Question

26-11-2009

постараюсь пояснити ситуацію.рік тому зі мною познайомився хлопець в інтернеті.з самого початку він до мене ставився серйозно,тобто говорив про почуття,спільне майбутнє.я йому не вірила,але спілкувалась як з другом.через якийсь час я точно вирішила для себе що він добрий,веселий,розумний,і мені з ним цікаво.спілкувались ми по телефону і через веб камеру, тобто бачили одне одного.
рік часу він постійно говорив що любить мене і що я для нього все.я відмовчувалась,відповідала йому не точно.я насправді сумнівалась, і він сам мені казав що я просто не можу повірити.я вагалась, бо для того щоб одружитись з ним треба міняти країну,наступне -я не бачила його "живого", і мої батьки абсолютно проти.
звичайно, я обговорювала з ним всі сумніви,проблеми. але може не варто було...
батьки його не бачили,не говорили і вирішили собі що не хочуть щоб ми одружувались. і якщо чесно, то завжди так було. я не закохуюсь кожен день і не приводжу до дому хлопців зранку, в обід і ввечері. але завжди вони були проти.
я хотіла щоб вони принаймі зустрілись і поговорили...не вийшло
недавно ми зустрілись,він прилетів до мене на вихідні. в житті він виявився кращим ніж я собі уявила (я маю на увазі не зовнішність).
коли прощались,він сказав що зможе прилетіти через 2 місяці, десь зараз.
може я закохалась, а може просто усвідомила що саме він "той один". спочатку ми нормально спілкувались, а потім я посварилась з ним коли він не відповів на смс,я почала страйшно його ревнувати.далі як в тумані- сварки, спроби вияснити в чому проблема, він перестає говорити зі мною.
якось раз поговорили - він сказав якщо це справжня любов, то чому ми стільки обговорювали моїх батьків і проблеми (і чого?, сама не знаю,я просто хотіла як краще), сказав що не може повірити що я не можу без нього жити
я написала йому листа...нікому і ніколи не розказувала як я його люблю. він зразу включив інтернет, трошки поговорили...сказав що "він такий як і рік тому" (його почуття) попрощались - надіюсь завтра побачимось, і пропав
я пишу йому смс, пишу...а він не відповідає вже 3 тижні.
не хочу, не можу його втратити
життя без нього? це не життя а існування
забути його, зайнятись чимось?- в мене так не виходить
розумію, що тепер я не можу без нього а він сумнівається або вже передумав
як мені його повернути?, я вже не можу думати.
пробувала притворитись що мені все одно - але пройшло 2 тижні і я йому написала смс. . .

Вопрос от: lullaby; Возраст: 25

понравился вопрос?

26-11-2009 22:01:46Дополнение от автора

я старалась детально описати щоб було зрозуміло. насправді останній час він був мені і другом, тому я всі проблеми і обговорювала з ним.
самостійно щось вирішувати мені важко, хочу поговорити з ним...найбільше мучать його слова - що його почуття не змінились, але він мовчить!.
дякую за пораду, я тому і звернулась до вас

26-11-2009 22:42:55Дополнение от автора

я спробую поговорити. думаю, краще зараз ніж через кілька місяців "випадково запитати як справи".
дякую вам за підтримку, для мене вона не публічна а просто дуже потрібна

07-12-2009 01:32:14Дополнение от автора

. . . Вибачте, якщо турбую. потрібна ваша порада.
не знаю як мені поводитись і найголовніше не впевнена чи варто мені дещо робити зараз.
я йому подзвонила на мобільний (за кордон) він відповів, поговорили пару хвилин. всього по телефону не скажеш бо часу немає
ми домовились поговити в інтернеті ввечері, але нормально поговорити не вдалось бо я почала просити його відкрити веб камеру. . .і він виключився. Не говорили стільки часу, тут я подзвонила а через якийсь час кажу що хочу побачити, може це було трохи забагато на один день…
по телефону я йому сказала що люблю його ну і ще дещо, не буду всього писати. не знаю, але здається він плакав.
і взагалі, говорили ми пару хвилин, а всі мої підозри що він знайшов якусь іншу дівчину просто пропали. про себе сказав що зараз зконцентрувався на роботі, тому видалив свою анкету і тому я його не бачу в інтернеті, питав як я.
Потім в інтернеті він сказав що не вірить що в нас може бути майбутнє, що він не хоче робити нічого ні з ким (пробую перекласти, він мав на увазі дівчат).
але я не про слова думаю. суть того що він не вірить в наше майбутнє - те що я постійно говорила про проблеми. по телефону він сказав, чому стільки людей можуть жити щасливо разом, а я тільки і говорила про проблеми.
тепер я не знаю, що мені робити. те що ми не разом виходить через мене.
подзвонити йому і сказати - я хочу буи тільки з тобою все життя, сказати я хочу вийти за нього заміж?. він багато разів мене питав чи хочу я бути з ним, все життя ("це не офіційна пропозиція - ну так, просто, щоб знати") але!
дуже боюсь таке казати, не хочеться "вішатись йому на шию", стільки часу ми вже не разом.
а з другої сторони думаю це мій останній шанс.
не знаю як мені поводитись. може краще дати якийсь час побути йому одному. ми сьогодні говорили по телеону, я і так вже сказала йому про свої почуття.
але думаю, що можу його втратити назавжди якщо буду сидіти і чекати.
раніше ви казали що в мене "синдром відмови" а зараз мені просто сумно.
сумно бо тепер я точно знаю, розумію що такого як він більше нема в світі, принаймі для мене
сумно бо я занадто була впевнена в його почуттях, тому так і поводилась з ним цілий рік, не говорила про свої почуття
а ще сумно бо зрозуміла що всім ніколи не догодиш. бути з ним – означає скандал з батьками. А бути без нього не хочу. Хочу зробити все від мене залежне щоб ми були разом, завжди.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Дарія Рудь
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Алевтина Дмитриевна Шевченко · Answer 1 · 2009-11-26 17:19:16

Lullaby, вашою поведінкою зараз у значній мірі керує "синдром відміни". Ви звикли до щоденного емоційного спілкування з коханим, до відчуття близькості з ним. Важко, неможливо відвикати. Важко поглянути на ситуацію тверезо, збоку - занадто вона значима для Вас. Чи є поруч з Вами людина, що могла б підтримати? Ви молодець, що написали так детально. Випливає багато проблем дорослішання: батьки, недовіра, самотність, невизначенність. Зараз боляче, чи зможете Ви діяти самостійно? Я б звернулася до психолога, якщо є така можливість, хоча б і заочно.

Алевтина Дмитриевна Шевченко · Answer 2 · 2009-11-26 22:26:56

Lullaby, звернутися до психолога - це означає не ту суто людську підтримку у публічній переписці,яку можна тут отримати, або орієнтацію на подальші дії, а дійсно вирішення проблеми шляхом індивідуальної серйозної роботи з психологом.Бо ситуація ж болюча.Хоча буває, що вирішується й само. Перший крок - спробувати поговорити, але прикидатися сенсу не бачу.

як повенути свою любов?, він найважливіший для мене. . .