Question

06-10-2024

Доброго дня! Дитині 5,5 років. Хлопчик чутливий, емпатичний, плаксивий та постійно на все ображається. Підскажіть, будь-ласка, як допомогти йому справлятися з образами, невдачами, несправедливістю, яка інколи може траплятися, екологічно переживати свої емоції тієї самої образи? Попереду школа, він обов'язково стикнеться з купою неприємних ситуацій. На даний момент я вже боюся ходити на дитячі майданчики, зустрічатися з кимось, щоб діти погралися, тому що кожен раз там з дітьми трапляються навіть незначні ситуації, через які він занадто переживає, сильно плаче, не може заспокоїтись і нам доводиться йти додому на стресі та з зіпсованим настроєм. До прикладу: на дитячому майданчику побіг до знайомих діток, які в шось гралися, я на 10 секунд втратила його з виду, через цей же час він прибігає з істерикою, плаче, всхлипує, починає закашлюватись від сліз, я дуже сильно злякалась, подумала, що сильно забився, вдарився, може головою, не можу заспокоїти, навіть попідходили інші мамочки, що нічого такого не бачили, щоб щось трапилось. В підсумку, виявилось, що хлопчик, один з тих, до кого він підбігав, сказав йому, що він маленький (а хлопчик цей на 2 роки молодший, та на 2 голови нижчий) і одразу образившись, навіть не намагаючись сказати, що я взагалі-то старший, він впав в істерику. Я розумію, що незначні проблеми для дорослих, для дитини ці проблеми можуть бути значущими, але не в таких же масштабах. Інша ситуація: почав гратися зі своєю подружкою в камінь, ножиці, бумага, і він виграв, але в моменті, коли подружка побачила його предмет, вона свій одразу змінила на інший, щоб виграти самій, і все він схопив істерику, зі словами так не чесно: сльози, всхлипи, йому починає не вистачати повітря, потрібно хвилин 20 напевне, щоб він заспокоївся, а потім він ще з образою постійно це згадує. І таких ситуацій у нас купа. Я вже сама емоційно виснажена. Я не знаю, як його заспокоювати, мені здається ніякі слова йому не допомогають, як навчити не реагувати так емоційно, а вирішувати розмовою? Як знайти причину такої поведінки? Можливо ми, як батьки, щось робимо не так? У нас повна сім'я, до мене він сильно прив'язаний, але з татом також є зв'язок, останнім часом малий постійно питає: Чи любимо ми його, хоча і без питання ми завжди говоримо, як любимо, обіймаємо!

Вопрос от: Олександра ; Возраст: 32

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

06-10-2024 14:32:38Дополнение от автора

Дякую Марія за відповідь та поради! Стосовно питання : Чи були в минулому якісь події, коли можливо син був відлучений від Вас на певний час, або тривожився через те, що це може статися? Можливо так, ми віддали дитину в садок ( принаймні намагалися)в 2,4 роки у вересні 2021 року, але через адаптацію та хвороби син проходив за ці півроку до війни в цілому можливо місяць. Садок був вимушений, тому що в три роки потрібно було виходити на роботу, але я цікавилася інформацією, щодо адаптації, намагалася зробити її лагідної, купувала до садочку книгу-іграшку про садок. Ми живемо в селищі, я була єдина зі всієї групи, хто приводив дитину в садок на знайомство до відкриття садка у вересні, хто приводив спочатку на півгодини, поступово збільшуючи час перебування, але йому все-рівно важко дався садок, скажімо так, не дався взагалі, думаю це була моя помилка та йому було рано! Але як я можу це виправити? З 2022 та садочок вже був дистанційний, зараз він залюбки його відвідує, якщо проводяться якісь заходи. В травні цього року після п'ятиріччя дитини я вийшла на роботу, дитина або зі мною на роботі, коли чоловік працює, або з них, коли він вихідний, в рідкісних випадках, він може залишатися з бабусею, що він дуже не хоче роботи, може тривожитися з цього приводу, каже, що дуже сумує, але буває немає вибору, окрім того, що залишити з бабусею на 8 годин , поки в мене робочий день і я не в змозі взяти його з собою, а тато також працює в цей час! Як допомогти прожити йому розлуку?

Чи були обставини, за яких він би почував себе так, наче любов до нього умовна (наприклад, за бажаної поведінки він почував би себе важливим і що його люблять, за небажаної - ні)?
Наче ні, ми його не караємо, я і тато ніколи не вживали образливих слів у відношенні до нього, не ігнорували, не казали, що він поганий, шо так вчинив, тільки у відношенні до самого вчинку можемо зробити зауваження, але він і на цілком стриманні зауваження з нашої сторони реагує болюче, навіть не знаю, що буде, якщо це буде вчителька?((

Щодо зовнішнього світу, то так, він чув і про куток, і про циганів, які можуть забрати, запитував у мене, чи таке можливо. Я завжди йому все пояснюю, але ж знову таки переживаю, як буде комунікувати з дітками в школі, то і не таке почує, як вибудувати цю броню від зовнішніх подразників? Нажаль, повторюсь ми живемо в селищі, з психологами тут важко((

06-10-2024 15:23:42Дополнение от автора

Валентина Михайлівна, дякую за відповідь! Така реакція дитини майже завжди відбувається в ситуаціях у взаємодії з іншими дітьми, ну бували випадки, коли після його істерик інші мами просили зробити своїх діток так, як він бажає, але щоб так відбувалося регулярно, то ні!

Я тут хорошо бы разобраться в том, как вы и муж реагируете на его такое состояние, как вы описываете? Я намагаюсь його заспокоїти, не кричу, не лаюсь, пояснюю, що можна зробити, щоб виправити ситуацію та так не засмучуватись. Чоловік може більш гостро реагувати, може дитину забрати з дитячого майданчика або сказати, заспокоюєшся - побалакаєм. Але здебільшого я з ним ходжу на дитячі майданчики та десь грати до друзів, тому мені доводиться переживати з ним цей досвід!
Как реагируете, если ребенок доволен всем? Якщо задоволений, то і ми задоволені, ми спілкуємось, він розповідає, як з ким і в що грався!
Как реагируете, когда ребенок злится или чем-то недоволен? Здебільшого нормально ( бувають зрідка випадки, коли виснажений, можу підвищити тон, але намагаюсь завжди пояснити, чому так) Мені та татові він може висказати претензію або, що йому не подобається, чого він злиться. Але спілкуючись з іншими дітками здебільшого він починає плакати та бігти до мене по допомогу!
Возможно в таком плаксивом состоянии он получает больше внимания от вас или отца? Напевне ні, бо і я, і тато проводимо з ним час, і не тільки коли ходимо гуляти, вдома граємо ігри, хованки, стрілялки,настільні, малюємо, будуємо халабуди , танцюємо та ін., хоча з ним скільки не грай, йому наче завжди недостатньо.
Как вы сама реагируете на неприятности? Цікаве питання, я сама тривожна людина, якщо бути відвертою, то реагую гостро та болюче, можу довго переживати або навіть переживати заздалегідь, як ще нічого не трапилось, але це я вважаю набуте з віком, в дитинстві по моїм спогадам і спогадам батьків я була бойкою, проблем в комунікації з дітьми не було, могла відстояти себе і свої бажання! Зараз з же я не транслюю свою тривожність дитині, тобто зовні я зберігаю спокій, все переживаю всередині, невже він може зчитувати цей стан? Або це просто така особливість, яка завжди була зі мною і він успадкував її?

06-10-2024 15:43:52Дополнение от автора

Чи можу я щось зробити, щоб вберегти дитину від моєї тривожності, окрім того, що я її старанно маскую? Я розумію, що треба пропрацювати з психологом, але наразі немає можливості. Чи є якісь практичні поради в цьому випадку?

08-10-2024 11:33:40Дополнение от автора

Павел Леонідович, дякую за вашу думку!
Щодо питання:
А как и в чем эта эмпатичность проявляется? Сопереживает близким? Сочувствует? Умеет жалеть? Часто входит в положение других?
Так, він уміє жаліти, за інших діток питає, шо їх так засмутило, коли вони плачуть, може сказати якісь слова підтримки, звісно по дитячому. У випадках, коли він баче мене засмученою, може сам підійти обійняти і запитати, що сталось. Він нікого ніколи не ображав ні словами, ні фізично. Коли в мультфільмах бувають сумні моменти, він розчулюється, може заплатити, каже, що йому жаль героя, чи героїню ,чи тваринку, яка потрапила в таку ситуацію!
Моя цитата : " Мені та татові він може висказати претензію або, що йому не подобається, чого він злиться" стосувалася того, що якщо він чимось невдоволений, батьками він скаже чим він невдоволений, (наприклад, малий, щось конструював на дивані, десь відлучився, а я чи тато не запитавши його, перенесли його конструкцію на підлогу, він засмучується через це, але ми якось вирішуємо це питання, і він нам може сказати, що нам просто варто було у нього запитати, але в комунікації з іншими дітками він наприклад не може висказати свою думку).

Щодо моєї цитати: "Така реакція дитини майже завжди відбувається в ситуаціях у взаємодії з іншими дітьми, ну бували випадки, коли після його істерик інші мами просили зробити своїх діток так, як він бажає"
Варто пояснити, що я описую ситуації, коли відбуваються, якісь несправедливі вчинки і я також бачу, що це несправедливість, але його реакція надемоційна, тоді трапляється істерика, на мій погляд вона щира, а не наіграна. Наприклад, він шось будував на піску йому зламали, забрали його іграшку, грали з ним в ігри мухлюючи і т.д. Немає такого, що всі кругом роблять так, як він бажає ( про інших мам, на майданчику, я ж знову таки мала на увазі, що наприклад, якщо їхня дитина забрала іграшку у моєї, вони можуть сказати віддати, але так відбувається не завжди, дуже часто діти можуть і не слухати свої батьків) І в таких випадках, він біжить по допомогу до мене, навіть не намагаючись самому спочатку вирішити питання. Сам він ніколи ні в кого іграшки без дозволу не бере, капості іншим діткам ніколи не робив. Тому в мене питання було в самому першому моєму повідомленні, як його навчити адекватній реакції, як навчити реагувати на несправедливість, відстояти себе самому?

Ваша твердження: "Мальчик нарциссичный, а не эмпатичный. Может хорошо умеет играть роль? Актер из него явно получился бы хороший. А вот человек... большой вопрос"

Можливо я неправильно якось пояснюю а можливо на щось не звертаю увагу в поведінці сина. Я прочитала про нарцисизм і як він проявляється в дитинстві, для нього наче не характерний такий опис, який підходить для нарциса!!! Тобто дитині 5,5 років а з нього вже не вийде гарної людини? А вийде тільки гарний актор? ну хоч заспокоїли, що актор гарний буде))

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Марія Радченко психолог Дніпро · Answer 1 · 2024-10-06 13:27:35

По-перше, для дитини дійсно ті проблеми, які дорослим видаються незначущими, можуть бути ледь не трагедією, просто тому, що дитяча нервова система ще не сформована і емоції дуже нестабільні. Маленькі діти не в змозі повноцінно контролювати емоції, а гіперчутливим дітям це може бути особливо складно. Ваша задача як мами тут - допомагати дитині формувати свій емоційний інтелект, відзеркалюючи та контейнуючи її емоції.
Наприклад, казати синові "Я бачу, що ти дуже ображений і засмучений через те, що твоя подруга схитрувала у грі, це може бути неприємно." Не намагатися знецінювати емоції сина чи миттєво відволікати його на щось інше, а показувати, що Ви його розумієте і його стан для Вас важливий.
Також можете запропонувати різні способи, як емоції проживати. Наприклад, написати чи намалювати на папері свої емоції і потім зробити з цим папером що завгодно (в межах розумного: порвати, викинути, зробити човник і пустити плавати по калюжі, тощо). Побити подушку чи потопати ногами, якщо син злий. Поплакати чи пообіймати Вас, якщо сину сумно. Це не призведе до якоїсь емоційної розпущеності, тому що емоції можуть бути під контролем лише тоді, коли вони прожиті.

По-друге, діти - це дзеркало і того, що відбувається в родині, і того, що вони бачать навколо себе.
Постійні питання про те. чи ви любите сина, можуть свідчити про тривожний тип прив'язаності в нього або наявність певної травми (не завжди тяжкої), яка змушує сумніватися в тому, чи люблять мене і чи я важливий. Чи були в минулому якісь події, коли можливо син був відлучений від Вас на певний час, або тривожився через те, що це може статися? Чи були обставини, за яких він би почував себе так, наче любов до нього умовна (наприклад, за бажаної поведінки він почував би себе важливим і що його люблять, за небажаної - ні)?
Також діти можуть всочувати інформацію з зовнішнього світу (не тільки з сім'ї) про те, як ставляться інші батьки до своїх дітей, і це на них теж впливає. Наприклад, в однієї моєї знайомої син колись побачив, що іншому хлопчику мама каже "Будеш погано себе поводити - віддам тебе оцій тьоті" і сам потім почав боятися, що його комусь віддадуть і питати, чи його люблять.
Так що для детального розбору ситуації краще зверніться до дитячого або сімейного психолога.

Answer 2 · 2024-10-06 13:47:11

Иногда ребенок ведет себя определенным образом потому, что увидел, что именно такое поведение, реакция на что-то дает тот результат, который он хочет. Это неосознанно происходит, но закрепляется в поведении.
И тут хорошо бы разобраться в том, как вы и муж реагируете на его такое состояние, как вы описываете? Как реагируете, если ребенок доволен всем? Как реагируете, когда ребенок злится или чем-то недоволен?
Возможно в таком плаксивом состоянии он получает больше внимания от вас или отца?
Как вы сама реагируете на неприятности?

Answer 3 · 2024-10-06 15:27:45

Дети считывают состояние родителей, то, как они ведут себя. Слова мало действуют, если ребёнок видит другой пример.
Если вы тревожная, то так или иначе вы транслируете это ребенку.

Answer 4 · 2024-10-06 16:41:14

Упражнения мало чем помогут. Нужно не просто понять, откуда эта тревожность, но и разобрать все установки, убеждения, которые есть, проживать эту тревогу.
По поводу нет возможности. Вы про финансы? Если да, то про какую сумму речь? (сколько нет возможности платить, а сколько можете)

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 5 · 2024-10-08 02:52:10

Здравствуйте!

цитата:

Хлопчик чутливий, емпатичний, плаксивий та постійно на все ображається

Позитивный вроде бы портрет нарисовали и понятно - любимый же сын. НО!

цитата:

емпатичний

А как и в чем эта эмпатичность проявляется? Сопереживает близким? Сочувствует? Умеет жалеть? Часто входит в положение других?
Потому что вот это:

цитата:

Мені та татові він може висказати претензію або, що йому не подобається, чого він злиться

про выраженный эгоизм. Как и это:

цитата:

постійно на все ображається

А это:

цитата:

Але спілкуючись з іншими дітками здебільшого він починає плакати та бігти до мене по допомогу!

- искусная манипуляция. Цель которой:

цитата:

Така реакція дитини майже завжди відбувається в ситуаціях у взаємодії з іншими дітьми, ну бували випадки, коли після його істерик інші мами просили зробити своїх діток так, як він бажає

Мальчик нарциссичный, а не эмпатичный. Может хорошо умеет играть роль? Актер из него явно получился бы хороший. А вот человек... большой вопрос.
Многое здесь и от воспитания зависит. Ваш муж, например, воспитывает его правильно:

цитата:

Чоловік може більш гостро реагувати, може дитину забрати з дитячого майданчика або сказати, заспокоюєшся - побалакаєм

Вы же, по-моему представлению чересчур с ним носитесь и балуете - чем он и пользуется. И это его однозначно портит.

Павел Леонидович Басанский психолог Київ · Answer 6 · 2024-10-09 02:47:46

Да, похоже я не совсем Вас понял)), потому и сделал ошибочные выводы. Теперь все встало на свои места.

цитата:

Можливо я неправильно якось пояснюю а можливо на щось не звертаю увагу в поведінці сина. Я прочитала про нарцисизм і як він проявляється в дитинстві, для нього наче не характерний такий опис, який підходить для нарциса!!!

Действительно, совершенно не подходит.

цитата:

Тобто дитині 5,5 років а з нього вже не вийде гарної людини?

Я не утверждал, а лишь высказал сомнение. К тому же основанное на ошибочном восприятии.
Из нарциссичных детей как правило не вырастают порядочные люди - по понятным причинам: эгоизм, лживость и притворство, манипулятивность, интриги, малоэмпатичность до равнодушия - не способствуют этому.
Но у Вашего сына наоборот:

цитата:

Так, він уміє жаліти, за інших діток питає, шо їх так засмутило, коли вони плачуть, може сказати якісь слова підтримки, звісно по дитячому. У випадках, коли він баче мене засмученою, може сам підійти обійняти і запитати, що сталось. Він нікого ніколи не ображав ні словами, ні фізично. Коли в мультфільмах бувають сумні моменти, він розчулюється, може заплатити, каже, що йому жаль героя, чи героїню ,чи тваринку, яка потрапила в таку ситуацію!

И это действительно про эмпатию, и про весьма выраженную. Похоже Ваш сын - ЭМПАТ. А такие дети высокоморальны от рождения:

цитата:

Сам він ніколи ні в кого іграшки без дозволу не бере, капості іншим діткам ніколи не робив

Оттого и такой чувствительный. Для эмпатов характерно такое чрезмерное эмоциональное реагирование, особенно в ситуациях несправедливости:

цитата:

Щодо моєї цитати: "Така реакція дитини майже завжди відбувається в ситуаціях у взаємодії з іншими дітьми, ну бували випадки, коли після його істерик інші мами просили зробити своїх діток так, як він бажає"
Варто пояснити, що я описую ситуації, коли відбуваються, якісь несправедливі вчинки і я також бачу, що це несправедливість, але його реакція надемоційна, тоді трапляється істерика, на мій погляд вона щира, а не наіграна. Наприклад, він шось будував на піску йому зламали, забрали його іграшку, грали з ним в ігри мухлюючи і т.д. Немає такого, що всі кругом роблять так, як він бажає ( про інших мам, на майданчику, я ж знову таки мала на увазі, що наприклад, якщо їхня дитина забрала іграшку у моєї, вони можуть сказати віддати, але так відбувається не завжди, дуже часто діти можуть і не слухати свої батьків)

Да, жизнь может быть именно такой - жестокой и несправедливой, а он тонкочувствующий

цитата:

Моя цитата : " Мені та татові він може висказати претензію або, що йому не подобається, чого він злиться" стосувалася того, що якщо він чимось невдоволений, батьками він скаже чим він невдоволений, (наприклад, малий, щось конструював на дивані, десь відлучився, а я чи тато не запитавши його, перенесли його конструкцію на підлогу, він засмучується через це, але ми якось вирішуємо це питання, і він нам може сказати, що нам просто варто було у нього запитати, але в комунікації з іншими дітками він наприклад не може висказати свою думку)

Да, между вами, родителями и сыном - хорошие, психологически здоровые отношения. И я бы даже сказал почти идеальные, чего не наблюдается в окружающем мире. Ведь Вы и муж прислушиваетесь к своему сыну? Просите прощения в ситуациях, когда не правы? Уступаете? И ему не приходится отстаивать себя с вами - все получается сравнительно легко. Живет как в оранжерейных условиях. А во дворе, на улице, с другими детьми так ЛЕГКО уже НЕ получается и СПРАВЕДЛИВОСТИ там меньше в разы - и там нужно себя отстаивать, а он НЕ ПРИВЫК и тушуется. И примера отстаивания себя, возможно, не имеет. И еще ПРИВЫК, что Вы ВСЕГДА придете на помощь и ВСЕГДА решите конфликт ЗА НЕГО, потому и:

цитата:

І в таких випадках, він біжить по допомогу до мене, навіть не намагаючись самому спочатку вирішити питання

Потому что НЕ тренирован решать конфликты.

цитата:

Тому в мене питання було в самому першому моєму повідомленні, як його навчити адекватній реакції, як навчити реагувати на несправедливість, відстояти себе самому?

Исходя из вышесказанного, ответ прост: НЕ вмешиваться в разборки. Совсем. Пусть решает свои конфликты сам.
Исключение ТОЛЬКО если его сильно!!! бьют "превосходящие силы противника"))
Все остальное - САМ. Иначе так и вырастет "за маминой юбкой" - "маминкиным сынком" и получит заслуженное презрение и неуважение окружающих.
Кстати, он УЖЕ его получает от малышей, которые меньше его, о чем Вы и написали:

цитата:

В підсумку, виявилось, що хлопчик, один з тих, до кого він підбігав, сказав йому, що він маленький (а хлопчик цей на 2 роки молодший, та на 2 голови нижчий) і одразу образившись, навіть не намагаючись сказати, що я взагалі-то старший, він впав в істерику

Эта ситуация именно об этом. Потому так его и задела, потому он и обиделся - на высказанную с неуважением ПРАВДУ, что он маленький. Но он ведь и вправду маленький, если пятилетним!!! бегает к маме жаловаться на трехлетку. Или не согласны?

Гіперчутлива, уразлива дитина, часто надемоційна реакція на незначні проблеми, як допомогти справлятися з образами, невдачами?