Зіґмунд Фройд (Ганс-Мартін Ломанн). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » вибір » Зіґмунд Фройд

Однією з моїх перших реакцій під час читання біографії Зіґмугда Фройда (автор Г.-М. Ломанн) було бажання змінити фото на палітурці. Не із самого ж початку Фройд став власним неусміхненим портретом!

Чому б не помістити туди, наприклад, зображення чотирнадцятирічного підлітка, який отримав у подарунок збірку творів Людвиґа Берне. Єдину книжку, яку він зберіг з часів юності. Один з есеїв мав назву у дусі сучасних «мотиваторів»: «Мистецтво стати оригінальним письменником за три дні». У ньому містився такий пасаж: «Візьміть аркуш паперу і протягом трьох днів пишіть без фальші й лицемірства все, що  вам спаде на думку. Пишіть все, що ви думаєте про самого себе, про … - і через 3 дні ви самі чудуватиметеся з того, які у вас були нові, самобутні думки» (с). Звісно, Зіґмунд забув про цей епізод. Та через багато років поспіль «вигулькнув» метод вільних асоціацій.

Напевно, доречно також було б поставити фото 21-річного Зіґмунда Фройда, який назвав філософію «спекулятивними побудовами» та занурився у дослідження із зоології. Дві іменні стипендії за них від міністерства освіти пішли на наукові подорожі для наступного дослідження. У ньому Фройд вперше висловив ідею інтерсексуальності (результати були опубліковані).

А, може, світлину 26-річного бідного і закоханого Фройда? Який заради одруження із Мартою, у яку «відразу страшенно закохався», та можливості утримувати сім’ю відмовився від свого прагнення. Від «теоретичної кар’єри» та професорства. Не повірите – для Зіґмунда Фройда лікарська практика була лише засобом заробляння грошей. Нелюбим засобом.

Чи подивитися на 30-річного Фройда, який експериментує із невідомим алкалоїдом – кокаїном. 5 праць про нього, що дослідник опублікував у цей період, сьогодні вважаються «ранніми дослідженнями сучасної фармакології». На жаль, він ще й «невчасно зауважив можливість формування наркотичної залежності від кокаїну». Натомість його товариш з навчання Карл Коллер відкрив анестетичну дію кокаїну. Вгадайте – кому дісталася наукова слава, а кому ганебна пляма на біографії?

Побачити зрілого Зіґмунда Фройда, почесного доктора Університету Кларка (Вустер, штат Массачусетс),  який читає лекції за запрошення.

Шляхетний академічний портрет налаштовує на певне сприйняття тексту біографії. Та Ломанн не залишає шансів читачеві піти звичною розміреною стежкою. Він описує життя Фройда сповненим життя, перепрошую за тавтологію. Тобто сповненим протиріч та неочікуваних результатів.

Зігмунд Фройд зовсім не мав наміру займатися терапією й не бачив місця психоаналізу у клініці. Він вважав психоаналіз наукою, яку мають обов’язково вивчати й розвивати в університетах. Результат – психоаналіз розвився з практики.

Фройд вважав, що психотерапією можуть та мають займатися не медики. Що ефективно буде працювати в тандемі психотерапевт-лікар. Результат – тільки сьогодні починається важкий шлях психотерапії до визнання її окремою професією.

Фройд досконало володів німецькою мовою і поважав німецьку культуру. Та пережив на власному досвіді скочування цією культури у варварство. Оця історія – більшість вибирає лідером «людину із душею артиста»…

Фройд розглядав у  своїй теорії жінку як «неповноцінного чоловіка» й взагалі ставився до жінок відповідно вихованню(та власній історії). Та у статті для часопису жіночого буржуазного руху відкрито відстоює «послаблення репресивної сексуальної моралі».  Також саме Зіґмунд Фройд вперше вводить у науковий дискурс жінку як окремий суб’єкт.

Фройд підтримував недопущення жінок до вищої освіти й не знаходив інтелектуального співрозмовника у дружині. Та прагнув спілкування із інтелектуальними та найосвіченішими жінками свого часу. Щодо дружини сучасний читач може зіронізувати. Дійсно, чого це дружина, яка зростала у жорстких патріархальних нормах. В якої вік найбільшої пластичності інтелекту припав на народжування та догляд за дітьми. Шестеро дітей. Приблизно кожні 2 роки – дитина.  Яка мала дбати про господарство таким чином, щоб сім’я мала вигляд на рівні свого кола. Яка не відчувала «позитивної дискримінації» щодо розвитку. Чого ж це вона не могла бути гідним співрозмовником, м-м?

Відкрито заявляючи про атеїстичні погляди (у буржуазній Австрії!), Фройд одночасно відкрито заявляв про своє єврейство та відстоював право на нього.

Фройд мріяв про наукове визнання та Нобелевську премію. Та найвищу нагороду він отримав за літературну працю. Премія Ґете, що був нею відзначений, «в часи Ваймарської республіки вважалася найвищою літературною відзнакою» (с).

Сьогодні ми знаємо результати його діяльності. Через відстань часу часто складається враження, що все відбувалося «само собою». Та скільки разів історія життя Фройда та історія психоаналізу могли звернути у інший бік.  Книга має також главу «Психоаналіз після Фройда». Тут теж вистачає суперечностей.

Цікаво, що для публікації на тильному боці палітурки автор надав свою усміхнену світлину. Що б сказав з цього приводу Фройд?