Доброго дня! Те, що Ви робите "роботу над помилками" добре. Адже життя все одно продовжується і у Вас знову будуть нові стосунки. А от перебирати на себе роль Господа Бога і вважати себе абсолютно у всьому винною - не тільки неправильно, а ще й дуже небезпечно. Як на мене, Ваша робота над собою не має великого сенсу, адже "залипання" на почутті провини - зворотній бік невдоволень, капризів та претензій. Тобто, по факту - це те ж саме. Ви пишете "И вообще у меня к нему нет претензий, а вот себя очень виню и считаю, что я сама все разрушила". Те, що немає претензій до коханого - чудово! Але не можливо зруйнувати те, що зруйнуватися не повинне. У цьому житті не все, і далеко не завжди залежить від нас. "Потом я это осознала, работала над собой. Год жили без ссор, но с его стороны все больше и больше был заметен холод, безразличие ко мне. Я извинялась много раз. Но потом он меня бросил". Ви думали, що працювали над собою, а Вас просто "кидало" з крайності у крайність. З позиції агресивної Вас кинуло у позицію приниженної жертви. Принижених людей ніхто не поважає, вони не цікаві і виглядають жалюгідно. Ви просто втратили себе повністю, свою індивідуальність та свою особистість...І якщо дійсно серйозно почати розбиратися у коріннях Ваших помилок, варто почати, як це не дивно, із стосунків батьків та стосунків батьків з Вами. Бо саме в дитинстві формуються ті поведінкові моделі, які керують людиною у вже дорослому житті. Тобто, потрібно "перезаписати" життєву програму....
Ответ отредактирован автором 14-08-2021 22:25:25