Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 3 часа тому: «Понятие "красота" очень субъективное. Для кого-то человек не очень хорош собой, а для кого-то этот же человек прекрасен. В человека важна его уникальность, а не какие-то там миф»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 4 часа тому: «Добрый день. Рекомендую начать с изучения того , как вы видите самого себя. Потому что сейчас главный барьер - не отсутствие опыта, а убеждение, что с вами что-то не так. Для нач»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 6 часов тому: «Здравствуйте. Смотрите, вам пришлось через многое пройти. А сейчас к этому добавились обстрелы, недосып и сильный стресс. Всё это может провоцировать панические атаки. Разобраться»
Вопрос от: nik64a Возраст: 15

Не сприйняття себе, постійно зла, проблеми в сім’ї

Добрий вечір) зразу перейду до проблем. 1)Що б я не робила мені не подобається моя зовнішність, фігура, я завжди бачу щось гарне в інших, але не в собі. Я почала добре харчуватись, бігати, але я не можу почати поважати себе і перестати собі упрікати. 2)Як би добре до мене люди не відносились, я завжди причиною їм моральну біль, відштовхую від себе, хамлю, грубо і різко відповідаю. Боюся близько до себе підпустити, щоб потім вони не зробили боляче мені. Навіть до батьків я різко відповідаю, з тим, що дуже їх люблю. 3)14.02.2020 в моєї мами сталася панічна атака, через те, що в один момент багато накопилося проблем. І це дуже по мені вдарило. Бо я почула від своєї мами: «я вмираю», і прощальні слова. Після цього мені кожні її слова про головну біль, чи навіть погане самопочуття перетворюються в слова «я вмираю» і мене починає сильно трусити, я 24/7 перед кожним проступком, чи це піти кудись дальше з друзями, чи навіть випити алкольні напої я думаю «а що подумає мама, чи не стане їй погано, коли вона про це дізнається» і зразу ж передумую і не роблю це. Я не знаю, чи нормально описала свої проблеми, бо сама в них ще не розібралася, але, будь ласка, дайте мені якусь пораду.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?

Ответы психологов

Катерина Лисник (Киев) — психолог
Катерина Лисник (Киев) психолог

Психолог больше не активен на сайте

Доброго вечора!
А скажіть, будь ласка, що Ваша мама робить зі своїми панічними атаками? Вона звернулась до спеціаліста? А Ви говорили з мамою про свій страх її втратити? Бо це серед Ваших проблем - найважча.
От невдоволеність власним виглядом - то вважайте норма в 15 років. Не зустрічала нікого, хто б був в такому віці задоволеним. .. Проте дехто, як Ви, займається собою, формує себе якнайкраще, починає "товаришувати" сам з собою... Але дехто нічого не робить і продовжує бути невдоволеним
Друга проблема
цитата:
відштовхую від себе, хамлю, грубо і різко відповідаю. Боюся близько до себе підпустити, щоб потім вони не зробили боляче мені

- то брак навичок комунікації, теж справа досвіду. Мало хто одразу вміє і розмову підтримати, і за себе постояти. Це потрібно потрохи вчитись (і, як водиться, на власних помилках ;) )
А от з мамою у вас щось серйозне... Невідомо що там в неї було
цитата:
що в один момент багато накопилося проблем

але вважаю Вам з нею слід це обговорити. І можливо ви разом все владнаєте. А можливо вам обом знадобиться консультація у психолога. Поговорить з мамою!
Хай щастить!

Ответ отредактирован автором 24-07-2020 23:11:43

Дополнение от автора вопроса ·
Я не говорила мамі про свій страх, бо боюся, що через це мама буде вважати, що в мене є якісь проблеми пов’язані з нею. Я не знаю, як почати цю розмову, як підібрати слова, що їй взагалі казати. Хоч і з мамою я досить відкрита, але на цю тему дуже боюся поговорити.
Дополнение от автора вопроса ·
За остальні рекомендації дуже дякую)
Катерина Лисник (Киев) — психолог
Катерина Лисник (Киев) психолог

Психолог больше не активен на сайте

Ви не розповідаєте мамі , бо
цитата:
через це мама буде вважати, що в мене є якісь проблеми пов’язані з нею..

Так у Вас і насправді проблема , пов'язана з мамою: ви занадто боїтесь за її здоров'я ! (Те, що страх має ще і позитивну складову - оберігає Вас від поганих вчинків, тих, що мамі б не сподобались - то добре, але не принципово...)
Під цим страхом ховається базовий для усіх страх смерті! Страх втратити маму, страх про власну смерть. Ми боїмося завжди, хоча в нормі батьки помирають приблизно в 75 років, коли нам десь 50... Але буває горе, коли це трапляється раніше.
Щось відбувається у вашій родині, якщо у мами панічні атаки, а Ви так хвилюєтесь... Можливо якісь сімейні проблеми, що стать більш страшними через те, що про них неможна говорити ?
Але ж проблеми вирішуючи саме через обговорення і усвідомлення! Поговорить з мамою! Напевно вона не помирає. Аде є щось, що вас обох туру, проясніть це.
Щоб уникнути страхів, ми робимо вигляд, що їх нема. А дістати та роздивитися свій страх, проговорити - наполовину його подолати!
Десь близько 18 років люди стають "повнолітніми" - мають силу та рішучість жити і долати будь які проблеми. В тому числі - мати своє відношення до неминучості смерті. Може Ви трохи більше доросла, ніж за віком? І вже обдумуєте цю тему, формуєте своє ставлення? Може ці Ваші переживання - то процес вбудовування рішення для таких екзістенційних тем : 1)життя має кінець, 2) близькі особи колись нас покинуть, проте будуть в нашій пам'яті та ми зможемо використовувати уявну розмову з ними ("що б сказала на це мама...")
3) сепарація від батьків: в дитинстві мама все робила для нас, а в дорослому житті ми самі за себе відповідаємо - як це опанувати?! ("мама не помре, але не буде поруч" підсвідомість трансформує в страх "я залишуся одна, мама помре!")
Бажаю Вам розібратися зі своїми переживаннями. Почніть з розмови з мамою. А ще можливо є шкільний психолог або психолог у коледжі, до якого Ви можете звернутись по допомогу? Чи мама може відвести Вас до платного психолога?
Хай щастить!
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.