Психологиня Емілія Іванівна Довгошия Київ лише онлайн

Вітаю ,Елена.
З Вашого опису ситуації складається враження що Ваша подруга не просто дає критику, а нав’язливо принижує Ваші інтереси та досягнення. Є велика різниця між конструктивною критикою (яка допомагає розвиватися) і простою негативною оцінкою, яка демотивує та знижує самооцінку.
Якщо людина дійсно хоче допомогти, то конструктивна критика міститиме конкретні поради, а не просто «жахливо», «сплагиачено» і т. д.
Якщо слова звучать більше як приниження (що, судячи з Вашого опису, так і є), то це вже питання поваги до Вас.
Вам потрібно навчитися захищати свої кордони. Ви маєте право сказати:
«Я не просила твоєї критики, мені важливо просто поділитися новинами».
«Мені неприємно слухати такі коментарі, давай не будемо це обговорювати».
«Я знаю, що ще не ідеальна, але я вчуся, і мені це подобається».
Важливо спокійно, але твердо дати зрозуміти, що Ви не збираєтеся терпіти такі слова. І не переживати за те, як цю інформацію сприйме Ваша подруга. Якщо Вона поважає Вас, то припинить це робити.
Ви не зобов’язані доводити, що Ваш макіяж гарний чи що Ваші відео мають право на існування. Якщо вона справжня подруга, то має підтримувати Ваші прагнення, навіть якщо не поділяє Вашого смаку.
Подумайте над тим, чи отримуєте Ви від цієї дружби підтримку та радість, чи переважно критику та знецінення?
Якщо подруга постійно змушує Вас відчувати себе нікчемною, можливо, варто обмежити спілкування або навіть припинити таку «дружбу».
Ви тільки починаєте творчий шлях, і це нормально, що поки що немає ідеального результату. Але всі професіонали колись були новачками!
Якщо Вам це приносить задоволення, продовжуйте! З часом Ви зможете покращити якість своїх відео, якщо захочете.
Варто задуматися ,чому Ви дозволяєте таке відношення до себе. Чи не було у Вас подібних ситуацій в дитинстві? Які відносини були у Вас з батьками? Тому що ваше запитання" Мне прислушиваться к её словам или в следующий раз лучше сказать что я не хочу слышать упрёки и мне это неприятно? "наштовхує на думку, що Ви вже мали подібний досвід в минулому. І щоб зрозуміти як відстоювати себе і не дозволяти Вас знецінювати, потрібно пройти терапію, щоб такі моменти не ранили Вас і Ви чітко могли розуміти що є добре а що ні.

Критика має мотивувати, а не ламати. Якщо Ви відчуваєте, що після її слів Вам хочеться кинути улюблену справу або Ви починаєте сумніватися в собі, то це не здорова критика. У Вас є право не слухати токсичні коментарі та оточувати себе тими, хто Вас підтримує.

Вітаю!
Ви багато пишите про сумніви та безпорадність у прийняті рішень а також про низьку самооцінку.
Важливо усвідомити ,що Ваше життя залежить від ваших рішень.Тільки Ви маєте право вирішувати ,яким воно буде.
Ви маєте право на щасливі стосунки. Любов – це не біль, не постійні суперечки, не маніпуляції. Якщо ви нещасні, це достатня причина, щоб розійтися. Навіть якщо у вашого партнера це перші відносини, це не причина для виправдання поганого відношення до Вас. Ви терпите таке відношення тому що у дитинстві Ви мали подібний досвід у Вашій сім'ї. Це сценарій життя, який Ви завчили з дитинства. Ви самі про це говорите:" Из детского опыта отношений больше всего напоминает маму, потому что с ней похожие отношения, то все хорошо то все плохо и она ругается и кричит и не понимает меня."
Ви берете на себе багато обов'язків і хочете бути гарною і зручною дівчинкою. Хочете щоб Вас любили і готові пожертвувати собою.
Жалість – не основа для кохання. Якщо ви залишаєтеся у стосунках через страх заподіяти біль партнеру – це лише відкладає неминуче. Але Ви вже пишите про це:
"В моем поведение по отношению к своему партнеру меня смущает то какой я стала агрессивной, злобной. Ведь такой агрессии на него у меня никогда не было, я понимаю что я делаю ему больно и не могу это состояние контролировать мне от этого тоже плохо."
Ваша агресія від того ,що Ви перебуваєте в відносинах, у яких не хочете перебувати і відчуваєте безпорадність у тому, як з них вийти.
Ваші страхи природні, але самотність – не ворог. Ви вже знаєте, як бути самій, у вас є захоплення та навчання, ви можете заповнити своє життя новими людьми та подіями.
Якщо Ви хочете бути щасливою, відповідальною за своє життя -важливо піти в терапію. Вона допоможе вам розібратися в дитячих травмах ,сформувати здорову самооцінку та в майбутньому будувати здорові стосунки.

Вітаю!
Відчуття страху, коли ви залишаєтесь одна вдома, може мати різні причини: дитячий досвід, тривожність, страх темряви чи невідомості. Це нормально, але важливо зрозуміти, що саме викликає цей страх і як з ним впоратися.
Ви боїтеся злодіїв чи сторонніх звуків? Вам лячно бути наодинці зі своїми думками?
Є якийсь неприємний досвід, пов’язаний із самотністю?

Вітаю!
Ви не жадібний, а просто людина, яка довго відкладала гроші й тепер не знає, як правильно ними розпорядитися. Це нормально. Питання лише в тому, що Вас потішить більше: покупка авто чи спокій, що гроші залишаються при Вас?
Ви маєте досвід фінансових обмежень у минулому й звикли до обережності. Купівля авто – це серйозне рішення, яке потребує витрат не лише на саму машину, а й на її обслуговування, пальне, страховку.Завтра, перед оглядом, чесно запитайте себе: "Якщо я не куплю цю машину, чи сильно пошкодую?"
Якщо сумніви надто сильні, можливо, варто відкласти покупку, але не відмовлятися від неї зовсім.
Цитата: "мама настаивает что бы я не покупал авто а ездил на отца только я не пойму почему спрашивал, мама говорит а зачем тебе машина и все в этом роде. "
Можливо,батьки хвилюються за вашу безпеку, адже ви тільки отримаєте права.
Можливо, мама просто боїться змін або хоче, щоб ви користувалися сімейним авто, аби уникнути додаткових витрат.
Кращим варіантом буде самому її про це запитати, щоб вона Вам пояснила.
Відмовляти собі в усьому – це не зовсім здоровий підхід, так само як і бездумно витрачати гроші. Головне – баланс. Тому тут важливо зважити наскільки даний автомобіль Вам потрібний і для чого. А також як часто плануєте ним користуватися? Чи не буде Вам потім жалко витрачати кошти на бензин і обслуговування? Можливо спочатку навчитися витрачати кошти на менші радості для себе а пізніше на більш дорожчі покупки? Вибір за Вами.

Вітаю!
Якщо батьки ніколи не визнавали помилок, це могло створити несвідому установку: "Помилятися = бути слабкою", що робить цей процес нестерпним.
Якщо у дитинстві не було простору для безпечного визнання помилок, тому зараз будь-яке "я була неправа" викликає бурю емоцій, навіть якщо об’єктивно це дрібниця.
Можливо, у вас є дуже жорсткий внутрішній голос, який перейняв стиль ваших батьків. Він не дозволяє вам помилятися без "каральних" наслідків.
Коли вас критикували в дитинстві, особливо з криком, мозок запам’ятав це як загрозу. Тому зараз навіть легка помилка може викликати реакцію стресу (напруга, жар, роздратування). Це автоматична відповідь – не свідоме бажання, а захисна реакція.
Це не ваша провина, що вам важко визнавати помилки – це результат дитячого досвіду. Ви вже помітили проблему, а це означає, що можете її змінити за допомогою терапії.

Вітаю, Ніна!
Посмішка — це не завжди ознака веселощів. Вона може бути:
Реакцією на стрес або невизначеність – коли мозок не знає, як правильно реагувати, він обирає посмішку як «безпечну» відповідь.
Або це може бути як механізм самозахисту – посмішка допомагає зняти напругу та уникнути конфлікту.
Також це може бути автоматична звичка – якщо Ви часто посміхаєтеся в різних ситуаціях, мозок закріплює це як рефлекс.
Це може бути Ваша реакція на увагу – можливо, Вам ніяково, коли хтось на Вас дивиться або очікує реакції, і посмішка стає несвідомим способом впоратися з цим.
Важливо поспостерігати за своїми емоціями.
Наступного разу, коли будете спостерігати за собою таку реакцію, запитайте себе: «Що Ви зараз відчуваєте?»
Це роздратування, тривога, збентеження чи щось інше?
Або попробуйте знайти заміну цій реакції, наприклад, легке кивання головою, нейтральний вираз обличчя.
Можете практикуватися перед дзеркалом, щоб навчитися контролювати вираз обличчя. Наприклад, якщо хочеться посміхатися в серйозний момент, спробуйте змінити це на зосереджений або спокійний вираз.
Іноді посмішка — це спосіб приховати справжні емоції. Дозволяйте собі відчувати їх і не боятися виражати по-іншому.
Навіть якщо Вам соромно, пам’ятайте: це просто звичка, а не свідомий вибір образити когось.
Зміни не приходять миттєво, але з часом можна навчишся краще контролювати свої реакції.
Це нормально — не завжди розуміти, чому ми так поводимося. Але вже зараз Ви зробили важливий крок — звернули на це увагу .

Вітаю!
Ви зараз перебуваєте в точці, де стара діяльність уже не приносить задоволення, а нова тільки починає цікавити, але ще викликає сумніви. Це абсолютно нормальна ситуація, коли є пошук і вагання перед змінами. Щоб краще розібратися в цих моментах, дайте собі відповіді на питання:
Що саме стало джерелом Вашого виснаження? Це рутина, система, відсутність результату чи щось інше?
Як давно Ви відчуваєте апатію? Це тимчасова втома чи глибша криза?
Що в цій роботі Вас колись надихало? І чи є можливість повернути це натхнення?
Чим Вас привабив масаж?
Що саме викликає інтерес? Фізичний контакт, результат роботи, грошова винагорода, відчуття спокою після процедури?
Чи цікаво Вам не тільки отримувати масаж, а й працювати з іншими людьми в цьому контексті?
Чи хотіли б ви навчитися цьому більш професійно?
Чи задумувались Ви щоб поєднати ці два напрямки роботи?
Ви вже маєте психологічну освіту. Чи розглядали Ви можливість поєднати знання з психології та масажу? Наприклад, тілесно-орієнтована терапія або релакс-терапія може бути тим містком, який дозволить вам перейти до нового без різкого обриву старого.
Можете дозволити собі ще трохи навчання масажу, без зобов’язань, щоб зрозуміти, чи справді це ваше. А пізніше, маючи більше досвіду та розуміння ситуації , зробити свій вибір.
Ваш сумнів — це нормально. Головне — дати собі право пробувати.

Вітаю, Дарина!
Те, що Ви описуєте, схоже за ознаками нестабільної самооцінки. Людина з нестабільною самооцінкою ставлення себе, до свого життя, до свого оточення, до своїх досягнень постійно змінює, залежно від подій зовнішнього світу.
Це може бути пов’язано з внутрішньою невпевненістю або залежністю від зовнішніх обставин у визначенні власної цінності. Якщо Ваші успіхи чи невдачі напряму впливають на те, як ви себе оцінюєте, це означає, що немає стабільної внутрішньої опори.
Варто звертати увагу на моменти, коли змінюється ваша самооцінка. Запитуйте себе: "Чому я зараз так думаю про себе?"
Успіхи та невдачі є частиною життя, вони не визначають Вашу цінність як особистості.
Замість того щоб оцінювати себе лише через досягнення чи помилки, варто спиратися на власні цінності, характер і зусилля.
Якщо Ви помічаєте зверхність або, навпаки, звинувачення, варто працювати над емпатією та розумінням, що всі люди мають свої труднощі.
Якщо ці коливання заважають вашому життю, варто звернутися до спеціаліста, який допоможе знайти глибші причини цього стану.

Вітаю.
Змінити іншу людину не можливо. Можливо змінити своє ставлення до цієї людини або до її поведінки.Він може змінитися лише коли сам цього захоче. Коли зрозуміє що ставлення чи бачення деяких речей не є конструктивним і заважає будувати здорові відносини.
Постійне ниття – це може бути звичка, яка сформувалася у вашого хлопця давно. Можливо, так він отримував увагу в сім’ї або просто не звик конструктивно вирішувати проблеми. Для нього це може виглядати нормально і він над цим не замислюється і не розуміє що для Вас його поведінка є неприйнятною, незрозумілою.
Цитата:"Бюджет зі мною постійно ділить 50/50 (в моєму розумінні, чоловік все-таки має покривати більше витрат"
Чи розповідали партнеру про своє бачення щодо розподілу фінансів?
Чи запитували у партнера про його бачення розподілу фінансів?
Ми не можемо читати думки один одного. Тому все потрібно проговорювати і про свої очікування в тому ж числі.
Якщо не подобається " його ниття" запитайте чому він негативно реагує на все ,чому знецінює. Що ним керує ,коли він робить негативний вибір. Поговоріть чи може він щось позитивне бачити в цих ситуаціях. Можливо так Ви більше зрозумієте та пізнаєте партнера.
Цитата:"ти зі мною хіба не йдеш за компанію "?
Можливо у нього це про вияв уваги та близькості до Вас. Запитайте у нього що він отримає (які емоції) від того що Ви підете разом.
Цитата:"Словом, мені з ним наче й комфортно, але ці речі просто викликають відразу і хочу розійтися. Але розійтися можна завжди, а чи можливо виправити ситуацію?"
Вам вирішувати що Ви хочете від цих стосунків. Якщо зберегти -то варто попрацювати разом з парним психологом щоб зрозуміти краще один одного та ваші очікування від стосунків.

Ваші почуття мають глибоке коріння у вашому дитинстві. Ви виросли без батьків, і, швидше за все, ще з раннього віку несвідомо сформували переконання, що любов треба заслужити. Адже Вам, можливо, не вистачало безумовного прийняття, яке зазвичай дають мама й тато.
Вас залишала важлива людина (мама), і на підсвідомому рівні у Вас закріпилося відчуття, що Вас можуть знову залишити. Тому Ви начебто доводите всім, що Ви потрібні, важливі, корисні, щоб цього не сталося.
Можливо в дитинстві Вам доводилося «заробляти» любов через слухняність, допомогу, хорошу поведінку, це закріпилося як стратегія життя. Ви ніби боїтеся, що без постійного доведення своєї цінності Вас не любитимуть. Виглядає так, що Ви не вірите, що Вас можна любити просто так — без доказів, без зусиль. І це дуже втомлює, бо будь-яке «відпочити» або «бути не ідеальною» у Вас може сприйматися як ризик втратити любов.
Завчена поведінка у дитинстві заважає Вам зараз знайти правильну людину , з якою Ви змогли б побудувати міцні відносини. Тому що на підсвідомому рівні Ви знаходите людей, яким доказуєте ( завченою поведінкою в дитинстві) що Ви варті любові. Це через те, що Ви не мали іншого досвіду.
Запам'ятайте: Ви цінні самі по собі. Вам не потрібно доводити, що ви гідні любові. Ви вже гідні. Просто тому, що Ви є!
Важливо усвідомити, що справжня любов не залежить від того, скільки Ви зробили.
Здорові стосунки будуються не на тому щоб постійно комусь доказувати що Ви ватрі любові. Ті, хто вас цінує, вже бачать у вас добру людину, і їм не потрібні докази. Любов- це дієслово, і важливо щоб дії були з двох сторін ,щоб партнери порівну вкладалися в розбудову цих відносин з довірою, розумінням, підтримкою ,турботою , відкритою комунікацією та взаємною відповідальністю. На даний момент тільки Ви одна "вкладаєте " в ці відносини.
Вам варто навчитися відстежувати коли включається " режим доведення" і запитувати себе :
Чи дійсно зараз потрібно доводити свою любов чи достатньо просто бути поруч?
Це моя реальна потреба чи страх, що мене перестануть любити?
Відсутність батьківського прийняття у дитинстві залишає слід, і його можна опрацьовувати з психологом. Ви вже на правильному шляху — Ви розумієте проблему. А далі Вам потрібно навчитися приймати любов без страху її втратити. А це можливе лише тоді коли Ви навчитеся приймати і цінувати себе та перепишите свій життєвий сценарій.

Вітаю
Описана Вами ситуація говорить про межі поваги у стосунках. Вам неприємно, що чоловік підтримує таке спілкування і при цьому ще й злиться, коли ви намагаєтеся це обговорити.
Ваш чоловік, можливо, не бачить у цьому нічого поганого, але для вас це виглядає як легка гра на грані флірту або ж спроба підняти свою самооцінку.
Коли людина розуміє, що робить щось «сумнівне», але не хоче визнавати цього, вона починає нападати у відповідь. Ймовірно, він сам не до кінця розуміє, чому це так вас зачепило, тому легше зробити «винною» вас.
Важливо проговорити з чоловіком ( без звинувачення) що Вам не подобається і які емоції це у Вас викликає.
"Я не контролюю твою дружбу, але мені неприємні такі розмови. Це виглядає як флірт, і я не хочу бути частиною цього».
«Я не хочу, щоб у наших стосунках були такі інтриги».Дайте йому зрозуміти що вам це не приємно і залишити йому можливість зробити вибір.
Якщо після спокійної розмови він продовжує злитися, ігнорувати вас або перевертати ситуацію так, що це «ви дивна» – це тривожний сигнал. Значить, для нього такі розмови важливіші за ваші почуття.
І якщо ви бачите, що він свідомо приховує або підтримує такі розмови за вашою спиною – це вже серйозний привід для розмови про довіру у стосунках.
У вас з чоловіком появилися певні розбіжності в поглядах та розуміння як поводити себе в певних ситуаціях, щоб не ранити один одного.Щоб краще розібратися в почуттях та емоціях ,варто звернутися до психолога, який працює з парами. Він допоможе вам пропрацювати такі моменти ,щоб ви краще розуміли один одного і могли без образ будувати ваше майбутнє.

Вітаю,Даша
Здається, у ваших стосунках накопичилося багато невисловлених емоцій та невирішених внутрішніх конфліктів. Навіть якщо ви обоє працювали над собою, образи, які залишилися всередині, можуть проявлятися через зміни настрою, сумніви та навіть віддаленість у близькості.
Ви працювали над собою з психологом чи самостійно?
Що саме Ви не пробачили:
Чи це конкретні ситуації, де він Вас образив? Чи більше болить те, що Ви самі не змогли тоді відстояти свої кордони? Якщо друге – можливо, справа не тільки в ньому, а в тому, що Ви злитесь на себе.
Образа накопичується, коли ми її не проживаємо. Спробуйте написати листа (для себе), де Ви чесно викладете всі свої емоції до партнера та до себе у тих ситуаціях. Це допоможе зрозуміти, що саме вас тримає.
Якщо у Вас уже довірливі стосунки, можна поділитися своїми почуттями. Не звинувачуючи, а пояснюючи:
"Я ловлю себе на тому, що не можу відпустити минуле. Мені важливо розібратися, щоб будувати з тобою здорові стосунки."
Якщо Ви відчуваєте, що в минулому не змогли захистити себе, важливо навчитися робити це зараз. Це може бути практика проговорювання своїх меж у дрібних ситуаціях, щоб відчути, що Ви маєте право на свої почуття.
Образи руйнують навіть міцний зв’язок, якщо їх не пропрацьовувати. Тому варто звернутися в терапію щоб зрозуміти себе і знайти відповіді на питання,які Вас хвилюють.

Вітаю
Звичайно важливо зрозуміти причину образи іншої особи. Для цього потрібно відверто поговорити.
Якщо вона продовжує мовчати, можна спокійно, без звинувачень, запитати:
"Я помітила, що ти не розмовляєш зі мною. Якщо я чимось образила тебе в тій ситуації, мені важливо це зрозуміти. Давай поговоримо?"
Такий підхід показує, що ви готові до діалогу й не хочете конфлікту.
Якщо вона скаже, що образилася, не варто сперечатися чи виправдовуватися. Краще сказати щось на зразок:
"Я не хотіла, щоб це виглядало так. Мені шкода, що так сталося."
Це не означає, що ви визнаєте провину, але допомагає зняти напругу.
Оскільки колега чутлива, краще намагатися говорити спокійніше навіть у стресових ситуаціях. Можливо, вона сприймає роздратований тон як особистий випад.
Варто м'яко, але чітко дати зрозуміти, що мовчання – не найкращий спосіб вирішувати проблеми. Наприклад:
"Я поважаю твої почуття, але мені складно працювати, коли ми не розмовляємо. Давай домовимося, що якщо щось не так, будемо говорити про це одразу?"
Якщо ви спробуєте ці кроки й побачите, що вона не йде на контакт, то, ймовірно, їй просто потрібно більше часу. Деякі люди ображаються довше, ніж інші. Тоді варто дати їй трохи простору, але залишатися відкритою до спілкування.

Цитата '"Чоловікові так часто і здається що не можу жити спокійно, постійно треба нервувати, відчувати адреналін , як в дитинстві коли батько знущався над матірʼю… коли працювала і голова була занята ( у мене школа іноземних мов), то образ майже не було"

Свою відповідь на питання Ви формулюєте що вам "треба" постійно нервувати.Тобто можна і не нервувати і якось по іншому прожити ситуацію але Вам потрібно прожити її саме так ,як Ви хочете щоб повернути знайомі Вам почуття, які Ви навчилися відчувати будучи ще дитиною,коли батько знущався над матір'ю. Спостерігати насильство в сім’ї—це серйозне випробування для психіки дитини. Мені дуже шкоди ,що Вам довелося пережити такий травматичний досвід, який в дорослому віці не дозволяє Вам відчувати увесь спектр позитивних відчуттів, які проживають у здорових
стосунках.
Також Ви пишете що вам " треба" відчувати адреналін. Це теж сформована в дитинстві звичка, завчена модель поведінки ,емоційна нестабільність ,яку Ви завчили для себе і вважаєте це " нормальним станом. А насправді це є не нормальним.
Дитинство в токсичному середовищі часто призводить до гіперактивності симпатичної нервової системи ,яка відповідає за реакцію «бий або тікай». Ваш організм звик до високого рівня напруги і може шукати його навіть тоді, коли об’єктивної загрози немає.
У дитинстві ваша психіка навчилася бути в напрузі, щоб швидко реагувати на можливу загрозу. Якщо в дорослому житті таких загроз немає, мозок може створювати їх сам, щоб відтворити звичний стан.
Цитата:"коли працювала і голова була занята ( у мене школа іноземних мов), то образ майже не було"
Коли ви повністю занурюєтеся в роботу, це дає мозку відчуття контролю. Але коли ви залишаєтесь наодинці з собою, з’являється внутрішній неспокій, бо ви не звикли до стабільності.Іншими словами
Коли у вас є багато роботи, мозок зайнятий, і немає часу на тривожні думки. Але коли стає тихо—виникає внутрішня напруга.
Вам варто опрацювати дитячі травми з психологом, щоб зменшити вплив минулого на теперішнє життя.Спобуйте завести щоденник емоцій, де будете записувати коли саме відчуваєте неспокій. А також в яких ситуаціях у Вас підвищується рівень адреналіну без явної причини. Таким чином Ви зможете відслідковувати свої тригери, аналізувати порівнюючи ситуації.
Подбайте про себе, медитуйте, гуляйте на природі, займайтеся спортом, вводьте моменти усвідомленого відпочинку. Вам потрібно навчитися сприймати спокій не як загрозу, а як ресурс.

Цитата:"ждала каждый раз его объятий, теперь лишний раз руку не положит" . Чоловіки не вміють читати думки.Завжди чоловікам потрібно говорити ,що Ви хочете від них отримати.І говорити в той момент коли Ви цього хочете. Також важливо розуміти, коли чоловік зайнятий якоюсь важливою справою, а Ви в цей момент йому щось кажете, він , просто ,може Вас не почути. Тому варто зачекати ,коли чоловік закінчить свою справу і тоді починати розмову. Теж варто звертати увагу на емоційний стан чоловіка.
Цитата:"Обижалась, он даже не спрашивал, что не так. " У чоловіка так як і у вас на певні події виробилася певна рефлексія на нейропсихологічному рівні. Це відбувається автоматично, тому що так побудувалися нейронні зв'язки в голові. У вас нейронний зв'язок побудований -одразу ж ображатися, плакати а у Вашого чоловіка - нейронний зв'язок побудований так, щоб не реагувати на це і не запитувати Вас що сталося. Це відповідь на "( как можно после 10-20 разговоров не понимать)
Чому чоловік не хоче змінюватись? Тому що "А мужа все устраивает, он просто такой и не поменяется."
Змін хочете Ви, тому що
1 Перестал называть « маленькая»
2 лишний раз руку не положит.
3 Если бы мне уделял внимание немного,
4 Обижалась, он даже не спрашивал, что не так.
5 мои ожидания- суббота - ничего, в воскресенье я уже обижаюсь но он не понимает
6 ридаю
7 . И когда я дождалась приглашения куда то , я уже не ощущаю радости
8 для меня это потребность быть понятой и услышанной
І це відповідь на те ,чому не він а Ви повинні почати змінюватися . А не "Почему я должна менять свое отношение к своим обидам, а не он. "
Цитата:,"Конечно проще менять просящего, ведь он обращается. " Потрібно працювати з людиною ,яка розуміє що їй потрібно попрацювати над собою ,щоб змінити на краще своє світосприйняття та життя. Для того щоб не випрошувати увагу "ну хватит выпрашивать, его не заставишь насильно тебя полюбить больше."Щоб не чути в свою сторону "обвинения, крики и игнор моей боли.."
Цитата:"Как так же мать постить свою - ведь видит что плачу и за мужа , все лицо опухшее … и ни разу не спросила что случилось?… ка жить с такими людьми ?.
Не варто залучати третіх осіб в свої відносини. Це не принесе ніякої користі ,а навпаки ,може ще більше загострити ситуацію.
Вам варто звернутися до психолога щоб з його допомогою пропрацювати свій біль і навчитися жити по новому.