Увесь час думаю про їжу
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Увесь час думаю про їжу
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 04-05-2025 19:02:16 |
цитата:
Усе що мені потрібно, Плюс зацикленность на весе, на килограммах, на еде это все то, что требует работы именно в терапии - снизить ценность веса, научиться принимать себя любой, научиться справляться с эмоциями по другому. Это долгий путь на самом деле. Говорю это в том числе и со своего личного опыта. Когда наведете порядок в своем эмоциональном состоянии - станет легче с питанием. Плюс не будет гонки за конкретной цифрой, за сроками, в которые нужно уложиться. 
|
| Оксана Василівна Фортунатова психолог Київ 04-05-2025 19:43:44 |
👍 лучший ответ! 1
Добрий день. Зі свого досвіду роботи з такими питаннями можу сказати одне - інформації недостатньо щоб шось порадити. Бо є органічні причини мати потяг до їжі. є психологічна вигода , але несвідома. а є психогений глибокий механізм. Спочатку все це треба розкласти по полицях потім буде і стратегія. Треба працювати. чи є стратегія меньше їсти - більши бігати вірною - не знаю. Якщо у вас все получиться і більш проблема зайвоїваги не виникне - то вірна. якщо ні - причина інша і треба інша стратегія. Щиро бажаю вам, щоб все вдалося!!!
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 05-05-2025 00:27:24Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 381551 для Валентина Михайловна Дякую за відповідь. Нажаль не маю можливості потрапити до психотерапевта, тому доводиться заходити сюди або читати сторінки. Я підозрювала що це може бути РПП/булімія, але компульсивне переїдання звучить ближче… не рідко можу перекусити або поїсти лишню порцію щоб розслабитися або просто коли в голові усілякі думки, тобто тільки в емоційному плані. Коли немає стресу — немає великого переїдання. Раніше навіть не хвилювало скільки їм і коли, було просто байдуже як на це, так і на вагу. Я почала багато думати про вагу коли сіла на дієту, після того як стало фізично важко а із-за зовнішності не рідко плутали з хлопцем (в добавок одягалась щоб ніяк не перевертати увагу, могла носити чоловічий одяг). Почала занадто перейматися до чого це може призвести та не знала як правильно діяти, тому дуже багато тренувалась і в день їла мізерні порції (бувало й зовсім за день нічого). Коли відчула наскільки легше без великої ваги, так одразу змінилось відношення до важливості нормальної ваги.Мені здається я просто з самого початку не змогла підібрати дієту, але зовсім згодом мені вдалося все нормалізувати, було достатньо тієї порції після якої не відчувала голоду або бажання переїдати, при цьому вага зникала. Потім брат почав казати що я роблю зовсім неправильно і це не допоможе (воно допомагало), а мати й зовсім що я можу дозволити собі більше, після чого я заплуталась зовсім, мій раціон просто збився, та сама стабільність зникла, а після відчула ту розраду від їжі у важкі моменти і все встало на свої місця. Тепер зацикленість на вазі насправді зʼявилася, а не тільки на їжі, особливо коли мені можуть казати щоб я собі дозволяла більше, а коли це впливає на вагу так одразу «хто тобі винен? Менше жерти треба». Коли я починаю їсти менше, всі вважають що зі мною щось не так // |
| 05-05-2025 00:29:29Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 381561 для Оксана Василівна Доброго. Насправді останнім часом дуже багато проблем як с довірою в сімʼї, так і с фінансами, здоровʼям та вихідними, увесь час в напрузі та очікуванні нового удару, стало трішки легше коли почала приймати заспокійливі (вже як місяць), але й вони наче припиняють діяти. Сам настрій дуже змінюється час від часу, їжа якось стабілізує. Під час самого стресу мене навпаки починає по-справжньому нудити і не хочу їсти, а коли заспокоюсь — пробиває. Намагалася відволікатися на тренування або хоббі замість їжі, але вже чомусь не працює… До того ж у мене абсолютно немає ніяких стереотипів щодо повних людей, вони напроти здаються мені добрими та обожнюю мати з ними справу, але себе прийняти не можу ніяк, увесь час щось не так, хоч і дуже хочеться відноситись до себе як до всіх інших. Мене дуже важко образити, але на себе дуже швидко ображаюсь, теж саме можна сказати про розуміння, відносини. Мені вдалося полюбити себе на старті, але потрапила в токсичні відносини де мною, як виявилося, намагалися маніпулювати (трапилось якраз десь у той час, коли мотивація зникла). На жаль це теж вплинуло на самооцінку і головне на апетит. Мати каже, що я така чутлива у цьому плані тому що вона ходила голодна під час вагітності і це вплинуло на мене (не знаю чи працює це так), але мені здається що нас просто привчили харчуватися неправильно. З самого дитинства із-за роботи батьків доводилося харчуватися швидкою та некорисною їжею, це й вплинуло на мою вагу ще з перших класів, а зовсім згодом стало й розрадою. Скільки себе памʼятаю, так увесь час проблеми з вагою під час шкільних комісій або у повсякденному житті. Увесь час дієти, на які батьки згодом просто забили цвях. Це було наче частиною життя, чимось звичайним, доки я сама не збагнула до чого може призвести. |
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 05-05-2025 10:35:57 |
Доброго ранку, Оксано!
цитата:
УВЕСЬ ЧАС ДУМАЮ ПРО ЇЖУ цитата:
дуже багато проблем як с довірою в сімʼї, так і с фінансами, здоровʼям та вихідними, увесь час в напрузі та очікуванні нового удару Це ще один вагомий чинник цитата:
Мені вдалося полюбити себе на старті, але потрапила в токсичні відносини де мною, як виявилося, намагалися маніпулювати (трапилось якраз десь у той час, коли мотивація зникла). На жаль це теж вплинуло на самооцінку і головне на апетит. Отже, з огляду на вище сказане, можна дійти висновку - потрібна співпраця з психологом(!) Актуально відродити почуття самоцінності - основу основ психологічного благополуччя будь-якої людини. Все решта будуть похідними - харчування, фізична активність і тому подібне.
|
| 06-05-2025 17:00:20Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 381608 для Володимир Анатолійович Доброго вечора, дякую. Я намагалася нормалізувати самооцінку, і з цим та соціофобією стало набагато легше за останні 2-3 роки. Було майже неможливо навіть на вулицю вийти або в магазин сходити, і як завжди починало у такі моменти нудити та паморочитися в голові, темніти в очах (до сих пір маю таку реакцію на щось дуже стресове). Зараз лишилася лише тривога місцями і вже можу інколи щось спитати у незнайомців. Помітила що не рідко боюсь докучати комусь, наче відбираю чийсь час, або що людині неприємно зі мною спілкуватися/дивитися на мене та він хоче по скоріше закінчити розмову, що вважає мене дивною, страшною або ненормальною… Коли прошу щось для себе то одразу стає незручно та низько на душі, але при усілякій змозі комусь допомагаю і не рідко в ущерб собі, це наче допомагає підвищити собі ціну. Не рідко за цю допомогу навіть не скажуть дякую, буває забувають якщо роблю не так. Відчуваю себе корисною, а не хорошою. У тій дружбі (триває більше року), яка в один момент здалася маніпуляцією, до сих пір важко кинути людину, розумію що в тих відносинах мені погано, але він каже що хоче почати все с початку та йому непогано спілкуватися зі мною, боюсь ранити його якщо кину, типу підведу або навіть зраджу. Також помітила що їжа насправді дуже асоціюється в мене з комфортом та турботою, навіть не рідко люблю щось смачне батькам зробити або купити (можливо якимось чином передалося від матері, вона любить готувати по усіляким рецептам щоб зробити приємно для сімʼї). Сподіваюсь що є хочаб якийсь спосіб боротися із цим самотужки, можливо якимись інформаційними ресурсами або ліками, навряд потягну психолога… |
| Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 06-05-2025 18:10:52 |
Я бы предложила вам поискать по разным группам и сообществам психологов тех, кто может взять вас на 10-20 встреч, как бюджетного клиента. На том же фб есть разные группы, куда можно написать запрос и цену, которую вы можете платить, даже если это 200-300грн за встречу.
По поводу заеданий, то вы можете начать вести дневник эмоций (где-то даже приложение такое видела в телефона). Каждый раз, когда вы хотите что-то съесть, без особого чувства голода - пишите в тетрадке, что вы чувствуете в моменте, какое событие вызвало данное переживания. Просто пишите, без чувства вины и угрызений совести, хотя бы месяц. Это позволит вам отследить какие эмоции вы хуже всего переносите. Также можно продумать, что чем вы могли бы заменить еду. Например, какое-то занятие, прогулка, поговорить с кем-то, сделать масочку для лица/принять ванну/дыхательные упражнения. В общем, разнообразить способы справиться с переживаниями. Важно безусловно и питание, поскольку чтобы не переедать важно чувствовать себя сытой. А это не диета и ограничения, а в первую очередь, с достаточным количеством еды - сложные углеводы, белок, овощи. Плюс 1-2 порции сладкого легализовать и есть после еды - то, что вы любите. Важно еще не ограничивать себя резко и сразу во всем. Огромная ошибка большинства людей (и тут не только про питание) - хотеть резких изменений и быстрых результатов. Вот с завтрашнего дня убираю сладкое, мучное, перестаю есть после 18, спорт 3 раза в неделю, убираю все любимые продукты и давай жевать салаты и рыбу. Нет. Это то, что доведет вас до срыва и очень быстро. Изменение образа жизни это забег на очень длинную дистанцию. Берете одну-два привычки, которые хотите сформировать и внедряете их. Например, питьевой режим и ходьба 8-10 тыс шагов. И на эти изменения могут уйти 1-2 месяца, а а то и больше. И это нормально. Потом, когда понимаете, что это стало действием, которое легко дается - следующий шаг.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
