Что делать с бывшим парнем, как не делать больно, но и не связывать себя
Мария Александровна Костюкевич (Киев) 07-04-2020 14:21:46 |
Здравствуйте
цитата:
Но жертвовать ему свою жизнь, терпеть его агрессию, капризность, быть мамочкой взрослому мужику...не хочу. цитата:
Но чувствую себя виноватой. Боюсь: а вдруг повторится та история, что была много лет назад, бывший умрет? цитата:
Как помочь бывшему |
Оксана Сенченко (Львів) 07-04-2020 14:27:24 |
Доброго дня, nik2e5.
Припускаю, що Ви не можете цілковито розірвати стосунки з колишнім через відчуття провини, яке пов'язано із неповним перерепроживанням втрати (смерті) свого колишнього. Ви несвідомо звинувачуєте себе в тому, що могли б якось змінити ситуацію і попередити смерть (стадія торгів). Зараз Ви перепроживаєте схожу ситуацію із теперішнім колишнім - Ви боїтеся зробити йому боляче (як покинула його матір) і, водночас, боїтеся повторення ситуації. цитата:
мол, что же ты себе лучше не найдешь цитата:
Как помочь бывшему, если я уже говорила, что мы можем быть только друзьями? Мої рекомендації: Вам варто пропрацювати із психологом-психотерапевтом на сессіях смерть вашого колишнього, щоб позбавится відчуття провини за розрівання стосунків із теперішнім хлопцем. При цьому, під час серйозної розмови із цим чоловіком, зазначити, що Ви, на жаль, не кохаєте його, і не бачите із ним майбутнього і продовження стосунків (щоб ліквідувати його ілюзії), видалити його контакти і припинити переписку. Також, можливо, пізніше варто покопатися у Ваших дитячо-батьківських стосунках (Ви ж взяли таку модель Рятівника у когось). Бажаю Вам гармонійних стосунків і хорошого психолога! :) Ответ отредактирован автором 07-04-2020 14:31:00 |
07-04-2020 14:29:51Дополнение от автора |
Наверное, виноватой себя чувствую потому, что он просил моего внимания тогда, а я резко отказалась с ним общаться, была груба, да еще и быстро на другого переключилась. А вдруг он не влип бы в историю и не умер, если бы знал, что он не один. Такой примерно ход мыслей. Может быть, боюсь, что и сама так же останусь одна, если не буду помогать другому. |
Анна Автондилова (Киев) 07-04-2020 14:34:16 |
цитата:
Мне его и жаль, и неприятно одновременно. В нем есть хорошее, он может иногда помогать мне. Но жертвовать ему свою жизнь, терпеть его агрессию, капризность, быть мамочкой взрослому мужику...не хочу. Как быть? |
07-04-2020 14:35:13Дополнение от автора |
Спасибо! |
07-04-2020 14:38:50Дополнение от автора |
Конечно, то, что сейчас есть - просто секс - меня не устраивает. |
Анна Автондилова (Киев) 07-04-2020 14:45:00 |
"лет 10 назад у меня был парень, который меня сильно любил, но я предпочла другого, а в итоге вышло так, что этот, первый, умер (несчастный случай, но я до сих пор виню себя за то, что не была тогда рядом, что резко разорвала отношения, хотя могла, возможно, быть к нему мягче"
Не много ли вы себе берете власти за жизнь другого человека тогда и сейчас? Отношения могут заканчиваться по разным причинам. Иногда это обоюдное решение. Иногда кто-то остается брошенным, оставленным. И каждый так или иначе в этой роли побывал. И я верю в другого человека, что он справиться, найдет силы и сможет вырасти в этом месте, повзрослеть. А вы как думаете? Ответ отредактирован автором 07-04-2020 14:45:54 |
Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 07-04-2020 14:47:07 |
Вам было бы хорошо поработать с психологом на тему чувства вины перед бывшим. Возможно тогда и сейчас будет легче. Вы много ответственности на себя берете, как будто даже умер бы первый МЧ или нет, вы решаете. Но это ж не так. Вы вообще в этом вопросе не влияете ни на что.
И еще захотелось спросить про чувство вины перед мужчинами. Часто вы испытываете такое чувство? Какие отношения с родителями, в частности, с отцом? |
Оксана Сенченко (Львів) 07-04-2020 14:53:14 |
Ваше почуття провини є необгрунтованим: Ви не могли передбачити майбутнього+на той момент Ви вже розірвали стосунки із колишнім і не мали його підтримувати+Ви не несете відповідальності за життя іншої людини. Так, Ви обираєте, як реагувати, проте остаточне рішення лише за ним, як це сприймати + на смерть вплинули непередбачуванні фактори. Можливо Вам від цих слів стане трохи легше, або, можливо, Ви емоційно не зможете їх прийняти і досі відчуватимете якусь провину. Тоді необхідно працювати із "петлею втрати" за Кюблер-Росс. Зараз Ви обдумуєте, що могло б статися, якби Ви все-таки підтримали його тоді і починаєте брати відповідальність за себе і звинувачувати себе у неправильному рішенні - це типові ознаки "стадії торгів". Всього існують такі етапи:
- заперечення; - гнів; - торги; - депресія; - прийняття. Іноді ми застрягаємо на якійсь із стадій тому, що не перепрожили повністю інші. У цьому випадку, потрібно повністю їх пройти і перепрожити під керівництвом спеціаліста. В останніх доповненнях Ви зазначили, що "напевно також боїтеся залишится одною, якщо не будете допомагати іншому". Звідки у Вас така установка, що Ви маєте "заслуговувати любов", є якісь припущення? Це типова поведінка Рятівника, Ви не маєте постійно всім допомагати, щоб бути ОК. Ви вже є ОК тому, що існуєте і цього достатньо. Також, навіщо Ви і надалі продовжуєте стосунки із одруженим чоловіком, якщо лише секс Вас не влаштовує? У цих стосунках також немає майбутнього, але Ви, чомусь, знову натрапляєте на ті самі граблі. Цінуйте себе і свої потреби. Що Вам заважає піти від нього? Відчуття і страх самотності та невіра у Власну значущість та привабливість? Тоді, виходить, Ви намагаєтеся встановити симбіоз із цими чоловіками тому, що не вірите, що варті безумовної любові. Ответ отредактирован автором 07-04-2020 14:54:10 |
07-04-2020 14:54:32Дополнение от автора |
Отец умер, достаточно давно. Родители были в разводе. Может быть, вина есть, что мало с ним обращалась. Но и на него была обида, что он мне мало внимания давал. Наверное, да. много беру на себя, как будто я виновата, что они умирают, из-за меня. Настроить себя, чтобы верить в то, что будет по-другому. |
Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 07-04-2020 14:58:12 |
|
07-04-2020 15:12:33Дополнение от автора |
Наверное, с несвободным держит мысль, что долго буду совсем одна, не вижу в окружении, кто мог бы понравиться из свободных. Хотя стоило бы, наверное. |
Оксана Сенченко (Львів) 07-04-2020 15:13:23 |
Помітно, що у Вас ще багато психологічним травм із дитинства. Ви начебто "перепрограєте" Ваші дитячо-батьківські стосунки у сьогоднішніх стосунках із партнерами, щоб вирішити проблеми з дитинства. Це досить поширена ситуація, коли дитина відчуває провину за розлучення батьків, хоча, раціонально - ця провина є беззмістовною. Також, можливо, Ви несвідомо проектуєте свій гнів та образу на батька на інших чоловіків. І, водночас, боїтеся втратити їх, як Ви втратили свого батька (тому Ви "терпите" відносини, які не здатні задовольнити Ваші потреби у близькості).
Крім цього, припускаю, що батьки несвідомо давали Вам установку "Не заявляй про свої потреби", "Не показуй свої почуття" або "Не відчувай певних почуттів" (наприклад, гнів, сум і тоді це пояснює, чому Ви застрягли на стадії "торгів", бо пропустили стадію гніву і депресії) і Ви їх прийняли. Сьогодні Ви не просите про позитивну увагу від інших, хоча, насправді, відкрита заява про власні потреби - це цеглина у фундаменті паритетних стосунків. Ваша проблема є багатошаровою, але її потрібно врішувати обережно і поступово, знімаючи шар за шаром. На жаль, у форматі переписки це неможливо, тому однозначно раджу Вам звернутися до психолога-психотерапевта. Ответ отредактирован автором 07-04-2020 15:15:05 |
Татьяна Дмитриевна Рощина (Киев) 07-04-2020 21:13:29 |
|
![]() |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации