Question

05-06-2020

Почну з того, що все своє життя я була дуже енергійна, всюди мене було багато, я любила ходити на роботу, адже займаюся улюбленою справою і колектив в мене прекрасний.
Народила в 30 років. Весь час до народження доньки я відчувала що недолюблюю дітей. Особливу агресію в мене викликав дитячий плач та крик. Я просто шаленіла від цього звуку і старалася зробити все щоб цього не чути (піти, вийти, не бувати в компаніях де є малі діти). Думала: це мене чужі дратують, а свою я любитиму. І ось я народила...
Моїй дитині 9 місяців. І вона мене страшенно дратує. Зараз в неї ріжуться зубки, температурить, не п'є ліки і постійно, цілодобово кричить. Всі ці 9 місяців я скурпульозно ставлюся до її здоров'я, відвідуючи потрібних лікарів. В неї були вроджені проблеми (родова травма) яку ми благополучно виправили моїми величезними стараннями та стараннями кваліфікованих фахівців.
Суть проблеми полягає в тому, що я постійно себе ловлю на думці, що роблю це не через те, що мені її шкода, а через те, щоб в майбутньому я не мала з нею ще більших проблем. Бо проблеми дитини-це автоматичний догляд мами.Тобто сидіння з нею вдома.
Мене гнітить материнство, ловлю себе на думці, що шкодую, що народжувала( коли моя дитина не закриває рот від криків). Розумію, що все це тимчасово, і декрет рано чи пізно закінчиться. Проте, я просто передати не можу, яку агресію в мене викликає її ор. Я роблю все, аби усунути проблему, але роблю це тільки для того щоб вона нарешті закрила рот, а не тому, що мені її шкода. Відчуваю себе лайном, коли це усвідомлюю.
Хочу поради як прийняти дитячий плач і крик і материнство в цілому...

Вопрос от: Мамочка; Возраст: 31

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

05-06-2020 17:57:41Дополнение от автора

В мене було доволі важке дитинство. Батько який постійно пив, бив маму, при мені вони не соромились ні битись до крові, ні сваритись. Били і мене. Доволі сильно. 5 місяців тому батько помер від алкоголю... Мама завжди мене любила, і приділяла увагу, проте, не робила нічого, аби я більше не бачила цих жахів які творились між ними. Любив мене і тато. Йому ніколи не було байдуже до того що зі мною і як. Я завжди була доглянута, чиста, охайна. Завжди мала кишенькові гроші, мені купували все по можливості. Батьки оплатили вищу освіту. Проте, часто мене ображали, стусанами і образливими словами. Часто повторювали, що я погана, не така як всі, і нічого путнього з мене не вийде. А коли виходило, повторювали що це їх заслуга. Братів та сестер у мене нема, я одна донька у них. Зараз коли я просто шаленію від крику доньки, мама дорікає мені про те, що я "погана".

05-06-2020 22:23:57Дополнение от автора

Ольга Владимировна Головченко, я не писала що любила його, а писала що він любив мене. Дбав про мене, забезпечував, цікавився моїми справами, слідкував за успішністю в школі і т.д.

Мені було дуже боляче дивитись на конфлікти батьків, навіть тепер, вже у зрілому віці, аж до батькової смерті. Вони ніколи не добирали слів в моїй присутності. Так само і висловлювались до мене. Тепер оглядаючись назад я взагалі дивуюсь як я все це витримала і не зїхала з глузду. Така ситуація в сімї заставила мене виховати в собі такі риси як авторитаризм, конфліктність, вміння завжди і всюди "давати собі раду"...самій. Часто відчуваю що я дуже агресивна.

Коли я від відчаю плакала в їх присутності, то батьки глузували з мене, мовляв, ріки сліз не допоможуть. За сльози я могла дістати додаткового стусана. Двічі ніхто не повторював. Сказали раз- потрібно було зробити, бо якщо ні, буде удар.
Я вибачила батька, щиро вибачила, аж тепер, після його смерті. Але як відпустити те, як було боляче мені тоді, що так сильно травмувало? Аби зараз не робити те саме зі своєю дитиною?

05-06-2020 22:47:58Дополнение от автора

Так, вона не завжди кричить і плаче, і в такі моменти коли усміхається я відчуваю що вона моя рідненька донечка, моя кровинка. Вона- моя копія. Але коли кричить то мені хочеться вийти в вікно, я зі злістю кричу " закрий рот" , а вона плаче ще дужче. Знаю що відчуває мене, бо бували випадки коли я спокійним голосом( а в душі був ураган) казала їй що вона мене дістала, і вона починала ридати...бувало й таке що від безвиході від її криків я могла її шарпнути. Ні мама ні чоловік не хочуть брати на себе глобальних обов'язків по її догляду, максимум можуть з нею посидіти 1-2 год коли вона нагодована, чиста і в гарному настрої

06-06-2020 09:49:57Дополнение от автора

Чому я так негативно реагую саме на дитячий крик? Ще з раннього віку саме дитячий крик/плач вганяв мене просто в неадекватний стан...

06-06-2020 10:30:22Дополнение от автора

Який час займе терапія приблизно?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Похожие онлайн консультации

16-01-2020 Непринятие материнства

16-08-2019 Усталость от нежеланного материнства

26-07-2019 Нет радости материнства

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 1 · 2020-06-05 17:26:32

Добрый день!
Вы говорите, что до рождения ребенка у Вас была очень активная жизнь и Вы любили свою работу, но, когда родился ребенок, то Ваша жизнь изменилась. Да, действительно, рождение ребенка может вызывать много противоречивых чувств от любви до ненависти. Возможно, что у Вас могли подняться свои детские переживания, ведь психика женщины в этот период регрессирует, чтобы лучше чувствовать своего ребенка. Очень важно для матери быть в спокойном состоянии, чтобы настраиваться на своего младенца и помочь ему справиться со своими внутренними тревогами, потому что они у них огромные. Именно мать с помощью своей любви, заботы и спокойствия может им это дать и помочь справиться со своими переживаниями. Есть ли кто-то из близких, кто может помочь Вам и поддержать. Вы честно говорите о тех эмоциях, которые испытываете и это правда, что женщине после рождения ребенка очень сложно справиться со своими чувствами

Анастасия Олеговна Олейник (Днепр) · Answer 2 · 2020-06-05 17:34:42

Здравствуйте!
Какой был ваш первый опыт с малышами? Младшие братья или сестры есть?

Важно, какие отношения с мамой в детстве, такая же ли была модель материнства у неё?

Анна Автондилова (Киев) · Answer 3 · 2020-06-05 17:56:10

Здравствуйте.
Чтобы оставаться теплой и заботливой мамой для ребенка, важно иметь хороший внутренний потенциал любви к себе. Если у вас в запасе мало теплоты и заботы к себе, у вас этого ресурса будет мало и для ребенка. Если своих ресурсов не хватает - подключайте других людей, - мужа, няню, родственников, которые смогут вас подменять.

Анастасия Олеговна Олейник (Днепр) · Answer 4 · 2020-06-05 18:59:24

Спасибо, что поделились. Такие отношения между родителями и родителей с вами повлияли на вашу собственную любовь к себе. Рекомендую пойти на личные консультации , чтобы принять себя. И тогда примете своего малыша.

В детстве родители злились, когда вы плакали, раздражались на слёзы?

Достаточно ли берёте отдыха от ребёнка? Важно иметь время для себя, найти помощь посидеть с ребёнком.

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 5 · 2020-06-05 19:05:14

Доброго вечора.
Із Вашої розповіді помітно, що у Вас було дуже важке дитинство: фізичне і психологічне насилля, відсутність тої любові та уваги, на які Ви заслуговували - це дійсно боляче. У психології існує думка, що коли народжується дитина то ми, несвідомо, перепроживаємо своє дитинство (а у Вашому випадку воно було дуже сумним і травматичним). Тоді цілком зрозуміло, чому Вам так важко давати теплоту Вашій донечці, адже Ви не отримували її в дитинстві.

Мої рекомендації:
- знайдіть хорошого психолога-психотерапевта і пройдіть індивідуальну терапію ("вдягніть кисневу маску на себе, а потім - на іншого", адже щасливі батьки - це щасливі діти);
- подбайте про донечку, знайшовши няню та передавши частину відповідальності чоловіку.

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 6 · 2020-06-05 19:27:44

Какие-то противоречивые чувства вызывает Ваш рассказ. Вы говорите, что он Вас бил и при этом Вы любили его. Возможно, что крик Вашего ребенка напоминает Вам о Вашей боли, с которой Вам сложно смириться. Я бы Вам рекомендовала обратиться индивидуально, чтобы лучше разобраться, что происходит.

Ответ отредактирован автором 05-06-2020 19:29:08

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 7 · 2020-06-05 22:33:08

Вам рано пришлось повзрослеть и Вам не позволяли плакать, когда Вам было больно. Да, Вам обеспечили родители финансовую поддержку, но совершенно лишили Вас любви, тепла и близости. Ваш ребёнок очень в этом сейчас нуждается, но Вы не можете ему это дать, потому что сами не получили этого, поэтому это может вызвать злость. У Вас запрос на терапию. То в каком состоянии находится мама, очень чувствует ребёнок, а сейчас у него до 2 лет закладывается фундамент психики и он буквально впитывает Ваше состояние

Анастасия Олеговна Олейник (Днепр) · Answer 8 · 2020-06-05 22:34:48

За сльози я могла дістати додаткового стусана"

Как чувствовали себя в тот момент?

1. Ставьте себя на место своего ребенка, вспомните как было вам. Чтобы открыть сочувствие к нему. В его возрасте очень важен эмоциональный контакт с мамой для его психики и нормального развития ребенка.
2. Гнев выплескивайте в другой комнате, ищите способы
3. Берите регулярное время для себя и без ребёнка. - хотя бы часик-два чтобы с ним побыл кто-то а вы могли время уделить как хотелось бы себе.
4. Он не навсегда такой маленький и крикливый. Но сейчас ему важно ваше тепло.

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 9 · 2020-06-05 23:14:41

Пока Ваш ребёнок кричит, Вы можете ей помочь, но, если она молчит, то она может уйти в себя, потому что мама не доступна для неё. Вам сложно, потому что Вы сами не получили любви и Вам нечего ей дать, вы истощены. Если есть возможность, то обратитесь индивидуально за поддержкой. Если мать эмоционально не доступна для ребёнка в таком возрасте, то у ребёнка могут быть серьёзные проблемы во взрослом возрасте. Это потом самая сложная многолетняя терапия, чтобы добраться до ранних травм

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 10 · 2020-06-06 10:15:13

Да, Вы так можете реагировать, потому что это активирует Ваши ранние переживания с матерью. Это происходит на бессознательном уровне. С этим нужно обращаться индивидуально,. С этим работают на терапии

Ответ отредактирован автором 06-06-2020 10:15:55

Оксана Сенченко (Львів) · Answer 11 · 2020-06-06 11:32:40

цитата:

Який час займе терапія приблизно?

На жаль, ніякий психолог-психотерапевт не скаже Вам точних рамок, адже все цілком індивідуально. Проте, побутує думка, що 1 рік життя - це 1 місяць терапії. Чому терапія настільки довготривала? Це як вчити іноземну мову: Ви маєте практикуватися хоча б кожного тижня впродовж років, щоб досконало вивчити мову, а курси "вивчити мову за місяць" є неефективними. Терапія - це глибинна зміна особистості, що потребує часу.

Ответ отредактирован автором 06-06-2020 11:37:25

Ольга Владимировна Головченко (Днепр) · Answer 12 · 2020-06-06 20:09:45

цитата:

Який час займе терапія приблизно?

Терапия занимает у всех по разному. В начале проводиться несколько диагностических встреч, чтобы лучше узнать человека, его переживания, историю жизни, как работает его психика, возможности, а потом уже договариваются о количестве встреч. Вы можете попробовать и посмотреть как это работает, помогает ли это Вам и как будет меняться Ваше состояние. Если есть возможность, то обращайтесь индивидуально, пишите личным сообщением или звоните

Неприйняття материнства