Доброго дня! У кожної людини своя доля і свій життєвий "трамплін"... У Вас він виявився нелегким, бо, дійсно, мама та тато - це та основа, на яку може спиратися дитина, коли народжується... Але, у той же час, Вам життя дало прекрасну бабусю, яка, по факту, виростила Вас і яка Вас
любить, а Ви любите її і це вже подарунок долі, повірте... Коли дитина маленька, вона практично нічого ще не усвідомлює, тому їй важко зрозуміти, хто правий, а хто ні... І, оскільки, психіка малюка влаштована таким чином, що дорослі завжди праві, у разі неприємностей, починає несвідомо звинувачувати себе "я не така як потрібно, щось роблю не так, тому мама від мене пішла", "я погана, тому батько не зі мною" і т.д. І це несвідомо відкладається у вигляді певних установок, які проявляються так само несвідомо вже у дорослому житті і починають керувати людиною... Саме тому Вам так важко спілкуватися з мамою, так гостро ранить все, що вона говорить і робить, що Ви ще й досі дивитеся на неї очима маленької дитини, яка відчуває свою провину за незрозуміло що і дуже хоче бути "гарною дівчинкою", щоб мама нарешті її полюбила... Те ж саме стосується, швидше за все, і батька, просто він вже пішов у інші світи... Як на мене, для того, щоб нарешті почати жити власним життям і перестати хворобливо залежати від жінки, яка Вас навіть не ростила, потрібно трансформувати з психологом свої дитячі установки і замінити їх на установки вже дорослої самодостатньої дівчини, яка взяла відповідальність за своє життя на себе... Тим паче, що зараз це можна зробити ефективно в онлайн режимі...