Не могу забыть детскую травму

Алина, доброе утро ! " Когда мне было 8-9 лет, у мамы были проблемы на работе, и она начала пить" . - у мамы были сложности в жизни и мама нашла не очень здоровый, но все же способ справиться со своим состоянием и попала в зависимость от алкоголя. Зависимость - это болезнь, Вы бы не ругали маму за то, что она заболела бы.Но мама у Вас очень сильная женщина, она справилась со своей болезнью! Детям нужны взрослые, которые помогут им адаптироваться к жизни, у Вас же получилась очень непростая ситуация:"Как и сейчас, мы жили вдвоем, рядом не было никаких взрослых, и у меня постоянно был страх, что я одна. Чувство незащищенности. Иногда бывало, что я приходила со школы, мама была уже пьяна, и я просто садилась и плакала. У меня практически не было друзей, поговорить было не с кем. Конечно, когда мама была трезвая, она показывала свою любовь и уделяла мне время, но когда я просила больше не пить, она не реагировала". Алина, "Сейчас все по другому, и мама не пьет совсем", - это главное. Но Вы пережили очень сильные травматические для Вашей психики события, поэтому Вам нужна помощь! Идеально - поработать с психологом. Есть такая возможность? " Но я не могу это забыть, по прежнему боюсь, что мама может начать пить. Когда вспоминаю, начинаю плакать. А еще боюсь, что когда у меня появится ребенок, он увидит меня пьяной. Поэтому точно решила не пить. Скажите пожалуйста, как справиться с травмой и постараться ее забыть? Повлияет ли это на мою дальнейшую жизнь? " Решить те сложности, которые имеете сейчас:"Сейчас у меня есть небольшие проблемы с общением, я стесняюсь знакомиться с новыми людьми, но все же, это не так, как было раньше. Маму очень люблю и обиду не держу, главное, что она исправилась". Напишите мне на почту, укажите ВДА - отправлю литературу.

Доброго дня, Аліна.
Дуже Вам співчуваю, те, що Ви пережили у своєму молодому віці - це жахливо. Хочу сказати, що особисто Ви є дуже сильною особистістю, адже у 8-9 років отримати такий травматичний досвід, конфронтувати маму і після цього ще намагатися розібратися у собі, написавши сюди на форум - це варто поваги. Крім цього, вагому роль ще і зіграв той факт, що Ваш батько не бере участі у Вашому житті.
Дуже часто дорослі люди, коли потрапляють в ситуацію стресу, шукають різні шляхи вирішення проблем. Дехто, як Ваша мама, почала вживати алкоголь, щоб придушити свої переживання, хоча ця стратегія є деструктивною. Цілком зрозуміло, чому Ви боїтеся повторення, адже стресові ситуації можуть відбуватися у житті постійно, а точної гарантії, що це не повториться - немає. Ваша мама вже впоралася із залежність і це супер (вона вже має інші стратегії вирішення проблеми). Скажіть, будь ласка, чи вона ходила до спеціалістів? Чи казали Ви своїй мамі про стах повторення цієї ситуації?

А еще боюсь, что когда у меня появится ребенок, он увидит меня пьяной. Поэтому точно решила не пить.

Якщо Ви вже боїтеся цього, то це вже говорить про те, що Ви цього ніколи не зробите + у Вашій копінг-стратегії вирішення проблем вже закладений пункт "звернутися до психологів" і це вже означає, що у Вас є інші варіанти. Також, коли Ваша мама переживала стрес, Ви і сама переживали великий стрес і у Вас були інші стратегії поведінки, щоб з ним впоратися.

Скажите пожалуйста, как справиться с травмой и постараться ее забыть? Повлияет ли это на мою дальнейшую жизнь? Сейчас у меня есть небольшие проблемы с общением, я стесняюсь знакомиться с новыми людьми, но все же, это не так, как было раньше. Маму очень люблю и обиду не держу, главное, что она исправилась.

Вам потрібно не намагатися її забути (коли Ви пробуєте забути, то зайвий раз нагадуєте собі про те, що з Вами тоді відбувалося і це знову затягує Вас у травму), а пропрацювати її із психологом-психотерапевтом на консультаціях. Попросіть у мами фінансової підтримки для походу до психолога-психотерапевта, якщо вона не погодиться, то завжди є шкільний психолог і психологи при соціальних службах, які працюють безкоштовно.
Чи буде це впливате на Ваше життя і надалі? Ну це вже на Вас впливає.

Хоча Ви любите свою маму, проте це природньо на неї гніватися, адже Ви стали батьківською фігурою для свої мами, коли самі ще були дитиною і потребували психологічної підтримки із її боку та захисту. А батько Вас покинув ще в дитинстві і досі не приймає ніякої участі - це також гнів. Не затримуйте цей гнів у собі тому, що він може перерости у аутоагресію і зруйнуват Вас. Дуже добре було б, якби Ви побили інтенсивно подушку, поки не відчуєте слабкість (головне, не зашкодивши собі) + написали листа мамі і татові, де б висловили всі свої переживання і образи, а потім порвали і викинули.

Щодо Ваших невеликих проблем у соціальній взаємодії. Насправді - це легко виправити, просто потрібно прокачати цю навичку із психологом (а колега надішле Вам додатково книги). Ви вже молодець, що є більш соціально активною! Крім цього, на Вашу сором'язливість ще додатково може впливати криза підліткового віку.

Ответ отредактирован автором 24-04-2020 14:41:35