Любовь

Я не понимаю как мне себя вести я люблю его и хочу быть с ним ,а он за неделю после признаний и слов любви холоден и словно это не он говорил

Я довольно запутанная в себе на данный момент , но спросить хотелось бы про отношения...
Мне сейчас 21 парню 22 вместе 2 с половиной года и я не понимаю что вообще происходит. Один день у меня все сказачно и он самый лучший самый добрый милый красивый и я хочу быть с ним до конца ... на другой не уверена что мне вообще нужен парень и может все это зря .
Прикол в том что когда я рядом сним в душе покой все тихо мирно аж в сон тянет я готова лежать рядом с ним вечность ,а когда не рядом будто вижу все её недостатки ( он плох в романтике , уперт, не понимает меня ... как мама сказала он лев я рыба нам не попути ) но я вижу что он якобы старается и заботиться и даже пытается меняться но когда хоть какое-то маленькое но, я впадаю в тоску и аж рыдать хочется.

Наше спілкування почалося в інтернеті. До цього я не мала ніяких відносин, а тут я наче зустріла свою людину. Спілкувалися 2 місяці, а потім я приїхала до нього в іншу країну. Ми обоє з України, просто він на заробітках. В перший же день зустрічі вживу я чомусь не відчула нічого, ніби не та людина була, що в інтернеті. Але я це якось пропустила, скинула все на те, що ніколи не бачила вживу, а так тільки спілкувалися і говорили по відеозв\'язку. Зараз ми вже 9-й місяць разом. За цей час було багато чого і сварок, і поцілунків, і подарунків. Сварки були через те, що були проблеми з алкоголем, а я противник цього. Любов була чи ні, не знаю, я навіть Гугл да чи можуть люди не любити взагалі. Подарунки були і коштовні, проте я не відчувала в них якоїсь потреби. Так, приємно, так, гарно але важливіше для мене було, щоб він змінився. І наче змінився, але є ще одна проблема, ми живемо в одній кімнати ще з трьома людьми і я вже не витримую. Вчора був вихідний але я заступала в нічну зміну, а вони тут пили. Трохи важко, бо не відчуваю якоїсь підтримки в свою сторону, зацікавленості в тому, чим я займаюся. Просто мені не важливо ті подарунки, одяг,коштовності, косметика, я б краще б обміняла її та не знаю на що, проведений разом зі мною час або взагалі відклав би ті гроші і зняли б окреме житло. Я не залежу від подарунків, мені достатньо навіть зірвати в полі квітку і принести. Зараз я зовсім не розумію, що зі мною відбувається. Я дивлюся на нього і нічого не відчуваю,чому? Все охололо просто. І я не знаю навіть чи любила його. Мені зараз важко це писати, я відчуваю себе винною у чомусь. Він ніколи не обізвав мене, не бив, він любить мене і я це відчуваю але я не можу сказати те саме, аж сльози навертаються. Просто я ще навчаюся, але почалася війна я приїхала сюди до нього, живу тут, паралельно навчаюся, проте дуже важко поєднувати роботу і навчання. І я кинула навчання, хоча могла сказати, що я закінчу навчання і потім приїду,але ні, я тут поряд з ним. Мені не вистачає того спілкування, що було в академії,тут немає співрозмовників, а він особо не цікавиться цим. Що мені робити, я заплуталась сама вже?