Психологиня Емілія Іванівна Довгошия Worcester лише онлайн

Вітаю.
Те, що Ви розповіли, — це дуже важкий досвід, і мені щиро шкода, що Ви з цим зіткнулися. Ви не заслуговуєте на таке ставлення, і те, що відбувається у вашій сім’ї, є насильством — як фізичним, так і емоційним. Це не Ваша провина. Ви маєте право на повагу, власне життя та вибір.
Ваша родина не підтримує Вас, а навпаки, придушує вашу особистість і бажання жити так, як Ви хочете. Це важко прийняти, особливо коли Ви любите своїх близьких, але вони не відповідають взаємністю.
Ви дуже самотні, і це робить ситуацію ще важчою. Але Ви не самі у цьому світі. Є люди, які можуть підтримати Вас.
Навіть якщо немає друзів, можна знайти спільноти (наприклад при церкві), гуртки, волонтерські організації — будь-які місця, де можна зустріти людей, які сприйматимуть Вас без знецінення.
Якщо є можливість звернутися до психолога (навіть онлайн або в благодійних організаціях), це дуже допоможе.
Ваші рідні кажуть, що Ви "повинні робити те, що вони скажуть", але це Ваше життя.
Якщо є можливість отримати освіту або професію, яка дасть Вам незалежність, це має бути Вашим пріоритетом.
Навіть якщо зараз здається, що Ви не можете нічого змінити, важливо розуміти, що ситуація не буде такою завжди.
Маленькі кроки: дізнатися про навчальні заклади, можливості стипендій, безкоштовне навчання або навіть просто почати вивчати щось самостійно.
Ваші близькі хочуть зламати Вашу самооцінку, але не можна дозволити їм це зробити! Їхні слова не визначають Вашу цінність.
Вчіться ставити кордони: навіть якщо поки не можете висловлювати свою думку відкрито, всередині Ви можете сказати собі: "Це не про мене, вони неправі".
Навчіться внутрішньо не реагувати на їхні образи, спробуйте сприймати це як шум, а не як щось, що Вас визначає.
Найкращий спосіб вирватися з цього середовища — стати незалежним.
Робота, навчання, будь-який спосіб отримати фінансову свободу допоможе Вам вийти з-під їхнього впливу.
Якщо є родичі або знайомі, які можуть допомогти хоча б порадою чи підтримкою, не соромтеся звернутися до них.
Ви багато часу проводите наодинці зі своїми думками, і це змушує вас застрягати в болісних переживаннях. Важливо знайти щось, що буде Вас відволікати та мотивувати.
Будь-яке заняття, яке дає Вам відчуття самореалізації (навіть малювання, музика, спорт), може стати точкою опори.
Часом важко бачити сенс життя, але він є — навіть у простих речах: можливість навчитися чомусь новому, знайти людей, які будуть добрими до Вас, створити власне життя, не схоже на те, що Вам нав’язали.
Ви маєте право на щастя! Ви не те, що про Вас говорять. Ви не приречені на життя, яке Вам диктують. Ви маєте силу змінити свою долю!

Якщо Ви відчуваєте сильну безвихідь, будь ласка, не лишайтеся наодинці — зверніться до психолога чи гарячої лінії підтримки. Важливо знати, що є люди, які хочуть допомогти Вам знайти вихід!

Вітаю Тетяна.
Ваша ситуація справді непроста, і Ви накопичили багато болю через невирішені конфлікти та відсутність емоційного зв’язку.
З описаної Вами історії зрозуміло що Ви не можете зрозуміти чому чоловік так себе поводити з Вами і чому Вас не розуміє. Певну поведінку, реакції на події ми переносимо з дитячих років. Деякі люди виросли в середовищі, де не прийнято було говорити про почуття. Вони просто не вміють це робити.
Він може боятися конфлікту або відчувати провину, але не знає, як правильно реагувати.
Якщо Ви часто ображаєтеся та мовчите, він, можливо, відчуває себе безпорадним і просто «закривається».
Можливо, він сприймає ваші слова як атаку й захищається, навіть якщо ви говорите спокійно.
Якщо у вас був досвід частих розривів (коли ви жили окремо), у нього може бути внутрішній страх, що будь-яка розмова – це загроза стосункам.
Якщо Ви не отримували бажаного відгуку багато років, ваш тон може змінитися на звинувачувальний або розчарований, а це викликає у нього опір.
У Вас завчена звичка не говорити про свої почуття і потреби одразу ж після події, яка Вас засмучує. Ви накопичуєте цей негатив в собі , а потім це призводить до вибуху емоцій, можливо навіть на не дуже значну подію. Це може викликати у чоловіка тотальне непорозуміння.Чоловік не вміє читати Ваші думки. А чекати роками на те, що можливо він сам все зрозуміє-це велика помилка ,яка ще більше буде сприяти накопиченню негативу.
Ваша стратегія зараз – мовчати, накопичувати, а потім вибухати або йти. Це виснажує вас і не дає йому шансу зрозуміти проблему вчасно.
Варто навчитися одразу повідомляти чоловіку про свої емоції та почуття і що їх викликало.Варто це робити за допомогою Я -повідомлень, без звинувачень (наприклад, «мені важливо чути від тебе…», а не «ти знову мене не чуєш»).
Ви пишете що не можете позбутися минулих образ. Важливо навчитися відпускати минуле (це не означає «забути» чи «пробачити все», а змінити ставлення до нього).
Що для Вас означає «любов»? Що для нього? Якщо він допомагає по дому й дбає про дітей, можливо, так він показує любов.
Якщо Ви хочете більше емоційного контакту – поясніть йому конкретно, що це для вас означає.
Зверніться до сімейного психолога разом або окремо, щоб зрозуміти свої почуття глибше. Вам потрібно навчитися новим способам спілкування . Це ключове завдання.

Вітаю
Цитата:"Що мені відповісти."
А до якого рішення Ви схиляєтеся? Є багато рішень.

Не втягуватися у переписку, ігнорувати, не підтримувати діалог, інакше вона може спробувати маніпулювати.Можливо заблокувати ( якщо це потрібно).
Фраза "пощастило, що ти поряд" – це, можливо, спроба викликати почуття провини і сумнівів. Не вестися на провокації. Коли рішення прийнято, повертатися назад не варто.
Головне – не залишати простір для двозначності, бути твердим ,дотримуватися своїх слів.

Вітаю
Дуже шкода ,що Ви опинилися
в "пастці "між почуттям провини та бажанням віддалитися від матері.
Давайте спробуємо розібратися.
Мати втомлюється, хвилюється через роботу, гроші, життя в орендованій квартирі, але замість того, щоб справлятися з цим самостійно, вона зривається на Вас через критику та претензії. Вона змушує Вас вірити, що Ви їй винні"до кінця життя", і це викликає відчуття обов’язку терпіти все, що відбувається.
Уникнення- це абсолютно нормальна захисна реакція, коли поруч людина, яка лише забирає енергію та нічого хорошого не дає.
Мама- доросла людина й сама приймає рішення. Її робота, зарплата, вибір місця проживання – це її відповідальність. Батьки мають забезпечувати дітей, поки ті не можуть робити це самостійно, і це не означає, що Ви тепер маєте відпрацьовувати цей "борг". Ви не змушували її працювати більше – вона зробила цей вибір сама.
Подумайте:
Чи були подібні ситуації раніше? Можливо це відбувається з мамою через накопичений стрес ,з яким вона не може справитись. Запитайте чим Ви можете їй допомогти.
Її слова- це лише її емоції, а не відображення Вашої цінності. Пам'ятайте це!
Важливо порозмовляти з мамою ,та проговорити що Ви відчуваєте, які емоції переживаєте в моменти, коли мати вам це говорить. Розказати про свої потреби та відчуття. Розказати ,як би Ви хотіли щоб ця розмова відбувалася.
Коли мама не буде звертати увагу на Ваші просьби, тоді можете мінімізувати контакт (наприклад займатися своїми справами в своїй кімнаті).Не варто витрачати свою енергію на суперечки. Коли відчуєте провину, запитайте себе :
"Я справді зробила щось погане? Чи це просто її емоції?"
Повторюйте собі:
"Я не зобов’язана бути зручною. У мене є право на власні кордони."

Вітаю
Дуже сумно, що Ви стикнулися з брехнею, недовірою та підозрами у сім'ї .Це відчуття руйнує близькість і ставить під питання щирість у стосунках.
Ви пишите:"Спочатку він робив з мене дурочку що мені показалося, що нікого не було. Але потім коли я почала говорити деталі він зізнався. Сказав що то була знайому друга і приходила до нього."
Чи пояснив чоловік Вам з яких причин він не говорив Вам правду з самого початку?
Чому він боявся говорити Вам правду?
Що насправді "стояло" за такими його діями? Чи були у Вас подібні ситуації раніше?
Цитата:"Але потім я помітила в його телефоні багато викликів як вхідних так і вихідних на один і той самий номер, це був номер тієї дівчини. "Чоловік заперечує що спілкувався з нею і телефону у нього її не має."
Яким чином Ви дізналися що це був номер саме цієї дівчини? Ви їй телефонували, розмовляли з нею? Що Вас змушує констатувати цей факт?
Звичайно ситуація дуже неприємна але скажіть собі чесно, що ви відчуваєте — гнів, розчарування, тривогу чи суміш усього цього? Розуміння своїх емоцій допоможе визначити, як краще діяти.
До чого Ви більше схиляєтеся, дивлячись на цю проблему ? Ви схильні більше довіряти чи підозрювати у брехні?
Тут багато запитань, з якими варто звернутися на індивідуальну консультацію, щоб отримати професійну допомогу та знайти найкращі рішення.Це збереже Ваші внутрішні сили й допоможе зрозуміти, як рухатися далі.

Вітаю
Мені дуже шкода, що Вам доводиться це переживати. Ваша біль і відчай звучать дуже глибоко, і те, що Ви поділилися цим —це дуже важливий крок.
Ваші почуття важливі, навіть якщо вони видаються невиправданими.
Усе, що Ви відчуваєте, має причину, і це не Ваша провина. Біль — це сигнал про те, що щось потребує уваги.
Відчуття власної "нікчемності" формується в ранньому дитинстві через те, що вас ,можливо,батьки чи вчителі могли порівнювати з іншими дітьми. Або Ви пережили якісь травми, що сформували переконання, що ви "менше варті". Це не про те, що з вами "щось не так". Це про те, що ваша психіка створила певні механізми, які колись, можливо, допомагали виживати чи адаптуватися, але зараз лише шкодять.
Ви пишите ,що заздрите іншим. Це не про те, що ви "погані" а про те, що у Вас велика потреба почуватися цінною, Вам не вистачає — любові до себе, визнання, безпеки.
Їжа і турбота про себе — це не винагорода за "розумність" чи "талант". Це ваше базове право, як і в будь-якої людини.
То , як Ви себе описуєте -це голос внутрішнього критика, який формувався протягом життя. Але це не ви.Це негативний вплив ,який інтенсивно здійснювався на Вас(на підсвідомому рівні) і Ви приняли відповідні рішення так про себе думати. Жодна людина не народжується, ненавидячи себе. Це почуття нав’язане ззовні , і його можна розв'язати, хоча це непростий шлях.
Ви заслуговуєте на підтримку. Чи є у Вас близькі люди (батьки),які знають про Ваш стан, які можуть Вас підтримати і допомогти?
У Вашому випадку дуже важливо звернутися про допомогу до психолога психотерапевта, щоб вони допомогли Вам розібратися з Вашими почуттями, їхніми джерелами й способами подолання.
Люди змінюються, з правильними інструментами і підтримкою — навіть найболючіші думки можуть втратити свою силу. Вам зараз дуже боляче, і це потрібно вилікувати — за допомогою турботи про себе, підтримки і з допомогою фахівців. Потурбуйтеся про себе! Ви є важливі!

Доброго вечора.
Цитата:"Я вже написав що не може бути майбутнього. Не кохає вона мене а просто використовує . "
Ви підсвідомо розумієте що майбутнього у вас немає, тому що маєте різні цінності . Але в реальності,сумніваєтеся , запитуючи себе "а чи не дати другий шанс". І тут виникає питання: А де гарантія, що вона не поступить з Вами так, як в перший раз?Довіряйте своїм почуттям.
Вибір за Вами: чи жити в сумнівах та страхах або поставити крапку в цих відносинах і шукати собі іншу дівчину ,яка буде по справжньому любити і цінувати Вас. З якою можна будувати спільне майбутнє і мати довірливі відносини.Тому що здорові відносини це про відкритість і про щирість а не про використання " про запас".

Вітаю Ева.
Контроль за Вашим зовнішнім виглядом та бажання обмежити свободу вибору не є здоровою поведінкою у стосунках. Коли одна людина вимагає підлаштовуватись під її очікування, це може бути проявом невпевненості, ревнощів або бажання контролю. У здорових стосунках повага до вибору партнера – це основа.
Відчуття, що Ви хочете привертати увагу інших, може бути наслідком його низької самооцінки чи страху втратити Вас. Але замість того, щоб відкрито говорити про свої емоції, він намагається контролювати ваші дії, щоб зняти власну тривогу. Це не виправдання, але пояснення.
Вам важливо зрозуміти:
Чи відчуваєте Ви, що можете залишатися собою у цих стосунках?
Чи приймає партнер Вас такою, якою Ви є, чи він хоче "переробити"?
Чи ці обмеження приносять Вам дискомфорт і чи вони йдуть у розріз із Вашими цінностями?

Цитата: "на этот счет были многочисленные ссоры,скандалы"
З цих слів я розумію, що партнер Вас не чує, Ваші бажання для нього є не важливі.
Якщо Ви хочете зберегти ці стосунки, то варто показати, що його ревнощі руйнують ваші стосунки, а не зміцнюють їх. Звернутися разом до психолога ,щоб він допоміг вам налагодити ваші відносини.

Вітаю
Ви запитуєте"що робити"- а до якого рішення Ви більш схильні?
Чи вважаєте, що є майбутнє у цих стосунках?
Чи вважаєте дівчину надійною партнеркою?
Чи є у вас спільні цінності, які б зробили ваші відносини міцними?
Чи знаєте Ви яка ситуація у її сім'ї зараз?
Чим вона аргументує своє рішення повернутися до Вас?
Для більшого розуміння, який варіант Вам вибрати- можете розділити листок на дві частини, і вписати по пунктах всі плюси та мінуси які Ви отримаєте від цих стосунків.І по результатах прийняти рішення.

Доброго вечора!
Цитата:"фрази по типу "це все твої гармони" "це ти втомилась" "це через їжу, яку ти їсиш"
Такі відповіді зменшують значущість Ваших переживань, ніби вони неважливі чи не реальні, а отже, можуть залишити відчуття, що Ваш голос не враховується.
Ключовим є Ваше сприйняття. Якщо після такої розмови Ви почуваєтеся розчарованою, невидимою або злісною, то, ймовірно, це таки знецінення. Ви повинні зрозуміти,що Ваші почуття мають значення!
Повага в стосунках означає, що партнер повинен намагатися зрозуміти Ваші почуття,а не "списувати" їх на гормони, їжу, втому.
Прояв турботи -це коли партнер турбується, чи достатньо Ви відпочиваєте ,чи добре харчуєтеся.
Якщо подібні ситуації повторюються, варто обговорити з партнером, як краще говорити про ваші потреби й незадоволення, щоб обидва почувалися почутими.
Якщо Ви постійно стикаєтеся з таким ставленням, яке не змінюється навіть після відвертих розмов, то варто звернутися до психолога для аналізу ваших стосунків.

Доброго вечора, Оля.
На жаль,не усі люди розуміють,що в деяких випадках, порушують чужі кордони. Судячи з вашого опису, дана особа переносить свій власний досвід і емоційні травми на вас. Ви глибоко поважаєте цю людину і ставитеся до неї як до батьківської фігури. Через це її думка для вас дуже важлива, і ви, можливо, підсвідомо боїтеся втратити її схвалення або підтримку. Можливо Ви відчуваєте себе вразливою в таких ситуаціях через те, що мали подібний досвід в дитинстві з батьками ,чи рідними Вам людьми. Коли думка батьків була вирішальною . На вашу думку не зважали і це погіршувало Ваше самопочуття. І через цей досвід ви зараз, в дорослому віці, відчуваєте провину за ваш вибір, і це викликає сумніви у власній правоті.
Ймовірно, дана особа проектує на вас власні уявлення про те, як "правильно" будувати життя (наприклад, заводити дітей замість утримання собак).
Деякі люди вважають, що їхній досвід і світогляд є найкращими, і вони намагаються нав'язати свої переконання іншим, навіть якщо це не відповідає ситуації чи бажанням цих людей.
Ви маєте право відчувати злість, тривогу чи провину, але важливо зрозуміти, що ці почуття — це ваша природна реакція на тиск ззовні. Це не означає, що ви робите щось неправильне.
Ви доросла людина, і ваше життя, вибори та їх наслідки — це ваша відповідальність. Ніхто не має права втручатися у ваші рішення.
Якщо ситуація повториться- важливо реагувати без злості, щоб зберегти ваші кордони і не загострювати конфлікт. Говорити:
"Я ціную вашу думку, але прошу поважати мої рішення."
"Я не хочу обговорювати це питання, бо це мій вибір."

Те що у Вас не буде такого тісного спілкування з вчителькою ,як раніше, це нормально. Це приємні спогади та досвід ,який ви отримали і за який Ви їй вдячні. Та само, як Ваш досвід із тіткою. Ви їй вдячні їй за те, що вона допомогла Вам у важкий момент Вашого життя. Це дуже цінно. Такі моменти не забувається а їх цінність не зменшується від інтенсивності вашого з нею спілкування. Кожна людина, яка з'являється в нашому житті,приносить нам якийсь досвід, позитивний чи негативний. Це є нормально. Тому варто продовжувати знайомитися з новими людьми, пізнавати світ, розвиватися. В цьому суть життя.

Відредаговано автором 23-01-2025 21:21:28

Доброго вечора,Аліса.
Прив’язаність до вчительки є нормальною, оскільки вона була для вас не лише наставником, а й джерелом підтримки, натхнення та позитивних емоцій.
Така прив'язаність є зрозумілою, оскільки у Вас немає друзів і таким чином Ви намагаєтеся компенсувати їх відсутність.

Ви вже зараз переживаєте втрату, яка ще не відбулася, через передбачення розлуки. Це називається передчасним горюванням, і воно посилює тривогу.

З Вашої розповіді незрозуміло з яких причин Ви втратили зв'язок із тіткою.Але цей негативний досвід підсилює Вашу тривогу в даній ситуації.

Скажіть собі: «Це нормально, що мені боляче, бо ця людина важлива для мене».Тому що Ваша прив'язаність є проявом любові і вдячності.

Замість того щоб концентруватися на майбутній розлуці, подумайте про те, як багато ця людина вже дала вам.

Можна написати лист вдячності своїй вчительці, щоб висловити всі свої почуття.

Домовтеся про формат спілкування після випуску.Ви можете надсилати їй записи своїх досягнень.

Навіть якщо ви не будете бачитися, вона завжди буде частиною вашої історії.

Подумайте, які ще джерела підтримки могли б вас надихати та допомагати у житті?

Спробуйте знайти нові джерела підтримки: знайомтеся з людьми, які поділяють ваші інтереси, особливо за кордоном. Це зменшить тягар емоційної залежності від однієї людини.
Напишіть собі листу майбутнє, у якому розкажіть, як ви відчуваєте себе зараз, і нагадайте собі, що ця вчителька завжди залишатиметься частиною вашого життя. Прочитайте цей лист через пів року, щоб оцінити, як змінилися ваші емоції.
Успіхів Вам!

Доброго вечора,Алла.
Ви пишите, що маєте страх відстояти свою думку/рішення про перехід на заочну форму навчання.
Чи раніше у Вас уже був подібний досвід розмови з батьками?
Як вони реагують, коли ви висловлюєте свою думку? Чи були раніше ситуації, коли ви наполягали на своєму?
Чи відчуваєте Ви ,що вони чують Вас, хоча б деколи?

Цитата:"будет шантаж деньгами ,по типу в этом месяце не скинем и так далее,"
Чи були раніше випадки шантажу, маніпуляції з боку батьків? Що Ви відчуваєте в такі моменти? Чи є у Вас розуміння того, що завжди можна покластися на батьків? Чи були випадки що Ви не приїжджали до батьків і вони не скидали Вам кошти? Це реальність чи тільки залякування?

Чого ви найбільше боїтеся, якщо відмовите батькам?
Як ви вважаєте, що найгірше може статися, якщо ви відстоїте свою позицію?
Як ви справляєтеся з емоціями, коли хтось не підтримує ваші рішення?

Якщо вам важко протистояти батьківському тиску, шукайте підтримки. Психолог допоможе Вам пропрацювати Ваші страхи і отримати більше впевненості у своїх рішеннях та діях.
У Вашій ситуації важливо є правильно аргументувати свою позицію і вести конструктивну розмову із батьками.

Доброго вечора,Елена.

Ви вже зробили важливий крок, записавшись до лікаря, і це свідчить про вашу турботу про себе.
Зменшити тривогу можна за допомогою вправи (наприклад, техніка "4-7-8": вдих на 4 секунди, затримка на 7 секунд, видих на 8 секунд).
Ви згадали, що страх з’явився в дитинстві.
Як цей страх впливає на ваше життя зараз?
Чи є ситуації, які підсилюють ці переживання?
Що найбільше вас лякає в хворобі чи лікуванні?
Як довго ви помічаєте ці симптоми?
Що ви робите, коли тривога стає надто сильною?
Що для вас означає невизначеність і як ви з нею справляєтеся з в інших аспектах життя?
Чи є ситуації, коли вам хочеться все контролювати? Як ви дієте, якщо це неможливо?