Ви не розповідаєте мамі , бо
цитата:
через це мама буде вважати, що в мене є якісь проблеми пов’язані з нею..
Так у Вас і насправді проблема , пов'язана з мамою: ви занадто боїтесь за її здоров'я ! (Те, що
страх має ще і позитивну складову - оберігає Вас від поганих вчинків, тих, що мамі б не сподобались - то добре, але не принципово...)
Під цим
страхом ховається базовий для усіх
страх смерті! Страх втратити маму,
страх про власну смерть. Ми боїмося завжди, хоча в нормі батьки помирають приблизно в 75 років, коли нам десь 50... Але буває горе, коли це трапляється раніше.
Щось відбувається у вашій родині, якщо у мами панічні атаки, а Ви так хвилюєтесь... Можливо якісь сімейні проблеми, що стать більш страшними через те, що про них неможна говорити ?
Але ж проблеми вирішуючи саме через обговорення і усвідомлення! Поговорить з мамою! Напевно вона не помирає. Аде є щось, що вас обох туру, проясніть це.
Щоб уникнути
страхів, ми робимо вигляд, що їх нема. А дістати та роздивитися свій
страх, проговорити - наполовину його подолати!
Десь близько 18 років люди стають "повнолітніми" - мають силу та рішучість жити і долати будь які проблеми. В тому числі - мати своє відношення до неминучості смерті. Може Ви трохи більше доросла, ніж за віком? І вже обдумуєте цю тему, формуєте своє ставлення? Може ці Ваші переживання - то процес вбудовування рішення для таких екзістенційних тем : 1)життя має кінець, 2) близькі особи колись нас покинуть, проте будуть в нашій пам'яті та ми зможемо використовувати уявну розмову з ними ("що б сказала на це мама...")
3) сепарація від батьків: в дитинстві мама все робила для нас, а в дорослому житті ми самі за себе відповідаємо - як це опанувати?! ("мама не помре, але не буде поруч" підсвідомість трансформує в
страх "я залишуся одна, мама помре!")
Бажаю Вам розібратися зі своїми переживаннями. Почніть з розмови з мамою. А ще можливо є шкільний психолог або психолог у коледжі, до якого Ви можете звернутись по допомогу? Чи мама може відвести Вас до платного психолога?
Хай щастить!