Психологиня Емілія Іванівна Довгошия Київ лише онлайн

Вітаю,Катерино.
Виглядає так, що питання не лише в дітях, а й у загальному відчутті себе в чужій країні, соціальній ізоляції та емоційному виснаженні. Здається, що Ви шукаєш не просто відповідь про дітей, а й теж як знайти опору в житті, коли все довкола не дає бажаного комфорту. Зараз Ви переживаєте складний період в житті ,оскільки не можете адаптуватися в новій країні, немає друзів, підтримки. Згідна з Вами ,що в таких умовах важко думати про народження дитини, коли не задоволені базові потреби в спокої, надійності, внутрішньому комфорті, в тому що розуміють та підтримують. Різний менталітет,теж накладають свій відбиток .
Які події передували тому що приїзд до Великобританії став тригером?
Це питання потрібно більш глибоко дослідити. Найкраще це зробити в терапії.
Цитата :"я обираю працювати на кораблях щоб хоч на трохи біжати від реальності. "
Від якої реальності Ви втікаєте?
Хто чи Що створює Вам такий дискомфорт?
Що відбувається у Вас в сім'ї?
Які емоції ви переживаєте в сім'ї ,від яких втікаєте?
Які ваші потреби не задовольняються?
Що Ви отримуєте спілкуючись з українцями і чого не отримуєте в сім'ї?
Що Вам заважає "бути собою" з чоловіком?
Розумію, що потрібно мати своє коло спілкування, свою громаду. В Англії є українські спільноти, волонтерські проекти (наприклад , проекти для українців від CIO Yellow Scarf),які можуть Вам в цьому допомоги.
Якщо Вам вдасться знайти своє місце, відчуття дому в новій країні, знайдете підтримку в друзях , відчуваєте підтримку в сім'ї, тоді тільки у Вас появиться ресурси думати про народження дитини. Але і тут важливо проаналізувати та дослідити Ваші глибинні почуття та потреби, щоб зрозуміти чи насправді Ви цього хочете. Тому що дитина - це велика відповідальність.

Доброго дня,Інна.
Дуже шкода що Ви опинилися у таких відносинах, де немає взаємності. З Ваших слів зрозуміло що тільки Ви вкладається в них а Вашому партнеру так дуже зручно. Він нічого не вкладає а отримує - багато. Задумайтеся,чи це те про що Ви мрієте?
Чи готові Ви залишатися все життя в таких відносинах, віддаючи все і не отримуючи нічого?
Чи гарним батьком він стане для Вашої доньки, якщо Ви так за нього тримаєтеся а він говорить що не бачить з Вами майбутнього.
Що Вас тримає в цих стосунках?
Тут важливо дослідити ,які відносини були у Ваших батьків, щоб зрозуміти звідки у Вас така тривожність залишитися без партнера. Яке було відношення батьків до Вас?
Кожен з нас є відповідальним за своє життя. Кожен з нас приймає якесь рішення а потім "пожинає" плоди цього рішення. Мені відчувається що Ви не достатньо себе любите. Ви жертвуєте собою заради стосунків ,в яких ,зі слів Вашого партнера, немає майбутнього. Щоб розібратися у Вашій ситуації, варто попрацювати з психологом, щоб дослідити чому Ви вибрали саме такий сценарій життя і прийняли рішення "не бути важливою". Тому що такі рішення приймаються в далекому дитинстві. Робота над собою допоможе вам зрозуміти чому Ви зараз приймаєте саме такі рішення і як можна змінити їх на краще. Допоможе прийняти і полюбити себе.

Вітаю, Катерино.
З того, що Ви описали, можна зробити висновок, що у Вас багато роздумів і переживань стосовно теми материнства. Питання про народження дітей є складним і дуже особистим. Ви не розумієте ,чи хочете мати дітей, проте Ваш чоловік вже готовий стати батьком і дуже цього хоче. У Вас сумніви і глибокий аналіз того ,що Ви втратите. Материнство -це відповідальність за нове життя, багато нових обов'язків, це зміна вашого тіла. Це всю себе посвятити дитині. Чи готові Ви це зробити для вашої майбутньої дитини?
Якщо Ви не хочете брехати чоловіку а готові розібратися у своїх почуттях, то варто записатися на терапію щоб знайти відповіді на свої питання.

Вітаю, Роза!
Прийміть щирі співчуття з приводу смерті Вашої бабусі. З розповіді можна зрозуміти якою важливою вона була для Вас. Ви зараз проживаєте сильні емоції втрати, жалю ,розчарування , скорботи важливої для Вас людини, яка була вашою підтримкою ,в чомусь опорою, найріднішою особою. Ці емоції важливо прожити, щоб поступово попрощатися і відпустити бабусю. З часом Ви приймете цей факт і цю реальність що її уже немає. І адаптуєтесь до нових умов життя.
Ви сильно переживаєте про те, що недостатньо були доброю до неї . "Ненавижу себя за то, что редко обнимала, редко говорила, что люблю, не ценила её присутствия в моей жизни, а принимала всё,как должное."
Близькі люди відчувають нашу любов, навіть якщо про неї не часто говорять. Я думаю що вона знала як Ви її любите. Цитата:Чувствую свою вину перед ней, что нервная была, не достаточно хорошо ухаживала,не проявляла чуткость,когда она жаловалась. Не потрібно винити себе. Нічого вже не повернути. Деякі люди ,коли відчувають подібні відчуття стараються комусь іншому допомогти, хто потребує допомоги, таким чином ніби це вони роблять для своїх рідних ,яких уже з ними немає, а фактично допомагають реальним особам. Хтось молиться за померлих за вічний упокій. Знайдіть те, що Вам найближче до серця і робіть це на згадку про свою бабусю.

Ви заплуталися в своїх відчуттях і в розумінні яке майбутнє будувати :з чоловіком чи самій, та як наважитися знайти нову роботу .Сім'я це не про змагання між двома, не насмішки один над одним і не про ігри, не про шутки "когда мы расстанемся’, ‘тебе нужен терпила’, ‘где ты еще найдешь такого любимого’, ‘если бы не (конкретная часть моего тела), то я бы не обратил внимания на тебя’. Сім'я це про довіру, підтримку, про бажання дарувати одне одному увагу ,тепло і т. Д. Де не засуджують, не звинувачують не насміхаються.
Ви пишите що хочете сім'ю але відчуваєте що Ви в нього не на першому місці. Не такі важливі як його мати. "Разразись скандал с его матерью-он , не думая, откажется от меня".
Проаналізуйте свою ситуацію і подумайте чи хочете з цим жити далі чи щось змінювати.Вам потрібно прикласти багато зусиль щоб змінити свій сценарій життя і пропрацювати вашу пасивність , щоб отримати позитивний результат. Але це все можливо в терапії. Рішення залишається за Вами.

Вітаю Олена!
Зараз Ви опинилися у емоційно та фінансово вразливому стані.
Ви втомилися, і це видно. Ви боїтеся зробити перший крок до примирення. Але варто поставити собі запитання:
Що хочете для себе від цих стосунків?. Чи готові продовжувати будувати відносини з цією людиною? Ви пишете що живете разом вже довго. Яка ціль Вашого з ним спільного проживання?
Чи справді ви хочете залишатися у цих відносинах?
Чи був ваш партнер підтримкою для вас раніше, чи це повторюваний сценарій?
Ви не розмовляєте уже місяць.Це не ознака здорових стосунків. Якщо кожен із вас буде продовжувати мовчати , то ви так і ніколи не дізнаєтеся "про що ваше мовчання". Якщо вам важливо зрозуміти його позицію, можна сказати:
"Я бачу, що ми не спілкуємося вже місяць. Це ненормально для пари. Я не розумію, що ти відчуваєш і що думаєш. Якщо тобі важливі ці відносини, давай обговоримо, що робити далі." Варто відверто порозмовляти. Чітко сказати, що вас не влаштовує, і подивитися на його реакцію.
Запитати, чи він взагалі планує щось змінювати і т.д., щоб зрозуміти в якому становищі Ви є зараз.
Щодо фінансової сторони.
Головне зараз для Вас -це знайти роботу, навіть якщо доведеться почати з будь-чого, щоб отримати фінансову незалежність. Не чекайте ідеального варіанту. Головне — почати.
Можливо, у вас є друзі, родичі, які могли б вас підтримати або дати тимчасову фінансову подушку.
Пам'ятайте -Ви заслуговуєте на повагу, стабільність і любов!

Доброго вечора, Юля
Вам зараз важко, Ви переживаєте бурю емоцій. Дайте собі час прожити їх . Це нормально коли в такій ситуації Ви відчуваєте біль, страх, тривогу. Емоції -це хвиля ,яка спочатку приходить а потім йде.Поплачте, якщо хочеться щоб випустити емоції в безпечній обстановці.
Якщо він не хоче зараз говорити, зачекайте, дайте йому і собі час заспокоїтися. Насильне "з'ясування стосунків"лише ускладнить ситуацію . Попробуйте відволіктися чимось ( фільми, музика). Поговорити пізніше коли ,будете в ресурсі. В розмові варто вживати Я- повідомлення, щоб розмова була конструктивною.Все владнається.Вірте у себе!

Ви не зможете змінити іншу людині . Ви зможете змінити тільки свою реакцію на певні події, коли зрозумієте чому саме людина поступає так а не інакше. Щоб щось змінити ,потрібно починати із себе. Ви пишите про те, що Ви хочете щоб він був " душевно близькою людиною". Можливо він є таким ,але не вміє це показати. Можливо у нього немає таких навичок. ( Тут потрібно дослідити як було дитинство у Вас і у чоловіка, Які стосунки були між батьками і т.д)
Цитата:"Одразу так і сказати наприклад « мені не сподобалось що ти поцілував спільну знайому» для мене принизливо"
Одразу сказати про те, що Вам не сподобалося ,це нормально а не принизливо. Але говорити це без критики і без претензій. Важливо говорити коротко та чітко: «Коли ти забуваєш обіцянки, я відчуваю себе непотрібною. Мені важливо бачити, що я значуща для тебе».
Не вимагати, а пояснювати через власні почуття.
Чоловіки часто погано реагують на довгі емоційні розмови, але краще розуміють конкретні прохання.
Чи запитували Ви колись чоловіка що для нього означає проявити до Вас любов? Що він відчуває,коли Ви плачете?
Чому уникає розмови, коли Ви ображена?
Такі запитання допоможуть Вам краще зрозуміти свого чоловіка. Тому що важливо зрозуміти не тільки те,що Ви відчуваєте в моменти непорозумінь але що він відчуває, теж. Тому що Ви одне ціле.
Кожен з вас має інший спосіб прояву любові .Вам потрібно зрозуміти мову любові ,якою говорить кожен з вас.

Поведінка інших не визначає Вашу цінність.Варто знайти способи зміцнити самооцінку, незалежно від реакцій чоловіка.
У Вашій ситуації, найкращим рішенням буде звернутися до психолога і пропрацювати усі свої переживання з ним.

Вітаю.
Те, що Ви розповіли, — це дуже важкий досвід, і мені щиро шкода, що Ви з цим зіткнулися. Ви не заслуговуєте на таке ставлення, і те, що відбувається у вашій сім’ї, є насильством — як фізичним, так і емоційним. Це не Ваша провина. Ви маєте право на повагу, власне життя та вибір.
Ваша родина не підтримує Вас, а навпаки, придушує вашу особистість і бажання жити так, як Ви хочете. Це важко прийняти, особливо коли Ви любите своїх близьких, але вони не відповідають взаємністю.
Ви дуже самотні, і це робить ситуацію ще важчою. Але Ви не самі у цьому світі. Є люди, які можуть підтримати Вас.
Навіть якщо немає друзів, можна знайти спільноти (наприклад при церкві), гуртки, волонтерські організації — будь-які місця, де можна зустріти людей, які сприйматимуть Вас без знецінення.
Якщо є можливість звернутися до психолога (навіть онлайн або в благодійних організаціях), це дуже допоможе.
Ваші рідні кажуть, що Ви "повинні робити те, що вони скажуть", але це Ваше життя.
Якщо є можливість отримати освіту або професію, яка дасть Вам незалежність, це має бути Вашим пріоритетом.
Навіть якщо зараз здається, що Ви не можете нічого змінити, важливо розуміти, що ситуація не буде такою завжди.
Маленькі кроки: дізнатися про навчальні заклади, можливості стипендій, безкоштовне навчання або навіть просто почати вивчати щось самостійно.
Ваші близькі хочуть зламати Вашу самооцінку, але не можна дозволити їм це зробити! Їхні слова не визначають Вашу цінність.
Вчіться ставити кордони: навіть якщо поки не можете висловлювати свою думку відкрито, всередині Ви можете сказати собі: "Це не про мене, вони неправі".
Навчіться внутрішньо не реагувати на їхні образи, спробуйте сприймати це як шум, а не як щось, що Вас визначає.
Найкращий спосіб вирватися з цього середовища — стати незалежним.
Робота, навчання, будь-який спосіб отримати фінансову свободу допоможе Вам вийти з-під їхнього впливу.
Якщо є родичі або знайомі, які можуть допомогти хоча б порадою чи підтримкою, не соромтеся звернутися до них.
Ви багато часу проводите наодинці зі своїми думками, і це змушує вас застрягати в болісних переживаннях. Важливо знайти щось, що буде Вас відволікати та мотивувати.
Будь-яке заняття, яке дає Вам відчуття самореалізації (навіть малювання, музика, спорт), може стати точкою опори.
Часом важко бачити сенс життя, але він є — навіть у простих речах: можливість навчитися чомусь новому, знайти людей, які будуть добрими до Вас, створити власне життя, не схоже на те, що Вам нав’язали.
Ви маєте право на щастя! Ви не те, що про Вас говорять. Ви не приречені на життя, яке Вам диктують. Ви маєте силу змінити свою долю!

Якщо Ви відчуваєте сильну безвихідь, будь ласка, не лишайтеся наодинці — зверніться до психолога чи гарячої лінії підтримки. Важливо знати, що є люди, які хочуть допомогти Вам знайти вихід!

Вітаю Тетяна.
Ваша ситуація справді непроста, і Ви накопичили багато болю через невирішені конфлікти та відсутність емоційного зв’язку.
З описаної Вами історії зрозуміло що Ви не можете зрозуміти чому чоловік так себе поводити з Вами і чому Вас не розуміє. Певну поведінку, реакції на події ми переносимо з дитячих років. Деякі люди виросли в середовищі, де не прийнято було говорити про почуття. Вони просто не вміють це робити.
Він може боятися конфлікту або відчувати провину, але не знає, як правильно реагувати.
Якщо Ви часто ображаєтеся та мовчите, він, можливо, відчуває себе безпорадним і просто «закривається».
Можливо, він сприймає ваші слова як атаку й захищається, навіть якщо ви говорите спокійно.
Якщо у вас був досвід частих розривів (коли ви жили окремо), у нього може бути внутрішній страх, що будь-яка розмова – це загроза стосункам.
Якщо Ви не отримували бажаного відгуку багато років, ваш тон може змінитися на звинувачувальний або розчарований, а це викликає у нього опір.
У Вас завчена звичка не говорити про свої почуття і потреби одразу ж після події, яка Вас засмучує. Ви накопичуєте цей негатив в собі , а потім це призводить до вибуху емоцій, можливо навіть на не дуже значну подію. Це може викликати у чоловіка тотальне непорозуміння.Чоловік не вміє читати Ваші думки. А чекати роками на те, що можливо він сам все зрозуміє-це велика помилка ,яка ще більше буде сприяти накопиченню негативу.
Ваша стратегія зараз – мовчати, накопичувати, а потім вибухати або йти. Це виснажує вас і не дає йому шансу зрозуміти проблему вчасно.
Варто навчитися одразу повідомляти чоловіку про свої емоції та почуття і що їх викликало.Варто це робити за допомогою Я -повідомлень, без звинувачень (наприклад, «мені важливо чути від тебе…», а не «ти знову мене не чуєш»).
Ви пишете що не можете позбутися минулих образ. Важливо навчитися відпускати минуле (це не означає «забути» чи «пробачити все», а змінити ставлення до нього).
Що для Вас означає «любов»? Що для нього? Якщо він допомагає по дому й дбає про дітей, можливо, так він показує любов.
Якщо Ви хочете більше емоційного контакту – поясніть йому конкретно, що це для вас означає.
Зверніться до сімейного психолога разом або окремо, щоб зрозуміти свої почуття глибше. Вам потрібно навчитися новим способам спілкування . Це ключове завдання.

Вітаю
Цитата:"Що мені відповісти."
А до якого рішення Ви схиляєтеся? Є багато рішень.

Не втягуватися у переписку, ігнорувати, не підтримувати діалог, інакше вона може спробувати маніпулювати.Можливо заблокувати ( якщо це потрібно).
Фраза "пощастило, що ти поряд" – це, можливо, спроба викликати почуття провини і сумнівів. Не вестися на провокації. Коли рішення прийнято, повертатися назад не варто.
Головне – не залишати простір для двозначності, бути твердим ,дотримуватися своїх слів.

Вітаю
Дуже шкода ,що Ви опинилися
в "пастці "між почуттям провини та бажанням віддалитися від матері.
Давайте спробуємо розібратися.
Мати втомлюється, хвилюється через роботу, гроші, життя в орендованій квартирі, але замість того, щоб справлятися з цим самостійно, вона зривається на Вас через критику та претензії. Вона змушує Вас вірити, що Ви їй винні"до кінця життя", і це викликає відчуття обов’язку терпіти все, що відбувається.
Уникнення- це абсолютно нормальна захисна реакція, коли поруч людина, яка лише забирає енергію та нічого хорошого не дає.
Мама- доросла людина й сама приймає рішення. Її робота, зарплата, вибір місця проживання – це її відповідальність. Батьки мають забезпечувати дітей, поки ті не можуть робити це самостійно, і це не означає, що Ви тепер маєте відпрацьовувати цей "борг". Ви не змушували її працювати більше – вона зробила цей вибір сама.
Подумайте:
Чи були подібні ситуації раніше? Можливо це відбувається з мамою через накопичений стрес ,з яким вона не може справитись. Запитайте чим Ви можете їй допомогти.
Її слова- це лише її емоції, а не відображення Вашої цінності. Пам'ятайте це!
Важливо порозмовляти з мамою ,та проговорити що Ви відчуваєте, які емоції переживаєте в моменти, коли мати вам це говорить. Розказати про свої потреби та відчуття. Розказати ,як би Ви хотіли щоб ця розмова відбувалася.
Коли мама не буде звертати увагу на Ваші просьби, тоді можете мінімізувати контакт (наприклад займатися своїми справами в своїй кімнаті).Не варто витрачати свою енергію на суперечки. Коли відчуєте провину, запитайте себе :
"Я справді зробила щось погане? Чи це просто її емоції?"
Повторюйте собі:
"Я не зобов’язана бути зручною. У мене є право на власні кордони."

Вітаю
Дуже сумно, що Ви стикнулися з брехнею, недовірою та підозрами у сім'ї .Це відчуття руйнує близькість і ставить під питання щирість у стосунках.
Ви пишите:"Спочатку він робив з мене дурочку що мені показалося, що нікого не було. Але потім коли я почала говорити деталі він зізнався. Сказав що то була знайому друга і приходила до нього."
Чи пояснив чоловік Вам з яких причин він не говорив Вам правду з самого початку?
Чому він боявся говорити Вам правду?
Що насправді "стояло" за такими його діями? Чи були у Вас подібні ситуації раніше?
Цитата:"Але потім я помітила в його телефоні багато викликів як вхідних так і вихідних на один і той самий номер, це був номер тієї дівчини. "Чоловік заперечує що спілкувався з нею і телефону у нього її не має."
Яким чином Ви дізналися що це був номер саме цієї дівчини? Ви їй телефонували, розмовляли з нею? Що Вас змушує констатувати цей факт?
Звичайно ситуація дуже неприємна але скажіть собі чесно, що ви відчуваєте — гнів, розчарування, тривогу чи суміш усього цього? Розуміння своїх емоцій допоможе визначити, як краще діяти.
До чого Ви більше схиляєтеся, дивлячись на цю проблему ? Ви схильні більше довіряти чи підозрювати у брехні?
Тут багато запитань, з якими варто звернутися на індивідуальну консультацію, щоб отримати професійну допомогу та знайти найкращі рішення.Це збереже Ваші внутрішні сили й допоможе зрозуміти, як рухатися далі.

Вітаю
Мені дуже шкода, що Вам доводиться це переживати. Ваша біль і відчай звучать дуже глибоко, і те, що Ви поділилися цим —це дуже важливий крок.
Ваші почуття важливі, навіть якщо вони видаються невиправданими.
Усе, що Ви відчуваєте, має причину, і це не Ваша провина. Біль — це сигнал про те, що щось потребує уваги.
Відчуття власної "нікчемності" формується в ранньому дитинстві через те, що вас ,можливо,батьки чи вчителі могли порівнювати з іншими дітьми. Або Ви пережили якісь травми, що сформували переконання, що ви "менше варті". Це не про те, що з вами "щось не так". Це про те, що ваша психіка створила певні механізми, які колись, можливо, допомагали виживати чи адаптуватися, але зараз лише шкодять.
Ви пишите ,що заздрите іншим. Це не про те, що ви "погані" а про те, що у Вас велика потреба почуватися цінною, Вам не вистачає — любові до себе, визнання, безпеки.
Їжа і турбота про себе — це не винагорода за "розумність" чи "талант". Це ваше базове право, як і в будь-якої людини.
То , як Ви себе описуєте -це голос внутрішнього критика, який формувався протягом життя. Але це не ви.Це негативний вплив ,який інтенсивно здійснювався на Вас(на підсвідомому рівні) і Ви приняли відповідні рішення так про себе думати. Жодна людина не народжується, ненавидячи себе. Це почуття нав’язане ззовні , і його можна розв'язати, хоча це непростий шлях.
Ви заслуговуєте на підтримку. Чи є у Вас близькі люди (батьки),які знають про Ваш стан, які можуть Вас підтримати і допомогти?
У Вашому випадку дуже важливо звернутися про допомогу до психолога психотерапевта, щоб вони допомогли Вам розібратися з Вашими почуттями, їхніми джерелами й способами подолання.
Люди змінюються, з правильними інструментами і підтримкою — навіть найболючіші думки можуть втратити свою силу. Вам зараз дуже боляче, і це потрібно вилікувати — за допомогою турботи про себе, підтримки і з допомогою фахівців. Потурбуйтеся про себе! Ви є важливі!

Доброго вечора.
Цитата:"Я вже написав що не може бути майбутнього. Не кохає вона мене а просто використовує . "
Ви підсвідомо розумієте що майбутнього у вас немає, тому що маєте різні цінності . Але в реальності,сумніваєтеся , запитуючи себе "а чи не дати другий шанс". І тут виникає питання: А де гарантія, що вона не поступить з Вами так, як в перший раз?Довіряйте своїм почуттям.
Вибір за Вами: чи жити в сумнівах та страхах або поставити крапку в цих відносинах і шукати собі іншу дівчину ,яка буде по справжньому любити і цінувати Вас. З якою можна будувати спільне майбутнє і мати довірливі відносини.Тому що здорові відносини це про відкритість і про щирість а не про використання " про запас".