Question

01-06-2021

Доброго дня!
Сталась ситуація, яка повністю вибиває мене з життя. Як би не донька, я б лежала як мертва. У мене була післяродова депресія, мене не радувало моє життя.
Три тижні тому посварились із чоловіком, тому що я під час перегляду інстаграму йому сказала "он диви, Ваня з Маринкою їздять на море, а ми ні; у Каті є нарощені ногті, а я не маю...." чим його дуже образила. Винна, знаю. Але прийшла до тями пізніше.
В розпалі сварки(крики, мати з обох боків) він вирішив сказати, що треба їхати на відпочинок на море, бо від роботи дають путівку, вирішувати треба вже! Я сказала, що з дітьми це не відпочинок! Він сказав, значить ти не їдеш! На що я заперечила. Але він всеодно подав заяву так, що їде сам із сином з попереднього шлюбу. А нас з донькою не бере, так як я не скакала від радощів.
Зараз вже поміняти не можна цю заяву, хоча ми помирились. Він каже, що буде це мені наукою і на наступний рік я не буду його ні з ким порівнювати і принижувати.
Я в розпачі, у мене таке відчуття, що мене зрадили. Не їм, нічого не хочу робити. Хочеться втікти з дому.
Я не розумію, як далі мають бути наші стосунки, бо це для мене нонсенс. А він каже, що це виховний момент. І спокійно собі поїде, поки я з малою буду вдома. Я хочу розлучення(йому не казала), хоча це для мене щось страшне, у мене батьки в розлученні і я знаю як це. Я сказала, що це ламає устрій нашої сім'ї. А він каже, нічого нічого, це не кінець світу , зробиш висновки і все буде добре.
Так от, я не розумію, розлучення це єдиний варіант?

Два роки тому, коли у нас не було спільної дитини, а ми планували свою (тобто це мав бути останній мій бездітний відпочинок), але був його син, він потащив його з нами. Хоча спочатку казав на день,два(завезти його додому 2 години часу туди-назад), а потім рішив сам, що він буде з нами весь відпочинок, 10 днів. Це було щось, я ненавиджу досі той "відпочинок"
Він тоді сказав, буде так і все! І я була дуже зла і є зла на нього за те, але терпимо і живемо разом. Це сказується лише на сварках, коли я вже не вірю його словам і не можу зупинитись, а накаляю ситуацію. Зараз - я просто не зможу з цим жити, але чи варто через це ламати сім'ю? Він так сильно любить доньку! Я не знаю як вийти з цієї ситуації. Допоможіть

Вопрос от: Nameis; Возраст: 28

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

01-06-2021 14:20:24Дополнение от автора

Так. У нас різниця у віці 7 років, він весь час намагається мене переробити, а я спочатку пручаюсь, але потім погоджуюсь, вибачаюсь, плачу, бо він мириться зі мною, тільки якщо я пообіцяю так не робити. За 7 років відносин він визнав себе винним тільки в 2х сварках, а я постійно не така. Він каже, що я можу вирішувати, але він головний і останнє слово за ним.
Я розумію, що ця ситуація, це така, яку я йому пробачити не зможу. Але не розумію, чим це достатньо для розлучення, чи це якісь дрібниці, а я все наламаю. Я його кохаю сильно, він теж, коли йому все подобається

01-06-2021 14:33:04Дополнение от автора

Наталия Павловна, я вважаю, що я не зможу йому це вибачити і це буде просто відтягування кінця. Відносини стануть нестерпними, він мене ще й приб'є. Я суджу по тому разу, це ж схоже. Але там я хоч була присутня. Тут він мене взагалі виключив з відпустки.

01-06-2021 14:47:20Дополнение от автора

Марія, я погоджуюсь, вибачаюсь і підлаштовуюсь тільки в цих відносинах. Мій чоловік мене дуже сильно змінив. Я раніше була веселушка, з вогнем у очах, горіла життям. А зараз у мене є тільки він. Коли все нормально у нас, я намагаюсь жити, але споживаю дуже багато солодкого(заїдаю). Він гарний батько, не палить, не напивається, не тусується. Я так боюся, що зроблю помилку. Мені одночасно з усім здається, що кращого я не знайду

01-06-2021 15:23:23Дополнение от автора

Марія, я погоджувалась, погоджувалась і стала нитічкою, яку все не влаштовує. Щоб ви розуміли, мені навіть шуткувати не можна, бо він каже, що не розуміє шутки. А зараз незадоволений тим, якою я стала і каже, я хочу адекватну. А підходило все того, що вибір був між "ми розходимось" і "я беру сина на місяць", "ми розходимось" і "я не буду казати будь-здорова". І так з усіх дрібниць отаке стало

01-06-2021 15:26:41Дополнение от автора

Віталія Юріївна, він тоді хвилину назад в лице сказав "та пішла ти на$уй" і тут, треба їхати на море!
Так, насправді, я жила тим, що буде колись, а не своїм життям. Зараз вже це розібрала.
А з приводу ногтєй і вій, то я хотіла б, щоб він давав мені на це гроші

02-06-2021 12:53:10Дополнение от автора

Нашій дитині 1.2.
Знаєте, після такого його рішення їхати тільки з сином на море, відчуття, що ця "боротьба" за родину потрібна тільки мені. Я вже колись переступила через себе і свої цінності, коли 6 років тому вибачила зраду з колишньою дружиною. Тоді, його вибачення були типу " я звісно винуватий, вибачаюсь, але якщо ти після цього будеш ї&@ти мені мозок, то розходимось". Він тоді хоч трохи винуватим себе почував. Проте це вилилось в ненависть до їх спільної дитини, хоч я це і подавляю як можу.
Але зараз, він вважає, що це чудове рішення, яке піде нам на користь! І я стану дружиною його мрії! Буду мовчати де йому потрібно і говорити, тоді, коли йому зручно(це з його слів адекватність)

02-06-2021 13:13:50Дополнение от автора

Мої батьки розлучились приблизно в такому моєму віці, як зараз наша дитина. Я свого біологічного батька жодного разу не бачила. Один раз, три роки тому, знайшла фото його і все. З двох років моїх жила з мамою і відчимом, він до появи спільних з мамою дітей був мені як батько, а потім різко відсторонився. Я все життя з ними відчувала себе там зайвою. Мріяла, що з'їду. Мене не били, але психологічно було дуже важко. Мені по життю не вистачає батьківської любові. Я завжди в чоловіках шукала собі тата, і от, коли знайшла - вже сім років як я з ним, я така пригнічена цими стосунками, мені здається, що я проживаю не своє життя. Хоча кохаю чоловіка безмежно. А він любить робити боляче у відповідь на якісь мої "косяки". Навіть незначні.
Для розуміння ситуація - колись був його день народження, я його фотографувала, і щоб він посміхнувся треба жартувати. Я в жарті згадала людей, неприємних йому, так от вже не до фото і гостей було. Я вибачилась, сказала, що невдалий жарт підібрала. А він, поки мене не рознервував до сліз, не міг заспокоїтись. І тут раз, усміхається і такий, фух, відпустило.
Скажіть, я кохаю аб'юзера, нарциса?
Як вам ситуація, коли до 8 березня він нічого не придбав(хоча обговорювали квіти, фереро Роше і маленьку баночку ікри), а потім, 8го зранку каже "добрий ранок, ти в вазоні хочеш квіти" , я відповіла що я і, на букет же домовлялись. Поїхав за квітами і привіз мені букет з маленьких троянд за просто космічні гроші, який день назад коштував в 4 рази дешевше. При чому, віддавав він мені його злющий, з привітаннями типу "На свій букет". Коротше, ще й я була винна, що він його втридорога купив, звісно вже ніякі інші складові подарунка він мені не подарував.
А із добрих його вчинків: він мені каже часто, он як ти до мене ставишся(за ситуацію та, що описана спочатку мого питання), дивись, я тобі в магазині твоє молоко улюблене купив! Це ніхто не цінить!(хоча я тоді стрибала до стелі від радості)

02-06-2021 17:31:01Дополнение от автора

Дякую всім за допомогу!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Ирина Островерх
(Харків)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Мария Михлина (Киев) · Answer 1 · 2021-06-01 14:05:35

Здравствуйте!
По описанию складывается впечатление, что муж регулярно Вас воспитывает. При том, что отношения между двумя взрослыми людьми.

цитата:

Зараз - я просто не зможу з цим жити, але чи варто через це ламати сім'ю?

Вы можете говорить о своих чувствах и переживаниях с мужем? У Вас есть право решать что-то в отношениях? Вы можете терпеть такое отношение к себе?

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 2 · 2021-06-01 14:10:20

Добрый день!
Такое ощущение, что между Вами нет диалога, а Вы ведёте себя как два обиженных ребёнка и кто сделает больнее друг другу. Он Вас по сути оставил дома, как капризного ребёнка . Вы начали его сравнивать с другими мужчинами, а его обесценили. Я думаю, что Вам нужно это обсудить с ним в дальнейшем. Какую Явы хотите получить помощь?

Наталия Павловна Венглинская (Киев) · Answer 3 · 2021-06-01 14:23:58

Nameis, доброго времени суток!
Ситуация непростая и весьма драматичная. Однако, из того, что Вы описали, подобное с Вами уже было:

цитата:

а потім рішив сам

Разве в этой ситуации не то же самое?

цитата:

я не розумію, розлучення це єдиний варіант?

По каким причинам Вы хотите развестись? Кроме этого случая, что ещё Вас наводит на мысль о разводе?

цитата:

Я в розпачі, у мене таке відчуття, що мене зрадили. Не їм, нічого не хочу робити. Хочеться втікти з дому.

Ваши переживания, похоже, очень глубокие. Отчаяние - это очень сильное, сломливающее состояние. Есть рядом с вами кто-то, кто мог бы Вас поддержать? С кем Вы могли бы поговорить? Вам сейчас очень необходима поддержка близкого человека или помощь специалиста. Как минимум посмотрите в интернете техники стабилизации - дыхательные упражнения, телесные, метафорические... Вам сейчас важно себе помочь справиться с болью и отчаянием. И очень рекомендую выбрать специалиста и поработать с психологом. Возможно в дальнейшем поработать с
семейным психологом, чтобы разобраться в происходящем внутри вашей семьи. Но вначале - всё же позаботьтесь о себе.

Мария Михлина (Киев) · Answer 4 · 2021-06-01 14:34:04

цитата:

Я його кохаю сильно, він теж, коли йому все подобається

Хотите ли Вы оставаться в отношениях, где Вас любят только когда Вы удобна?

цитата:

Але не розумію, чим це достатньо для розлучення, чи це якісь дрібниці, а я все наламаю.

Однозначно, Ваши переживания, чувства, состояние - это не мелочи. Но если Вы оба хотите и готовы прийти к взаимному пониманию и построить комфортные отношения, я бы рекомендовала обратиться к семейному психологу. Также, имеет смысл индивидуально поработать с психотерапевтом, ведь то, что Вы соглашаетесь, извиняетесь, подстраиваетесь - это вопросы личных границ, Вашей внутренней устойчивости и самооценки. Даже если Вы сейчас подадите на развод, это может решить текущую ситуацию, но не решит корень проблемы.

Мария Михлина (Киев) · Answer 5 · 2021-06-01 14:44:40

цитата:

я вважаю, що я не зможу йому це вибачити і це буде просто відтягування кінця. Відносини стануть нестерпними, він мене ще й приб'є.

цитата:

Але не розумію, чим це достатньо для розлучення, чи це якісь дрібниці, а я все наламаю.

цитата:

Зараз - я просто не зможу з цим жити, але чи варто через це ламати сім'ю?

Если Вам непереносимо в этих отношениях, то Вы вправе сделать выбор и уйти. Я могу ошибаться, но создаётся впечатление, что Вы уже его сделали.

Мария Михлина (Киев) · Answer 6 · 2021-06-01 14:57:58

цитата:

Мій чоловік мене дуже сильно змінив. Я раніше була веселушка, з вогнем у очах, горіла життям. А зараз у мене є тільки він.

Вы как-будто игнорируете ту часть, где Вы согласились на эти изменения. Поменять человека насильно - невозможно. Вероятно, что в тот момент это Вам подходило и устраивало.

цитата:

Він гарний батько, не палить, не напивається, не тусується. Я так боюся, що зроблю помилку. Мені одночасно з усім здається, що кращого я не знайду

Может быть именно этот страх и повлиял на принятое Вами решение.

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) · Answer 7 · 2021-06-01 15:10:49

Так цікаво, ви жалілися, що не їздите на море, а коли випала нагода поїхати, то ви відмовилися це робити.
За вашим текстом, мені здається, що ви знаходитеся в дитячій позиції, в очикуваннях.
Наприклад, Що ви хотіли донести вашому чоловіку, коли казали цю фразу? :

цитата:

у Каті є нарощені ногті, а я не маю...."

І далі пишите, що винна. У чому ваша вина?

Мария Михлина (Киев) · Answer 8 · 2021-06-01 15:34:13

цитата:

А підходило все того, що вибір був між "ми розходимось" і "я беру сина на місяць", "ми розходимось" і "я не буду казати будь-здорова".

То-есть, Ваш муж манипулировал отношениями, чтобы достичь желаемого результата и Вы соглашались?

Виталия Юрьевна Мельник (Харьков) · Answer 9 · 2021-06-01 15:35:08

цитата:

з приводу ногтєй і вій, то я хотіла б, щоб він давав мені на це гроші

Він вам не дає, чи ви не просите?
Бо те, як ви написали раніше, то більше на докір схоже.
Ви писали, що у вас була Після родова депресія. Ви вийшли з неї?
Уточніть, будь-ласка, яку допомогу очикуєте від психологів.

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 10 · 2021-06-01 15:50:07

цитата:

Він гарний батько, не палить, не напивається, не тусується. Я так боюся, що зроблю помилку.

Хорошим отцом можно и после развода быть, этого никто отобрать не может.
А вот остальных достоинств маловато, чтобы думать, что это лучший муж и такого вы не найдете.
Какого такого? Который не курит и пьет, не тусуется? Так полно таких
Что ценного в отношениях?
Для чего вы сравнивали мужей? Что хотели этим добиться?
Какой возраст вашего ребенка?
Вы упомянули про послеродовую депрессию. Это был официальный диагноз? Вы лечились?
Какие у вас отношения с его сыном?
Вы написали, что с детьми это не отдых. А кто должен был быть с вашим ребенком, пока вы хотели отдыхать?

Владимир Анатольевич Тарасенко (Запорожье) · Answer 11 · 2021-06-01 16:44:23

Доброго дня!

цитата:

вибачаюсь і підлаштовуюсь тільки в цих відносинах.

Просте запитання - навіщо? Чого боітеся? Якщо не будете вибачатись без вини та підлаштовуватись, що трапиться з вашою сім*ею?
Ці питання мають на меті розкрити Ваші страхи, потреби та способи бути у відносинах. Здаеться, це Вам вдаеться робити ціною зради своіх цінностей. Чи навпаки - ціною справжніх цінностей, які поки що не усвідомлюються.

цитата:

стала нитічкою, яку все не влаштовує

Ось у цих Ваших діях проявляеться пасивна агресія до чоловіка. Ви боітеся і разом з тим, мабуть, не вміете провляти почуття та бажання відкрито, адресуючи іх напряму.

цитата:

Щоб ви розуміли, мені навіть шуткувати не можна, бо він каже, що не розуміє шутки.

Ну, скажіть мені заради бога, хто може заборонити ДОРОСЛІЙ людині шуткувати і взагалі поводити себе так, як вона вважае за потрібне?????

цитата:

А зараз незадоволений тим, якою я стала і каже, я хочу адекватну.

Як Ви тлумачите такі його слова? Що це означае "хочу адекватну"?

цитата:

А підходило все того, що вибір був між "ми розходимось" і "я беру сина на місяць", "ми розходимось" і "я не буду казати будь-здорова". І так з усіх дрібниць отаке стало

Тобто Ви завжди перед складним вибором - або з ним, або розлучення?

Ответ отредактирован автором 01-06-2021 16:46:45

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 12 · 2021-06-01 17:05:26

цитата:

А зараз у мене є тільки він. Коли все нормально у нас, я намагаюсь жити, але споживаю дуже багато солодкого(заїдаю). Він гарний батько, не палить, не напивається, не тусується. Я так боюся, що зроблю помилку. Мені одночасно з усім здається, що кращого я не знайду

цитата:

я погоджуюсь, вибачаюсь і підлаштовуюсь тільки в цих відносинах. Мій чоловік мене дуже сильно змінив. Я раніше була веселушка, з вогнем у очах, горіла життям.

Ваши отношения скорее напоминают отношения папы с дочкой, когда Вы чувствуете себя виноватой девочкой и Вам приходится извиняться. Нет ощущения партнерских отношений. Вы говорите, что до замужества Вы были другая и Ваш муж полностью изменил Вас. Чем Вы занимались до брака? Как Вы себя развивали? У меня сложилось такое ощущение, что Вы полностью в нем растворялись и попали в зависимость эмоциональную и финансовую.
Скажите,, сколько лет Вашему ребенку?

Ирина Терещенко (Киев) · Answer 13 · 2021-06-01 19:00:37

Доброго дня.
Я однозначно рекомендую вам вернуться індивідуально до психолога і комплексної розібратися в собі.
Ця ситуація насправді- вершина айсберга непорозуміння між вами.
Варто зрозуміти чого ви очікуєте від стосунків, від чоловіка.
Чого в цілому хочете, чи почуває себе щасливою?
Чого не вистачає?
Окреме питання ваша комунікаціч в середині родини.
Моделі поведінки кожного.
Працювати безумовно є над чим!

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 14 · 2021-06-01 19:44:01

Доброго дня! Поміж рядочків Ваших слів читається повна розгубленість та відчай "Я розумію, що ця ситуація, це така, яку я йому пробачити не зможу. Але не розумію, чим це достатньо для розлучення, чи це якісь дрібниці, а я все наламаю. Я його кохаю сильно, він теж, коли йому все подобається". Ви підсвідомо відчуваєте, що зопалу можете наробити багато дурниць. Судячи з усього, маєте холеричний тип нервової системи, коли спершу реагуєте емоційно, а вже потім заспокоюєтеся і трохи думаєте. І в цьому не Ваша провина, це Ваша така природа. Тому варто навчитися правильно співіснувати з цим. Та окрім вроджених особливостей, як на мене, на Вас дуже сильно впливає приклад Ваших батьків, їх життєвий сценарій. "Я хочу розлучення(йому не казала), хоча це для мене щось страшне, у мене батьки в розлученні і я знаю як це". І ось тут найголовніше! Ви розумієте, що розлучення - не є виходом із Вашої ситуації, буде ще гірше, якщо Ви все ж на це зважитеся. А з іншого боку на Вас впливає закладена батьками "програма розлучення". Оце "хочу розлучення" насправді не є Вашим бажанням, як це не дивно. Адже розлучення - це "втеча з поля бою", відмова від налагодження гармонічних стосунків з чоловіком, відмова від вирішення проблем, розв'язування життєвих "вузликів". Як це зробили Ваші батьки. Коли дорослі, намагаючись полегшити собі життя, шукають легких рішень у складних стосунках, насправді вони проблеми не вирішують, а тільки їх погіршують. І, окрім того, не розуміючи цього, "перекладають" їх автоматично на плечі своїх дітей... Якщо Ви також відмовитеся від боротьби за свою родину та своє щастя і підете на розлучення - цей тягар "перекинете" вже на своїх дітей... А отже, цим знищите їх сімейне життя вже повністю... Я б не радила Вам цього робити. Краще навчитися разом із психологом себе правильно поводити з чоловіком, і найперше, стати внутрішньо самодостатньою, бо Ви аж занадто "прилипли" до нього і втратили себе практично повністю. І ще питання до Вас, хто в Вашій батьківській родині не вмів зовсім прощати? Хто "зациклювався" на найменших дрібницях і створював проблеми у першу чергу собі? Невміння прощати у першу чергу "б'є" по тому, хто ображається, а не тому, хто ображає. Я б Вам радила цю дуже неприємну ситуацію використати з величезною користю для себе. Поки чоловіка не буде, Ви можете розібратися у собі, у тому, що є насправді Ваше, а що "перейшло" у спадок від батьків. І змінивши поведінку, приголомшити чоловіка собою новою. А отж, повністю змінити своє життя на краще, не руйнуючи родину. Бо і Ви і Ваш чоловік дійсно любите один одного. Просто робите це так, як вмієте, як навчили вас любити ваші батьки...

Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) · Answer 15 · 2021-06-02 13:17:10

Похоже, что ваше терпение закончилось и вы устали подстраиваться. И ведь правда, когда один все время подавляет другого, рано или поздно случается взрыв и дальше нет смысла оставаться в отношениях. А из того, что вы пишите, то вы уже однажды простили предательство и в ответ даже нормальных извинений не получили. Это обидно очень
То, что вы описываете, это не любовь, это скорее эмоциональная зависимость. А муж вас постоянно унижает и самоутверждается за ваш счет. В таких отношениях нет счастливого ни настоящего, ни будущего

Алла Григорівна Веленко (Київ) · Answer 16 · 2021-06-02 13:36:12

Дякую Вам за відвертість! Справа в тому, що "боротьба за родину" бувє дуже різна. Те, що Ви робили до цих пір, на превеликий жаль, робило Вас ще більш приниженою та залежною, а отже це було руйнацією стосунків, а не "боротьба" за них. От Ви пишете "Я вже колись переступила через себе і свої цінності, коли 6 років тому вибачила зраду з колишньою дружиною". Судячи з того, як опвів себе чоловік, Ваше "пробачення" було аж занадто швидким та неефективним. Адже у таких питаннях обов'язковим повинен бути момент виховання. Тобто, прощати потрібно у своїй душі, а от зовні - зовсім по іншому діяти. Таким чином, щоб він усвідомив неправильність свого вчинку. Далі Ви пишете (що тільки підтверджує мої припущення) "Мені по життю не вистачає батьківської любові. Я завжди в чоловіках шукала собі тата, і от, коли знайшла - вже сім років як я з ним, я така пригнічена цими стосунками, мені здається, що я проживаю не своє життя. Хоча кохаю чоловіка безмежно". Чоловік аж ніяк не може компенсувати нестачу батьківської любові - це просто велика омана. Тому і стосунки з чоловіком вибудовуються зовсім по іншому! Якщо стосунки "дочка-тато" - це залежні стосунки, стосунки з позиції старший, який повинен турбуватися, балувати, виховувати... Тоді як з чоловіком стосунки повинні бути рівноцінними, без перекосів таких як у Вас... Я розумію Ваш розпач, але все одно, абсолютно впевнена, що при умові Вашої правильної поведінки, у Вас все ще може вибудуватися прекрасна родина! Найперше, потрібно з психологом "пропрацювати відносини "батько-дочка", (бо Ви досі знаходитеся на позиції ображеної дівчинки, яку обділили батьківською любов'ю), по-друге - потрібна дуже серйозна робота з Вашими образами, по-третє- пропрацювати стосунки "дружина-чоловік. І четверте: Ви ідеалізували свого чоловіка, фактично йому вклонялися як ідолу, очікували від нього батьківської опіки. Так влаштоване наше життя, що всьому чому ми сліпо вклоняємося, ідеалізуємо, повинне бути зруйноване. Що у Вас зараз і відбувається. Життя з Ваших очей "знімає рожеві окуляри", щоб Ви нарешті навчилися правильно з чоловіком взаємодіяти. І це нормальний процес, за яким якраз і почнуться нові гармонічні стосунки. Певне, якщо Ви заспокоїтеся і не дасте Вашим образам керувати Вашим життям, а нарешті зрозумієте, що в першу чергу повинні змінитися Ви самі. Тоді почне змінюватися і Ваш чоловік. Так діють родинні механізми. Шукати винних та ображатися - це шлях в нікуди, це руйнація Вашого особистого життя вщент... І життя Вашої дитини!

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 17 · 2021-06-02 13:36:40

цитата:

Я свого біологічного батька жодного разу не бачила. Один раз, три роки тому, знайшла фото його і все. З двох років моїх жила з мамою і відчимом, він до появи спільних з мамою дітей був мені як батько, а потім різко відсторонився. Я все життя з ними відчувала себе там зайвою. Мріяла, що з'їду. Мене не били, але психологічно було дуже важко. Мені по життю не вистачає батьківської любові. Я завжди в чоловіках шукала собі тата, і от, коли знайшла - вже сім років як я з ним, я така пригнічена цими стосунками, мені здається, що я проживаю не своє життя. Хоча кохаю чоловіка безмежно.

Я думаю, что Вы правы и что Вам может не хватать отцовского внимания, поэтому со своим мужем Вы пытаетесь проиграть свою детскую ситуацию и получить безусловную любовь, но сталкиваетесь с давлением и обесцениванием себя. Это может не давать Вам возможности увидеть реального человека, Вам хочется видеть другую картинку.
С этим было бы хорошо поработать на терапии в индивидуальном формате

Мария Михлина (Киев) · Answer 18 · 2021-06-02 20:48:30

цитата:

Скажіть, я кохаю аб'юзера, нарциса?
Як вам ситуація, коли до 8 березня він нічого не придбав(хоча обговорювали квіти, фереро Роше і маленьку баночку ікри), а потім, 8го зранку каже "добрий ранок, ти в вазоні хочеш квіти" , я відповіла що я і, на букет же домовлялись. Поїхав за квітами і привіз мені букет з маленьких троянд за просто космічні гроші, який день назад коштував в 4 рази дешевше. При чому, віддавав він мені його злющий, з привітаннями типу "На свій букет". Коротше, ще й я була винна, що він його втридорога купив, звісно вже ніякі інші складові подарунка він мені не подарував.

Это похоже на токсичное взаимодействие. И похоже, что муж не может дать Вам той любви и заботы, которая Вам необходима. Какое бы решение не приняли, я бы рекомендовала рассмотреть вариант индивидуальной терапии. Поработать над тем, как Вы подстраиваетесь и соглашаетесь на подобные условия и отношение к Вам. Искренне желаю Вам обрести внутреннюю устойчивость, научиться прислушиваться, слышать себя и самое главное - выбирать себя.

Їде на відпочинок без мене