Психологиня Емілія Іванівна Довгошия Worcester лише онлайн

Вітаю,Юля
Мені дуже шкода читати про все, що Вам довелося пережити. Ви пройшли через неймовірну кількість болю, втрат і труднощів. Ви вже багато чого подолали, хоча зараз ,можливо, Ви цього не помічаєте. Ви маєте право бути виснаженою, сумною, розбитою. Це нормальна реакція на надскладні обставини. Ви не повинні бути "сильною" кожну хвилину. Ваш біль — справжній і має значення. Хоч зараз здається, що весь світ відвернувся, навіть просто те, що Ви написали — це вже крок до контакту, до підтримки. Якщо є хоч хтось, хто може просто вислухати — не мовчіть. Говоріть про те, що Вас болить. Це допомагає. Ви велика розумниця, що звернутися до психолога, який допоможе Вам пережити цей складний період. Не потрібно зараз "вирішити все". Ви вже зробили надзусилля. Спробуйте зосередитись на одному малесенькому кроці за раз. З’їсти щось легке, навіть якщо не хочеться. Розповісти близькій людині, що Вам дуже важко. Просто видихнути і сказати собі: "Я жива. Це вже багато". Стільки болячок — це теж мова тіла, яке каже: "Мені важко, я виснажене". Можливо, зараз найважливіше — не шукати, "за що мені це", а запитати себе: "Що мені допоможе вижити сьогодні? Як я можу дати собі любов, яку мені не дав світ?" Будьте до себе ніжною. Ви справді заслуговуєте на любов, підтримку і спокій.
Підтримую колегу, яка написала що Вам варто звернутися про довготривалу терапію, щоб стабілізувати Ваш стан здоров'я. Щоб зрозуміти що в підсвідомості викликає таку велику кількість хвороб. Бережіть себе!

Вітаю.
Те, що Ви зараз відчуваєте — це природна реакція на ситуацію, яка викликає сумніви, біль і невпевненість. Ревнощі, образа, злість, розгубленість — усе це нормальні почуття, адже йдеться про довіру у відносинах.
Важливо не придушувати емоції, а зрозуміти, що саме Вас зачіпає найбільше: страх зради, почуття недостатності, сумнів у щирості чоловіка?
Ревнощі часто підсилюються уявою. Запитайте себе: "Які факти у мене є? Чи можливо, що я зараз сприймаю ситуацію надто емоційно?" Зосередьтеся на тому, що Ви знаєте точно, а не на припущеннях.
Його агресивна реакція на запитання може свідчити про почуття провини або небажання говорити на цю тему. Спробуйте пояснити, що Вас не цікавлять виправдання чи звинувачення — Вам важливо зрозуміти, що відбувається у Ваших стосунках. Спокійний діалог може допомогти прояснити ситуацію.
Дайте зрозуміти чоловіку яка ситуація у спілкуванні з жінками для Вас є прийнятною, а яка ні, і розкажіть де проходять Ваші особисті межі.
Важливо усвідомити, що Ви маєте право висловлювати свої почуття та очікувати чесність у відповідь.
Ревнощі часто пов’язані з тим, що ми боїмося втратити любов або відчуваємо себе менш цінними. Якщо Вам важко впоратися з почуттями самостійно, зверніться до психолога який допоможе розібратися у емоціях і допомогти визначити подальші кроки. Головне — пам’ятати, що Ви не повинні жити у стані постійної тривоги. Ви заслуговуєте на відкриті й чесні стосунки.

Вітаю.
Ваша ситуація справді непроста. Ви намагаєтеся відстоювати свої кордони та право на власні рішення, але натомість стикаєтеся з нерозумінням, тиском і навіть приниженнями.
З описаної Вами ситуації у батька немає поваги до Ваших кордонів. Він вирішує за Вас не запитавши. Коли Ви пояснюєте свої почуття, він не сприймає їх серйозно, а знецінює й перекручує. Він не хоче чути Вашу точку зору. Коли Ви 10 разів пояснювали свою позицію, але Вас не слухають. Будь-яка ваша спроба прояснити ситуацію перетворюється на сварку, де Ви автоматично винні. Також батьки використовують маніпуляції та знецінення, коли Вас називають «істеричкою», «неправильним», що не тільки принизливо, а й токсично.
Ваші слова повертають проти вас: спочатку кажуть «виговорися», а потім висміюють або звинувачують у зайвій емоційності. Вони все ще намагаються Вас контролювати, вони все ще сприймають Вас не як дорослу людину, а як дитину, яка має просто підкорятися. Але Ви вже дорослий, і Ваша думка має таку ж вагу, як і їхня.
Важливо говорити, що Вам неприємно таке ставлення.
Наприклад, можна сказати:
«Я не проти допомогти, але хочу, щоб мене запитували. Якщо мене просто ставлять перед фактом, це викликає у мене неприємні почуття. Я не хочу конфлікту, а хочу, щоб мене теж враховували».
Змініть свій спосіб спілкування.Якщо батько починає кричати чи принижувати, скажіть:
«Я не розмовлятиму, поки мене не слухають із повагою»
Якщо він продовжує – вийдіть із кімнати. Це показує, що ви не дозволяєте себе принижувати.
Також можете казати: «Я готовий допомогти, але прошу попереджати мене заздалегідь».
Якщо вони не хочуть йти на поступки, це їхній вибір, але Ви маєте право не погоджуватися на таке ставлення.
Варто подумати, чи є у Вас можливість поступово ставати незалежним (робота, навчання, переїзд).
Чим більше Ви самостійні, тим менше контролю над Вами.
Якщо маєте можливість,зверніться до психолога, який допоможе Вам у вирішенні цих проблем. Ви навчитеся відстоювати свої кордони і почуватися комфортно.
Ви маєте право на повагу!
Ваші емоції важливі, і Вам не потрібно їх виправдовувати.
Якщо батьки не хочуть змінювати своє ставлення, ваше завдання – навчитися не дозволяти їм принижувати Вас і поступово будувати своє життя так, щоб мати більше свободи.

Вітаю!
Згідна з колегами, що Вам потрібно звернутися до спеціаліста.Дуже добре, що хлопець Вас підтримує, але, схоже, що Вам потрібна професійна допомога.
Втрата відчуття часу, безсоння, прискорене серцебиття, зміни в харчуванні – усе це може бути реакцією організму на перевантаження.
Важливо:
якщо є можливість, зменшити навантаження на практиці.
пити воду, їсти хоча б щось легке, навіть якщо немає апетиту.
записувати свої думки, щоб розвантажити голову.
Але якщо стан триває вже 5 днів і не стає легше, це знак, що варто звернутися до спеціаліста.Це можна зробити як онлайн так і офлайн. По піклуйтеся про себе. Ви важлива!

Вітаю,Вікторія!
Ваша ситуація справді непроста, і Ваші переживання абсолютно зрозумілі. Ви прагнете будувати здорові, гармонійні стосунки, але відчуваєте, що зараз Вас не чують і не розуміють.
З описаної Вами ситуації можна зрозуміти що у Вашого партнера не відбувається сепарація з мамою. Чи розмовляли Ви з Вашим партнером про те, яким він бачить ваше майбутнє. Як планує будувати власну сім'ю (без мами) Важливо щоб у відповіді він чітко вказував як і коли це буде відбуватися , бо коли він говорить " з часом все зміниться" це може означати ,що ніколи нічого не зміниться. Або він цього не хоче і до цього не готовий.
Що Ви відчуваєте в цих стосунках?
Чи відчуваєте Ви рівність у віддачі та отриманні?
Як ситуація впливає на Ваше самопочуття та самооцінку?
На Вашу думку:
Чи справді він готовий до сімейного життя, чи поки що перебуває в ролі сина, який піклується тільки про матір?
Чи здатний він розмежовувати відносини з матір’ю та з Вами?
Чи він Вас чує, чи просто намагається Вас заспокоїти, аби нічого не змінювати?
Чи не берете Ви на себе надмірну відповідальність?
Як Ваша турбота про них впливає на ваше особисте життя?
Чи Ви не опинилися в ролі людини, яка більше вкладається, ніж отримує?
Які цінності та бачення сім’ї у вас із хлопцем?
Чи готовий він працювати над автономністю від матері?
Що станеться, якщо ви спробуєте окреме життя?
Чи є у партнера реальний план змін?
Якщо дані стосунки для Вас є важливими, то варто записатися на парну терапію, щоб пропрацювати усі ці моменти щоб забезпечити собі краще майбутнє.
Зараз Ви можете тільки говорити про свої почуття та емоції що викликають у Вас певні події. Також важливо говорити з хлопцем не в форматі претензій, а через «Я-повідомлення»: «Мені важливо розуміти, що у нас є наш простір, наша сім’я, і що ми обоє приймаємо рішення. Зараз я почуваюся так, ніби мої потреби не враховуються» і т.д .
Важливо не ігнорувати свої почуття. Ви маєте право на комфорт і на партнера, який вас чує.

Вітаю!
Ситуація ,яку Ви описуєте може бути виснажливою для Вас ,оскільки Ви не розумієте, що її спричинило і як з нею справитися.
Як би Ви описали свій стан зараз?
Що саме Вас найбільше турбує?
Чи є у Вас думки, що викликають страх або паніку?
Чи було щось у вашому житті останнім часом, що могло Вас виснажити або викликати стрес?
Як Ви почувалися перед тим, як ці симптоми загострилися?
Що раніше Вам допомогло справитися з такою ж ситуацією?
Чи відчуваєте Ви відпочинок після сну, чи прокидаєтесь втомленими?
Що Ви зазвичай робите перед сном?
Як Ви зазвичай реагуєте на свої переживання – намагаєтесь їх ігнорувати, аналізувати чи щось інше?
Чи є у Вас люди, з якими Ви можете поділитися своїми почуттями?
Як ваше оточення реагує на Ваш стан?
Чи були в родині випадки схожих станів?
Потрібно більш глибоко проаналізувати Ваш стан, щоб зрозуміти Вас краще. Найкращим варіантом буде звернутися до психолога онлайн чи офлайн. Це допоможе Вам більше зрозуміти що з Вами відбувається .

Вітаю, Катерина!
Ви зараз переживаєте дуже непростий період, і те, що Ви змогли відкрито написати про це, — вже великий крок.
Відчуття порожнечі після досягнення мети — це поширене явище. Ми очікуємо радості, але часто стикаємося з тим, що щастя було не в самій цілі, а в процесі її досягнення. Це може свідчити про те, що вам потрібно знайти нові джерела натхнення та сенсу.
Щодо самотності:
Попробуйте записатися на якісь курси, зайнятися волонтерством тощо.Головне щоб це Вам подобалося. Також є багато груп у соцмережах, де люди відкрито діляться своїми переживаннями. Ви можете знайти там друзів.
Які у Вас відносини з родичами, батьками? Чи маєте розуміння та підтримку від них?
Щоб краще зрозуміти себе та структурувати почуття Вам допоможе записування своїх думок в щоденник. Після запису думок в щоденник ми ,як правило забуваємо про них, і в нас в голові залишається тільки інформація, що якщо ми захочемо знову згадати їх, тоді можемо знайти їх в щоденнику.
Сором після булінгу — не ваша вина. Жертви булінгу часто відчувають відповідальність за те, що сталося, але це хибне переконання. Важливо зрозуміти що з Вами все гаразд а ті ,хто дозволяли собі погано поводитися з Вами, мають проблеми , з якими повинні працювати з спеціалістами.
Якщо Ви відчуваєте тривожність , то варто звернутися за допомогою до психолога, щоб допоміг Вам краще зрозуміти себе і навчитися відстоювати свої кордони.
Ви також пишите про можливе насильство в дитинстві — якщо це тільки підозри без чітких спогадів, важливо не змушувати себе згадувати силою. Замість цього сфокусуйтеся на власному відчутті безпеки зараз. Чи є щось, що викликає у вас тригери або паніку? Ці питання теж варто пропрацювати з психотерапевтом. Він допоможе знайти відповіді .
Фізична активність допомагає вивільнити емоції. А також прогулянки по природі. Подумайте що Вам приносить задоволення і спрямуйте свою енергію в це русло.
Якщо у Вас є можливість звернутися за допомогою до психолога - це буде найкращим рішенням.

Вітаю ,Елена.
З Вашого опису ситуації складається враження що Ваша подруга не просто дає критику, а нав’язливо принижує Ваші інтереси та досягнення. Є велика різниця між конструктивною критикою (яка допомагає розвиватися) і простою негативною оцінкою, яка демотивує та знижує самооцінку.
Якщо людина дійсно хоче допомогти, то конструктивна критика міститиме конкретні поради, а не просто «жахливо», «сплагиачено» і т. д.
Якщо слова звучать більше як приниження (що, судячи з Вашого опису, так і є), то це вже питання поваги до Вас.
Вам потрібно навчитися захищати свої кордони. Ви маєте право сказати:
«Я не просила твоєї критики, мені важливо просто поділитися новинами».
«Мені неприємно слухати такі коментарі, давай не будемо це обговорювати».
«Я знаю, що ще не ідеальна, але я вчуся, і мені це подобається».
Важливо спокійно, але твердо дати зрозуміти, що Ви не збираєтеся терпіти такі слова. І не переживати за те, як цю інформацію сприйме Ваша подруга. Якщо Вона поважає Вас, то припинить це робити.
Ви не зобов’язані доводити, що Ваш макіяж гарний чи що Ваші відео мають право на існування. Якщо вона справжня подруга, то має підтримувати Ваші прагнення, навіть якщо не поділяє Вашого смаку.
Подумайте над тим, чи отримуєте Ви від цієї дружби підтримку та радість, чи переважно критику та знецінення?
Якщо подруга постійно змушує Вас відчувати себе нікчемною, можливо, варто обмежити спілкування або навіть припинити таку «дружбу».
Ви тільки починаєте творчий шлях, і це нормально, що поки що немає ідеального результату. Але всі професіонали колись були новачками!
Якщо Вам це приносить задоволення, продовжуйте! З часом Ви зможете покращити якість своїх відео, якщо захочете.
Варто задуматися ,чому Ви дозволяєте таке відношення до себе. Чи не було у Вас подібних ситуацій в дитинстві? Які відносини були у Вас з батьками? Тому що ваше запитання" Мне прислушиваться к её словам или в следующий раз лучше сказать что я не хочу слышать упрёки и мне это неприятно? "наштовхує на думку, що Ви вже мали подібний досвід в минулому. І щоб зрозуміти як відстоювати себе і не дозволяти Вас знецінювати, потрібно пройти терапію, щоб такі моменти не ранили Вас і Ви чітко могли розуміти що є добре а що ні.

Критика має мотивувати, а не ламати. Якщо Ви відчуваєте, що після її слів Вам хочеться кинути улюблену справу або Ви починаєте сумніватися в собі, то це не здорова критика. У Вас є право не слухати токсичні коментарі та оточувати себе тими, хто Вас підтримує.

Вітаю!
Ви багато пишите про сумніви та безпорадність у прийняті рішень а також про низьку самооцінку.
Важливо усвідомити ,що Ваше життя залежить від ваших рішень.Тільки Ви маєте право вирішувати ,яким воно буде.
Ви маєте право на щасливі стосунки. Любов – це не біль, не постійні суперечки, не маніпуляції. Якщо ви нещасні, це достатня причина, щоб розійтися. Навіть якщо у вашого партнера це перші відносини, це не причина для виправдання поганого відношення до Вас. Ви терпите таке відношення тому що у дитинстві Ви мали подібний досвід у Вашій сім'ї. Це сценарій життя, який Ви завчили з дитинства. Ви самі про це говорите:" Из детского опыта отношений больше всего напоминает маму, потому что с ней похожие отношения, то все хорошо то все плохо и она ругается и кричит и не понимает меня."
Ви берете на себе багато обов'язків і хочете бути гарною і зручною дівчинкою. Хочете щоб Вас любили і готові пожертвувати собою.
Жалість – не основа для кохання. Якщо ви залишаєтеся у стосунках через страх заподіяти біль партнеру – це лише відкладає неминуче. Але Ви вже пишите про це:
"В моем поведение по отношению к своему партнеру меня смущает то какой я стала агрессивной, злобной. Ведь такой агрессии на него у меня никогда не было, я понимаю что я делаю ему больно и не могу это состояние контролировать мне от этого тоже плохо."
Ваша агресія від того ,що Ви перебуваєте в відносинах, у яких не хочете перебувати і відчуваєте безпорадність у тому, як з них вийти.
Ваші страхи природні, але самотність – не ворог. Ви вже знаєте, як бути самій, у вас є захоплення та навчання, ви можете заповнити своє життя новими людьми та подіями.
Якщо Ви хочете бути щасливою, відповідальною за своє життя -важливо піти в терапію. Вона допоможе вам розібратися в дитячих травмах ,сформувати здорову самооцінку та в майбутньому будувати здорові стосунки.

Вітаю!
Відчуття страху, коли ви залишаєтесь одна вдома, може мати різні причини: дитячий досвід, тривожність, страх темряви чи невідомості. Це нормально, але важливо зрозуміти, що саме викликає цей страх і як з ним впоратися.
Ви боїтеся злодіїв чи сторонніх звуків? Вам лячно бути наодинці зі своїми думками?
Є якийсь неприємний досвід, пов’язаний із самотністю?

Вітаю!
Ви не жадібний, а просто людина, яка довго відкладала гроші й тепер не знає, як правильно ними розпорядитися. Це нормально. Питання лише в тому, що Вас потішить більше: покупка авто чи спокій, що гроші залишаються при Вас?
Ви маєте досвід фінансових обмежень у минулому й звикли до обережності. Купівля авто – це серйозне рішення, яке потребує витрат не лише на саму машину, а й на її обслуговування, пальне, страховку.Завтра, перед оглядом, чесно запитайте себе: "Якщо я не куплю цю машину, чи сильно пошкодую?"
Якщо сумніви надто сильні, можливо, варто відкласти покупку, але не відмовлятися від неї зовсім.
Цитата: "мама настаивает что бы я не покупал авто а ездил на отца только я не пойму почему спрашивал, мама говорит а зачем тебе машина и все в этом роде. "
Можливо,батьки хвилюються за вашу безпеку, адже ви тільки отримаєте права.
Можливо, мама просто боїться змін або хоче, щоб ви користувалися сімейним авто, аби уникнути додаткових витрат.
Кращим варіантом буде самому її про це запитати, щоб вона Вам пояснила.
Відмовляти собі в усьому – це не зовсім здоровий підхід, так само як і бездумно витрачати гроші. Головне – баланс. Тому тут важливо зважити наскільки даний автомобіль Вам потрібний і для чого. А також як часто плануєте ним користуватися? Чи не буде Вам потім жалко витрачати кошти на бензин і обслуговування? Можливо спочатку навчитися витрачати кошти на менші радості для себе а пізніше на більш дорожчі покупки? Вибір за Вами.

Вітаю!
Якщо батьки ніколи не визнавали помилок, це могло створити несвідому установку: "Помилятися = бути слабкою", що робить цей процес нестерпним.
Якщо у дитинстві не було простору для безпечного визнання помилок, тому зараз будь-яке "я була неправа" викликає бурю емоцій, навіть якщо об’єктивно це дрібниця.
Можливо, у вас є дуже жорсткий внутрішній голос, який перейняв стиль ваших батьків. Він не дозволяє вам помилятися без "каральних" наслідків.
Коли вас критикували в дитинстві, особливо з криком, мозок запам’ятав це як загрозу. Тому зараз навіть легка помилка може викликати реакцію стресу (напруга, жар, роздратування). Це автоматична відповідь – не свідоме бажання, а захисна реакція.
Це не ваша провина, що вам важко визнавати помилки – це результат дитячого досвіду. Ви вже помітили проблему, а це означає, що можете її змінити за допомогою терапії.

Вітаю, Ніна!
Посмішка — це не завжди ознака веселощів. Вона може бути:
Реакцією на стрес або невизначеність – коли мозок не знає, як правильно реагувати, він обирає посмішку як «безпечну» відповідь.
Або це може бути як механізм самозахисту – посмішка допомагає зняти напругу та уникнути конфлікту.
Також це може бути автоматична звичка – якщо Ви часто посміхаєтеся в різних ситуаціях, мозок закріплює це як рефлекс.
Це може бути Ваша реакція на увагу – можливо, Вам ніяково, коли хтось на Вас дивиться або очікує реакції, і посмішка стає несвідомим способом впоратися з цим.
Важливо поспостерігати за своїми емоціями.
Наступного разу, коли будете спостерігати за собою таку реакцію, запитайте себе: «Що Ви зараз відчуваєте?»
Це роздратування, тривога, збентеження чи щось інше?
Або попробуйте знайти заміну цій реакції, наприклад, легке кивання головою, нейтральний вираз обличчя.
Можете практикуватися перед дзеркалом, щоб навчитися контролювати вираз обличчя. Наприклад, якщо хочеться посміхатися в серйозний момент, спробуйте змінити це на зосереджений або спокійний вираз.
Іноді посмішка — це спосіб приховати справжні емоції. Дозволяйте собі відчувати їх і не боятися виражати по-іншому.
Навіть якщо Вам соромно, пам’ятайте: це просто звичка, а не свідомий вибір образити когось.
Зміни не приходять миттєво, але з часом можна навчишся краще контролювати свої реакції.
Це нормально — не завжди розуміти, чому ми так поводимося. Але вже зараз Ви зробили важливий крок — звернули на це увагу .

Вітаю!
Ви зараз перебуваєте в точці, де стара діяльність уже не приносить задоволення, а нова тільки починає цікавити, але ще викликає сумніви. Це абсолютно нормальна ситуація, коли є пошук і вагання перед змінами. Щоб краще розібратися в цих моментах, дайте собі відповіді на питання:
Що саме стало джерелом Вашого виснаження? Це рутина, система, відсутність результату чи щось інше?
Як давно Ви відчуваєте апатію? Це тимчасова втома чи глибша криза?
Що в цій роботі Вас колись надихало? І чи є можливість повернути це натхнення?
Чим Вас привабив масаж?
Що саме викликає інтерес? Фізичний контакт, результат роботи, грошова винагорода, відчуття спокою після процедури?
Чи цікаво Вам не тільки отримувати масаж, а й працювати з іншими людьми в цьому контексті?
Чи хотіли б ви навчитися цьому більш професійно?
Чи задумувались Ви щоб поєднати ці два напрямки роботи?
Ви вже маєте психологічну освіту. Чи розглядали Ви можливість поєднати знання з психології та масажу? Наприклад, тілесно-орієнтована терапія або релакс-терапія може бути тим містком, який дозволить вам перейти до нового без різкого обриву старого.
Можете дозволити собі ще трохи навчання масажу, без зобов’язань, щоб зрозуміти, чи справді це ваше. А пізніше, маючи більше досвіду та розуміння ситуації , зробити свій вибір.
Ваш сумнів — це нормально. Головне — дати собі право пробувати.

Вітаю, Дарина!
Те, що Ви описуєте, схоже за ознаками нестабільної самооцінки. Людина з нестабільною самооцінкою ставлення себе, до свого життя, до свого оточення, до своїх досягнень постійно змінює, залежно від подій зовнішнього світу.
Це може бути пов’язано з внутрішньою невпевненістю або залежністю від зовнішніх обставин у визначенні власної цінності. Якщо Ваші успіхи чи невдачі напряму впливають на те, як ви себе оцінюєте, це означає, що немає стабільної внутрішньої опори.
Варто звертати увагу на моменти, коли змінюється ваша самооцінка. Запитуйте себе: "Чому я зараз так думаю про себе?"
Успіхи та невдачі є частиною життя, вони не визначають Вашу цінність як особистості.
Замість того щоб оцінювати себе лише через досягнення чи помилки, варто спиратися на власні цінності, характер і зусилля.
Якщо Ви помічаєте зверхність або, навпаки, звинувачення, варто працювати над емпатією та розумінням, що всі люди мають свої труднощі.
Якщо ці коливання заважають вашому життю, варто звернутися до спеціаліста, який допоможе знайти глибші причини цього стану.