Уже месяц молчу
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Уже месяц молчу
| Емілія Іванівна Довгошия психолог 09-06-2025 14:01:02 |
Вітаю,
Те, що чоловік зникає після конфліктів і йде в “мовчанку”, — це, найімовірніше, форма пасивної агресії або емоційної маніпуляції. Його зникнення — спосіб вплинути на Вас без прямого діалогу: змусити Вас відчувати провину, шукати контакту, «ганятися» за ним. Те, що він з'явився лише після трьох місяців мовчання — свідчить про низький рівень емоційної відповідальності за стосунки. І, скоріше за все, не тому, що все обдумав, а тому, що перевіряє “чи ще можна повертатись”. Цитата:"Вот месяц уже не пишу, надеюсь, что он появится сам наверное так же, месяца через 3 Есть такая вероятность?" - Так, є. Якщо ви знову не ініціюєте контакт, він може з’явитись через деякий час — але не тому, що готовий до зрілих стосунків, а тому що перевіряє: «Чи мене ще чекають?» Але важливіше інше: Чи Вам потрібні стосунки, де Ви живете в очікуванні мовчазної людини? Чи є у Вас із ним безпека, стабільність, діалог? Те, що Ви перестали писати і зайнялись собою — дуже здоровий крок. Ви повертаєте собі контроль над життям, вчитесь жити без емоційної залежності. Ваш фокус на фінанси і внутрішній спокій — це відновлення особистих кордонів. Він може з’явитись, але чи варто будувати життя навколо його появи? Варто розбудовувати опору всередині себе. Подумайте, що Ви очікуєте отримати коли він знову напише: вибачення, діалог, зміну поведінки? Запитайте себе: Чи готова я знову заходити в цей цикл? Чи він зміниться? Чи я можу побудувати щось краще — вже без цього болю? Чи готові Ви знову грати за його правилами? Чи оберете жити своїм життям і будувати зрілі, теплі стосунки у майбутньому? 
|
| 09-06-2025 14:43:39Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382941 для Емілія Іванівна Я не думаю що він повертається лише б впевнитись, що чекаюВін мене любить І він сердився дуже був злий, коли я не помирилась ті рази Тому справа не в цьому Просто у нього така от поведінка з заскоками якимись |
| 09-06-2025 14:49:37Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382941 для Емілія Іванівна Він і раніше мені біль причинявРозставалася і повертався зі словами а чому ти закрилась в собі Але він любить мене У нього дуже бʼється серце коли ми зустрічаємось , так що тіло не обманює |
| Емілія Іванівна Довгошия психолог 09-06-2025 15:08:29 |
Любов — це дуже цінно. Але любові замало, щоб побудувати безпечні стосунки.
Якщо його стиль — “відмовчуватись”, а Ваш — “чекати поки пройдуть його "заскоки”, ви обоє будете страждати. Це вже не про почуття, а про зрілість і здатність вирішувати конфлікти. І отут — якщо він не вчиться повертатись в діалог, не бере відповідальності, не хоче будувати міст між вами — це вже питання не любові, а готовності до стосунків. Не змушуйте себе “прощати” або “відпускати” біль — просто назвіть його. "Мені було боляче, коли я залишалась одна без слів і пояснень." Поставте собі чесне питання: Як довго зможу я жити в таких емоційних “гойдалках”? Що я зараз готова прийняти — а що точно більше не дозволю? Якщо він повернеться — Вам буде важливо проговорити не “хто винен”, а “як ми хочемо вирішувати конфлікти надалі?” Це і є основа зрілих стосунків: не уникати болю, а вміти разом його пройти. Ви втомилися — це нормально. Ваш ресурс не безмежний. Ви не маєте весь час “рятувати стосунки”. Ви можете водночас любити людину і все одно вибирати турботу про себе.
|
| 09-06-2025 15:20:06Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382948 для Емілія Іванівна Я і так 8 років в такомуВін не вміє розмовляти, потім в нього винна я, бо я його типу не чую, не так роблю Йому нормально, щоб я йшла на дистанцію і чекала напевно Я спробую говорити, коли повернеться, але не маю впевненості, що це дасть результат, він такі розмови сприймає як винос мозга і що я його повчаю закатує очі Це викликає тривогу, що я не почуваю себе в безпеці |
| Емілія Іванівна Довгошия психолог 09-06-2025 15:59:21 |
Дякую Вам за щирість і відвертість.
Його уникнення розмов і перекладання провини на Вас — це патерн емоційної інфантильності, а не здоровий діалог. Інфантильна особистість часто поводиться безвідповідально, чекає, що хтось інший подбає про її потреби, і відчуває труднощі в адаптації до дорослих соціальних ролей і обов’язків. Те, що Ви не почуваєтесь у психологічній безпеці, — червоний прапорець. Ви пишите: «Йому нормально щоб я йшла на дистанцію і чекала» А як Вам? Як Ви почуваєтеся в цей період? Що переживаєте? Ви не тільки не отримуєте емоційної підтримки, але й маєте почуття провини за чужі реакції (мовляв, “я винна, що він злиться”). Розмова для нього — "винос мозку", а не спроба порозумітись. Це небезпечно для Вас психологічно: Ви знецінені, Ваша потреба в ясності і близькості — ігнорується. Важливим також є вміння правильно говорити «Я повідомленнями» без повчань, щоб інша людина почула скільки завдала болю ( за умови якщо ця людина захоче це почути) Якщо ця ситуація триває 8 років і Вам все ще боляче, неспокійно й небезпечно — вона не вирішується, вона повторюється. Тому раджу Вам піти в терапію. Де Ви зможете відчути себе в безпеці — можливість говорити без страху осуду чи маніпуляцій. Зможете усвідомити що саме виснажує у стосунках і чому Ви “застрягаєте ” у болю. Повернете свою гідність, межі, бажання. Поступово знизиться тривога і ін. Було б чудово якби Ви разом пішли на парну терапію, щоб навчитися спілкуватися і вирішувати конструктивно конфлікти і вчитися краще розуміти один одного.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
