Question

17-12-2013

Добрий день. Якщо можна через цей лист хоч трохи мені щось порадити, то дуже прошу це зробити, бо відчуваю, що йду кудись не туди, хоча намагаюся це сама подолати.
Вже півтора роки начаюся в унівеситеті в іншому місті, хоча на вихідні приїзджаю додому. Вчуся на спеціальність не зовсім ту на яку розраховувала, а все це вийшло через плутаницю під час заповнення документів на вступ, хоча сама спеціальність мені була досить цікавою і до цього(соціологія), але мріяла я зовсім про інше, і заради соціальної роботи я змінила професію(перед цим успішно закінчила коледж за спеціальністю - бух.облік), вивчила предмети до яких раніше не мала в школі ніяких здібностей, для того щоб добре здати ЗНО, і чесно кажучи, цей рік підготовки був прекрасний - я розуміла куди йду, мені подобалося навчатися, крім цього мала багато захоплень, все хотілося робити, друзі. Але після вступу...все кардинально змінилося, радості від навчання взагалі ніякої, хоча вчуся добре. Захоплення зникли, хоча намагаюся себе до них повернути, та марно, оточуючі і близько не такі як в коледжі(розумію, що це залежить від мого сприймання). Велика проблема в тому, що в цьому місті нема людей, крім одної подруги в яких би я відчувала підтримку(не в прямому сенсі, а просто розуміння того, що така людина є), рідну душу. Кожен день зводиться до університету-квартири.
Відчуваю себе нікчемною, гіршою за всіх і вся, не знаю ні чого хочу, і сил не залишається на те що на даний момент треба, а це треба тримає і давить на мене в голові вже з першого семестру, а так хочеться до рідних, займатися улюбленими справами, гуляти по рідному місту.
Взагалі я досить сором`язлива людина, але вміру, та зараз відчуваю, що розвчилася висловлювати свої думки, що мене дуже лякає, коли хочу щось сказати задихаюся, червонію, можу забути слова.

Вопрос от: Katya; Возраст: 19

понравился вопрос?

17-12-2013 23:58:27Дополнение от автора

Гнів - це дуже точне визначення мого стану, чим далі, тим більше його відчуваю, та не лише до себе, а взагалі до всього і всіх. Це мені дико не подобається

18-12-2013 20:08:01Дополнение от автора

Чудові відповіді:) Дякую вам!

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Илья Борисович Куценко · Answer 1 · 2013-12-17 23:27:23

Картина ясная и Вам и нам...
Но как помочь?
Протест перерос в гнев. На кого? На себя, по крайней мере, направлен. Что изменить и как исправить?
Вернуть смысл существования. Либо вернуть привычность жизни.
Либо найти такой компромисс, который Вас устроит достаточно.
То, что с Вами теперь, Вас губит.

Светлана Александровна Яковенко · Answer 2 · 2013-12-18 01:26:57

Похоже, вам важно, чтобы рядом были близкие люди, друзья, и тогда вам легче учиться, увлекаться какими-то занятиями? А как в университете, не удается найти друзей, компанию, близкую по духу? Что бы вам могло в этом помочь? Пробовали перевестись на то, что действительно нравится? Факультативные занятия, интересные вам? Там, где вам будет интересно, можно подружиться с людьми, с которыми постепенно выстроится та же близость, что и дома. Ваша жизнь уже здесь. Что будет, если вы будете ездить домой не каждые выходные и попробуете больше осматриваться вокруг? Вам важна душевная связь с людьми, ищите ее, пробуйте делать шаги навстречу, если есть кто-то, с кем вам было бы приятно, интересно. Помните, что такое умение у вас в принципе есть, вы же дома нашли друзей.

Ольга Александровна Титова · Answer 3 · 2013-12-18 08:45:36

Гнів - це нормальна реакція на ситуацію, яка Вам не подобається. Дуже важко, мабуть. навчатися не там, де хотілося. Спробуйте подумати на кого ви злитесь, адже крім як на себе є ще хтось. Це точно=) Можливо людина, через, яку сталась помилка, можливо хтось, хто порадив не виправляти помилки і лишити все як є, можливо ще хтось

Алла Владимировна Саенко · Answer 4 · 2013-12-18 08:54:42

Мне показалось,что,может быть,пока вы готовились и собирались учиться дальше - вам как будто было понятно,как выглядит будущее.Не в деталях,но в целом,по настрою и содержанию.А теперь ваше тогдашнее "будущее" стало настоящим - и стали видны его шероховатости,нестыковки...как будто "подвис" кадр из хорошего фильма,и поплыл,разбился на бессвязные и бессмысленные осколки.Смотришь на эти осколки,и ...столько чувств возникает - а говоришь себе "да ничего страшного,так тоже неплохо" -а в душе разочарование и хочется плакать.Не так,не так!И только на чувстве долга можно тянуть дальше...Katya,обычно так может быть,когда идеальная,представляемая картина заменяется реальной.Тогда человек ищет несовпадения с идеальным образом и огорчается об них - люди не такие,я - не такая,учеба - не та...Желательно как бы постараться увидеть картину вашей жизни сейчас заново,как новую,ни с чем не сравниваемую.Что там есть,что вам понравится?что все равно вызывает неприязнь?Думаю,в реальной картине вы или найдете что-то для себя,или поймете,что это точно не для вас,и будете искать что-то другое.С основным требованием - сохранять реалистичность.

Скачки настрою. Кожен тиждень сльози, дуже часте відчуття тривоги...і все після того як я поступила в університет