Избегающий тип привязанности.
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Избегающий тип привязанности.
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 22-03-2025 11:52:38 |
1
Доброго дня Дарино. Щоб допомогти Вам розібратися в причинах того, що відбувається, необхідно більше розуміти Вас саму та Ваш стиль поведінки, Ваші поведінкові моделі та глибинні установки. Як складалися у Вас стосунки з однолітками в дитинстві та підлітковому віці? Який стиль спілкування, на Вашу думку, властивий Вашим батькам? 
|
| Дарія Андріївна Рудь психолог Івано-Франківськ 22-03-2025 12:12:34 |
1
Доброго дня. Те, що ви почали помічати повторювану схему у стосунках — це вже дуже важливо. Ви уважно ставитеся до себе і шукаєте відповіді. Можливо, замість питання «чому я притягую таких людей?» варто запитати себе: Як я входжу в стосунки? Що зі мною відбувається, коли інша людина віддаляється? Як я почуваюся, коли спілкування не складається так, як мені хочеться? Ваше бажання бути у відкритому, щирому контакті — це цінність. Але важливо також помічати, як ви переживаєте тишу, відсутність відповіді, холодність — що це відкриває у вас? Іноді ми автоматично тягнемося до знайомого типу взаємодії, навіть якщо він болючий. У цьому немає вини — тільки досвід, який колись був важливим. І з цим можна працювати, щоб поступово змінити свої внутрішні реакції і притягувати тих, хто здатен на відповідь і близькість. Ви вже робите перші кроки до змін — і це важливо.
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 22-03-2025 15:56:44Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379945 для Алла Григорівна Мне сложно вспомнить, чтобы я старалась построить дружбу. В детстве и подростковом возрасте об этом не задумывалась. Бывало мимолётное комфортное общение во дворе. А вот в школе меня травили одноклассники, я не пыталась с ними найти общий язык. Даже когда сближалась с кем-либо, они потом уходили дружить с кем-то другим. Со мной не задерживались и я их не держала.Редко видела родителей. Стиль общения был разный, хороший когда у них нормальное настроение и плохой когда не очень. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 22-03-2025 17:00:53 |
1
Дякую Вам за щирість. Насправді, мої припущення тільки підтвердилися з Вашою відповіддю. Те, що Ви "притягуєте" тільки людей з уникаючи типом прив'язаністю може бути пов'язане, безпосередньо, з Вашим дитинством. Судячи з того, що Ви пишете про батьків, навряд чи між вами були довірливі та гармонічні стосунки. А в таких випадках, у дитини завжди виникає дефіцит любові. Що може сформувати тенденцію до дуже швидкої, несвідомої прив'язливості, "злипання" з оточуючими людьми... Це все з області невидимого, того, що пояснити неможливо ані словами, ані будь якими діями. Але це те, що людей може відштовхує, бо вони не в стані дати того, чого не додали батьки. Думаю, що у Вас є непрожиті дитячі, дуже глибокі психо-емоційні травми. І тому от та сама ніби то байдужість "Со мной не задерживались и я их не держала", може бути певною захисною реакцією на відторгнення з боку тих же самих батьків. Яка просто "дублювалася" пізніше в стосунках з однолітками. Окрім того, в стосунках неаби якого значення має самооцінка людини. Яка самооцінка у Вас, на Вашу думку?
|
| 22-03-2025 20:35:24Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379947 для Дарія Андріївна Иногда я проявляю инициативу в общении, иногда другие люди. Если мы долгий период общаемся, то я начинаю больше доверять и привязываться. Потом выясняется, что эта привязанность было только с моей стороны, а другой человек просто общался со мной чтоб "хорошо провести время". Обо мне забывают очень быстро и меняют на кого-то другого. |
| 22-03-2025 21:00:27Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379973 для Алла Григорівна Я не быстро начинаю доверять людям. Чтоб кому-то начать доверять уходит год как минимум, или два-три. У меня очень мало просьб к людям, я наоборот стараюсь отучиться подстраиваться под других. Не то чтобы я себе в ущерб это делала, просто люблю проявлять заботу. Но дело в том, что это начинают воспринимать как должное и мне больно осознавать, что я не так важна для других как они для меня. Поговорить об этом не выходит, так как меня игнорируют.Я не знаю какая у меня самооценка. Не понимаю как можно себя оценивать и зачем. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 22-03-2025 21:22:21 |
1
Думаю, що якраз тут і є.проблема "Я не быстро начинаю доверять людям. Чтоб кому-то начать доверять уходит год как минимум, или два-три...". Це те саме, про що я і писала вище. У Вас дуже сильна тенденція до "злипання" з тими, з ким Ви спілкуєтеся. Бо є, на мою думку, сильна ідеалізація як людей, так і самих стосунків. Довіряти повністю можна лише одному Господу Богу, а з людьми потрібно мати стосунки і просто у своє задоволення спілкуватися. Розуміючи, що всі недосконалі і можуть поводитися дуже по різному. Власне, тому роками придивляєтеся, боячись вступати в приятельські та дружні контакти, бо дуже ранитеся, якщо виникають розчарування, а вони з таким підходом - обов'язково виникають. "...я наоборот стараюсь отучиться подстраиваться под других..". Тобто, така тенденція підлаштовуватися під оточуючих все таки є? "Не то чтобы я себе в ущерб это делала, просто люблю проявлять заботу.." А для чого Ви любите проявляти турботу? Що очікуєте взамін цієї турботи? До Вас звертаються по допомогу, чи Ви самі виявляєте ініціативу? "Но дело в том, что это начинают воспринимать как должное и мне больно осознавать, что я не так важна для других как они для меня..." Насправді, це ознаки дуже сильної залежності від стосунків. Адже, боляче буває лише тоді, коли ми щось очікуємо взамін, і у нас є якісь претензії до цих стосунків... Ваше питання - це запит на індивідуальну роботу, однозначно. Бо проблема не зовня. А стосується внутрішнього сприйняття себе та оточуючих. І самооцінка має величезне значення в такому аипадку. Адже, як ми ставимося до себе, так ми сприймаємо і тих людей, з якими спілкуємося. Одними порадами такі питання не вирішуються. Відредаговано автором 22-03-2025 21:27:59
|
| 22-03-2025 21:59:34Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 379980 для Алла Григорівна Мне кажется, что любые отношения строятся на доверии между людьми. Я атеист, если что. Общаться в своё удовольствие это только в детстве было, когда играли во дворе. С возрастом, я стала более серьезно относится ко всему. Люблю проявлять заботу, потому что чувствую эмпатию к близким. Мне больно, в первую очередь, от того, что я теряю дорогих людей. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 23-03-2025 18:29:28 |
1
Ви можете бути атеїстом тисячу разів, але, якщо що, є закони, які діють в любому випадку, знаємо ми про них, чи ні. У цьому житті втратити можна абсолютно все, навіть, своє життя, не кажучи про людей, з якими ми спілкуємося. Тому питання у Вашому запиті до психологів, на моє повне переконання, іде не просто про тип прив'язаності, а про рівень щастя, на якому Ви хочете жити. Бо від того, на скільки Ви розберетеся у собі, і у правилах щасливого існування, буде залежати і Ваше особисте життя. Адже те, як ми думаємо що розуміємо те, що робимо, далеко не завжди відповідає дійсності. Бо нами на 98% керує наше підсвідоме, до якого ми самостійно не маємо ніякого доступу. А все інше, то ігри розуму і не більше. Боліти може лише тоді, коли ми чогось дуже сильно очікували від стосунків. А це ознака сильної залежності від них. І чим сильнішими є от ті самі несвідомі очікування, тим швидше від нас підуть ті, хто нам найдорожчі, ці самі очікування руйнуючи. Щоб ми нарешті знайшли сили зазирнути глибоко в себе. Відредаговано автором 23-03-2025 18:31:40
|
| 23-03-2025 19:42:55Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380028 для Алла Григорівна К подсознанию доступа нет, но при этом нужно "заглянуть глубоко в себя", это же противоречие? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 23-03-2025 21:10:55 |
1
Не бачу жодного протиріччя. Якщо не виривати з контексту, то все логічно: індивідуальна робота дає можливість зазирнути глибоко в себе під час психо терапії.
|
| 23-03-2025 23:53:39Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380033 для Алла Григорівна У меня есть осознание того, что я не хотела бы подпускать к себе таких людей. Насколько я поняла, то здоровые отношения это когда ожиданий друг от друга нет? И у меня получается есть подсознательные ожидания от людей и поэтому мне больно когда они исчезают? |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 24-03-2025 11:35:29 |
1
Думаю, що саме так все і відбувається з Вами, як Ви пишете. І найбільша проблема полягає в тому, що навіть у випадку, коли ми вже начебто зрозуміли причину проблеми, виявляється не так вже і просто перестати таких людей "притягувати". Бо, повторюся - це рівень рефлексів, які потрібно "перезавантажувати". Певне, можливі додаткові нюанси. Але щоб це зрозуміти, потрібний інший формат роботи. Відредаговано автором 24-03-2025 11:38:48
|
| 24-03-2025 13:40:27Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380062 для Алла Григорівна Заходить в другой формат работы трудно, так как у меня был плохой опыт терапии на протяжении которой мои отношения с людьми стали только хуже. А на восстановление после такой "терапии" требуется много внутренних ресурсов. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 24-03-2025 13:52:51 |
1
Розумію Вас. На превеликий жаль так буває не лише з психологами та психотерапевтами. Лікарі також не всі однаково лікують, бо мають різний рівень професійності, здібностей, таланту та досвіду, але ж Ви не відмовляєтеся від їх послуг тільки тому, що колись стикнулися з не професіоналом. Насправді - це більше питання Вашого вибору: навіть не намагатися собі допомогти, боячись помилки, чи все ж скористатися шансом все для себе змінити. Тому виникає зустрічне питання: якщо Вам ставало все гірше, тоді для чого Ви продовжували зустрічі з тим спеціалістом? Адже, зустріч вважається результативною, якщо є відчуття полегшення, а не навпаки.
|
| 24-03-2025 15:58:47Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380062 для Алла Григорівна Продолжала ходить на психотерапию, потому что велась на манипуляции и не видела, что меня используют. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 24-03-2025 16:23:29 |
1
Дуже шкода, насправді. Але, на мою думку, те що Ви велися на маніпуляції також має свою глибоку причину. яка напряму пов'язана от з тією самою довірою, про яку ми так багато говорили. Так буває лише тоді, коли ми живемо крайнощами: або дуже сильно прив'язуємося, або, навпаки, нікого до себе не підпускаємо. І це все лежить в площині схильності до залежності в стосунках. Тоді, як щастя - це вміння жити дуально, тобто, посередині. А керує всім життям наш світогляд, який також закладається з дитинства.
|
| 24-03-2025 19:52:16Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 380101 для Алла Григорівна Мне психотерапевт говорила обратное: "вы мне не доверяете, поэтому терапия и не работает...", хотя я довольно искренне с ней разговаривала, доверяла на уровне отношений клиент/терапевт. Поэтому я не понимала о каком точно доверии шла речь, всё-таки она для меня незнакомый человек. Я ей так и говорила, что делюсь чем могу, пытаюсь разобраться, ей как-будто всё мало было. Задала мне вопрос кем я хотела бы чтобы она была для меня. Не понимаю к чему такой вопрос...психотерапевтом, кем же ещё?Несколько раз я говорила, что мне не становится лучше, она игнорировала, а когда я сказала, что ухожу она разозлилась и тон стал строгий, начались придирки к каждому моему слову. Уговорила меня на последнюю консультацию на которой начала извиняться и говорила чтоб я приходила ещё. Хотя какой смысл если терапия не помогает. |
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 25-03-2025 19:06:03 |
1
Насправді, тільки сама людина, яка звертається за допомогою, має право вирішувати продовжувати терапію, чи ні. І комфортно їй працювати саме з цим спеціалістом чи ні... Окрім того, якщо мова іде про установки та поведінкові моделі, то ні про яку довіру чи недовіру мова взагалі не іде. Це рівень почуттів та емоцій, з якими і потрібно працювати. Певне, є певний метод психологічної допомоги, коли людина повинна просто проговорювати свої проблеми. Але у Вашому випадку потрібна зовсім інша робота, робота на рівні підсвідомості. Тобто, робота з рефлексами, почуттями та емоціями. А в такому випадку не потрібно щось там спеціально згадувати, від слова "зовсім". Тому просто повторюся: довіряти повністю можна лише Богу. А кожна людина, якою б вона не була прекрасною і яким би не була спеціалістом, професіоналом - це лише людина. І єдиний, хто може достеменно знати, що Ви відчуваєте - це Ви самі. Отже, стосунки між психологом та людиною, яка прийшла за допомогою - це робочі стосунки. Коли той, хто володіє певними знаннями, талантами, вміннями та досвідом може допомогти іншому розібратися зі своїм життям, при цьому, нічого не нав'язуючи, не випитуючи і тим паче, не ставлячи свої особистісні вимоги. Власне, як і лікарі, психологи також дуже різні. І ще. В цьому житті випадковостей не буває. І можливо, Ви вже і самі звернули увагу, що з тою ж пані психологом життя "протягнуло" Вас через тему тої самої довіри. Тобто, спрацьовує закон дзеркалення внутрішніх "гачків", з якими потрібно розбиратися в першу чергу. Відредаговано автором 25-03-2025 19:16:48
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации
20-10-2021
Тревожный тип привязанности
