Проблеми в стосунках з родиною, відчуття безвиході
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Проблеми в стосунках з родиною, відчуття безвиході
| 01-07-2025 21:40:28Дополнение от автора |
|
Хочете прикол? Друзів я там так і не знайшла. В перший же день я була дуже перенавантажена емоційно: нові люди, нове місто, навчання. Я пожалілася мамі і хотіла підтримки, і це вилилося в скандал: я казала що тобі там буде погано чого ти мене не слухала? Вже зібрала речі і додому ВЖЕ. Потім я була дуже невпевнена весь тиждень. На другому курсі було онлайн навчання. Тоді почалися побої. Дуже дивно це, адже люди від яких ти хочеш, щоб тебе пригорнули й обійняли, коли тобі погано, тебе бʼють. А потім заперечують це. Ніколи не розуміла дій свого тата. Він мені здавався завжди урівноваженим, підтримував мене у всьому, навідміну від мами. А тут почав бити разом з мамою, одночасно. І найдивнішим було те, що коли він розмовляв тільки зі мною, він погоджувався і засуджував те саме, що і я. Коли ж йому мама жалілася, він перемикався на її бік і лупив мене. У мене був шок і заціпеніння. Я тоді втекла до бабусі і вона мене пожаліла. Зауважу, кожна така ситуація ставалася після суперечок. Наприклад: я зробила мамі зауваження, бо вона продавцю консультанту сказала «Ай, то такий покупець. Вона сама не знає, що хоче, а іншим мороче голову». Мене це зачепило і я без крику сказала так не говорити з чужими людьми про мене. Висновок, мене знову побили. Але дуже смішна ситуація була під час цього: тато бʼє, а мама каже «Тільки не в живіт, вона ж дівчинка». Супер. Тоді я знов побігла до бабусі. Вдома був і дідусь. Мама моя копія дідуся, тому він сказав мені заспокоїтись і піти спати, бо у нього немає часу на ці проблеми. А бабуся сказала «Ну якщо вони кожного разу таке роблять, то може задумайся і змінися». Ні) змінюватися я не буду. Ну і так з ситуацій було трохи. Найбільше мене вражають стосунки моєї мами з іншими членами родини. Вона стверджує що «вона нормальна», а я «дурна, бо не можу сидіти і не висовуватись». Але у мене є співчуття до інших, я не буду кричати просто так, або просто тому, що хтось є на кухні, коли моя мама прийшла їсти (трапляється кожен день). У мене є сестра двоюрідна 5-річна. У неї ті ж проблеми з мамою, що і в мене, адже наші мами - сестри. Я знаю як це і я не хочу щоб вона це все відчувала. Тому я проводжу з нею час, сама прошуся посидіти з нею. І врешті-решт вона мабуть полюбила мене. Бо завжди хоче зі мною проводити час і слухає лише мене зі всієї родини. Лише зі мною вона пише прописи і вчить букви. Секрет простий: я на неї не кричу, як її батьки). Коли ж її мати сварить її за щось незначне, типу вилитий сік, чи розбита ненароком чашка, сестра плаче аж задихається. І кожен раз коли таке стається в присутності моєї мами, її незмінний коментар це: «Бий по сраці доки не пізно, лупити треба, бо воно розбалуване.» чи варто зазначати, що через це в нас теж були сварки? З рік тому у мене зʼявилася звичка бити себе саму вже. Тупо товкти кулаком в голову чи живіт, коли стається якась суперечка і з мене роблять зло. З мене завжди роблять ініціатора конфлікту, навіть якщо я просто намагалася захищати свої кордони, але для моєї сімʼї це просто я зле, яка всіх ненавидить і хоче скандалу - слова моєї мами. Я втомилася завжди бути аутсайдером. Моя мама завжди жертва. Вона маніпуляторка, мені здається. Недавно сталася ситуація, через яку я дуже сумувала і вирішила відкритись їй. Вона мене обійняла, запевнила, що я нормальна людина, і не повинна про себе думати погано. Наступного дня, через дрібне непорозуміння, вона мене обізвала тими самими словами через які я плакала. Я їй сказала про це, сказала що так робити лицемірно, і тепер зі мною не розмовляють. Вона вже 3 день приходить з роботи, ні з ким не спілкується, а тільки по телефоні спілкується з татом, який зараз далеко. Вона заборонила розповідати йому будь-що погане, будь-які мої переживання, бо він на фронті. Я так і робила, але мама вже 3 день плачеться йому в трубку, що вона нікому непотрібна, вона хоче зникнути, вона не може вже нікого тут терпіти. Якісь подвійні стандарти. (Я не кажу що я б дзвонила і тривожила його там, я давно звикла все переживати самотужки). Окрім того вона агресивно складає речі, гримає дверима, тупцяє, до інших говорить зі злістю. Уникає мене. Хоча я намагалася почати діалог, вона тільки буркає. Ми домовлялися ще раніше про дещо, а сьогодні вона це зробила демонстративно з іншою людиною. Не знаю чи це щось значить, але мені вже всякі думки приходять. Перед цим у нас був досить спокійний період. Нормальний період, ми були як справжня сім’я, не без дрібних непорозумінь, які ми вирішували розмовами. І от знову. Деколи мені здається, що вона більше турбується про своїх подруг, аніж про мене. Бо навіть в нормальний день, вона спілкується з ними більше. В періоди коли вона ображається, у мене таке відчуття ніби це безвихідь. Темна прірва, бо я усвідомлюю, що ні підтримки, ні розуміння я тут не отримаю ні від кого. А друзі у мене так і не зʼявилися. Чомусь не було вдалих нагод для цього. Більше того, у мене відчуття, що всі мої навички комунікації загубилися. Я дуже невпевнено спілкуюсь. |
| 01-07-2025 21:40:52Дополнение от автора |
|
Окрім того, я не мою робити, власне не маю своїх грошей, від чого зʼявляється відчуття провини, коли я купую щось за гроші батьків. Мені дуже важко спілкуватися щиро. Ніби завчений текст говорю. В університеті була практика і робоча і я зрозуміла, наскільки я ніякова і не впевнена, навіть якщо знаю, що робити. Я не все описала, були ще випадки газлайтингу і відвертої брехні. Відчуття, ніби мої батьки не розуміють, що я не тупувата, я все прекрасно розумію. Я так втомилася від цього. Я буває ночами не можу заснути, через те що плачу. Не тому що мені хочеться, а тому що просто погано. |
| Віталія Юріївна Мельник психолог Харків 01-07-2025 23:30:58 |
|
| Світлана Володимирівна Матюха психолог 02-07-2025 10:10:26 |
Інга, у вашому повідомленні стільки болю, що його неможливо читати байдуже.
Найголовніше зараз - не залишайтеся наодинці. Вам дуже потрібен хоча б один безпечний контакт, хоча б одна людина, яка зможе підтримати. Якщо такої нема спробуйте її знайти. Це може бути волонтер-психолог чи хтось із тематичних груп підтримки. Те, що ви пережили, це емоційне та фізичне насильство, знецінення, газлайтинг. І це не ваша провина. Ви дуже виснажені. Проблема не в вас. Проблема в тому, як із вами поводяться. І це можна змінити. Почати можна з малого хоча б з того, щоби не залишатися в насилии. У вашому тексті поки немає чіткого запиту, але вже є найголовніше - бажання бути почутою. Не залишайтеся наодинці.❤️ 
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
