Question

22-08-2017

Доброго дня!
Мені важко пояснити правильно свою проблему, але я спробую. Справа в тому, що коли я намагаюся створити нові стосунки (зазвичай це супроводжується підстиланням "психологічної соломки"), завжди заглядаю вперед і не можу уявити, яким чином вони розгортатимуться далі.
Основна проблема полягає в тому, що я не можу уявити, як я можу продовжувати цікавити свою людину. У мене є тенденція думати, що згодом я стану нецікавим для свого партнера... Та й для будь-кого! Стосунки не можуть тривати вічно, це тільки казка, в яку я хотів би вірити, але чомусь не віриться...
Завжди себе переконував, що якщо вірити в любов, як у щось таке вічне й казкове, то обов'язково знайдеться хтось іще такий, хто б вірив у таке зі мною і все було б добре. Але я подорослішав і зрозумів, що не існує чорного (абсолютної байдужості) і білого (абсолютної любові [хіба любов Божа]). Є сіре, в якому я не можу залишатися абсолютно унікальним, якщо розглядати кожну людину як набір певних рис, які кожен може набути протягом свого життя. Кожного можна прочитати, як книгу і рутинне спостерігання за чиїмось способом життя стає подібним до повісті, яку вже зачитав до дірок. Можливо, рішенням цього міг би бути вихід із зони комфорту, зміна певних інтересів або середовища. Але це "нове" стає "старим" і людське істинне "Я" знову стає звичайним.
Можна також давати бій кожному новому дню, використовуючи нові тактики до рішення старих проблем, які трапляються, але й це можна зробити стандартною настройкою кожної людини, яка теж не є унікальною.
Що є унікальним?
Як любити і бути коханим будучи таким самим, яким ти є? Навіть не зважаючи на те, ким насправді ти є?
У будь-якому випадку кожен з нас є набором певних рис, які можливо визначити і "прочитати".
Про що говорять дві знайомі людини кожного дня? Про життя? Про зміни? По загальному рахунку все є тим самим, все є циклічним. Люди не матимуть про що говорити, якщо нічого не змінюватиметься.
Отже люди люблять не людей, а зміни, бо завдяки їм вони мають змогу бачити реакцію когось на цю, власне, зміну і в результаті поставити внутрішню оцінку людині (несвідоме "люблю чи не люблю" "приймаю чи не приймаю")
Доходжу до висновку, що люди часом є меркантильними в певному сенсі.
Можливо, я не враховую якихось тонших речей, але зрештою: що є любов і як вона працює в цих моделях, які я навів вище (якщо вони мають право на життя, звичайно)?
Чекаю на відповідь)

Вопрос от: Gilmor; Возраст: 18

понравился вопрос?

нравится: 1 из 1

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

22-08-2017 11:15:38Дополнение от автора

Я відчував любов раніше (прийнаймні я думаю, що це була вона). Це доволі приємне почуття, навіть якщо воно звернене до чогось абстрактного. Це добре, що ви нагадали мені про інші емоції. У мене вже були періоди затримки емоцій в собі самому і я хотів би навчитися виплескувати їх, не відчуваючи ніяких докорів сумління чи надмірно реагуючи на почуття інших людей. Я вважаю, що у кожної людини є право виражати свою індивідуальність таким чином. Мабуть, саме відношення до когось уже є проявом любові, а протилежність цьому -- байдужість.
Мені потрібно навчитися правильно проявляти свої емоції, не смикаючи в момент прояву за умовний "стоп-кран". Мені це потрібно як істоті соціальній, котра хоче вкладати частку себе для загального блага.
Найбільшою проблемою, яка заважає мені це робити є таки спроба вгодити всім і зробити таку собі власну утопію, де все наскрізь добре. Напевно, помітно, що я думаю трохи як робот і намагаюся все вирахувати логічним шляхом і контролювати ситуацію. Мені треба якось донести, що я не зможу всього "зловити" і пустити деякі речі на самотік... Як я б міг це зробити?

22-08-2017 11:53:56Дополнение от автора

Я дуже самокритична людина. Якраз оте намагання постійно "виправити" себе (точніше вдосконалити) уже підсвідомо вказує, що зі мною щось не так. Вдосконалюючи себе, я не приймаю себе самого. Я приймаю себе майбутнього, вдосконаленого до краю. А оскільки процес досягнення ідеалу може тривати вічно, то відповідно неприйняття себе слідує за мною кожного дня. Наче намагаюся прокачати якогось персонажа у відеогрі, де апріорі у кожного є свої переваги та недоліки.
У мене є усвідомлення, що задум цей є нездійсненним, але попри це я не припиняю свої намагання. Саморозвиток -- це добре, але я відчуваю, що цей мене вбиває.

22-08-2017 17:32:09Дополнение от автора

Я навчаюся, намагаючись стати професіоналом у своїй професії, ходжу на уроки акторської майстерності, допомагаю людям (коли є можливість), роблю розрахунки по роботі. І роблю все те, щоб стати кращим за вчорашнього себе. Так і має бути, але я завжди забуваю про свої досягнення і питаю себе "чому я зараз не є кращим ніж мав би бути?"
Це як порочний круг, я не можу з цього вибратися. Завжди є думка, що я міг би краще, вище, сильніше; не даю собі слабину.
Намагаюся бути гідним членом суспільства. Роблю спроби зрозуміти, чи може такий простодуха як я бути прийнятим як людина-друг у споживацькому середовищі.
Подивившись на мої взаємозв'язки з однокласниками, однокурсниками я спостеріг, що вв'язуюся тільки у споживацькі стосунки, де від мене постійно щось потрібно або де хтось точно знає, що я зможу допомогти. Можливо, щось зі мною не так. Хочу взнати, чому так трапляється.
Напевно, тому що я думаю як робот, то до мене й ставляться як до робота?)
Коли я на людях, то в мені мало "живості", насправді.

22-08-2017 17:32:28Дополнение от автора

Я навчаюся, намагаючись стати професіоналом у своїй професії, ходжу на уроки акторської майстерності, допомагаю людям (коли є можливість), роблю розрахунки по роботі. І роблю все те, щоб стати кращим за вчорашнього себе. Так і має бути, але я завжди забуваю про свої досягнення і питаю себе "чому я зараз не є кращим ніж мав би бути?"
Це як порочний круг, я не можу з цього вибратися. Завжди є думка, що я міг би краще, вище, сильніше; не даю собі слабину.
Намагаюся бути гідним членом суспільства. Роблю спроби зрозуміти, чи може такий простодуха як я бути прийнятим як людина-друг у споживацькому середовищі.
Подивившись на мої взаємозв'язки з однокласниками, однокурсниками я спостеріг, що вв'язуюся тільки у споживацькі стосунки, де від мене постійно щось потрібно або де хтось точно знає, що я зможу допомогти. Можливо, щось зі мною не так. Хочу взнати, чому так трапляється.
Напевно, тому що я думаю як робот, то до мене й ставляться як до робота?)
Коли я на людях, то в мені мало "живості", насправді.

22-08-2017 17:34:01Дополнение от автора

Я навчаюся, намагаючись стати професіоналом у своїй професії, ходжу на уроки акторської майстерності, допомагаю людям (коли є можливість), роблю розрахунки по роботі. І роблю все те, щоб стати кращим за вчорашнього себе. Так і має бути, але я завжди забуваю про свої досягнення і питаю себе "чому я зараз не є кращим ніж мав би бути?"
Це як порочний круг, я не можу з цього вибратися. Завжди є думка, що я міг би краще, вище, сильніше; не даю собі слабину.
Намагаюся бути гідним членом суспільства. Роблю спроби зрозуміти, чи може такий простодуха як я бути прийнятим як людина-друг у споживацькому середовищі.
Подивившись на мої взаємозв'язки з однокласниками, однокурсниками я спостеріг, що вв'язуюся тільки у споживацькі стосунки, де від мене постійно щось потрібно або де хтось точно знає, що я зможу допомогти. Можливо, щось зі мною не так. Хочу взнати, чому так трапляється.
Напевно, тому що я думаю як робот, то до мене й ставляться як до робота?)
Коли я на людях, то в мені мало "живості", насправді.

23-08-2017 01:30:58Дополнение от автора

Кожного дня світ намагається збити нас з ніг. Ми завжди є вразливими. І мені це дійсно важко прийняти. Але водночас, якщо на нас ніщо не зможе вплинути, то можна стати таким собі сухарем, який ні на що не реагує. Я не хотів би таким бути, але виходить, що водночас я цього прагну. Зробити власну "коробочку", в якій можна буде сховатися від усього, що нас вбиває.
Річ в тому, що треба знайти компроміс, який би поєднював ці мої прагнення захистити себе і не стати черствим і байдужим до оточуючих. Грубо кажучи, це намагання не дати себе вразити є прихованим страхом перед людьми і неможливістю повністю довіритися людям.

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Анна Сергеевна Афиногенова (Киев) · Answer 1 · 2017-08-22 10:37:32

Доброго дня.
Ваша схема дуже гарна і виглядає логічною. Але баг у ній у тім, що любов (а це насправді багато відтінків почуттів) - це емоційний прояв, а не логічний. Більш того, спроба пояснити логічно почуття і емоції насправді не дає їх переживати та відчувати. Аналіз та логіка зменшують почуття.
Ви колись відчували любов? А страх? Злість? Це не завжди логічні почуття (на перший погляд), але вони дійсно існують і доводиться мати з ними справу.
В чому Ваш посил? Чому саме Вам важливо про любов?

Екатерина Юрьевна Мураненко (Николаев) · Answer 2 · 2017-08-22 11:12:20

Кожна людина унікальна. Ми чимось схожі з іншими, проте маємо унікальний і неповторний набір особистісних якостей. Кожен день ми розвиваємось, змінюємось... Кожного нового ранку ми вже трохи інша людина. Здається, Ви, як і будь-яка інша людина, не знаєте самого себе на 100%, і кожного дня ми самі себе пізнаємо з інших боків. Тож як інша людина може "прочитати" Вас, Вагу особистість, а тим паче "зачитати до дірок". Та чи впевнені Ви, що зможете настільки пізнати іншу людину, навіть за багато років? Стосунки - це безперервний процес пізнання один одного та самого себе. Ми постійно змінюємось, розвиваємось, долаємо життєві кризи. Стосунки можуть тривати протягом усього життя, проте вони дещо змінюють форми прояву. Так, прикольні історії з дитинства колись закінчуються, але це не означає, що немає про що говорити. Виникає багато спільних питань, необхідність спільно долати труднощі. Кожна людина окремо розвивається як особистість, кожного дня щось відбувається у її житті, вона має думки, якими може поділитися. Це на початку стосунків ми по суті не знаємо один одного, ідеалізуємо і насолоджуємося цим ідеальним образом партнера, який ми по суті створили із власних очікувань та фантазій. Та потім пристрасті вщухають. Ми почитаємо пізнавати один одного, приймати, і тоді починається справжнє кохання.
Здається, Ви маєте певні негативні установки щодо кохання та стосунків, можливо засновані на Вашому життєвому досвіді. Та подивіться навколо, де дуже багато щасливих сімей. Та варто попрацювати над своею впевненістю у собі. Адже кожна людина особлива і заслуговує на справжнє кохання. Як на кожний товар є свій покупець, так і у кожної людини є хтось, хто зможе її по-справжньому покохати. Ніхто не може передбачити як будуть розвиватися стосунки. Насолоджуйтесь процесом, живіть у теперішньому моменті.

Марина Петрович (Киев) · Answer 3 · 2017-08-22 11:17:07

Доброго дня. Це добре, що Ви замислюєтесь над такими речами. Але Ваші висновки, може й дуже логічні, кажуть мені, що кохання в Вас ще попереду. І воно не піддається логіці.
Крім того, кохання - це проекція внутрішніх процесів назовні. В коханні люди даютьпартнеру ті почуття, які є всередині, якими вони наповнені. Тобто, це про "повну чашу".
Але ви кажете "я не можу уявити, як я можу продовжувати цікавити свою людину", "згодом я стану нецікавим для свого партнера". Як у Вас з питаням любові до себе?

Оксана Владимировна Палун (Харьков) · Answer 4 · 2017-08-22 15:40:38

Здравствуйте, Gilmor.
>>>Вдосконалюючи себе, я не приймаю себе самого. Я приймаю себе майбутнього, вдосконаленого до краю. А оскільки процес досягнення ідеалу може тривати вічно, то відповідно неприйняття себе слідує за мною кожного дня. Наче намагаюся прокачати якогось персонажа у відеогрі
Cкажите, а как именно Вы себя "прокачиваете"? Какие именно действия Вы предпринимаете чтобы себя изменить?

Оксана Владимировна Палун (Харьков) · Answer 5 · 2017-08-22 17:56:02

>>>>Я навчаюся, намагаючись стати професіоналом у своїй професії, ходжу на уроки акторської майстерності, допомагаю людям (коли є можливість), роблю розрахунки по роботі.
Это говорит о том, что Вы выращиваете в себе профессионала, а что Вы делаете чтобы вырастить себя как личность? Ведь личность не ограничивается в профессионализме, у человека может быть очень много граней и интересов.

>>>>Подивившись на мої взаємозв'язки з однокласниками, однокурсниками я спостеріг, що вв'язуюся тільки у споживацькі стосунки, де від мене постійно щось потрібно або де хтось точно знає, що я зможу допомогти. Можливо, щось зі мною не так. Хочу взнати, чому так трапляється.
Вы хорошо заметили, что стараетесь людям "дать", а готовы ли Вы "брать" у людей? Брать знания, эмоции, впечатления?

>>>Коли я на людях, то в мені мало "живості", насправді.
Я бы очень рекомендовала Вам поработать с психологом на личных консультациях, потому что, чтобы научиться проявлять эмоции, нужно личное присутствие человека, который сможет Вам подсказать, помочь, поддержать. Пора переходить от теории к практике.

Лилия Денисюк (Киев) · Answer 6 · 2017-08-22 18:56:20

Вы знаете, любовь - это то, что рождается из уязвимости. Будучи совершенным и неуязвимым невозможно пережить любовь. Кроме того, любовь - это чувство, которое возможно пережить только в настоящем моменте, здесь и теперь. Но никак не в будущем. Такое впечатление, что Вы сбегаете в будущее из настоящего момента. Какого себя Вы не можете принять в настоящем? Может быть, уязвимого?

Ответ отредактирован автором 22-08-2017 18:59:25

Лилия Денисюк (Киев) · Answer 7 · 2017-08-23 08:18:19

Вот над этим, над принятием своих отрицаемых частей личности и стоит поработать с психотерапевтом. Такие вопросы в теоретическом порядке решить невозможно. Обращайтесь, я готова с Вами поработать.

Тетяна Артеменко (Черкассы) · Answer 8 · 2017-08-26 00:31:38

Ви багато говорите. Ваш потік мови тече, не зупиняючись. Схоже, те ж саме у Вашій голові.
Ви запитували, про що говорять люди, які довго живуть разом і не міняються. Так от, вони мовчать. Вони так тепло і промовисто мовчать, що хочеться до них підійти і погрітись біля їхнього мовчання. Іноді вони щось кажуть Наприклад, "дивись, знову пішов дощ". Або "наш кіт сьогодні такий грайливий, еге ж?". А тоді знову мовчать. Це тому, що вони вибрали не змінюватись, а бути поряд один з одним. А це різні речі.

Я не вмію любити...