Ирина Константиновна 1 година тому: 
Токсичні стосунки
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Токсичні стосунки
| Юрий Дмитриевич Ковальчук (Киев) 22-05-2018 17:19:51 |
Доброго дня, Владо.
Виходить, що Ви хочете одночасно двох взаємовиключених речей. Я чую про важливість цієї людини, Ваше обурення, тощо. Але людина відразу окреслила своє бачення майбутнього із Вами. Можливо, щось зміниться, можливо - ні. Але зараз ситуація саме така, що будувати з Вами більш прозорі і чесні стосунки не буде. І тоді виходить, що або більш близькі стосунки, але з іншим; або з цією людиною, але такі, як є. І тут питання в тому, що Ви отримуєте в цих стосунках? Як би Ви хотіли, щоб склались вони? 
|
| 22-05-2018 17:54:28Дополнение от автора |
|
Дякую, Юрію. Я отримую просто те, що я поруч з ним. Контакт. Не виключно фізичний. Спілкування. Навіть коли сваримось. Але мене це задовільняє лише безпосередньо в момент коли отримую. А цього мало, недостатньо, я відчуваю себе неповноцінною у цьому всьому. Я би хотіла щоб ми просто спробували бути разом. Щоб це прагнення нас ОБОХ було озвучено і окреслено. Бо наразі я наче сама лише борюсь за ці стосунки (які потрібні обом, судячи з того як він все повертається й повертається до мене), а у нього є відмазка - я ж казав тобі, то не для мене. Просила просто спро-бу-ва-ти, адже ніхто і ніколи не скаже нам що з цього вийде. Можливо уже за деякий час я сама зрозумію, що мене щось засліплювало і насправді це не моя людина, дійсно не для мене... А так у мене весь час надія і ілюзії... |
| Юрий Дмитриевич Ковальчук (Киев) 22-05-2018 18:23:53 |
|
| 22-05-2018 20:04:34Дополнение от автора |
|
"мене це задовільняє лише безпосередньо в момент коли отримую" - я маю на увазі, що доки є контакт, спілкування то я мирюсь багато із чим та набагато легше це сприймаю. Але як тільки настає пауза - у мені росте сум, потім образа, потім гнів. Я не можу з цим справитись. Потребую постійно якоїсь "ниточки" із ним... Чи було так у всіх стосунках - треба проаналізувати. Швидше за все так, у більшості випадків. Напевне це інфантильно, але я без постійної підтримки уваги до мене (хай це просто декілька слів протягом дня) в'яну і починаю шукати ґудза в собі, причин що не так, а чому так... І в результаті серджусь. На себе, на нього, ан саму ситуацію. За стосунки я борюсь з ним :)) Написала і самій смішно, це так абсурдно... З ним. З його страхами, з його минулим, з його емоційними качелями. |
| Юрий Дмитриевич Ковальчук (Киев) 22-05-2018 20:11:12 |
1
А розумієте чому з його минулим? Може, тому що це легше, ніж воювати зі своїм? Як давно у Вас таке відчуття... одинокості? покинутості?, що Вам потрібно протягом дня підтверджувати, що "все в порядку", "я з тобою"?
|
| 22-05-2018 22:12:32Дополнение от автора |
|
Тому що своє минуле я відпустила, в особистому плані. Він - ні. Відчуття одинокості з дитинства, але це не на один сеанс терапії )) Я дійсно завжди потребую схвалення, одобрення чи принаймні сигналу "я бачу, ти є". Інколи вдаюсь до маніпуляцій заради цього...( Ви дуже вірно виокремили оце "я з тобою". Саме цього мені й бракує в цих стосунках. Він зі мною, але не зі мною. |
| Юрий Дмитриевич Ковальчук (Киев) 22-05-2018 22:22:48 |
1
"Відчуття одинокості з дитинства, але це не на один сеанс терапії ))" - це так, але саме це і керує Вашим життям. Бо Ви повторюєте ситуацію дитинства: Ви обрали чоловіка, який з самого початку ніби не з Вами і тепер намагаєтесь попри його спротив зробити "я з тобою". Це дійсно боротьба: Ваша проти нього сьогодні, заради "перемоги" - можливості "закрити" подібну ситуацію у Вашому минулому. Саме це заважає як піти, так і насолоджуватись тим, що є. Як тільки Ви зможете відчути самій собі сказане "я з тобою", тоді зміняться відчуття у цій ситуації.
|
| 22-05-2018 22:55:56Дополнение от автора |
|
Дякую, Юрій, я маю про що подумати... |
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
