Question

04-05-2025

Доброго дня! Декілька років тому писала сюди і згодом ваші поради допомогли, усе поступово встає на свої місця :) Ось тільки зʼявилася нова проблема, яку помітила коли боролася з іншою.

Діло в тім, що у мене завжди були великі проблеми з вагою. Мені було просто соромно що я хочу схуднути, тому починала скидати непомітно для інших аж у 2023 році, за рік позбулася лише від 5 кілограмів. Минулого літа збагнула що зайва вага не зовнішня, а саме внутрішня проблема, почала займатися вправами та стежити за харчуванням. Такими темпами мені вдалося позбутися від 10 кілограмів за 4 місяці, а згодом скинула ще 5, тобто мені вдалося досягти вже -15 кілограмів з липня 2024 року до початку 2025 і була вже на відмітці 90 кілограмів (в останнє стільки важила десь у 12 років, тому для мене це було неймовірне досягнення). Я буквально змогла змусити себе повірити що скинути вагу до бажаних 70-65 кілограмів можливо і навіть дуже просто, що я зможу стати виносливою та зможу полюбити себе (навіть почала любити), і позбувалася від замкнутості.

Раптово мотивація змінилася на старі стереотипи «це все марно, нащо змінюватись, нікому немає до мене справи» (!я розумію, що без зайвої ваги у першу чергу буде легше саме мені). Це сталося під час проблем десь у період проблем с фінансами/конфлікту с близьким другом. Почала нехтувати вправами та особливо раціоном. З 90 повернулася майже до 98 за останні 3 місяці, що помітила лише зараз… Зараз зникає бажання навіть дбати про себе.

Тепер ніяк не можу змусити себе повірити що ціль можлива, а це саме головне для мене. Що ще гірше, самооцінка зовсім впала. Я нічого не можу досягнути до тих пір, поки не збагну що це можливо. Зрозуміла що завжди використовую їжу щоб зробити собі приємне або розслабитися, навіть коли відчуваю що дуже наїлася. Якщо починаю відмовлятися від їжі, то настрій моментально псується. Зараз тренуюсь і планую не спинятися, а ще придбала велотренажер і займаюсь на ньому стабільно, але вага зупинилася на 96-98 кілограмах не дивлячись на усі ті зусилля, все із-за того що просто не можу обмежити себе у харчуванні. Дуже боюсь що зусилля марні, що це немає сенсу, адже так і є з такою залежністю.

Усе що мені потрібно, це збагнути що ціль реальна. Щоб займатися кожного дня мені вистачає сил, а щоб не відволікатися на їжу — ні... Їжа наче єдине, що допомагає. Не знаю чим ще себе відволікати, і розумію що їжа користі не принесе, лише тимчасове задоволення. У перспективі буде дуже важко…

Вопрос от: Оксана; Возраст: 19

понравился вопрос?

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

05-05-2025 00:27:24Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 381551 для Валентина Михайловна

Дякую за відповідь. Нажаль не маю можливості потрапити до психотерапевта, тому доводиться заходити сюди або читати сторінки. Я підозрювала що це може бути РПП/булімія, але компульсивне переїдання звучить ближче… не рідко можу перекусити або поїсти лишню порцію щоб розслабитися або просто коли в голові усілякі думки, тобто тільки в емоційному плані. Коли немає стресу — немає великого переїдання. Раніше навіть не хвилювало скільки їм і коли, було просто байдуже як на це, так і на вагу. Я почала багато думати про вагу коли сіла на дієту, після того як стало фізично важко а із-за зовнішності не рідко плутали з хлопцем (в добавок одягалась щоб ніяк не перевертати увагу, могла носити чоловічий одяг). Почала занадто перейматися до чого це може призвести та не знала як правильно діяти, тому дуже багато тренувалась і в день їла мізерні порції (бувало й зовсім за день нічого). Коли відчула наскільки легше без великої ваги, так одразу змінилось відношення до важливості нормальної ваги.

Мені здається я просто з самого початку не змогла підібрати дієту, але зовсім згодом мені вдалося все нормалізувати, було достатньо тієї порції після якої не відчувала голоду або бажання переїдати, при цьому вага зникала. Потім брат почав казати що я роблю зовсім неправильно і це не допоможе (воно допомагало), а мати й зовсім що я можу дозволити собі більше, після чого я заплуталась зовсім, мій раціон просто збився, та сама стабільність зникла, а після відчула ту розраду від їжі у важкі моменти і все встало на свої місця. Тепер зацикленість на вазі насправді зʼявилася, а не тільки на їжі, особливо коли мені можуть казати щоб я собі дозволяла більше, а коли це впливає на вагу так одразу «хто тобі винен? Менше жерти треба». Коли я починаю їсти менше, всі вважають що зі мною щось не так //

05-05-2025 00:29:29Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 381561 для Оксана Василівна

Доброго. Насправді останнім часом дуже багато проблем як с довірою в сімʼї, так і с фінансами, здоровʼям та вихідними, увесь час в напрузі та очікуванні нового удару, стало трішки легше коли почала приймати заспокійливі (вже як місяць), але й вони наче припиняють діяти. Сам настрій дуже змінюється час від часу, їжа якось стабілізує. Під час самого стресу мене навпаки починає по-справжньому нудити і не хочу їсти, а коли заспокоюсь — пробиває. Намагалася відволікатися на тренування або хоббі замість їжі, але вже чомусь не працює… До того ж у мене абсолютно немає ніяких стереотипів щодо повних людей, вони напроти здаються мені добрими та обожнюю мати з ними справу, але себе прийняти не можу ніяк, увесь час щось не так, хоч і дуже хочеться відноситись до себе як до всіх інших. Мене дуже важко образити, але на себе дуже швидко ображаюсь, теж саме можна сказати про розуміння, відносини. Мені вдалося полюбити себе на старті, але потрапила в токсичні відносини де мною, як виявилося, намагалися маніпулювати (трапилось якраз десь у той час, коли мотивація зникла). На жаль це теж вплинуло на самооцінку і головне на апетит. Мати каже, що я така чутлива у цьому плані тому що вона ходила голодна під час вагітності і це вплинуло на мене (не знаю чи працює це так), але мені здається що нас просто привчили харчуватися неправильно. З самого дитинства із-за роботи батьків доводилося харчуватися швидкою та некорисною їжею, це й вплинуло на мою вагу ще з перших класів, а зовсім згодом стало й розрадою. Скільки себе памʼятаю, так увесь час проблеми з вагою під час шкільних комісій або у повсякденному житті. Увесь час дієти, на які батьки згодом просто забили цвях. Це було наче частиною життя, чимось звичайним, доки я сама не збагнула до чого може призвести.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Answer 1 · 2025-05-04 19:02:16

цитата:

Усе що мені потрібно,

Это в первую очередь работать с психотерапевтом. Вы описываете РПП и скорее всего компульсивные переедания. И тут просто знаниями про правильное питание не обойтись. Безусловно понимать, что, как и когда есть важно, но само по себе это мало что даст. Вы будете худеть - потом откат будет - потом снова набирать вес, винить себя, стыдить и считать слабой.
Плюс зацикленность на весе, на килограммах, на еде это все то, что требует работы именно в терапии - снизить ценность веса, научиться принимать себя любой, научиться справляться с эмоциями по другому. Это долгий путь на самом деле.
Говорю это в том числе и со своего личного опыта.
Когда наведете порядок в своем эмоциональном состоянии - станет легче с питанием. Плюс не будет гонки за конкретной цифрой, за сроками, в которые нужно уложиться.

Answer 2 · 2025-05-04 19:43:44

Добрий день. Зі свого досвіду роботи з такими питаннями можу сказати одне - інформації недостатньо щоб шось порадити. Бо є органічні причини мати потяг до їжі. є психологічна вигода , але несвідома. а є психогений глибокий механізм. Спочатку все це треба розкласти по полицях потім буде і стратегія. Треба працювати. чи є стратегія меньше їсти - більши бігати вірною - не знаю. Якщо у вас все получиться і більш проблема зайвоїваги не виникне - то вірна. якщо ні - причина інша і треба інша стратегія. Щиро бажаю вам, щоб все вдалося!!!

Увесь час думаю про їжу