

Вітаю!

"Як мені прийняти їх такий вибір не надто дбати про безпеку і як навчитися самої заспокоювати себе під час сирен і, тим більше вибухів, коли вночі сиджу наодинці в коридорі. Дякую заздалегідь."

Схоже вибір ваших близьких- це ігнорувати і витісняти той факт, що в Україні зараз іде війна і всі ми, які живуть в Україні знаходимося в небезпеці.
Ваша поведінка відносно війни дуже схожа на злиття, тривала тривога говорить про те, що не дивлячись на 6місяців війни все ще реагуєте сильним стресом.
На мою думку поведінка ваших рідних не є здоровою так як і ваша.
Якщо ви маєте намір залишатися в Україні, дуже рекомендую вам попрацювати над прийняттям фігури війни, щоб вийти із злиття і почати адаптуватися у тій реальності, яка є зараз, контролюючи свої почуття.
Маю досвід у роботі над фігурою війни, ви можете звернутися по допомогу.

Ответ отредактирован автором 08-08-2022 21:38:24

Доброго, Iri!
Кілька важливих питань. Про смисли, і не тільки.
1. А чого саме Ви боїтеся?
2. Навіщо молитеся в коридорі? І що дає Вам молитва?

дуже хочеться, щоб хтось був поруч, обняв та потримав за руку, але усі сплять і я сиджу одна

3. Це таке дитяче бажання переляканої дитини, яке ніяк не реалізується. Схоже на те? Мабуть це щось знайоме.
І ще.
4. Так було завжди? Ніхто не сидів ніколи поряд? Навіть на самому початку війни?

"Ірина Миколаївна, можу трохи пояснити ситуацію. Справа в тому, що я знаходжусь у Вінниці і в останній місяць ситуація в нас досить сильно змінилася. Якщо десь до середини Липня в нас було досить спокійно і тривоги були, але не прилітало, то зараз час від часу трапляються вибухи ( І це для мене все ще незвично і дуже моторошно"

Те, що вам незвично і моторошно скоріше нормальна реакція, якщо ви з цим не справляетесь, то вам необхідно розібратися що заважає.
Я пропонувала вам навчитися адаптивний поведінці в ситуації війни в Україні. Прийняти, значить адаптуватися і контролювати свій стан.

і як навчитися самої заспокоювати себе під час сирен і, тим більше вибухів, коли вночі сиджу наодинці в коридорі.

Завжди була. Але зараз, звичайно, це сильніше проявляється

Справиться самостоятельно с повышенной тревожностью у Вас не получится, к сожалению.
Для этого надо или работать с психологом в индивидуальном порядке, или снижать тревожность с помощью медикаментов (идти к врачу), или уезжать из Украины на время войны.

Добрий день. Вас родичі не підтримують, коли вам страшно? Щоб було б з вашою тривогою, якщо б вас обіймав чоловік, і казав, що "я тебе люблю, все буде добре"?