Вже вкотре в мене затяжний депресивний стан через постійні насмішки, глузування, висміювання, обзивання, цькування з боку моєї баби. Їй 85. Я розумію, шо на людей в такому віці мінімум не ображаються. Але це просто жах. Вона вживає в мою адресу такі словечка пекучі, що куди й молодіжному жаргону. І то майже все вигадує, або настільки перекручує, що вже важко відрізнити, де реальність (і це стосується усього: від роботи по дому, моєї роботи та особистих справ). Раніше я намагалася щось пояснювати, потім просто без пояснень просила не робити чи не говорити те чи інше, бо мене це дратує. Але безрезультатно. Коли вона бачить моє роздратування чи сльози, тим більше в неї з*являється азарт, навіть задоволена посмішка. Слова її дуже сильно мене ранять. Зараз я намагаюсь не реагувати на неї. Але, я просто вражена, вона геній у вигадуванні якихось злих штучок. І отримує від цього задоволення. Але ж я не залізна. З кожним разом, коли не витримую, замикаюсь у собі, плачучи. І такий стан з кожним разом стає все більш затяжний. А в такому стані неможливо ні продуктивно працювати, ні побачити якийсь вихід. Це впливає на всі сфери життя.
|